"11" листопада 2019 р.
Справа № 642/2923/19
Провадження №2/642/1144/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Шрамко Л.Л.
з участю секретаря - Тугая К.В.,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в м. Харкові цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3-я особа без самостійних позовних вимог на предмет спору- Харківська міська рада, про усунення перешкод у праві користування житловим будинком та земельною ділянкою,
встановив:
Позивачка 26 квітня 2019 року звернулась до суду з позовом до відповідачів про зобов`язання усунути їй перешкоди в користуванні належними їй земельною ділянкою та житловим будинком, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перенесення вигрібної ями, розташованої на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на відстань не менше 20 метрів від стін житлового будинку та каптажу джерела (водозабірної споруди), що належать їй - позивачці, та облаштувати нову вигрібну яму відповідно до вимог Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 року № 145.
В обґрунтування позовних вимог позивачка послалась на те, що згідно договору дарування від 1 червня 2016 року вона є власником 50/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель. Разом з нею проживають три сини: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3
Відповідач ОСОБА_3 мешкає в будинковолодінні АДРЕСА_1 , власником якого є відповідачка ОСОБА_4
Всупереч положенням ст. 103 Земельного кодексу України, п. 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затв. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 N 145, яким встановлено, що вигрібні ями повинні бути віддалені від стін житлових будівель і споруд на відстаньне менше 20 м, відповідачі на своїй земельній ділянці, впритул до її житлового будинку, побудували вигрібну яму, до якої відводять фекальні стоки та побутову хімію від власного житлового будинку. Такими діями відповідачі порушили всі існуючі норми розривів. Влаштований відповідачами вигріб не є водонепроникним, внаслідок чого рідкі нечистоти, які в ньому зберігаються, потрапляють в підземний ґрунт, а звідти проникають до її підвалу. Це створює для неї та членів її сім`ї некомфортні умови, а також постійний неприємний запах. В її будинку відчувається сморід від фекалій, що проникають до її підвалу, її діти хворіють, в будинку тріснула стіна, грибок з підвалу роз`їдає стіну та підлогу. Її зауваження відповідачі ігнорують та відповідають погрозами. Для захисту своїх прав вона зверталась 24.09.2018 р. зі скаргами до адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради та до Головного управління Держспоживслужби в Харківській області. За результатами розгляду скарги Головним управлінням Держспоживслужби в Харківській області було встановлено, що облаштування впритул до стін будівлі по АДРЕСА_1 , вигрібної ямивід будинку № 26 суперечить вимогам п. 2.22 розділу II Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом МОЗ України від 17.03.2011 №145, якими передбачена відстань вигребів від стін житлових та громадських будівель і споруд не менше 20 м. За результатами розгляду ОСОБА_3 наданий припис про усунення порушень санітарного законодавства від 12.10.2018 №39.2/176, однак до теперішнього часу відповідачем вказані порушення не усунуті. Більш того, 21.11.2018 року відповідач викачав вміст вигрібної ями на її ділянку. Він скористався тим, що за рельєфом місцевості її земельна ділянка розташована нижче, та викачав фекалії та побутову хімію із своєї вигрібної ями за 5 метрів від її водозабірної свердловини, тому вона викликала співробітників поліції, які провели з відповідачем профілактичну бесіду.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на положення ст. ст. 104, 130, 152 ЗК України, ст. ст. 1?4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст. 41 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини І основоположних свобод, ст. 293 ЦК України. Також зазначає, що відповідно до підпункту 2.21 Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.201 1 року № 145 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць» « 2.2. Рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї, відходи побутової хімії), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиральнь вигрібна яма може бути спільною. Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку.
Відповідно до підпункту 2.22 Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 року № 145 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць» вигреби повинні бути віддалені відмеж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житловихта громадських будівельі споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстані не менше 20 м. Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства. В умовах децентралізованого водопостачання вигребина території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел па відстань не менше 20 м, при ньому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптаж і джерел повинна бути не метне 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.
Позивачка посилається на те, що більше двох з половиною років не може використовувати земельну ділянку та будинок за призначенням. Різкий, неприємний запах фекальних нечистот позбавляє її можливості проживати в будинку, перебувати на подвір`ї, її діти постійно хворіють, стан її здоров`я також погіршився. З метою захисту порушеного права вона неодноразово зверталася до органів місцевого самоврядування та інших компетентних органів, однак її право не було захищено в адекватний встановлений законодавством спосіб.
Ухвалою суду від 3 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду після усунення недоліків від 14 травня 2019 року відкрито провадження у справі, призначене підготовче засідання у справі загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21 серпня 2019 року замінено неналежну 3-ю особу - адміністрацію Холодногірського району Харківської міської ради належною - Харківською міською радою, яку залучено до участь у справі як третю особу без самостійних позовних вимог на предмет спору.
Ухвалою суду від 12 вересня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
12 червня 2019 року представник відповідачів ОСОБА_8 подала відзив на позов. У відзиви зазначила, що доводи позивачки не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. Твердження позивачки про те, що відповідачі побудували вигрібну яму біля її житлового будинку та її водозабірної свердловини, не відповідає дійсності. Відповідачі є власниками 2/3 частини будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 . Цей весь будинок з надвірними будівлями розташовано на земельній ділянці 1610 кв.м, складається із: житлового будинку літ. «А-1», житловою площею 93,6 кв.м., сараїв літ. «Б» і «В», льоху літ. «Г», вбиральні літ. «Е», гаражу літ «З», огорож № 1-3, 5, зливної ями №4,навіс літ. «К». Право власності на частину будинку з відповідною частиною надвірних будівель, в тому числі на вигрібну яму, належить відповідачам на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку № 1-1612 від 26.05.2005року. У відповідності з п. 1 цього договору зливна яма входить до складу надвірних будівель, які включаються до домоволодіння, і весь комплекс домоволодіння, зокрема, зливна яма, належав продавцю за цим договором на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25.12.1999 р., зареєстрованого КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» 04.04.2000 року. З технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 вбачається, що житловий будинок відповідачів збудований в 1945 році, а зливна яма побудована у 1976 році. Тобто, позивачі купили домоволодіння, в якому проживають, у 2005 році разом з вигрібною ямою, будівництво якою було розпочато та завершено попередніми господарями в 1976 році. Жодного нового будівництва відповідачами не велося.
Позивачка набула у власність частку свого домоволодіння АДРЕСА_1. Свердловину позивачка побудувала в 2017 році? в той час як вигрібна яма була побудована у 1976 році, тому їй слідувало здійснювати будівництво власної свердловини на відстані 20 м від вже існуючої вигрібної ями відповідачів. Вибір місця розташування свердловини був визначений позивачкою самостійно, з урахуванням фактичного розташування всіх об`єктів домоволодіння відповідачів, в тому числі і вигрібної ями, яку збудовано було раніше за її свердловину. З технічного паспорту домоволодіння відповідачів вбачається, що вигрібна яма є цегляною, що виключає попадання в ґрунт будь-яких нечистот, тому посилання позивачки на те, що вигрібна яма не є водонепроникною, внаслідок чого нечистоти потрапляють в підземний ґрунт, не відповідають дійсності.
Крім того, вимога перенестиналежну на праві власності відповідачам вигрібну яму є вимогою про втручання у право власності відповідачів, але таке втручання не засноване на законі, не ґрунтується на будь-яких нормах матеріального права України. Жодна норма права не встановлює такого способу захисту як перенесення законно збудованого об`єкту нерухомого майна. Такий спосіб захисту як перебудова, що по суті і є вимогою про перенесення,передбачений нормами ст. 376 Цивільного кодексу України щодо самочинно збудованого нерухомого майна.
Так, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право провадити будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює)будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) 'будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
У пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду вільних і кримінальних справ N 6 від 30.03.2012 року "Про практику застосування дами статті 376 Цивільного кодексу України" (про правовий режим самочинного будівництва) зазначено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади і органи місцевого самоврядування. Жодної іншої норми права, яка би передбачала право особи вимагати здійснення від іншої особи перебудови законно збудованої власності, не існує.
Отже, для винесення рішення про зобов`язання відповідачів здійснити перебудову нерухомого майна, що належить їм на праві власності, відсутні вказані умови.
Представник відповідача також послалась у відзиві на позов на положення ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої втручання з боку Держави у права приватної власності особи може бути виправданим у наступних умовах (так званий «триступеневий тест»):втручання повинно бути засновано на законі; втручання повинно переслідувати легітимну мету, тобто здійснюватися в інтересах суспільства; втручання повинно бути пропорційним (так звана «справедлива рівновага», тобто з дотримання балансів приватних та суспільних інтересів).
Якщо відсутня в державі норма закону, яка дозволяє втручатися у права власності особи за конкретних обставин, таке втручання буде вважатися не заснованим на законі, і відповідно, свавільним. Позовні вимоги позивачки не засновані на жодній нормі закону.
Крім того, за своєю суттю пред`явлений позов є негаторним позовом. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідачі жодним чином не здійснюють перешкоди позивачці в користуванні або розпорядженні її майном, відповідних доказів зворотного немає, і користуватися і розпоряджатися власним майном позивачка може вільно, без будь-яких обмежень.
Представник відповідачів зазначила, щовигрібна яма була побудована у 1976 році у відповідності до вимог чинного на той час законодавства. Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць, затверджені наказом МОЗ України № 145 від 3.2011 року, на які посилається позивачка, як на правову підставу свого позову, були прийняті у 2011 році, та згідно з положеннями ст. 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі, тому не можуть бути застосовані до даних правовідносин.
Також представник відповідачів зазначила, що відповідачі мають вісім дітей, відповідачці присвоєне звання матері-героїні України. Фінансові можливості сім`ї є вкрай обмежені.
10 липня 2019 року позивачка надала суду відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивачка зазначила, що твердження представника відповідачів про те, що вони купили домоволодіння у 2005 році разом з вигрібною ямою, будівництво якою було розпочато і завершено попередніми господарями в 1976 році, а відповідачами жодного нового будівництва не велося, суперечать фактичним обставинам справи. Санвузол дійсно зображено на плані будинку та відображено в експлікації, однак зливна яма, яка нібито була збудована в 1976 році, на плані взагалі відсутня.
Вважає, що всупереч положенням ст. 81 ЦПК України відповідачі не надали суду жодного документу на підтвердження факту будівництва вигрібної ями саме у 1976 році, та не надали будь яких доказів відповідності зливної ями вимогам чинного на той час законодавства.
Також вважає необґрунтованими доводи представника відповідачів про те? що попадання з зливної ями нечистот в ґрунт виключено, Так, в домоволодінні АДРЕСА_1 мешкає 10 людей: 2 дорослі особи та 8 дітей. Відповідно до розміщених на сайті КП «Харківводоканал» нормативів (норм) водоспоживання на одну людину у житловому фонді м. Харкова, що застосовуються за відсутності приборів обліку води у приватних або малоквартирних житлових будинках з водопроводом та місцевою каналізацією з ванними з газовими водопідігрівачами норма споживання холодної води на 1 особу на місяць складає 5,71м. Таким чином, родина Літус споживає на місяць 57, 1м3 води, та саме стільки у цій родині утворюється і рідких відходів. Зі слів відповідача ОСОБА_3 їй відомо, що місткість їх вигрібної ями близька 21 м3. Таким чином, цю яму слід викачувати двічі на місяць. Відповідачами до відзиву не додано жодного доказу укладання між відповідачами та КП «Харківводоканал» будь яких договорів на вивіз рідких відходів або того, що рідкі відходи вивозяться відповідачами самостійно.
Вигрібна яма відповідачів є цегляною, однак не є герметичною із закритим дном.
Позивачка зазначила, що вигрібна яма так облаштована свідомо, щоб рідина та нечистоти з неї відфільтровувалися та просочувалися у ґрунт. Також позивачка зазначила, що думка представника відповідачів про те, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади і органи місцевого самоврядування, та жодної іншої норми права, яка би передбачала право особи вимагати здійснення від іншої особи перебудови законно збудованої власності, не існує, є хибною, оскільки частиною другою пункту 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 6 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України" (про правовий режим самочинного будівництва) визначено, що у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).
Також позивачка послалась на те, що 05 липня 2019 року на підставі її заяви експертом з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_9 та інженером-проектувальником ОСОБА_10 , шляхом візуального огляду було проведено технічне обстеження стану конструкцій її житлового будинку. За результатами цього обстеження компетентними фахівцями було складено та підписано експертний висновок, із змісту якого вбачається, що при обстеженні встановлено, що тріщини в цегляних зовнішніх і внутрішніх стінах в межах ділянки вигрібної ями будинку № мають розкриття до 4 мм., що є результатом осідання фундаменту у зв`язку з його постійним замочуванням. Внаслідок постійного надходження рідини в підвальне приміщення будинку № наявна можливість подальшої деформації основи стін з подальшим їх руйнуванням; відсутність можливості експлуатації підвального приміщення; створення антисанітарних умов для проживання мешканців будинку № Відповідно до ДСТУ-НБВ. 1.2-18:2016 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану» технічний стан будинку АДРЕСА_1 відноситься до категорії III - «непридатний для нормальної експлуатації». Таким чином, протиправними діями відповідачів створюється реальна загроза знищення її будинку.
Представник відповідачів ОСОБА_8 28.10.2019 надала додаткові письмові пояснення у справі, де зазначила. що відповідачі не здійснювали жодне будівництво вигрібної ями, вона була у складі придбаного житлового будинку у 2005 році. З договору купівлі-продажу вбачається, що цей житловий будинок разом з надвірними будівлями та спорудами належав продавцю за цим договором ( ОСОБА_11 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Харківською нотаріальною конторою 25.12.1999 року. З технічного паспорту, виготовленого 21.04.2005 року на замовлення попереднього власника будинку вбачається рік забудови цієї вигрібної ями, будівництво якої здійснювалось за правилами та нормами тих часів.
Позивачка ж придбала свій будинок у 2016 році, який був збудований у 2007 році. Попередні власники будинку позивачки мали проектувати та здійснювати будівництво свого будинку з урахуванням вже існуючих будівель та споруд на цих земельних ділянках та існуючих на той час державних санітарних норм та правил, а саме «Санитарных правил содержания территорий населенных мест», затв. Головним державним санітарним лікарем СРСР від 5 серпня 1988 року № 4690-88, які встановлювали межу 8 метрів простору від житлового будинку до вигрібної ями. Отже, саме на забудовників житлового будинку у 2007 році було покладено обов`язок визначення місця розташування нового будівництва з урахуванням: а) місця розташування і відстані існуючих вже будівель і споруд; б) норм «Санитарных правил содержания территорий населенных мест», чинних на той час.
Також зазначила, що зливна яма щільно закривається кришкою люку. Твердження позивача про те, що у вигрібній ямі відсутнє герметичне дно, не підтверджено належними та допустимими доказами. Крім того, вимога позивачки щодо перенесення вигрібної ямипо суті є вимогою про примусову реконструкцію цієї споруди. Таке право передбачено лише ст. 376 ЦК України. Проте, ця норма застосовується виключно у випадку існування самочинної забудови,а вигрібна яма не є самочинним будівництвом.
Крім того, наданий позивачкою «експертний висновок» не являється висновком експерта в розумінні ст. 102 ЦПК України - в ньому відсутній докладний опис проведених експертом досліджень, він не складений у порядку, визначеному законодавством, не зазначено, коли саме проводилося таке дослідження, тривалість такого дослідження, на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при її проведенні, які питання були поставлені експертові, які матеріали він використав, за якою методологією проводилася експертиза тощо. У цьому висновку не зазначено про попередження експертів про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, згідно Реєстру атестованих судових експертів, опублікованого на офіційному сайті Міністерства юстиції України ОСОБА_9 . та ОСОБА_10 не є судовими атестованими експертами.
Наданий позивачкою висновок не дає відповіді, що рідина, яка нібито є в підвалі, є саме стічними водами з вигрібної ями відповідачів, оскільки біохімічний склад існуючої рідини не
здійснювався ; не було здійснено дослідження домоволодіння відповідачів, в тому числі вигрібної ями на предмет її водонепроникності, дослідження днища тощо; немає опису погоди в день проведення такого дослідження (можливо, існуюча рідина є наслідком дощових стічних вод); не здійснено інженерно-геологічне дослідження ґрунтів (на предмет їх типу, щільності, стійкості, процентного співвідношення пилових часток та глини в ньому, можливий рівень просадки в ньому тощо); не здійснено дослідження наявності чи відсутності ґрунтових вод, висоти їх залягання; немає опису наявності чи відсутності рослин біля будинку позивачки тощо, оскільки наявність біля фундаменту рослин спричиняє стискання ґрунту і появи тріщин в фундаменті).
Крім того, з висновку не випливає, що тріщини, якщо вони є, в стінах будинку, з`явилися саме внаслідок протікання стічних вод з вигрібної ями відповідачів, оскільки немає дослідження на предмет дотримання нормативних вимог, ДБН на етапі проектування фундаменту та будинку (можливі прорахунки з глибини закладки фундаменту були виконані з порушенням); немає дослідження щодо дотримання ДБН при виконанні закладки фундаменту (якщо основа закладена вище ніж вимагається будівельними нормами, то в подальшому буде відбуватися руйнація фундаменту, що спричинить появ тріщин на стінах); немає досліджень щодо розташування ґрунтових вод на дільниці будівництва тощо (близьке розташування ґрунтових вод призводить до руйнації фундаменту та будівлі); немає дослідження якості будівельних матеріалів, з яких побудовано будинок і зокрема фундамент; не здійснено інженерно-геологічне дослідження ґрунтів (наявність в ґрунті великої кількості карбонатів створює нестабільність ґрунту); немає обстеження та дослідження конструкцій будинку, зокрема на предмет правильності встановлення та цілісності стоку (пошкоджений стік спричиняє розмивання ґрунту біля фундаменту тощо).
Наданий експертний висновок не є належним, достовірним та достатнім доказом для того, аби дійти висновку, що існуючі проблеми в підвалі будинку позивачки, якщо вони дійсно є, спричинені саме вигрібною ямою відповідачів.
Так, у висновку зазначено, що технічне обстеження стану конструкцій індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 було здійснено шляхом його візуального огляду і дослідження технічного паспорту будинку позивачки. В ньому відображено, що маються тріщини у внутрішніх та зовнішніх стінах дома в межах вигрібної каналізаційної ями сусіднього домоволодіння АДРЕСА_3 , що примикає безпосередньо до підпорної стіни на межі двох володінь. Якщо не було здійснено обстеження території та володіння відповідачів, незрозуміло, яким чином експерти встановили, що тріщини розташовані саме в межах вигрібної каналізаційної ями сусіднього домоволодіння.
Крім того, висновок складено 05.07.2019 року, однак у висновку зазначено, що під час періодичних відкачок з вигрібної ями рідина в підвалі уходить, однак незрозуміло, як фахівці могли с встановити цей факт, якщо не проводили дослідження декілька місяців.
Вказане дає підстави для сумнівів щодо об`єктивності висновку експертного дослідження.
Цей доказ не дає змоги встановити достатність поданих експертові об`єктів дослідження; характер поставлених питань експертам; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Тому вказаний доказ не є достовірним, не є належним та достатнім для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між наявністю рідини в підвалі та у стінах будинку і існуванням вигрібної ями відповідачів.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Пояснила, що попередній власник будинку № також користувалась вказаною зливною ямою, належною відповідачам. Перед укладанням договору дарування влітку 2016 року вона не звернула уваги на те, що розташування зливної ями у сусідньому домоволодінні буде негативно впливати на санітарний стан її будинку. Також зазначила, що після звернення з даним позовом до суду вона оформила необхідні документи на побудовану нею самовільно на своїй земельній ділянці свердловину, отримала паспорт КП «Харківводоканал», а відповідачі таких документів на свою зливну яму не надали.
Представник відповідачів ОСОБА_8 просила в позові відмовити, пославшись на доводи, викладені в письмових запереченнях. Також зазначила, що позивачка, як і попередній власник будинку № 24 , також користувалась зливною ямою відповідачів, а потім внаслідок виниклого конфлікту почала звертатись до державних органів зі скаргами.
Представник 3-ї особи - Харківської міської ради - в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Письмових пояснень не надав, про причини неявки суд не повідомив.
За таких обставин, враховуючи думку позивачки та представника відповідачів, які не заперечували проти розгляду справу у його відсутності, відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника 3-ї особи.
Суд , вислухавши позивачку, представника відповідачів ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно договору дарування від 1 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гуменною Л.Р., реєстр. №1676, позивачка ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_12 в дар 50/100 частин житлового будинку № 24 з відповідною частиною надвірних будівель , розташованого АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою позивачка проживає з трьома синами: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У п.1 договору дарування складено опис вказаного об`єкта: на земельній ділянці розташований житловий будинок літ «А-1», загальною площею 215, 89 кв.м., житловою площею 121, 5 кв.м., та надвірні будівлі: гараж літ "Д", льох літ «Е», вбиральня літ «Ж», споруди №2-6,8, замощення №1, сарай літ «З», навіс літ «И», сарай літ. «К,Л», сарай літ «М,Н», зливна яма №7.
У пункті 7 договору дарування зазначено, що дарувальник стверджує, що їй невідомо про недоліки відчужуваного нерухомого майна або його особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя , здоров`я майна обдаровуваної або інших осіб.
На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку № 1-1612 від 26.05.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., відповідачка ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_11 2/3 частини будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_3 .
Відповідачка ОСОБА_4 проживає за вказаною адресою в будинку № з чоловіком - відповідачем у справі ОСОБА_3 , та 8 дітьми: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Як зазначено в п. 1 вказаного договору купівлі-продажу, цей весь будинок з надвірними будівлями розташовано на земельній ділянці 1610 кв.м., складається із: житлового будинку літ. «А-1», 1900 року побудови, житловою площею 93,6 кв.м., сараїв літ. «Б» і «В», льох уліт. «Г», вбиральні літ. «Е», гаражу літ «З», огорож № 1-3, 5, зливної ями N° 4,навісу літ. «К».
21 квітня 2005 року КП «Харківське міське БТІ» було складено технічний паспорт власнику ОСОБА_11 на домоволодіння АДРЕСА_3 , в експлікації якого зазначено про наявність зливної ями (за планом літера №4). В характеристиці будинку, господарських будівель та споруд також зазначено про наявність зливної ями цегляної, 1976 року побудови (за планом №4).
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.05.2019 № 166015162, право власності на вказаний житловий будинок № з надвірними будівлями зареєстровано за № 4547177663101 12.12.2005 р., в опису об`єкта, крім будівель та споруд згідно з технічним паспортом від 17.07.2014 р., також зазначено про наявність зливної ями №4.
З приводу розташування зливної ями позивачка зверталась до відповідних державних органів.
Так, на її звернення від 18.09.2018 листом № 42/16040 від 19.10.2019 в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Христоєва І. повідомила її, що було проведено огляд домоволодінь, з`ясовано, що впритул до стін будівлі по АДРЕСА_1 , № 24 облаштована вигрібна яма від будівлі по АДРЕСА_3 , що суперечить вимогам п.2.22. розділу ІІ Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 №145, якими передбачена відстань вигребів від стін житлових та громадських будівель і споруд не менше 20м. За результатами огляду ОСОБА_3 наданий припис про усунення порушень санітарного законодавства від 12.10.2018 №39.2/176.
Директор Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації листом № 01-10/П-298 від 10.01.2019 на звернення позивачки щодо погіршення умов проживання через облаштування вигрібної ями сусідом ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , повідомив, що перевіркою, проведеною 13.12.2018 Департаментом комунального господарства Харківської міської ради встановлено, що на території домоволодіння АДРЕСА_6 влаштована вигрібна яма з порушенням Державних будівельних норм (ДБІТ 360-92**) та Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 №145, а саме - вигріб водопроникний та не має щільно прилягаючої кришки. Власнику домоволодіння повідомлено про необхідність влаштування вигрібної ями з додержанням вказаних нормативно-правових документів. Також, згідно з п.2.22 Санітарних норм, місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.
За повідомленням Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (лист від 21.12.2018 №4.2/19019) ОСОБА_14 було надано припис від 12.10.2018 №39.2/176 щодо усунення порушень санітарного законодавства, на що ОСОБА_3 повідомив, що на час придбання ним будинку у 2005 році місце розміщення вигребу на присадибний ділянці та відстань від нього до житлового будинку № була визначена попереднім власником з додержанням правил добросусідства у місці його сьогоднішнього розташування, виходячи з технічної можливості, та було погоджено з Харківкомуночиствод. Харківським міським управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області було направлено лист до Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 19.12.2018 №39.2/5415 та лист до КП «Харківводоканал» від 19.12.2018 №39.2/5414 з пропозиціями щодо вжиття заходів у ситуації, що склалась. Одночасно позивачці роз`яснено положення ст. ст. 103, 158 Земельного кодексу України щодо вирішення земельного спору..
Заступник Генерального директора правового забезпечення та безпеки- Директор Департаменту правового забезпечення ОСОБА_22 на звернення позивачки повідомив її листом № П-4679,1-19.01.02-05 від 30.07.2019, що на ОСОБА_4 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , паспорт місця тимчасового зберігання рідких відходів до Департаменту збуту ОСОБА_4 не надавався, тому працівниками Департаменту збуту неодноразово видавався йому припис на оформлення технічної документації. Вимоги до санітарного очищення територій населених місць, а також правила виконання робіт з належного прибирання об`єктів благоустрою та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері благоустрою населених пунктів і поводження з відходами регулюються Державними санітарними нормами та правилами утримання територій населених місць, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України 17.03.2011 за №145 (СНІП № 145), і є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування і громадянами.
Згідно з п. 2.21 СНІП №145 рідкі відходи, що утворюються у житлових та
громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах івигребах). У разі наявності дворових вбиральнь вигрібна яма може бути спільною.
Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільноприлягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується.
Згідно з п. 5.1 та 5.2 СНІП № 145 державний санітарно-епідеміологічний нагляд за утриманням територій населених місць здійснює державно-епідеміологічна служба згідно з санітарним законодавством у порядку запобіжного та поточного нагляду, в тому числі, за зверненням громадян.
Стосовно питання порушення вимог санітарного законодавства при розміщенні вигрібної ями ОСОБА_4 , то згідно п. 2.22 СніП №145 "Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства 103 Земельного Кодексу). При цьому спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з законодавством (ст. 158-161 Земельного Кодексу України).
Суд , оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до положень ст.ст.55, 124 Конституції України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення, під якими розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 130 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Стаття 104 ЗК передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше. Якщо дії сусіда є неправомірними та не відповідають умові заподіяння як найменших незручностей, такі дії підлягають припиненню.
Згідно зі статтею 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.
За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначене право власника майна здійснюється шляхом пред`явлення негаторного позову про захист порушеного права, при цьому, предметом негаторного позову може бути вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. В свою чергу, підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
З огляду на зазначене, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Власник (титульний володілець), за правилами статті 391 ЦК України, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову. Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном.
Правом на негаторний позов володіють власник, а також титульний власник, що володіють річчю, але позбавлені можливості користуватися чи розпоряджатися нею. Як відповідач виступає особа, що своїм протиправним поводженням створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності (права титульного володіння).
Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення порушень, не з`єднаних з позбавленням володіння. Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, я також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей.
Відповідно до ст 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державні санітарні норми та правила, санітарно- гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно- епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі - санітарні норми) -обов`язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров`ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення.
Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць, якими позивачка обґрунтовує позовні вимоги, затверджені наказом МОЗ України № 145 від 17.03.2011 року.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 року у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду реактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що на починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Між тим, з технічного паспорта на домоволодіння № вбачається, що зливна яма (№4) побудована у 1976 році, тобто попереднім власником, а не відповідачами у справі. Відповідачі набули її у власність у складі об`єктів домоволодіння № на підставі договору купівлі-продажу від 06.05. 2005 року.
Враховуючи наведене, Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць, затверджені наказом МОЗ України № 145 від 17.03.2011 року, (Наказ набрав чинності з 01 січня 2012 року) розповсюджуються на правовідносини, які виникають після набрання ними чинності, і не застосовуються до правовідносин щодо будівництва вигрібної ями попереднім власником домоволодіння № у 1976 році.
З наданих відповідачами документів вбачається, що зливна яма побудована попередніми власниками домоволодіння № у 1976 році, та є складовою придбаного відповідачами нерухомого майна.
Отже, доводи позивачки про те, що відповідачі здійснили будівництво вказаної зливної ями, спростовано матеріалами справи.
Судом встановлено, що між попереднім власником будинку № , а після продажи цього будинку між відповідачами та колишнім власником домоволодіння № конфлікт з приводу користування вигрібною ямою був відсутній, вказаною вигрібною ямою користувались мешканці обох домоволодінь, на засадах добросусідства.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується повагою інтересів іншої сторони.
Отримуючи в дар житлову будівлю, позивачка була достовірно обізнана про те, що на сусідній ділянці знаходиться зливна яма, якою користувались спільно як мешканці будинку № , так і і попередній власник будинку № , питання щодо розташування зливної ями відповідно до принципу добросусідства було узгоджено попередніми власниками вказаних домоволодінь.
Позивачка в судовому засіданні не заперечувала, що водозабірна споруда побудована їй самовільно, без відповідних узгоджень, та паспорт на неї у КП «Харківводоканал» вона отримала вже після завершення будівництва, під час розгляду даної справи в суді.
Отже, при обранні місця розташування каптажу джерела (водозабірної споруди) відповідачка також мала можливість врахувати наявність зливної ями, побудованої у 1976 році.
Позивачкою надано «експертний висновок №3 від 05.07.2019», складений експертом по інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_9 та інженером-проектувальником ОСОБА_10 , які мають кваліфікаційний сертифікат відповідального виконання окремих видів робіт (послуг), пов`язаних їз створенням об`єкта архітектури, на підставі заяви ОСОБА_2 та технічного паспорта методом візуального огляду проведено технічне обстеження стану конструкцій житлового будинку АДРЕСА_1 .
У висновку зазначено про наявність тріщин у внутрішніх та зовнішніх стінах будинку № 24 в межах вигрібної каналізаційної ями сусіднього домоволодіння № , яка примикає безпосередньо до підпорної стіни на межі двох домоволодінь. З боку ділянки будинку № в межах світлової кишені будинку № на рівні перекриття підвального приміщення маються потоки бруднокоричневої рідини.
Обстеженням встановлено, що тріщини в цегляних зовнішніх та внутрішніх стінах в межах ділянки вигрібної ями будинку № мають розкриття до 4 см, що є наслідком просадки їх основи у зв`язку з постійним замочуванням.
Факт потрапляння рідини в підвальне приміщення будинку № з вигрібної ями будинку № підтверджується тим, що під час періодичних відкачок з вигрібної ями рідина в підвалу уходить.
Як зазначено у висновку, внаслідок постійного потрапляння рідини в підвальне приміщення будинку № можлива подальша деформація основи стін з послідуючим руйнуванням; відсутність можливості експлуатації підвального приміщення; створення антисанітарних умов для проживання мешканців будинку № . У відповідності до ДСТУ-НБВ.1.2.-18:2006 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану» технічний стан будинку № 24 віднесений до категорії ІІІ - непридатне для нормальної експлуатації.
Пропозиція: відповідно до вимог ДСТУ-Б.2.2.-12:2018 «Планування та забудова територій» вигрібну яму необхідно перенести від фундаментна будинку № на відстань не менш 20 метрів.
У додатку зазначено про наявність сертифікатів фахівців та копії технічного паспорта індивідуального будинку.
Оцінюючі вказаний висновок, суд виходить з наступного.
Вимоги до висновку експерта викладені у ст. 102 ЦПК України.
Так, згідно зі ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Наданий висновок не відповідає вимогам, які пред`являються до експертних висновків. У висновку не викладено поставлені на вирішення питання, вказані особи не є судовими експертами та не попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тому суд оцінює цей висновок як письмовий доказ.
Безпосереднє обстеження території домоволодіння № та зливної ями фахівцями при складанні висновку не проводилось, висновки про те, з яких причин рідина прибуває у підвал будинку № 24 , та внаслідок чого зникає, основані на припущеннях, оскільки фахівці не були особисто присутні під час таких подій, обстеження носило разовий характер, проведено в один день.
Отже, вказаний висновок не є допустимим доказом, оскільки оснований на припущеннях.
Конвенцією(1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Таким чином, можна стверджувати про наявність у відповідачів майна у вигляді будинку та господарських споруд, у тому числі зливної ями, оскільки законодавством України передбачено, що факт наявності даного майна підтверджується технічним паспортом на будинок.
Відповідачі та члени їхньої сім`ї використовували зливну яму з 26.05.2005 року.
Відтак, у випадку зобов`язання перенести (демонтувати) зливну яму буде порушено не тільки право відповідачів на мирне володіння майном, передбачене ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, але й право на повагу до приватного життя, передбачене ст.8 Конвенції.
Викладені вище в листах дані компетентних органів про надання відповідачам припису про усунення порушень санітарного законодавства, вигріб водопроникний та не має щільно прилягаючої кришки, не є достатнім для висновку про порушення прав позивачки, та необхідність застосувати обраний позивачкою спосіб захисту права у виді демонтажу зливної ями.
У разі порушення прав позивачки внаслідок несвоєчасного очищення відповідачами вигрібної ями, зливу відходів на територію її домоволодіння, забруднення повітря, на що вона посилається, позивачка не позбавлена права скористатись іншим способом захисту своїх прав.
Крім того, за порушення норм санітарного законодавства передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновками експертів.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України с уд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом роз`яснено позивачці право заявити клопотання про проведення судової експертизи для з`ясування спеціальних питань, які відносяться до предмета доказування у даній справі, та якими вона обґрунтовує позовні вимоги, однак остання не побажала скористатись правом на заявлення такого клопотання, вважала надані їй докази на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує позовні вимоги, достатніми.
Статтями 12,13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Аналізуючи зазначені норми, суд приходить до висновку, що позивачкою не надано достовірних, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження її позовних вимог, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 3,4, 89, 259, 264-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3-я особа без самостійних вимог на предмет спору- Харківська міська рада, про зобов`язання усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні належними їй земельною ділянкою та житловим будинком, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перенесення вигрібної ями, розташованої на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , на відстань не менше 20 метрів від стін житлового будинку та каптажу джерела (водозабірної споруди), що належать ОСОБА_2 , та облаштувати нову вигрібну яму відповідно до вимог Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 року № 145,
- відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м.Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено 11 листопада 2019 року.
Суддя Л.Л. Шрамко
