Постанова
Іменем України
04 березня 2020 року
м.Київ
справа №636/1514/19
провадження № 61-19985св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Синельникова Є.В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова на рішення Чугуївського міського суду Харківської області, у складі судді Дьоміної О. П., від 23 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Бурлаки І. В., від 25 вересня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (далі КЕВ м. Харкова) про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він є військовослужбовцем та разом з сім`єю: сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживають та зареєстровані в службовій квартирі АДРЕСА_1 . В зазначену двокімнатну квартиру, житловою площею 29, 84 кв. м, він разом з сім`єю вселився на підставі службового ордера № 015315 від 06 серпня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради згідно рішення житлово-побутової комісії в/ч НОМЕР_1 від 20 січня 2009 року, у зв`язку з проходженням військової служби. На підставі клопотання КЕВ м. Харкова рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 13 березня 2009 року №162 вказана квартира включена до числа службових КЕВ м. Харкова.
Позивач вказав, що він перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , яка входить до складу сил ООС на території Донецької та Луганської областей, з 26 січня 2015 року бере безпосередню участь в бойових діях ООС. На квартирному обліку для отримання постійного житла із зазначеним складом сім`ї перебуває з 17липня 2002 року, має календарну вислугу 21 рік.
Зважаючи на те, що службовий статус вказаної квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав та на наявність права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з вказаної квартири, позивач звернувся до житлової комісії в/ч НОМЕР_1 з відповідним проханням. Рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 29 березня 2019 року та наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 607 від 01 квітня 2019 року надано згоду для зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в якій мешкає ОСОБА_1 з родиною. Позивач вказав, що на своє звернення з цього приводу до КЕВ м. Харкова отримав відмову, яка мотивована тим, що відсутні підстави для розгляду питання про виключення житлового приміщення з числа службових, оскільки вислуга проходження військової служби позивачем становить менше 25 років. Тобто, КЕВ м. Харкова не визнає його права на виключення займаного ним житла з числа службових.
Позивач вважає, що відмова КЕВ м. Харкова не узгоджується з чинним законодавством, а саме пунктами 3, 11 22 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, пункту 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів від 04 лютого 1988 року № 37.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати за ним право на виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його сім`ї постійним житлом та зобов`язати відповідача подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових КЕВ м. Харків квартири АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_2 , жилою площею 29, 84 кв. м. Зобов`язано КЕВ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_2 , жилою площею 29, 84 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від31липня 2018 року № 380, зокрема, позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу більше 20 років, є учасником АТО (ветеран війни-учасник бойових дій), перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав. Внаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу КЕВ м. Харкова залишено без задоволення, а рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2019 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про задоволення позову. Районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що не подаючи відповідне клопотання про виключення житла із числа службового, КЕВ м. Харкова прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в той час як чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради. Внаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі КЕВ м.Харкова просить скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 рокуі ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що порядок перебування на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, і порядок забезпечення їх житлом для постійного проживання визначений Законом України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», ЖК УРСР, Постановою Кабінету Міністрів України від03серпня 2006 року № 1081, Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністра оборони України № 380 від 31 липня 2018 року. Виходячи зі змісту вказаних норм, слід дійти висновку про те, що обов`язковою передумово для отримання житла будь-яким з чотирьох способів, передбачених законодавством, є настання черги на отримання житла. При вирішення спору судами попередніх інстанцій не взято до уваги довідку від 10 травня 2019 року №3336, відповідно до якої позивач перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 03 серпня 2007 року за № 305, та першочерговій (УБД (АТО)) з 26 червня 2015 року за № 77. Позивач не відноситься до категорії осіб, які отримують житло поза чергою (стаття 46 ЖК УРСР).
Якщо КЕВ м. Харкова буде подано клопотання до Чугуївської міської ради про виключення квартири з числа службового житла без дотримання черговості, будуть порушені норми чинного законодавства, зокрема Порядку та Інструкції, до того ж буде порушене переважне право на житло інших військовослужбовців, які знаходяться в першочерговій черзі перед позивачем та проходять військову службу. Чинним законодавством не визначено правових норм, які зобов`язують підприємства, організації, яким належить службовий фонд, змінювати статус квартири у разі наявності у працівника відповідного трудового стажу.
Подання клопотання про виключення житла з числа службового не є обов`язком КЕВ м. Харків, а є правом, яке установа може реалізувати, якщо відпала потреба в його використанні як службового.
Також заявник зазначив, що залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційний суд керувався нормами закону, які втратили чинність.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до КЕВ м. Харкова про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом, призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На час подання позову ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України та згідно витягу з послужного списку мав загальну вислугу 20 років 3 місяці 19 діб, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та є учасником бойових дій.
20 січня 2009 року на засіданні житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 надано службову житлову площу за адресою: АДРЕСА_2 .
Протоколом житлової комісії Чугуївської міської ради Харківської області №3 від 05 березня 2009 року на підставі клопотання начальника КЕВ м.Харкова включені до числа службових 76 квартир у житловому будинку АДРЕСА_4 , у тому числі, квартира АДРЕСА_5 .
06 серпня 2009 року виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області видав ОСОБА_1 ордер на житлове приміщення №015315, яким позивачу разом з його родиною надано право на заняття приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення № 369 від 18 червня 2009 року.
З 02 вересня 2009 року ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за вказаною адресою.
29 березня 2019 року на засіданні житлової комісії військової частини НОМЕР_1 розглянуто питання щодо надання згоди на зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_1 разом з родиною 3 особи, та рішенням житлової комісії надано згоду на зняття статусу «службове» з вказаної квартири.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 квітня 2019 року за № 607 «Про зарахування на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов та інших питань щодо квартирного обліку військовослужбовців» надано згоду, згідно наказу Міноборони України від31липня 2018 року № 380, для зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_1 разом з родиною 3 особи.
ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Харкова із заявою щодо виключення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з числа службових, однак отримав відмову, обґрунтовану тим, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком, оскільки позивач має вислугу проходження військової служби менше 25років, підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових відсутні.
Відповідно до довідки № 3336 від 10 травня 2019 року, виданої КЕВм.Харкова, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 03 серпня 2007 року за № 305 та першочерговій (УБД(АТО)) з 26 червня 2015 року за № 77.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
За змістом статті 118 Житлового кодексу Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Статтею 125 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.
Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, мав на момент звернення до суду вислугу на військовій службі 20 років 3 місяці 19 діб, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 03 серпня 2007 року за № 305 та першочерговій (УБД (АТО)) з 26 червня 2015 року за № 77, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
Суди обґрунтованого виходили із того, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності клопотання командира військової частини з цього приводу. Немотивована бездіяльність квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивач вже забезпечений службовим житлом у порядку черговості.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин нормиматеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м.Харковазалишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. ХоптаВ. В. Шипович
