ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2019 року № 640/2499/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А,

за участю представників сторін:

від позивача- Євстратенко Світлани Юріївни

від відповідача - Таран Анни Сергіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 1 від 30.11.2018 року Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про накладення стягнення у вигляді призупиненням дії свідоцтва № 285 строком на 6 місяців, з наступним стажуванням за відповідними програмами підготовки та повторною атестацією в ЦЕКК.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішення № 1 Центральної експертно - кваліфікаційної комісії при Міністерства юстиції України від 30.11.2018 року є протиправним, оскільки прийнято всупереч приписів Закону України "Про судову експертизу", Положення про експертно- кваліфікаційні комісії, а відтак підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. Разом з тим, зазначив, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось з дотриманням приписів чинного законодавства. Зважаючи на наведене, у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року відкрито провадження по справі.

06 червня 2019 року через канцелярію суду надійшов уточнений адміністративний позов, в якому позивач уточнив підстави поданої раніше позовної заяви .

В судовому засіданні 16.09.2019 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва № 285 про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення економічних експертиз за спеціальністю: 11.1 Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; 11.2 Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; 11.3 Дослідження документів фінансово-кредитних операцій, виданого на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії від 03 квітня 2007 року № 11 безстроково. Позивач має наукову ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності «Кримінальний процес та криміналістика, судова експертиза», присуджену рішеннями спеціалізованої вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України та Президії Вищої атестаційної комісії України від 14 грудня 2006 року (протокол № 18-06/11), а також вчене звання доцента кафедри економічної безпеки, що було присвоєне рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки від 19 лютого 2009 року (протокол №1/05-Д).

Рішенням № 1 Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.11.2018 року атестованого судового експерта ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва строком на 6 місяців із зобов`язанням пройти стажування за відповідними програмами підготовки та повторною атестацією в ЦЕКК.

Незгода із прийнятим рішенням від 30.11.2018 р. зумовила звернення позивача з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступні обставини.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_4 від 27.03.2018, що скерована Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області листом від 02.04.2018 № Ш-447/12.18/09-37 щодо незгоди із висновками судово-економічної експертизи від 24.09.2013 № 11е/13, додаткової судово-економічної експертизи від 01.11.2014 №33е/14, додаткової судово-економічної експертизи від 27.11.2015 № 65е/15, складеними судовим експертом ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 1201308034000048.

В подальшому, з метою перевірки відповідності висновку № 1 вимогам нормативно - правових актів у частині його складання і оформлення, правильності застосування методів дослідження, його було прорецензовано Запорізькім відділенням Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз

За результатами рецензування, Запорізькім відділенням Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз встановлено недотримання експертом під час проведення експертиз вимог пунктів 2.3 та 4.14 Інструкцій про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5.

За висновками рецензента, позивачем у вступній частині експертизи не вказані методики, що використовувались під час проведення експертизи; питання, які були поставлені на вирішення експерту не відповідають Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, при цьому відсутній запис про заявлення судовим експертом клопотання щодо уточнення змісту та обсягу доручення, щодо уточнення поставлених питань чи про надання на дослідження додаткових документів, та наслідки розгляду такого клопотання; не зазначені відомості про первинну (попередні) експертизу експертизи), мотиви призначення додаткової експертизи, визначення судовим експертом законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків бюджету, а також визначення судовим експертом розміру нарахованої премії, що має ознаки ревізійних дій, в зв`язку з цим наданий висновок, на думку рецензента, викликає сумнів.

Спірні правовідносини урегульовано приписами Положення про експертно - кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/15, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, Інструкції про особливості здійснення судово - експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 року № 3505/5.

Як встановлено ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу", незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Відповідно до ст. 14 цього Закону, судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.

При цьому, ст. 17 цього Закону передбачено, що для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

Як встановлено ч. ч. 2 та 3 ст. 21 цього Закону, фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і мають на меті здійснювати експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Відповідно до п. 4 р. III Інструкції № 3505/5, судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.

Виходячи з положень п. 2.3 р. II Інструкції № 53/5, експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Рецензент вказав, що експерт, надаючи розрахунок розміру показників премій, здійснила ревізійні дії, що виходять за межі спеціальних знань експерта, чим порушила абзац 5 п. 2.3 Інструкції.

Суд із такими твердженнями відповідача не погоджується, а приймає до уваги доводи позивача, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач є експертом за трьома різними спеціальностями, які надають їй право проводити експертизи, відповідно до присвоєної кваліфікації судового експерта Позивачем не досліджувались додаткові документи при наданні відповіді на поставлені запитання експертиз, а опрацьовувались лише матеріали кримінального провадження, надані слідчим.

Крім того, позивач зазначила, що нею було довідково зазначено про те, що щомісячні накази про преміювання носили формальний характер, що підтверджується документально. Проте, рецензент не вказала про це у своїх рецензіях, а зазначила про вихід експерта за межі спеціальних знань. Тому суд вважає вказані твердження необґрунтованими та такими, що носять суб`єктивний характер.

Крім того, рецензент зауважувала, що у вступній частині висновків додаткових економічних експертиз експерт не зазначила про наявність досліджуваного нею Акту позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності від 01.04.2013 року № 04-21/5.

Позивач визнала це порушення, проте, зазначила, що вважала інформацію про Акт у вступній частині висновку первинної судово-економічної експертизи від 24.09.2013 року № 11е/13 достатньою. Експерт виконала висновки відповідно до наданих документів, що були досліджені, дані яких відображені в додатках та не мають протиріч висновкам документальної ревізії.

Щодо відсутності даних про проведення перевірки комунального закладу суб`єктом контролю, яким би були встановлені порушення щодо нарахування та виплати премій працівникам зазначеного закладу, позивач зазначила, що у первинній експертизі у досліджуваній частині є посилання на Акт документальної ревізії, яка і встановила зазначені нею порушення щодо нарахування та виплати премій працівникам закладу, проте, рецензент про це не вказала, а зазначила, що відсутні дані про проведення перевірки закладу суб`єктом контролю. Тому вказані дії експерта, на думку рецензента, є виходом за межі спеціальних знань. Суд вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Стосовно нечіткості та не конкретизованості питань, які були поставлені на розгляд слідчим, позивач зазначила, що відповідно до п. 4.14 Інструкції 53/5 від 08.10.1998 року експерт може дати відповідні роз`яснення і викласти питання в редакції, що відповідають рекомендаціям. З огляду на вказане, суд вважає, твердження рецензента про обов`язок експерта подати клопотання слідчому про уточнення змісту питань необґрунтованими та незаконними, оскільки це є правом експерта, а не його обов`язком.

Вищенаведене свідчить, що виявленні порушення стосуються лише оформлення та складення висновків судових експертиз. Суд вважає, що в даному випадку слід застосовувати принцип превалювання змісту над формою, оскільки зазначені порушення не спричинили негативних наслідків для результатів самої експертизи.

Крім того, суд вважає за потрібне звернути увагу на строк притягнення судового експерта до відповідальності.

Відповідно до матеріалів справи висновок судово-економічної експертизи № 11е/13 був складений 24.09.2013 року.

Позивач вважає, що строк притягнення її до відповідальності за проведення вказаної експертизи минув, відповідно до вимог законодавства України.

Відповідач із такими твердженнями позивача не погоджується, вважає, що строк притягнення до відповідальності експерта не сплинув, оскільки подання до ЦЕКК внесено на розгляд 28.08.2018 року, перше засідання ЦЕКК відбулось 07.09.2018 року, на яке позивач не з`явилась, повідомивши про це Комісію. Тому було прийнято рішення про перенесення розгляду питання дисциплінарної відповідальності стосовно позивача. Відповідач вважає, що до казаних правовідносин слід застосовувати дату видачі доручення на перевірку - 25.04.2018 року, а не винесення рішення про притягнення до відповідальності - 30.11.2018 рок

Суд вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що суперечать нормам закону.

Згідно із ст. 19 Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів дисциплінарне стягнення до судових експертів не може бути накладене пізніше п`яти років з дня вчинення проступку.

В`язку із чим, строк притягнення позивача до відповідальності за складання висновку експертизи № 11е/13 сплинув 25.09.2018 року. Тому рішення Комісії про притягнення до відповідальності експерта від 30.11.2018 року в частині цієї експертизи є незаконним.

Що стосується наявності складу правопорушення та обґрунтованості оскаржуваного рішення з точки зору характеру порушень, встановлених відповідачем, суд зазначає наступне.

Пунктом 12 розділу VI Положення передбачено, що до судових експертів можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: 1) попередження; 2) призупинення дії Свідоцтва (на строк від 6 місяців і більше); 3) позбавлення кваліфікації судового експерта; 4) пониження кваліфікаційного класу судового експерта (щодо судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України).

При обранні виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна врахувати: 1) ступінь тяжкості вчиненого проступку, 2) обставини, за яких вчинено проступок, і 3) результати роботи судового експерта за попередні роки.

Відповідно до п. 15 Положення у разі застосування до судового експерта дисциплінарного стягнення у вигляді призупинення дії Свідоцтва (на строк від 6 місяців і більше) комісія зобов`язує судового експерта пройти підготовку (стажування) за відповідними програмами підготовки та повторно пройти атестацію.

Тобто, Положенням визначено види стягнення, які повинні застосовуватися з урахуванням обставин вчинення певних дій експертом, їх наслідків та, відповідно, застосована санкція повинна бути адекватною (співставною) вчиненому порушенню.

Суд зауважує, що під час розгляду справи встановлено, що оскаржуване рішення прийнято без урахування вимог вказаного Положення, докладних пояснень експерта, на підставі рецензій експерта такої ж кваліфікації, що носять суб`єктивний характер щодо порушення судовим експертом окремих положень Інструкції № 53/5, сформульованих у мотивувальній частині Рішення № 1 від 30.11.2018 року.

В той же час, рішення про притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності обґрунтовується абстрактним посиланням на характер допущених експертом ОСОБА_2 недоліків та результати роботи експерта за попередні роки.

Як зазначила позивач у судовому засіданні 01.08.2019 року за 21 рік роботи у даній галузі до неї було застосовано лише попередження у 2015 році, після винесення якого вона, з власної ініціативі пройшла підвищення кваліфікації за спеціальністю 11.1 - дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності. Інші види дисциплінарного стягнення до експерта не застосовувались.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва строком на 6 місяців із наступним стажуванням за відповідними програмами підготовки та повторною атестацією ЦЕКК таким, що не відповідає тяжкості вчиненого проступку, обставин, за яких вчинено проступок та без врахування результатів роботи експерта за попередні роки.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з цього, суд, оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін, виходячи з положень законодавства, що регулюють спірні відносини та беручи до уваги обставини даної справи, приходить до висновку, що притягнення позивача до юридичної відповідальності із застосуванням певного виду дисциплінарного стягнення при встановлених фактах порушень окремих положень Інструкції № 53/5 не відповідає (не є адекватним) характеру вчинених цим судовим експертом порушень, а рішення відповідача не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене з урахуванням всіх обставин, що мали значення при прийнятті оскаржуваного рішення, як то передбачено п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Суд зауважує, що нормами Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2015 року № 301/5, не визначено конкретних підстав для притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності, натомість передбачено лише обов`язок зазначення в рішенні мотивів, з яких комісія дійшла висновку щодо притягнення чи не притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності. За таких обставин, з урахуванням п. 21 Положення № 301/5 щодо можливості оскарження рішень Комісії, оцінка мотивів притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності належить до компетенції суду.

Відтак, суд приходить до висновку, що з наведених вище підстав оскаржуване Рішення № 1 Комісії від 30.11.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи приписи ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень , всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 1 від 30.11.2018 року Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про накладення стягнення у вигляді призупиненням дії свідоцтва № 285 строком на 6 місяців, з наступним стажуванням за відповідними програмами підготовки та повторною атестацією в ЦЕКК;

3. Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено і підписано 18 вересня 2019 року

Суддя Н.Г. Вєкуа