ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/6181/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Патратій О.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді -доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT «ВТБ БАНК» Шевченка О.В. (далі - Уповноважена особа) щодо не включення ОСОБА_2 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати Уповноважену особу включити ОСОБА_2 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати Фонд та Уповноважену особу включити ОСОБА_2 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно гарантованої суми у розмірі 110 388 (сто десять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 73 коп.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення інформації про ОСОБА_2 до переліку рахунків за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов`язано Уповноважену особу включити інформацію про ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, у розмірі 110 388,73 гривень, що підлягають відшкодуванню, згідно рахунків № НОМЕР_1 (у валюті UAH), НОМЕР_3 (у валюті USD). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Уповноважена особа в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позов, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для включення інформації про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відсутні.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до банківської виписки AT «ВТБ БАНК» № 504626-2019/0328, сформованої станом на 28.03.2019, на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 знаходиться 68 729,72 грн. Відповідно до опису операцій вказані кошти складають виплату відсотків та дострокове повернення депозиту (угода № R4118/11499D/KI10 від 10.09.2018).
Також відповідно до банківської виписки AT «ВТБ БАНК» № 885913-2019/0328, сформованої станом на 28.03.2019, на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 знаходиться 1 493,69 дол. США. Відповідно до опису операцій вказані кошти складають виплату відсотків по депозиту.
На підставі рішення Правління Національного банку України 27 листопада 2018 року №796-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 листопада 2018 року № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення АТ «ВТБ БАНК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 28 листопада 2018 року до 27 грудня 2018 рою включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора AT «ВТБ БАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» начальнику відділу аналізу фінансового стану банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Фонду Заболотній Ю.Ю. строком до 27 грудня 2018 року включно.
В подальшому, на підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018р. № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 18.12.2018р. прийнято рішення №3392 «Про початок процедури ліквідації AT «ВТБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «ВТБ БАНК» з 19.12.2018 по 18.12.2020 та призначено уповноважену особу Фонду Шевченка О.В..
Зазначена інформація також міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у мережі Інтернет (http://www.fg.gov.ua), та є загальновідомою та не потребує доказування.
Як зазначає позивач, після прийняття рішення про ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» почались виплати гарантованої суми вкладникам, але позивача не було включено до списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Позивачем 18.01.2019 направлені скарги до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ВТБ БАНК» Шевченка О.В. та директору-розпоряднику Фонду щодо не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами AT «ВТБ БАНК» та запропоновано включити її до вищенаведеного переліку.
У листах-відповідях № 34-036-3183/19 від 18.02.2019 та № 1848/1-2 від 01.04.2019 відповідачі зазначили про відсутність правових підстав для включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладам AT «ВТБ БАНК» згідно пункту 4 статті 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відповідно виплати грошових коштів за вкладами у зв`язку з тим, що позивач ( ОСОБА_1 ) була пов`язаною з Банком особою протягом року до дня прийняття Національних банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що отже посада керівника відокремлених підрозділів банку з 01.01.2018 не відноситься до посад пов`язаних з банком осіб. Суд вказав, що Уповноваженою особою не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників AT «ВТБ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом коштів за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
За змістом частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами першою-третьою, п`ятою статті 27 Закону №4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною шостою статті 27 Закону №4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Пунктами 2, 4, 6 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Аналіз викладених положень дає підстави для висновку, що Уповноважена особа наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами банку, що ліквідується, за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Вкладником, згідно з пункту 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону №4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Таким чином, передбачені Законом №4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті другої Закону №4452-VI). Такий статус передбачає, з-поміж іншого, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунку або договору банківського вкладу (депозиту).
Водночас, як зазначалося, право на відшкодування вкладу за рахунок коштів фонду не є абсолютним. Законом №4452-VI визначені випадки на не поширюються гарантії Фонду на відшкодування коштів за вкладами.
Так, відмовляючи у включенні позивача до переліку вкладників банку, відповідач послався на пункт 4 частини третьої статті 26 Закону №4452-VI, яким передбачено, що фонд не відшкодовує кошти, розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення).
Як зазначалося, рішення про віднесення ПАТ «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних прийнято Національним банком України 27.11.2018, а отже для правильного вирішення даного спору слід встановити чи є позивач пов`язаною із банком особою станом на 27.11.2018 або чи не була вона такою особою у період з 27.11.2017 по 26.11.2018.
Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (далі - Закон № 2121-ІІІ).
Відповідно до пункту 3 статті 52 Закону № 2121-ІІІ для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку. Пункт 6 наведеної статті до пов`язаних із банком осіб відносить також асоційованих осіб фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини.
Асоційована особа у розумінні статті 2 Закону № 2121-ІІІ це чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича.
Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер банку та його заступники (частина перша статті 42 Закону № 2121-ІІІ у редакції Закону України № 2210-VIII від 16.11.2017).
У свою чергу, до набрання чинності 06.01.2018 Законом України № 2210-VIII від 16.11.2017, до керівників банку частина перша статті 42 Закону № 2121-ІІІ відносила також і керівників відокремлених підрозділів банку.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Фонд не здійснює відшкодування коштів прямим родичам (зокрема матері) особи, яка є або була керівником банку протягом одного року до віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних. До 06.01.2018 до керівників банку відносилися також керівники відокремлених підрозділів банку (філії, відділення, представництва тощо).
Виключення з 06.01.2018 Законом України № 2210-VIII від 16.11.2017 із переліку керівників банку керівників його відокремлених підрозділів, жодним чином не скасовує статус таких керівників відокремлених підрозділів банку у період до 05.01.2018 як пов`язаних із банком осіб. Лише з 06.01.2018 ці особи не вважаються пов`язаними із банком особами у розумінні Закону № 2121-ІІІ.
Таким чином, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що виключення з 06.01.2018 посад керівників відокремлених підрозділів банку з переліку пов`язаних із банком осіб, унеможливлює застосування пункту 4 частини третьої статті 26 Закону №4452-VI для цілей визначення статусу цих осіб до 06.01.2018 як таких, що були пов`язаними з банком особами.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено учасниками справи, дочка позивача - ОСОБА_3 з 20.07.2016 по 12.03.2018 займала посаду директора відділення «Берестейське» ПАТ «ВТБ Банк», а з 14.05.2018 по 14.02.2019 була директором відділення «Політехнічне» AT «ВТБ БАНК».
Таким чином, позивач у період з 20.07.2016 по 05.01.2018 є пов`язаною із ПАТ «ВТБ Банк» особою як асоційована особа з ОСОБА_3 , яка у цей період належала до керівників банку у розумінні частини першої статті 42 Закону № 2121-ІІІ.
Отже, для цілей застосування пункту 4 частини третьої статті 26 Закону №4452-VI, позивач у період з 27.11.2017 по 05.01.2018 була пов`язаною з банком особою, а з 06.01.2018 по 27.11.2018 - ні.
За таких обставин, протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення ПАТ «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних, позивач у період з 27.11.2017 по 05.01.2018 мала статус пов`язаної із цим банком особою, а отже відповідно до пункту 4 частини третьої статті 26 Закону №4452-VI, Фонд не здійснює відшкодування за її вкладами в силу пункту 4 частини третьої статті 26 Закону №4452-VI.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" задовольнити.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя -доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя І.В. Федотов
