У Х В А Л А
3 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 761/21898/16-ц
Провадження № 14-5цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою відповідача на рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року і
в с т а н о в и л а:
у червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просив :
- зобов`язати відповідача зробити перерахунок стягнутих 25 листопада 2003 року Голосіївським районним судом міста Києва (справа № 2-3306/17 2003) з Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Трест Київміськбуд-6» на користь позивача щомісячних виплат на підгузки в сумі 2 539,80 грн і на ліки у сумі 662,64 грн, починаючи з 9 квітня 2015 року;
- зобов`язати відповідача на майбутнє зі зростанням цін у торговельній мережі проводити перерахунки виплат на ліки та підгузки за заявою позивача.
Мотивував позовну заяву такими обставинами :
- 1 березня 1984 року позивач отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став інвалідом І групи безстроково з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, повною втратою працездатності та втратою контролю над функціями тазових органів;
- 25 листопада 2003 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 2-3306/17 2003, яким зобов`язав ВАТ «Трест Київміськбуд-6», починаючи з 16 листопада 2003 року, сплачувати на користь позивача щомісячно витрати на підгузки в розмірі 322,83 грн і на ліки у розмірі 43,45 грн; на майбутнє, зі змінами цін, проводити відповідні перерахунки виплат на придбання підгузків і ліків;
- 25 грудня 2003 року на виконання вказаного рішення суд видав виконавчий лист;
- 14 лютого 2006 року Голосіївський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою замінив боржника у виконавчому провадженні з виконання рішення цього суду від 25 листопада 2003 року з ВАТ «Трест Київміськбуд-6» на відповідача;
- 9 квітня 2015 року позивач звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві із заявою, в якій просив перерахувати (змінити) ціни, стягнуті з боржника згідно з виконавчим листом, виданим Голосіївським районним судом міста Києва на підставі рішення від 25 листопада 2003 року, а саме: стягувати щомісячно з боржника кошти в сумі 3 202,44 грн з урахуванням збільшення цін на товари, визначені у судовому рішенні.
18 листопада 2016 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
Мотивував рішення так :
- приписи чинного законодавства не передбачають обов`язку відповідача здійснювати перерахунок страхових сум, виплата яких була припинена;
- оскільки позивач відмовився від отримання страхових виплат та не звертався до відповідача із заявою про поновлення їх виплати відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підстав для задоволення позовних вимог немає.
13 квітня 2017 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив рішення, яким скасував рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року й ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги частково: зобов`язав відповідача провести перерахунок позивачу щомісячних виплат з 1 березня 2016 року.
Мотивував рішення так :
- з дати передання особової справи позивача відповідачу до останнього перейшов обов`язок зі сплати позивачу страхових сум;
- закриття позивачем банківського рахунка та відмова позивача отримувати від відповідача страхові виплати не могли бути підставою для припинення або відмови у виплаті призначених судом щомісячних страхових платежів і не звільняють відповідача від обов`язку проводити перерахунок призначених сум згідно зі статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;
- права позивача можна захистити, зобов`язавши відповідача провести позивачу перерахунок щомісячних платежів на ліки та підгузки у порядку, встановленому статтею 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у чинній на той час редакції.
У квітні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу. Просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року. Скаржиться на порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Мотивує касаційну скаргу так :
- позивач з власної ініціативи відмовився від виплати присуджених йому страхових виплат;
- позивач неодноразово звертався з позовами до відповідача, проте суди залишали його позовні вимоги без задоволення;
- позивач уже звертався з аналогічним позовом до відповідача у справі № 755/9304/15-ц, в якій суд першої інстанції ухвалив рішення, залишене без змін касаційним судом, про відмову у задоволенні позовних вимог;
- апеляційний суд необґрунтовано не взяв до уваги постанову від 20 грудня 2004 року № 09/052, що передбачала припинення виплати позивачеві страхових сум;
- оскільки право позивача на страхові виплати було припинене на підставі постанови відповідача № 09/052, на позивача не поширюються приписи Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 1078 (далі - Порядок), а тому позовні вимоги не можна було задовольняти.
19 травня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.
31 травня 2017 року відповідач подав доповнення до касаційної скарги, які мотивував так :
- апеляційний суд безпідставно ототожнив загальне поняття перерахунку, передбачене статтею 1208 Цивільного кодексу України, та спеціальне поняття перерахунку страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, передбачене Порядком. Вказана стаття Цивільного кодексу України передбачає визначення у рішенні суду нової суми відшкодування, а не вчинення боржником певних дій;
- перерахунок, про який йде мова у Порядку, проводиться відповідно до обмеженого переліку підстав, які до позивача не застосовуються, та передбачає прийняття відповідачем постанови про призначення перерахованої страхової виплати, що у ситуації позивача буде суперечити раніше прийнятій постанові № 09/052, яка не була скасована в установленому законом порядку та є чинною.
14 червня 2017 року позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року - без змін.
25 вересня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли пояснення позивача на касаційну скаргу, в яких позивач стверджує про протиправність дій відповідача з невиконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2003 року.
26 жовтня 2017 року до касаційного суду надійшли доповнення відповідача до касаційної скарги, до яких на підтвердження доводів касаційної скарги відповідач долучив копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2017 року у справі № 755/23428/13-ц, якою скасовані ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року й Апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року щодо заміни сторони виконавчого провадження з виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 рокупро стягнення з ВАТ «Трест Київміськбуд-6» на користь позивача вартості кімнатного крісла-коляски мод. М-201 у сумі 1 200 грн, дорожнього крісла-коляски мод. 215 у сумі 7 200 грн, компенсації вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки, що складає 4 260 грн, вартості автомобіля «Таврія» з ручним керуванням у розмірі 14 990 грн, щомісячних виплат компенсації вартості постільної білизни у розмірі 42,10 грн, звичайного догляду у розмірі 26,60 грн, стороннього догляду у розмірі 118 грн, побутової допомоги у розмірі 8,90 грн, доповнення до додаткового харчування у розмірі 22,80 грн, витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля у розмірі 89,29 грн.
У доповненнях відповідач вказує на відсутність правонаступництва у спірних правовідносинах, що, на його думку, унеможливлює покладення на відповідача обов`язку провести перерахунок виплат, стягнутих на користь позивача у судовому порядку.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладений у новій редакції.
21 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
4 грудня 2019 року Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що у справі є виключна правова проблема, і її передання необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики з огляду на таке :
- виключною правовою проблемою є розмежування адміністративної та цивільної юрисдикцій у подібних спорах за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, враховуючи характер спірних правовідносин і підстави позову;
- Велика Палата Верховного Суду, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду розглядали подібні, що і у цій справі, спори, за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц та від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, а також постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у справах № 428/9240/16 і № 686/5026/16);
- Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори стосовно відмови у призначенні одноразової допомоги та стягнення коштів як державної гарантії треба розглядати за правилами адміністративного судочинства (див. постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16-а та від 28 листопада 2018 року у справі № 405/5366/17);
- у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3010/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та товариства з обмеженою відповідальністю про скасування актів проведення розслідування нещасного випадку щодо особи, яка перебувала у трудових відносинах із цим товариством, треба розглядати за правилами цивільного судочинства;
- однакове правозастосування забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність усіх перед ним і юридичну визначеність у державі, яка керується верховенством права, а також впливає на громадське розуміння справедливості та правосуддя і на рівень довіри до суду;
- неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень може спричинити порушення права на справедливий суд, гарантованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- постановлення саме Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 761/21898/16-ц є необхідним для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики.
Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема.
З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:
- відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);
- відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
В ухвалі від 4 грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вказав на необхідність розмежування адміністративної та цивільної юрисдикції для вирішенні подібних, що і у справі № 761/21898/16-ц, спорів за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
У справі № 243/3505/16-ц, згаданій в ухвалі від 4 грудня 2019 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, фізична особа звернулася з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області, в якому просила стягнути на її користь з відповідача невиплачену одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати. Велика Палата Верховного Суду, розглянувши спір за правилами цивільного судочинства, у постанові від 20 вересня 2018 рокудійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.
У згаданій в ухвалі від 4 грудня 2019 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду справі № 210/5258/16-ц фізична особа звернулася до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області з позовом про відшкодування моральної шкоди. Вирішуючи питання про юрисдикцію суду, у тій справі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 рокувказала, що оскільки позивач не оспорював правомірність дій відповідача та не просив визнати їх протиправними, а вимога про відшкодування моральної шкоди не заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, таку вимогу треба розглядати за правилами цивільного судочинства.
У справі № 1640/3010/18, згаданій в ухвалі від 4 грудня 2019 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, фізична особа звернулася з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати акт форми Н-5* від 14 серпня 2018 року розслідування нещасного випадку та акт № 6 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру як такі, що не відповідають Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року дійшла висновку про належність цього спору до юрисдикції адміністративного суду з огляду на те, що він пов`язаний із питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби. У тій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що згідно з її висновком, сформульованим у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/4176/18,спір управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та товариства з обмеженою відповідальністю про скасування актів проведення розслідування нещасного випадку щодо особи, яка перебувала у трудових відносинах із цим товариством, треба розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки цей і аналогічні спори стосуються здоров`я фізичної особи, права на відшкодування шкоди внаслідок настання нещасного випадку, або виникають із трудових правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обставини справи та предмет позову у справах № 1640/3010/18 і № 826/4176/18 суттєво відмінні від обставин справи та предмета позову у справі № 761/21898/16-ц.
У згаданій в ухвалі від 4 грудня 2019 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду справі № 360/1438/16-а фізична особа оскаржувала дії відповідного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо виплати одноразової грошової допомоги. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 рокузазначила, що оскільки позовні вимоги стосуються саме відмови у призначенні та виплаті одноразової допомоги внаслідок смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві, а не встановлення статусу особи, яка перебувала на утриманні потерпілого, такий спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У справі № 405/5366/17, згаданій в ухвалі від 4 грудня 2019 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, спір фізичної особи з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області виник щодо перерахунку розміру страхових виплат. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 рокувказала, що спори, пов`язані з перерахунком розміру компенсаційних виплат - грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, - треба розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 4 грудня 2019 року навів зразки висновків Великої Палати Верховного Суду, в яких остання застосувала різні підходи до визначення юрисдикції суду у спорах з органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у подібних, як і справі № 761/21898/16-ц правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього кодексу.
Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а :
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві про зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києвіна рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 18 березня 2020 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. С. Золотніков
