УХВАЛА
05 березня 2020 року
м. Київ
справа №640/2499/19
адміністративне провадження №К/9901/4535/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 1 від 30 листопада 2018 року Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про накладення стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва № 285 строком на 6 місяців, з наступним стажуванням за відповідними програмами підготовки та повторною атестацією в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідачем 17 лютого 2020 року подано касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Наслідком відсутності зазначення у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України є залишення такої скарги без руху.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено, передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року.
Так, скаржник зазначає, що первинну касаційну скаргу подано у строк, встановлений КАС України, а тому уважає що наявні підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження
Перевіривши клопотання Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження Суд зазначає таке.
Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Згідно з частиною першою та другою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Так, Міністерство юстиції України 20 грудня 2019 року звернулось до Верховного Суду із первинною касаційною скаргою, яка була зареєстрована за вх№К/9901/35653/19.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року вказану скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку із неналежним підтвердженням повноважень на подання касаційної скарги.
22 січня 2020 року Міністерство юстиції України вдруге звернулось до Верховного Суду із аналогічною касаційною скаргою, яка була зареєстрована за вх№К/9901/2639/20.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року вказану касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку із неналежним підтвердженням повноважень на подання касаційної скарги.
17 лютого 2020 року Міністерство юстиції України втретє звернулось до Верховного Суду із вказаною касаційною скаргою, яка зареєстрована за вх№К/9901/4535/20.
Колегія суддів звертає увагу, що скаржник, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаним із правилами належного оформлення документів, які підтверджують повноваження особи на підписання та подання касаційної скарги, та сумлінно дотримуватись таких правил. Неналежне виконання посадовими особами Міністерства юстиції України своїх процесуальних обов`язків не є підставою, що пов`язана з зовнішніми, об`єктивними обставинами і не може свідчити про поважність причин пропуску встановленого процесуальним законом строку касаційного оскарження, який є однаковим для всіх осіб, які беруть участь у справі.
При вирішенні питання поважності причин пропуску строку звернення до Суду із позовом Суд, також, ураховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Враховуючи зазначене, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду:
- виправленої касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження, відповідно до положень частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України;
- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та подання доказів їх поважності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 169, 330, 332 КАС України, Суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року.
У задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Ж. М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
