ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/6459/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Журавель В.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» - Піляя Андрія Миколайовича на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (розглянута у письмовому провадженні, м. Києві, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік», про визнання протиправним та скасування пункту постанови, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» (далі - позивач, ТОВ «Аграрні Системні Технології») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік», про визнання протиправним та скасування пункту постанови.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху.
Вказані недоліки, які визначені в цій ухвалі, запропоновано усунути шляхом подання до суду заяви, текст якої буде містити підстави та обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду, визначеного ст. 287 КАС України, у разі необхідності - клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом та докази щодо дати отримання позивачем оскаржуваної постанови (конверт тощо).
04 грудня 2019 р. до суду першої інстанції від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/6459/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік», про визнання протиправним та скасування пункту постанови.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, правом користування таким майном, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа або юридична особа.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Щодо нормативного обґрунтування відмови у відкритті провадження у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
16 липня 2019 р. Господарським судом Київської області у справі № 911/1739/19 розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» від 4 липня 2019 р. про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 83937 грн. 62 коп. за Договором поставки № 2205/19-КВ від 22.05.2019, яка виникла на підставі видаткових накладних № 113959 від 3 червня 2019 р. на суму 11459 грн. 42 коп. та № 113961 від 3 червня 2019 р. на суму 72478 грн. 20 коп.
У цей же день Господарським судом Київської області винесено судовий наказ у справі № 911/1739/19 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» 83937 грн. 62 коп. заборгованості за Договором поставки №2205/19-КВ від 22 травня 2019 та 192 грн. 10 коп. судового збору.
01 жовтня 2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем прийнято постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 60197978.
Згідно з цією постановою було накладено арешт на:
- все рухоме та нерухоме майно;
- земельну ділянку, площею 4,42 га, кадастровий номер 3224980800:02:002:0051, для ведення товарного селянського виробництва, за адресою: Київська область, Фастівський район, Великогуляківська с/р;
- право оренди земельної ділянки, площею 4,42 га, кадастровий номер 3224980800:02:0002:0051, для ведення товарного селянського виробництва, за адресою: Київська область, Фастівський район, Великогуляківська с/р (договір оренди № б/н від 4 серпня 2018 р., строк дії до 4 серпня 2028 р., орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрні системи технології», ЄДРПОУ - 03568089, номер запису про інше речове право 27438514).
Колегія суддів звертає увагу на те, що позовній заяві ТОВ «Аграрні Системні Технології» зазначає, що поставу видано в рамках виконання судового наказу №911/1739/19. Проте, ТОВ «Аграрні Системні Технології» не виступає стороною у виконавчому провадженні № 60197978 та не зазначено в судовому наказі в якості боржника. А тому вважає, що підпункт 3 пункту 1 постави приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича у виконавчому провадженні № 60197978, а саме: накладення арешту на право оренди земельної ділянки, площею 4,42 га, кадастровий номер 3224980800:02:0002:0051, для ведення товарного селянського виробництва, за адресою: Київська область, Фастівський район, Великогуляківська с/р (договір оренди № б/н від 4 серпня 2018 р., строк дії до 4 серпня 2028 р., орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрні системи технології», ЄДРПОУ - 03 568089, номер запису про інше речове право 27438514), підлягає скасуванню.
Таким чином, предметом спору є зняття арешту з майна, на яке заявник має право користування як орендар, і при цьому не є боржником у виконавчому провадженні. Із урахуванням викладеного вище суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає таким, що має на нього права, встановлено певний порядок судового вирішення.
Колегія суддів звертає увагу, що вирішення вказаних у позові вимог стосується майна та майнових прав і безпосередньо зачіпає інтереси інших осіб (фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»), які є не зазначені у позовній заяві як учасники цієї справи. Отже, у даній справі фактично є спір про право.
Також вказує, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, правом користування таким майном, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа або юридична особа.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц та від 18 вересня 2019 р. у справі № 826/16025/18.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Щодо посилання позивача на те, що у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно управлінські рішення та дії відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеними вище посиланнями позивача.
Також, вважає безпідставним посилання заявника і на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі № 823/359/18, оскільки вона стосується скасування вимоги приватного виконавця, а не накладення арешту на майно, та винесена за інших обставин справи.
Як зазначалося, суддею взято до уваги та враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц та від 18 вересня 2019 р. у справі № 826/16025/18.
Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, адже дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що даний спід підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 205, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 287, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» - Піляя Андрія Миколайовича - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді : Н.П. Бужак,
М.І. Кобаль
