Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1001/16 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДАСУ від 24 грудня 2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державіаслужби від 25 грудня 2015 року № 447 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення Державіаслужби;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов`язків, зауважуючи про відсутність юридичних і фактичних підстав для застосування дисциплінарного стягнення та порушення з боку відповідача встановленого Кодексом законів про працю України порядку та строків застосування дисциплінарного стягнення. Позивач також зауважувала про незаконність її звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП, оскільки з дня вчинення проступку минуло більше одного року.
Відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що в ході проведення перевірки виявлено факт затвердження позивачем протоколу засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29 жовтня 2015 року № 6 і внесення до нього інформації, яка не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29 жовтня 2015 року. Враховуючи наведене, а також учинення позивачем вказаного проступку після застосування до неї дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили, відповідач вважав звільнення позивача правомірним.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано накази Державної авіаційної служби України від 24.12.2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » та від 25.12.2015 року № 447 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення Державної авіаційної служби України з 26.12.2015 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної авіаційної служби України 204603,39 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення; апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України - задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 року в частині щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державної авіаційної служби України від 24.12.2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » - скасовано, а в задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог - відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 року - залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 13.05.2020 касаційну скаргу Державної авіаційної служби України залишено без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 року у справі № 826/1001/16 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Справу № 826/1001/16 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 року у нескасованій частині та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 року у справі № 826/1001/16 залишено без змін.
Верховний суд зазначив, що відповідно до висновку про застосування норм права, наведеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів. Як убачається з матеріалів справи та зазначено вище, суди першої й апеляційної інстанцій, визначаючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пункт 10 Порядку № 100 не застосовували.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної авіаційної служби України 343342,17 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 клопотання позивача про зміну прізвища позивача у справі № 826/1001/16 задоволено. Замінено прізвище позивача у адміністративній справі № 826/1001/16 з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що судом першої інстанції було зроблено невірний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також звертає увагу на відсутність посади начальника відділу правового забезпечення в Державіаслужбі з 01.02.2017.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.04.2008 позивач прийнята на державну службу.
З 13.05.2014 позивач проходила службу в ДАСУ та 15.12.2014 призначена на посаду начальника відділу правового забезпечення, що належить до посад державної служби.
29.10.2015 позивач як член Комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній приймала участь, зокрема у розгляді питання № 6 порядку денного з розгляду заяв ПрАТ «Авіакомпанія МАУ» щодо отримання прав та щодо внесення змін до документа про право.
За результатами вказаного засідання Комісії складено протокол № 6, у пункті 6.1.1 якого зазначено про прийняття Комісією рішення надати ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» права на експлуатацію повітряних ліній «Київ-Амман». Протокол позивачем підписано без зауважень.
30.10.2015 т.в.о. Голови Державіаслужби на підставі вказаного протоколу видав наказ №662 «Про надання права на експлуатацію повітряних ліній».
02.11.2015 т.в.о. Голови ДАСУ звернувся до Міністра інфраструктури України зі службової запискою про те, що члени Комісії підписували протокол від 29.10.2015 № 6 з викладенням особливої думки щодо питання про надання ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» права на експлуатацію повітряних ліній.
У зв`язку з надходженням вказаної службової записки Мінінфраструктури видано наказ від 04.11.2015 № 295-Г «Про проведення перевірки діяльності ДАСУ».
На підставі зазначеного наказу комісією Мінінфраструктури проведено перевірку діяльності ДАСУ, результати якої зафіксовані в акті перевірки від 25.11.2015 року. Так, за змістом цього акту, встановлено порушення начальником відділу правового забезпечення ОСОБА_1 присяги державного службовця у частині дотримання актів законодавства України, а саме: зазначення нею в пункті 6.1.1 протоколу Комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29.10.2015 року № 6 недостовірної інформації, яка не обговорювалась та не голосувалась членами комісії.
Також у вказаному акті встановлено підписання позивачем зазначеного протоколу, внесення до нього інформації, яка не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29.10.2015 щодо надання ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» прав на експлуатацію повітряної лінії Київ-Амман, що є порушенням підпункту 1.13 Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, затвердженого наказом ДАСУ від 24.10.2014 №686.
17.12.2015 т.в.о. Голови ДАСУ звернувся до начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_1 з листом вих. № 1.11-17, у якому просив надати особисті письмові пояснення щодо недостовірної інформації, яка зазначена у протоколі засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29.10.2015 № 6.
Службовою запискою від 18.12.2015 № 11/70-393-15 ОСОБА_1 повідомила т.в.о. Голови Державіаслужби, що протокол засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29.10.2015 № 6 не містить недостовірної інформації, а його зміст повністю відповідає вимогам наказу ДАСУ «Про затвердження Авіаційних правил України «Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній» від 24.10.2014 № 686, і що із змісту листа від 17.12.2015 № 1.11-17 не зрозуміло, що мається на увазі під «наданням недостовірної інформації», у зв`язку з чим вказано про відсутність можливості надання пояснень в цій частині.
Наказом т.в.о. Голови Державіаслужби від 24.12.2015 № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » за неналежне виконання службових обов`язків, що виявилося у підписанні протоколу засідання з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29.10.2015 № 6, пункт 6.1.1 якого не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29.10.2015 щодо надання ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» прав на експлуатацію повітряної лінії Київ-Амман, чим порушено підпункт 1.13 Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, затвердженого наказом ДАСУ від 24.10.2014 № 686, відповідно до статей 147-149 КЗпП, оголошено догану начальнику відділу правового забезпечення ОСОБА_1
Наказом т.в.о. голови Державіаслужби від 25.12.2015 № 447 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника відділу правового забезпечення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України та статті 14 Закону України «Про державну службу» за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Підставою для прийняття зазначеного наказу вказано: накази Державіаслужби від 02 жовтня 2015 № 357 о/с, від 24.12.2015 № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », акт Державіаслужби від 15.12.2015 «Про результати службового розслідування з питань дотримання вимог чинного законодавства та стану виконання своїх службових обов`язків посадовими особами Державіаслужби при підписанні та виконанні договору від 01.12.2014».
При цьому, наказ ДАСУ від 02.10.2015 № 357 о/с щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визнано протиправним і скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 826/23331/15, яка набрала законної сили.
З урахуванням направлення даної справи Верховним Судом на новий розгляд, суд розглядає дану справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, позивачем надано письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у Постанові від 13.05.2020 у справі № 826/1001/16 щодо позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач зазначає, що у періоді вимушеного прогулу, а саме з 26.12.2015 по 27.12.2017 посадовий оклад позивача за посадою, з якого його незаконно звільнено, неодноразово збільшувався відповідно до актів законодавства, а відтак, відповідно до положень п. 10 Порядку № 100 середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, скоригований на коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача у відповідних періодах, становить 547945,56 грн.
Відповідачем також надані пояснення щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до яких відповідач вказує, що за час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає стягненню з Державної авіаційної служби України 204603,39 грн середнього заробітку та виплачено відповідачем у повній мірі позивачу. Відповідач також звертає увагу, що після одного року безробіття позивач працевлаштувалася. Додатково зазначає, що посада, яку займав позивач, а саме посада начальника відділу правового забезпечення в Державній авіаційній службі з 01.02.2017 відсутня, що, у свою чергу, також позбавляє права на стягнення заявленої суми.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи поновлення позивача на займаній посаді, наявні підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює КЗпП України.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За приписами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 (в редакції чинній на момент виникнення права у позивача на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.
Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.
Відповідно до висновку про застосування норм права, наведеного у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 572/2429/15-ц, тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 520 від 08.10.2014 Державна авіаційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Згідно пункту 2 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1040 від 26.11.2008 юридична служба органу виконавчої влади, підприємства утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент управління, відділ, сектор).
Відповідно до пунктів 1.3, 6.1 Положення про відділ правового забезпечення, затвердженого головою Державіаслужби від 12.12.2014 року (а.с. 64 - 72, т.2) начальник відділу правового забезпечення безпосередньо підпорядкований голові Державіаслужби.
Відтак, як вбачається із вищенаведених положень законодавства України та наказів Державіаслужби від 15.12.2014 № 342 о/с (а.с. 42 - 43, т. 1) і від 25.12.2015 № 447 о/с (а.с. 45 т.1) позивач обіймала посаду начальника відділу правового забезпечення, яка відноситься до посади державної служби - начальника/керівника самостійного відділу центрального органу виконавчої влади, юрисдикція якого поширюється на всю Україну.
Відповідно до наданих матеріалів справи, згідно з довідкою Державіаслужби № 87 від 07.12.2017, середньоденний заробіток позивача на посаді начальника відділу правового забезпечення за жовтень та листопад 2015 року склав 408,39 грн.
Відповідно до наказу Державіаслужби від 15.12.2014 № 342 о/с (а.с. 42 - 43), посадовий оклад позивача становив 2716 грн.
Період вимушеного прогулу позивача становить з 26.12.2015 по 27.12.2017. Кількість днів вимушеного прогулу після звільнення позивача з 26.12.2015 по 27.12.2017 включно складає:
- у грудні 2015 року (з 26.12.2015) - 4 робочі дні (відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік»);
- у 2016 році - 251 робочий день (відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік), а саме помісячно: січень 2016 року - 19 робочих днів; лютий 2016 року - 21 робочий день; березень 2016 року - 22 робочих дня; квітень 2016 року - 21 робочий день; травень 2016 року - 19 робочих днів; червень 2016 року - 20 робочих днів; липень 2016 року - 21 робочий день; серпень 2016 року - 22 робочих дня; вересень 2016 року - 22 робочих дня; жовтень 2016 року - 20 робочих днів; листопад 2016 року - 22 робочих дня; грудень 2016 року - 22 робочих дня;
- у 2017 році (до 27.12.2017 включно) - 246 робочих днів (відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік»), а саме помісячно: січень 2017 року - 20 робочих днів; лютий 2017 року - 20 робочий день; березень 2017 року - 22 робочих дня; квітень 2017 року - 19 робочих днів; травень 2017 року - 20 робочих днів; червень 2017 року - 20 робочих днів; липень 2017 року - 21 робочий день; серпень 2017 року - 22 робочих дня; вересень 2017 року - 21 робочий день; жовтень 2017 року - 21 робочий день; листопад 2017 року - 22 робочих дня; грудень 2017 року - 18 робочих дня.
Судом першої інстанції встановлено, що у періоді вимушеного прогулу позивача, а саме з 26.12.2015 по 27.12.2017 посадовий оклад позивача за посадою, з якої його звільнено, неодноразово збільшувався відповідно до актів законодавства, зокрема:
- відповідно до підпункту 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» посадові оклади державних службовців з 01.12.2015 підвищено на 25%, тобто посадовий оклад позивача підвищено до 3395 грн;
- згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» посадовий склад начальника самостійного відділу державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України з 01.05.2016 року підвищено до 7926 грн;
- згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №15 від 18.01.2017 «Питання оплати праці працівників державних органів» посадовий оклад керівника самостійного відділу державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України з 01.01.2017 підвищено до 8200 грн.
Таким чином, коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача становить:
- з 26.12.2015 по 30.04.2016 - 1,25 (3395:2716);
- з 01.05.2016 по 31.12.2016 - 2,918262150220913 (7926:2716);
- з 01.01.2017 по 27.12.2017 - 3,019145802650957 (8200:2716).
Відтак, середньоденна заробітна плата позивача склала:
- з 26.12.2015 по 30.04.2016 - 408,39*1,25 = 510,48 грн;
- з 01.05.2016 по 31.12.2016 - 408,39*2,918262150220913 =1191,79 грн;
- з 01.01.2017 по 27.12.017 - 408,39 * 3,019145802650957 = 1232,98 грн.
Таким чином, обґрунтованими є доводи позивача, що середній заробіток позивача, який підлягає стягненню з відповідача за весь період вимушеного прогулу з 26.12.2015 по 27.12.2017 становить: з 26.12.2015 по 30.04.2016 - 510,48 грн*87 = 44411,76 грн; з 01.05.2016 по 31.12.2016 - 1191,79 грн*168 = 200220,72 грн; з 01.01.2017 по 27.12.2017 - 1232,98 грн*246 = 303313,08 грн.
Враховуючи той факт, що у періоді з 26.12.2015 по 27.12.2017, протягом якого за позивачем зберігався середній заробіток (період вимушеного прогулу) посадовий оклад позивача неодноразово підвищувався згідно актів законодавства та відповідно до положень п.10 Порядку № 100 середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, скоригований на коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача у відповідних періодах, становить 547 945,56 грн.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду в м. Києві по справі 826/1001/16 від 22.08.2018 на користь позивача з Державіаслужби стягнуто 204 603,39 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому до стягнення підлягає 343 342,17 грн (547 945,56грн - 204 603,39 грн) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Щодо доводів відповідача про те, що при визначенні суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, судом має бути враховано, що після звільнення позивач був працевлаштований, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постанові від 13 травня 2020 року у справі №826/1001/16 вказано, що передусім Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що при визначенні суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, судами не було враховано, що після звільнення позивач була працевлаштована та отримувала певний дохід, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин законодавством не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.
Крім того, колегія суддів вказує, що відсутність посади начальника відділу правового забезпечення в Державіаслужбі з 01.02.2017 не позбавляє позивача права на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу враховуючи незаконне звільнення останнього.
Також колегія суддів не приймає наданий відповідачем розрахунок середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, оскільки в ньому відповідачем використано не вірні показники, а саме розрахунок коефіцієнта підвищення посадового окладу обраховано з використанням величини попереднього посадового окладу, а не посадового окладу який було взято для визначення середнього заробітку перед звільненням (п.2 Порядку №100). Фактично відповідачем використано посадовий оклад, який позивачем не було отримано, що суперечить приписам Порядку №100.
Крім того, відповідачем не спростовано розрахунок, який було зроблено судом першої інстанції, не вказано в чому полягає помилка та його необгрунтованість, а лише наведено власний (альтернативний) варіант рахунку середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, який, як встановлено вище, має помилки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 547945,56 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, враховуючи, що на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду в м. Києві по справі 826/1001/16 від 22.08.2018 на користь позивача з Державіаслужби стягнуто 204603,39 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, до стягнення підлягає 343342,17 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 15.06.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
