Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 р. № 520/4907/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у призначенні йому пенсії за вислугою років.

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним та відповідач надав відзив на позов, в якому, заперечуючи проти позову, просив у його задоволенні відмовити з тих підстав, що станом на час звернення позивача, він не мав достатнього стажу роботи для призначення йому пенсії відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Позивач працював в органах прокуратури України з 26.02.2003 року.

10.02.2020 через особистий кабінет Веб-порталу пенсійного фонду України позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з пакетом документів та заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, позивачем надано відповідачеві та суду довідку Військової Прокуратури об`єднаних сил № 14-56вих-20 від 10.02.2020 року про заробітну плату розрізі складових.

Рішенням Відповідача № 655 від 12.02.2020 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» позивачу відмовлено.

Згідно вказаного рішення підставами відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено наступні: втрата чинності ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991; відсутність у позивача вислуги років, яка дає право на пенсію, та наявність страхового стажу в розмірі 16 років 10 місяців 6 днів на момент звернення з заявою про призначення пенсії за вислугою років; подання позивачем довідки про складові заробітної плати за 24 календарних місяці а не за 60; неподання позивачем документів про стаж, вік та заробітну плату в скан- копіях з оригіналів документів.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, звернувся до суду за захистом свої прав, оскільки вважав, що має достатньо стажу для призначення пенсії та зазначив, що в даному випадку підлягають застосуванню саме приписи ч.1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, як такого, що був чинним за часів роботи позивача в органах прокуратури, в іншому ж разі, матиме місце звуження прав позивача.

По суті позову суд зазначає наступне.

Згідно ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ ( в редакції, яка була чинна на момент роботи позивача в органах прокуратури) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

На час звернення позивача за призначенням пенсії набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, ч.1 ст.86 якого визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

Згідно з частиною 6 вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Статтею 15 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої). Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати також норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Під час роботи позивача на цих посадах чинними були положення Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого було надано роз`яснення поняття «прокурор», а саме: під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п`ятій і сьомій статті 46, статті 46-1, статті 46-2, 46-3, 46-4, частині першій статті 47, статтях 48, 48-1, 49, 50, 50-1 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

Згідно ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону поширюється на державних службовців, окрім іншого, й органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" у п. 1 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям військової служби за контрактом та іншим особам, визначених цим нормативним актом, до вислуги років зараховується, також час роботи в судових органах та органах, прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально- виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального- обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, військова служба зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії, його стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", був достатнім.

До зазначеного висновку суд прийшов, враховуючи наступне.

З 01.09.1998 по 30.06.2003 включно позивач навчався за денною формою навчання у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого що підтверджується записом у трудовій книжці та дипломом спеціаліста серія НОМЕР_1 і додатком до нього, згідно яких позивач здобув кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство».

При цьому роботу в органах прокуратури позивач розпочав 26.02.2003, ще під час навчання. До початку роботи в органах прокуратури календарний строк його навчання склав 4 роки 5 місяців 25 днів, відтак до його вислуги років підлягає зарахуванню 2 роки 2 місяці 27 днів, тобто половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі до початку роботи в органах прокуратури, тобто до 26.02.2003.

В органах прокуратури позивач працював з 26.02.2003 по 10.02.2020 - дату звернення з заявою про призначення пенсії за вислугою років, та у подальшому.

При цьому з 26.02.2003 по 04.09.2007 позивач працював у органах прокуратури Харківської області, з 02.10.2007 у органах прокуратури Донецької області, з 10.02.2016 у Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України та з 20.02.2019 у Військовій прокуратурі об`єднаних сил.

З огляду на викладене, станом на 10.02.2020, тобто на момент звернення з заявою про призначення пенсії його стаж роботи в органах прокуратури у календарному обчисленні, тобто без урахування пільгової вислуги, та навчання становить 16 років 10 місяців 14 днів, а не 16 років 10 місяців 6 днів, як це зазначено у оскаржуваному рішенні відповідача.

Під час роботи у Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України згідно наказу Міністерства оборони України № 591 від 30.06.2016 з позивачем укладено контракт про проходження військової служби у Збройних силах України, його прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до списків особового складу Збройних сил України та відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.

Проходячи військову службу у період з 14.12.2017 по 17.08.2018 та з 20.02.2019 по 10.02.2020 та у подальшому, позивач, як військовослужбовець офіцерського складу Збройних Сил України, одночасно обіймаючи посаду прокурора, приймав безпосередньо участь в антитерористичній операції та участь в операції об`єднаних сил, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, за результатом чого йому надано статус учасника бойових дій.

Таким чином, суд вказує, що зарахування позивачеві до вислуги років для призначення пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» у відповідній редакції часу проходження військової служби на пільгових умовах, передбачено іншими нормативними актами, а не лише Законом України «Про прокуратуру» та повинно пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний період часу.

Висновок щодо необхідності застосування положень п. 3 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393, а саме необхідності зарахування на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій за вислугою років прокурорам і слідчим, підтверджується судовою практикою Верховного Суду, а саме постановою Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 27.06.2018 року у справі № 750/9775/16-а

Отже, визначальною підставою для пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування до стажу роботи, який дає право прокурорам на пенсію за вислугу років є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій, для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат.

До актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Відповідачем не прийнято до уваги положення вищеперерахованих нормативних актів, та не враховано строки участі позивача в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил щодо здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях: з 14.12.2017 по 17.08.2018, за наказами 04.01.2018 року № 2/дск та № 86/дск від 26.10.2018. Календарний строк вказаного періоду становить 8 місяців 3 дні, пільговий строк служби - 1 рік 4 місяці 6 днів; з 20.02.2019 і по 10.02.2020 за наказом № 29/ДСК від 12.03.2019.

Виходячи з наведеного, станом на 10.02.2020 тривалість проходження позивачем військової служби у наведених вище умовах складає 1 рік 7 місяців 21 день, та до загальної вислуги років на пільгових умовах один місяць служби за три місяці на законних підставах додатково повинно бути зараховано пільгових 3 років 3 місяці 12 днів (1 рік 7 місяців 21 день х 2), про що свідчить, у тому числі, й наказ виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил від 20.02.2020 № 158к «Про оголошення вислуги років ОСОБА_1 станом на 10.02.2020».

При цьому, суд вказує, що положення Закону України «Про прокуратуру» у відповідній редакції не містять обмежень щодо зарахування до загальної вислуги років періодів вислуги державної служби (зокрема військової) на пільгових умовах.

Крім того, ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Тобто станом на 10.02.2020, на час звернення з заявою про призначення пенсії за вислугою років вислуга років позивача складала 22 роки 4 місяці 23 дні, з яких: 2 роки 2 місяці 27 днів - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі; 16 років 10 місяців 14 днів- календарний строк роботи в органах прокуратури; 3 роки 3 місяці 12 днів - пільгова вислуга років, що достатньо для реалізації права позивача на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ.

При цьому для виникнення права на пенсію Законом передбачено наявність не страхового стажу, а саме вислуги років у передбаченій Законом кількості.

Вирішуючи питання про застосування Закону України «Про прокуратуру» в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, а також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, оскільки вказаними законами, на порушення ст. 22 Конституції України було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.

Щодо посилань відповідача про подання позивачем довідки про складові заробітної плати за 24 календарних місяці: згідно вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у відповідній редакції розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), які в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Щодо доводів відповідача про неподання позивачем документів про стаж, вік та заробітну плату в скан-копіях з оригіналів документів, відповідачем зазначене нічим не підтверджено.

На користь цього свідчить те, що відповідач не скористався своїм правом на повідомлення позивача про необхідність надання останніх, що передбачено абз. 3 п. 1.7. розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі ( п.4.2 Розділу 4 Порядку 22-1)

Отже, відповідач, без надання позивачу права на дооформлення документів, необхідних для призначення пенсії, відмовив у такій.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Суд не погоджується з заявленою позивачем датою призначення пенсії - 18.04.2019 року, оскільки в силу ст.83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності; б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Пенсія за вислугу років не відноситься до названих виключень, отже, така повинна бути призначена з дня звернення позивача, а саме: з 10.02.2020 року.

Зазначене узгоджується з самою ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII у відповідній редакції в контексті того, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Розподіл судових витрат в порядку в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач за п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений, а доказів понесення ним інших витрат суду не надано.

Керуючись ст.ст. 139, 263, 255, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 655 від 12.02.2020 , яке складено відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 10.02.2020 року пенсію за вислугою років з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, з урахуванням довідки Військової Прокуратури об`єднаних сил № 14-56вих-20 від 10.02.2020 року, без обмеження максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, з доповненнями згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993 р., у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ та здійснити відповідні виплати.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 13 травня 2020 року.

Суддя Заічко О.В.