ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
іменем України
справа № 642/2923/19
провадження № 22-ц/818/962/20
16 квітня 2020 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів – Коваленко І.П, Тичкової О.Ю.,
імена (найменування) сторін:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач – ОСОБА_2 ,
відповідач – ОСОБА_3 ,
третя особа – Харківська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2019 року в складі судді Шрамко Л.Л.,
у с т а н о в и в:
В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Адміністрація Холодногірського району Харківської міської ради, про усунення перешкод у праві користування житловим будинком та земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власницею 50/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками будинку АДРЕСА_2 за цією ж адресою.
Зазначає , що відповідачі на своїй земельній ділянці впритул до її житлового будинку побудували вигрібну яму. Внаслідок побудови вигрібної ями нечистоти з неї потрапляють в підземний грунт, а звідти проникають до її підвалу, що призвело до руйнування будинку та підвалу. Незаконна експлуатація відповідачами вигрібної ями з порушенням правил, стандартів та санітарних норм створює некомфортні умови для проживання.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою та житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом перенесення вигрібної ями, розташованої на земельній ділянці АДРЕСА_2 , на відстань не менше 20 м від стіни житлового будинку та каптажу джерела (водозабірної споруди), що належить їй, та облаштувати нову вигрібну яму відповідно до вимог Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011 року № 145 (далі – Санітарні норми та правила).
12 червня 2019 року ОСОБА_4 – представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що вигрібна яма була побудована в 1976 році попереднім власником будинку АДРЕСА_2 . Позивач набула у власність будинок АДРЕСА_1 в 2016 році і в 2017 році збудувала свердловину з урахуванням фактичного розташування надвірних будівель сусіднього домоволодіння. При цьому вигрібна яма є цегляною, що виключає можливість попадання в грунт нечистот. Зазначає, що вимога про перенесення законно збудованого об`єкту нерухомого майна є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки статтею 376 ЦК України передбачена перебудова самочинно збудованого нерухомого майна. Доказів порушення прав позивача з боку відповідачів матеріали справи не містять.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2019 року неналежну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Адміністрацію Холодногірського району Харківської міської ради замінено на належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Харківську міську раду (далі – ХМР).
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зливна яма побудована в 1976 році попереднім власником домоволодіння АДРЕСА_1 та є складовою придбаного відповідачами нерухомого майна. Між колишніми власниками домоволодінь № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 був відсутній конфлікт щодо вигрібної ями, якою мешканці користувались на засадах добросусідства. Про ці обставини позивачка була обізнана під час укладання придбання нерухомості за вказаною адресою.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м .Харкова від 21 листопада 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 – представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано тим, що відповідачі мають право на надання безоплатної правової допомоги за рахунок держави.
25 березня 2020 року ОСОБА_4 – представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
11 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосуванні норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення її позову в позовному обсязі.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення грунтується на припущеннях та ухвалено з урахуванням інтересів відповідачів, без з`ясування обставин щодо розташування зливної ями.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власницею 50/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування, посвідченого 15 червня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною Л.П. за реєстровим № 1676 (а. с. 7 т. 1).
Власниками будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . ОСОБА_3 на праві власності належить 2/3 частини будинку з відповідною частиною надвірних будівель на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 26 травня 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В. за реєстровим № 1-1612; ОСОБА_5 на праві власності належить 1/3 частина на підставі дублікату Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Харківською державною нотаріальною конторою 02 березня 1978 року за реєстровим № 2-1572.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_2 складається з: житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 166,3 кв м, житловою площею 93,6 кв м, сараїв літ. «Б» та літ. «В», льоху літ. «Г», вбиральні літ. «Е», гаражу літ. «З», навісу літ. «К», огорожі № 1-3, 5, 6, зливної ями № 4 (а. с. 22, 56-57 т. 1).
Земельні ділянки, на яких розташовані домоволодіння сторін, є суміжними.
Листом Головного управління держпродспоживслужби в Харківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 19 жовтня 2018 року № 42/16040Л ОСОБА_1 повідомлено, що фахівцями Харківського міського управління 05 жовтня 2018 року спільно з представниками адміністрації Холодногірського району ХМР та у присутності позивачки проведений огляд домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Під час огляду з`ясовано, що впритул до стін будівлі № 24 облаштована вигрібна яма від будівлі № 26. За результатами огляду ОСОБА_2 надано припис про усунення порушень санітарного законодавства (а. с. 13 т. 1).
Листом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 10 січня 2019 року № 01-10/П-298 ОСОБА_1 додатково повідомлено, що 13 грудня 2018 року Департаментом комунального господарства ХМР проведена перевірка. Встановлено, що на території домоволодіння АДРЕСА_3 влаштована вигрібна яма, а саме – вигріб водопроникний та не має щільно прилягаючої кришки. Власнику домоволодіння повідомлено про необхідність облаштування вигрібної ями з додержанням Санітарних норм та правил, Державний будівельних норм (ДБН 360-92**). ОСОБА_2 повідомив, що на час придбання будинку в 2005 році місце розташування вигрібу на присадибній ділянці та відстань від нього до житлового будинку позивачки була визначена попереднім власником з додержанням правил добросусідства з урахуванням технічної можливості та було погоджено з Комунальним підприємством «Харківкомуночиствод» (далі – КП «Харківкомуночиствод»). Головним управлінням держпродспоживслужби в Харківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було направлено листи від 19 грудня 2018 року № 39.2/5415 до Адміністрації Холодногірського району ХМР та до КП «Харківкомуночиствод» з пропозиціями щодо вжиття заходів у ситуації, що склалася між сусідами (а. с. 100 т. 1).
Листом КП «Харківкомуночиствод» від 30 липня 2019 року № П-4679/1-19Я02-05 ОСОБА_1 повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_4 Харків АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 Паспорт місця тимчасового зберігання рідких відходів до Департаменту збуту КП «Харківкомуночиствод» ОСОБА_3 не надавався, у зв`язку з чим останній неодноразово надавався припис на оформлення технічної документації (а. с. 136 т. 1).
Експертом по інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_6 та інженером-проектувальником ОСОБА_7 на підставі заяви ОСОБА_1 та технічного паспорту шляхом візуального огляду проведено дослідження стану конструкцій житлового будинку АДРЕСА_1 . Згідно з Експертним висновком, складеним 05 липня 2019 року, у зв`язку з постійним потраплянням рідини в підвальне приміщення будинку має місце можливість подальшої деформації стін з подальшим руйнуванням; відсутність можливості експлуатації підвального приміщення; створення антисанітарних умов для проживання мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 за вказаною адресою (а. с. 96 т. 1).
Відповідно до частини першої статті 103 ЗК України власники та користувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Статтею 104 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що вона з сім`єю проживає в будинку АДРЕСА_1 з червня 2016 року, а відповідачі на суміжній земельній ділянці облаштували вигрібну яму в безпосередній близькості від її будинку, що створює некомфортні умови для проживання та призвело до руйнування будинку та підвалу.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до абзаців 2, 4 пункту 2.22 Санітарних норм та правил місце розташування вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства. В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби території присадибної ділянки повинні були віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.
Встановлено , що система централізованого водопостачання на АДРЕСА_1 введена в експлуатацію до придбання у власність сторонами домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Розташування вигрібної ями відповідає Технічному паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовлений станом на 21 квітня 2005 року (а. с. 60-69 т. 10).
Відтак , оскільки будинок відповідача підключений до системи централізованого водопостачання, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 2.22 Санітарних норм та правил, оскільки ним закріплено мінімальну відстань вигребів від індивідуальних колодязів і каптажів джерел у розмірі 20 м в умовах виключно нецентралізованого водопостачання.
Оскільки позивачка не довела обставину щодо спорудження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вигрібної ями, а також те, що відповідачами порушено будь-які права ОСОБА_1 вказаними діями, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідно переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2020 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді І.П.Коваленко
О.Ю.Тичкова
