Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 201/8493/18

провадження № 61-11748св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Дніпроважмаш»,

відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тема-07»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» (далі - АТ «Дніпроважмаш») звернулося до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. та просило стягнути з останнього безпідставно отримані кошти в розмірі 99 767, 26 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року у справі №904/5664/16 стягнуто з АТ «Дніпроважмаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-07» (далі - ТОВ «Тема-07») заборгованість за договором поставки, а саме суму основного боргу у розмірі 2 474 173, 99 грн, пеню у розмірі 18 860, 51 грн, судовий збір у розмірі 37 395, 52 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. від 11 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 904/5664/16, відповідно до якої залишок заборгованості АТ «Дніпроважмаш» перед ТОВ «Тема-07» складає 997 672, 55 грн. Цією ж постановою і розрахунком основної винагороди приватного виконавця передбачено стягнення з боржника на користь приватного виконавця Сивокозова О. М. основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, у розмірі 99 767, 26 грн.

Постановою приватного виконавця від 14 грудня 2017 року накладено арешт на кошти та інші цінності боржника у межах суми заборгованості в розмірі 1 035 697, 18 грн, у зв`язку з чим 15 грудня 2017 року АТ «Дніпроважмаш» платіжним дорученням № 25650 перерахувало приватному виконавцю Сивокозову О. М. кошти в розмірі 1 035 697, 18 грн з урахуванням його винагороди і витрат виконавчого провадження.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2018 року у справі №904/5664/16 визнано неправомірними дії приватного виконавця Сивокозова О. М. в частині стягнення залишку заборгованості в розмірі 935 790, 92 грн. Апеляційним судом встановлено, що приватний виконавець, не з`ясувавши доводів боржника, безпідставно розпочав примусове виконання та повторно стягнув з АТ «Дніпроважмаш» борг в розмірі 935 790, 92 грн.

Оскільки проведені приватним виконавцем Сивокозовим О. М. дії з примусового виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року щодо стягнення 935 790, 92 грн визнані судом неправомірними, отримання приватним виконавцем основної винагороди також суперечить вимогам закону.

Відтак грошові кошти у розмірі 99 767, 26 грн, стягнуті приватним виконавцем Сивокозовим О. М. у якості основної винагороди приватному виконавцю, отриманні за відсутності законних підстав, вони підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Враховуючи наведене, АТ «Дніпроважмаш» просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2019 року у задоволенні позову АТ «Дніпроважмаш» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач був обізнаний про перерахування ним коштів на виконання рішення суду на користь ТОВ «Тема-07» і на користь приватного виконавця, підтвердив факт існування правовідносин за господарським договором з ТОВ «Тема-07», а також правовідносин з примусового виконання рішення суду, що унеможливлює безпідставне набуття відповідачем грошових коштів, тому відсутні підстави для застосування статті 1212 ЦК України. Спірні правовідносини на думку позивача виникли у зв`язку з безпідставним стягненням основної винагороди приватного виконавця, яка не може вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження, оскарження дій зі стягнення яких підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2019 року скасовано та ухвалене нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. на користь АТ «Дніпроважмаш» безпідставно отримані кошти в розмірі 99 767, 26 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду обґрунтоване тим, що стягнувши грошові кошти у розмірі 1 035 697, 18 грн з позивача на користь третьої особи відповідач фактично дискреційно трансформував частину платежу у розмірі 99 767, 26 грн у витрати, пов`язані з вчиненням виконавчих дій, а саме винагороду приватного виконавця.

Визнання неправомірними дій приватного виконавця Сивокозова О. М. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2018 року у справі №904/5664/16, які полягають у проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 55362209 з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 904/5664/16 в частині стягнення залишку заборгованості в розмірі 935 790, 92 грн, виключає можливість отримання основної винагороди, сплаченої на користь приватного державного виконавця за стягнення вказаної суми.

Оскільки приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О. М. отримав грошові кошти від АТ «Дніпроважмаш», вказані особи не пов`язані договірними правовідносинами, у відповідача виникло кондикційне зобов`язання з повернення отриманих грошових коштів, підстава набуття яких згодом припинила існувати, тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У червні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасуватипостанову Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2019 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що стягнення суми основної винагороди і витрат виконавчого провадження здійснюється на підставі імперативних приписів закону, зокрема статей 27, 42, 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставою для стягнення виконавчого збору і основної винагороди приватного виконавця у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документів сум.

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 зазначила, що відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки у господарському суді Дніпропетровської області оскаржувалися дії приватного виконавця Сивокозова О. М. у ВП № 55362209 з примусового виконання наказу № 904/5664/16, виданого 26 жовтня 2016 року господарським судом Дніпропетровської області, та за наслідками розгляду частково задоволені вимоги АТ «Дніпроважмаш» і дії приватного виконавця визнані неправомірними лише в частині безпідставного стягнення залишку заборгованості у розмірі 935 790, 92 грн, а в частині стягнення суми основної винагороди приватного виконавця у ВП № 55362209 в розмірі 99 767, 26 грн АТ «Дніпроважмаш» у встановленому порядку не оскаржувало та фактично визнало, вказана основна винагорода не може вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження, оскарження дій зі стягнення яких підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою судді Верховного Суду від 03 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

15 жовтня 2019 року справа № 201/8493/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року у справі № 904/5664/16 стягнуто з ПАТ «Дніпроважмаш» на користь ТОВ «Тема-07» заборгованість за договором поставки, а саме стягнуто суму основного боргу в розмірі 2 474 173, 99 грн, пеню в розмірі 18 860, 51 грн, судовий збір в розмірі 37 395,52 грн.

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 11 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 55362209 з примусового виконання наказу №904/5664/16, виданого 26 жовтня 2016 року господарським судом Дніпропетровської області.

Як вказано у постанові приватного виконавця, залишок заборгованості АТ «Дніпроважмаш» перед ТОВ «Тема-07» складає 997 672,55 грн.

Пунктом 3 постанови передбачено стягнення з боржника на користь приватного виконавця основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Згідно з розрахунком основної винагороди приватного виконавця від 14 грудня 2017 року № 335, розмір основної винагороди за ВП № 55362209 визначено в сумі 99 767,26 грн, тобто у розмірі 10 % від залишку заборгованості.

Постановою приватного виконавця від 14 грудня 2017 року арештовано кошти боржника ПАТ «Дніпроважмаш» на банківських рахунках у восьми банках у межах суми заборгованості за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди приватного виконавця на загальну суму 1 035 697,18 грн.

ПАТ «Дніпроважмаш» платіжним дорученням № 25650 від 15 грудня 2017 року перерахувало грошові кошти в розмірі 1 035 697,18 грн приватному виконавцю Сивокозову О.М., тобто з урахуванням його винагороди і витрат виконавчого провадження.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2018 року у справі № 904/5664/16 визнано дії приватного виконавця Сивокозова О. М., які полягають у проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №55362209 з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 904/5664/16, неправомірними в частині стягнення залишку заборгованості в сумі 935 790, 92 грн.

Апеляційним господарським судом у цій справі встановлено, що після того, як 11 грудня 2017 року приватний виконавець Сивокозов О. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 904/5664/16 від 26 жовтня 2016 року, ПАТ «Дніпроважмаш» 13 грудня 2017 року звернулося до приватного виконавця із заявою про закриття виконавчого провадження у зв`язку з тим, що основний борг перед ТОВ «Тема-07» в розмірі 2 474 173,99 грн був погашений в листопаді 2016 року, на підтвердження чого надало платіжні доручення. Визнало існування заборгованості в сумі 56 256,03 грн, з якої пеня - 18 860,51 грн, витрати по сплаті судового збору - 37 395,52 грн, а також винагорода приватному виконавцю - 5 625,60 грн, та повідомило, що сплатило приватному виконавцю заборгованість 13 грудня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 25296. Посилаючись на пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» зазначило, що виконавче провадження підлягає закінченню у зв`язку з його фактичним виконанням.

14 грудня 2017 року приватний виконавець Сивокозов О. М. надіслав ПАТ «Дніпроважмаш» лист, яким повідомив про відсутність підстав для задоволення заяви про закриття виконавчого провадження у зв`язку з відсутністю можливості ідентифікувати кошти, що були сплачені, оскільки платіжні доручення містять посилання лише на реквізити договору, який сторонами продовжує виконуватися, без зазначення, що борг сплачується на виконання рішення суду.

14 грудня 2017 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення 1 035 697,18 грн (з урахуванням основної винагороди приватному виконавцю) та 15 грудня 2017 року ці кошти стягнуті з банківського рахунку АТ «Дніпроважмаш».

Встановлено, що платіжними дорученнями № 31 від 15 грудня 2017 року і № 36 від 19 грудня 2017 року кошти у сумі 935 790,92 грн та 61 881,63 грн як борг за наказом №904/5664/16 від 26 жовтня 2016 року були перераховані стягувачу.

Між АТ «Дніпроважмаш» і ТОВ «Тема-07» склалися відносини з виконання договору поставки №61/124 від 10 серпня 2015 року, які тривали після ухвалення рішення у справі №904/5664/16.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Враховуючи те, що позивач був обізнаний про перерахування ним коштів на виконання рішення суду на користь ТОВ «Тема-07» і на користь приватного виконавця, підтвердив факт існування правовідносин за господарським договором, укладеним з ТОВ «Тема-07», а також правовідносин з примусового виконання рішення суду, це виключає факт безпідставного набуття відповідачем коштів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця, які не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі суд першої інстанції не порушив норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального закону, рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2019 року і залишаєв силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2019 року.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасувати, залишити в силі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов