Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 161/1246/18

провадження № 61-35403св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2018 року у складі судді Черняк В. В. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Грушицького А. І., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позов обґрунтований тим, що вонаперебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 03 листопада 2007 року. Сторони сімейні відносини не підтримують.

Від шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.

Відповідач добровільно не бажає утримувати дитину, хоча має досить високий дохід від підприємницької діяльності. Вона не працює, проживає в орендованій квартирі разом з дитиною.

Позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 200,00 грн щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2018 року, яка залишена без зміни постановою Апеляційного суду Волинської області від 29 березня 2018 року, відкрито провадження у цій справі.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 175, 177 ЦПК України, спір підсудний місцевому суду, підстави для залишення позовної заяви без руху або її повернення відсутні. Звертаючись до Луцького міськрайонного суду з позовом, позивач підтвердила місце свого з дочкою перебування у м. Луцьку договором оренди житлового приміщення від 18 січня 2018 року та довідкою школи № 10 м. Луцька, що дочка навчається у цьому навчальному закладі. На час звернення з позовом позивач ОСОБА_1 змінила зареєстроване місце свого проживання на житло, у якому вона проживає тимчасово, отже має право пред`явити позов про стягнення аліментів за місцем свого перебування.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 29 березня 2018 року, просив оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції за підсудністю.

Рух справи в суді касаційної інстанції

13 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме: статтю 27 ЦПК України, частину першу статті 28 ЦПК України.

Позивач до позовної заяви додала договір оренди квартири, який не зареєстрований, а тому не може бути доказом того, що позивач у цій квартирі проживає. Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, порушив підсудність цієї справи.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд відкриває провадження у справі згідно зі статтею 187 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (частина перша статті 28 ЦПК України.

Правило територіальної підсудності, закріплене у частині першій статті 28 ЦПК України, надає позивачу можливість пред`явити позов не лише в судах за місцем проживання відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), але і в інших судах.

Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Суди встановили, що звертаючись до Луцького міськрайонного суду із цим позовом позивач підтвердила місце свого разом з дочкою перебування у м. Луцьку, а саме: договором оренди житлового приміщення від 18 січня 2018 року та довідкою школи № 10 м. Луцька про навчання дочки у цьому навчальному закладі (а. с. 4, 5).

Верховний Суд зазначає, що згідно з матеріалами справи договір оренди житлового приміщення укладений 18 січня 2018 року, до суду позивач звернулася, за місцем свого перебування 25 січня 2018 року.

Згідно з абзацом третім, четвертим частини першої статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Доводи касаційної скарги не спростовують місце перебування позивача у м. Луцьку.

Посилання в касаційній скарзі, що ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду не за місцем своєї реєстрації (м. Миколаїв) не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про місце перебування позивача.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи скарги про порушення норм процесуального права є необґрунтованими.

Перевіряючи доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко