ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2020 року

Київ

справа №320/6459/19

адміністративне провадження №К/9901/3959/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Смоковича М.І., Радишевської О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 320/6459/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології»

до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»

про визнання протиправним та скасування пункту постанови

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, постановлену в складі головуючого судді Журавля В. О.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л. О., суддів Бужак Н. П., Кобаля М. І.,

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. 20 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік», в якому просило визнати протиправним та скасувати підпункт 3 пункту 1 постанови про арешт майна від 01 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № 60197978 щодо накладення арешту на право оренди земельної ділянки, площею 4,42 га, кадастровий номер 3224980800:02:0002:0051.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство не є стороною виконавчого провадження № 60197978 і не може в інший спосіб захистити своє порушене право користування земельною ділянкою кадастровий номер 3224980800:02:0002:0051 як її орендар.

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що 06 липня 2019 року Господарським судом Київської області в справі № 911/1739/19 розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» від 04 липня 2019 року про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 83 937 грн 62 коп за Договором поставки № 2205/19-КВ від 22 травня 2019 року, яка виникла на підставі видаткових накладних № 113959 від 03 червня 2019 року на суму 11 459 грн 42 коп та № 11 3961 від 03 червня 2019 року на суму 72 478 грн 20 коп.

4. У цей же день Господарським судом Київської області винесено судовий наказ в справі № 911/1739/19 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» 83 937 грн 62 коп заборгованості за Договором поставки №2205/19-КВ від 22 травня 2019 року та 192 грн 10 коп судового збору.

5. 01 жовтня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем прийнято постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 60197978.

6. Згідно з цією постановою було накладено арешт на:

- все рухоме та нерухоме майно;

- земельну ділянку, площею 4,42 га, кадастровий номер 3224980800:02:002:0051, для ведення товарного селянського виробництва, за адресою: Київська область, Фастівський район, Великогуляківська с/р;

- право оренди земельної ділянки, площею 4,42 га, кадастровий номер 3224980800:02:0002:0051, для ведення товарного селянського виробництва, за адресою: Київська область, Фастівський район, Великогуляківська с/р (договір оренди № б/н від 4 серпня 2018 р., строк дії до 4 серпня 2028 р., орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрні системні технології», ЄДРПОУ - 03568089, номер запису про інше речове право 27438514).

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі та мотиви їхнього ухвалення

7. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

8. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що Товариство повинне звернутися до загального місцевого суду з позовом про визнання права власності на майно та про зняття з нього арешту.

ІII. Касаційне оскарження

9. На зазначену ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 11 лютого 2020 року.

10. У касаційній скарзі представник позивача посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та зазначає, що судами помилково застосовано до спірних правовідносин правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 658/715/16/-ц та від 18 вересня 2019 року в справі № 826/16025/18. За доводами представника позивача, на відміну від цих справ, у справі, що розглядається, відсутній будь-який спір про належність права користування майном, на яке накладено арешт.

11. Представник позивача зауважує, що судами попередніх інстанцій безпідставно не застосовано до спірних правовідносин правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 823/359/18, за якою спір, у якому особа, яка не є стороною виконавчого провадження, оскаржує рішення, дія чи бездіяльність виконавця підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

12. Враховуючи наведене, представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

13. 01 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу № 320/6459/19 (суддя-доповідач Шевцова Н. В., судді Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.).

14. 13 квітня 2020 року справа № 320/6459/19 надійшла до Верховного Суду.

15. Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпоряджень від 07 травня 2020 року № 753/0/78-20 та № 758/0/78-20 у зв`язку настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді в розгляді справ, що може мати наслідком порушення строку розгляду, визначено новий склад суду: суддю-доповідача Шевцову Н. В., суддів Радишевську О. Р., Смоковича М. І.

ІV. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (який набрав чинності з 5 жовтня 2016 року і діяв на дату звернення до суду з цим позовом; далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

20. У пункті 1-1 частини першої статті 3 цього Закону передбачено, що рішення підлягають примусовому виконанню, зокрема, на підставі судових наказів.

21. За частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

21.1. Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, наведених у частині другій статті 5

22. Згідно із частиною першою статті 14, частинами першою, другою статті 15 цього Закону учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

23. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 6, 8 частини третьої статті 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право накладати арешт на майно боржника; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

24. Згідно із частиною першою статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

25. За частинами першою, другою статті 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

26. У частині першій статті 339 цього Кодексу (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

27. Частина перша статті 287 КАС України визначає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

V. Позиція Верховного Суду

28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

29. Після надходження на виконання наказу господарського суду приватний виконавець починає діяти як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення. Відповідно до положень частини другої статті 19 Основного Закону України, частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, повинен вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

30. Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси, зокрема, юридичних осіб.

31. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач не є стороною виконавчого провадження № 60197978, в якому приватним виконавцем прийнято постанову про, серед іншого, накладення арешту на право оренди земельної ділянки, площею 4,42 га, кадастровий номер 3224980800:02:0002:0051, орендарем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрні системні технології», ЄДРПОУ - 03568089, номер запису про інше речове право 27438514).

32. Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

33. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 815/2255/16 та від 27 березня 2019 року в справі № 823/359/18, від 05 червня 2019 року в справі № 917/2267/14, від 03 липня 2019 року в справі № 826/14603/17 та ін.

34. Отже, відповідно до статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця можуть бути оскаржені особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

35. Ураховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні технології» не є стороною виконавчого провадження № 60197978 і не наділене правом щодо оскарження дій приватного виконавця щодо прийняття постанови про арешт коштів боржника від 01 жовтня 2019 року в передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку, Верховний Суд вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, оскільки згідно з приписами частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» розгляд такого позову віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

36. Посилання судів попередніх інстанцій на правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 658/715/16/-ц та від 18 вересня 2019 року в справі № 826/16025/18, є помилковими з огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин та відсутність спору про право користування.

37. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню в справі.

38. Ураховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні технології» задовольнити.

2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року в справі № 320/6459/19 скасувати.

3. Справу № 320/6459/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік» про визнання протиправним та скасування пункту постанови направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: О. Р. Радишевська

М. І. Смокович