ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5416/19 Справа № 201/8493/18
Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого – судді Демченко Е.Л.
суддів – Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства “Дніпроважмаш” на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2019 року по справі за позовом акціонерного товариства “Дніпроважмаш” до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю “Тема-07”, про стягнення безпідставно отриманих коштів, –
в с т а н о в и л а:
02 серпня 2018 року ПАТ «Дніпроважмаш» (найменування якого згодом змінено на АТ «Дніпроважмаш») звернулося до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Вказували, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року у справі №904/5664/16 стягнуто з ПАТ «Дніпроважмаш» на користь ТОВ «Тема-07» заборгованість за договором поставки, а саме, стягнуто суму основного боргу у розмірі 2.474.173 грн. 99 коп., пеню у розмірі 18.860 грн.51 коп., судовий збір в розмірі 37.395 грн. 52 коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 11 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 904/5664/16, згідно з якою залишок заборгованості ПАТ «Дніпроважмаш» перед ТОВ «Тема-07» складає 997.672 грн.55 коп. Цією ж постановою і розрахунком передбачено стягнення з боржника на користь приватного виконавця Сивокозова О.М. основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що становить 99.767 грн.26 коп.
Постановою приватного виконавця від 14 грудня 2017 року були арештовані кошти боржника у межах суми заборгованості в розмірі 1.035.697 грн.18 коп., у зв`язку із чим 15 грудня 2017 року ПАТ «Дніпроважмаш» платіжним дорученням № 25650 перераховано приватному виконавцю ОСОБА_1 . кошти в розмірі 1.035.697 грн.18 коп. з урахуванням його винагороди і витрат виконавчого провадження.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2018 року у справі №904/5664/16 скасовано ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року і визнано неправомірними дії приватного виконавця Сивокозова О.М. в частині стягнення залишку заборгованості в розмірі 935.790 грн.92 коп. Апеляційним судом встановлено, що приватний виконавець, не з`ясувавши доводів боржника, безпідставно розпочав примусове виконання та повторно стягнув з ПАТ «Дніпроважмаш» борг в розмірі 935.790 грн.92 коп.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з приватного виконавця Сивокозова О.М. безпідставно отримані кошти в розмірі 99.767 грн.26 коп.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дніпроважмаш» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Дніпроважмаш», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що із суті спору вбачається факт безпідставного отримання основної винагороди приватного виконавця, що підтверджується наявністю відповідного судового рішення; оскільки виконавчі дії приватного виконавця по стягненню 935.790 грн.92 коп. визнані судом неправомірними, отримання приватним виконавцем основної винагороди у розмірі 99.767 грн.26 коп. суперечить вимогам закону.
Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу АТ «Дніпроважмаш» відхилити, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2019 року залишити без змін.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга АТ “Дніпроважмаш” на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року у справі №904/5664/16 стягнуто з ПАТ «Дніпроважмаш» на користь ТОВ «Тема-07» заборгованість за договором поставки, а саме стягнуто суму основного боргу в розмірі 2.474.173 грн.99 коп., пеню в розмірі 18.860 грн.51 коп., судовий збір в розмірі 37.395 грн.52 коп. (а.с.7).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 11 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 55362209 з примусового виконання наказу №904/5664/16, виданого 26 жовтня 2016 року господарським судом Дніпропетровської області на виконання вказаного рішення суду (а.с. 8).
Як вказано у постанові приватного виконавця, залишок заборгованості ПАТ «Дніпроважмаш» перед ТОВ «Тема-07» складає 997.672 грн.55 коп.
Пунктом 3 постанови передбачено стягнення з боржника на користь приватного виконавця основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом, разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Згідно з розрахунком основної винагороди приватного виконавця від 14 грудня 2017 року №335, розмір основної винагороди за виконавчим провадженням № 55362209 визначено в розмірі 99.767 грн.26 коп., тобто 10 % від залишку заборгованості (а.с. 9).
Постановою приватного виконавця від 14 грудня 2017 року арештовано кошти боржника ПАТ «Дніпроважмаш» на банківських рахунках у восьми банках у межах суми заборгованості за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди приватного виконавця на загальну суму 1.035.697 грн.18 коп. (а.с. 10).
ПАТ «Дніпроважмаш» платіжним дорученням №25650 від 15 грудня 2017 року перераховано грошові кошти в розмірі 1.035.697 грн.18 коп. приватному виконавцю ОСОБА_1 з урахуванням його винагороди і витрат виконавчого провадження (а.с. 11).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2018 року у справі № 904/5664/16 за результатами оскарження ПАТ «Дніпроважмаш» ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року, скасовано зазначену ухвалу і визнано дії приватного виконавця Сивокозова О.М., які полягають у проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №55362209 по примусовому виконанню наказу господарського суду у справі №904/5664/16, неправомірними в частині стягнення залишку заборгованості в розмірі 935.790 грн.92 коп.
Апеляційним господарським судом у цій справі встановлено, що після того, як 11 грудня 2017 року приватним виконавцем Сивокозовим О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу №904/5664/16 від 26 жовтня 2016 року, ПАТ «Дніпроважмаш» 13 грудня 2017 року надано приватному виконавцю заяву про закриття виконавчого провадження, у зв`язку з тим, що основний борг перед ТОВ «Тема-07» за рішенням суду в розмірі 2.474.173 грн.99 коп. був погашений в листопаді 2016 року, на підтвердження чого надав платіжні доручення на суму 2.713.600 грн.52 коп. Визнав існування заборгованості в розмірі 56.256 грн.03 коп., з яких пеня – 18.860 грн.51 коп., витрати по сплаті судового збору – 37.395 грн.52 коп., суму 56.256 грн. 03 коп., а також винагороду приватному виконавцю – 5.625 грн.60 коп. сплатив приватному виконавцю 13 грудня 2017 року платіжним дорученням №25296 та посилаючись на п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» вказав, що виконавче провадження підлягає закінченню у зв`язку із його фактичним виконанням.
14 грудня 2017 року приватний виконавець Сивокозов О.М. надіслав ПАТ «Дніпроважмаш» лист, яким повідомив про відсутність підстав для задоволення заяви про закриття виконавчого провадження у зв`язку з неідентифікацією коштів, що були сплачені, бо платіжні доручення містять посилання лише на реквізити договору, який сторонами продовжує виконуватися, без зазначення, що борг сплачується за рішенням суду.
14 грудня 2017 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення 1.035.697 грн. 18 коп. (з урахуванням основної винагороди приватному виконавцю) та 15 грудня 2017 року ці кошти стягнуті з банківського рахунку ПАТ «Дніпроважмаш».
Господарським апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що 14 грудня 2017 року приватним виконавцем Сивокозовим О.М. винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення 1.035.697 грн.18 коп. (з урахуванням основної винагороди приватному виконавцю) та 15 грудня 2017 року ці кошти стягнуті з банківського рахунку ПАТ «Дніпроважмаш» в розмірі 1.035.697 грн.18 коп. на виконання наказу №904/5664/16 від 26 жовтня 2016 року. Разом з тим встановлено, що платіжними дорученнями №31 від 15 грудня 2017 року і №36 від 19 грудня 2017 року кошти у розмірі 935.790 грн.92 коп. та 61.881 грн.63 коп. як борг за наказом №904/5664/16 від 26 жовтня 2016 року були перераховані стягувачу.
ПАТ «Дніпроважмаш» вважав стягнення неправомірним, оскільки частина боргу в розмірі 2.474.173 грн.99 коп. вже була сплачена у листопаді 2016 року, а в сумі 56.256 грн.03 коп. – 13 грудня 2017 року, тому приватний виконавець мав закрити виконавче провадження у зв`язку з його фактичним виконанням.
Апеляційним господарським судом з матеріалів справи встановлено, що між ПАТ «Дніпроважмаш» і ТОВ «Тема-07» склалися відносини по договору поставки №61/124 від 10 серпня 2015 року, заборгованість за яким була стягнена рішенням суду у справі №904/5664/16, виконання якого здійснювалося, в тому числі приватним виконавцем Сивокозовим О.М. Відносини по договору поставки тривали і після винесення рішення у справі №904/5664/16. ТОВ «Тема-07» поставило у листопаді 2016 року ПАТ «Дніпроважмаш» товар на суму 2.794.113 грн. (дати поставок – з 01 листопада 2016 року по 29 листопада 2016 року). ПАТ «Дніпроважмаш» приватному виконавцю була надана заява від 13 грудня 2017 року про оплату боргу за наказом суду від 26 жовтня 2016 року №904/5664/16 із зазначенням платіжних доручень на загальну суму 2.713.600 грн.52 коп. за період з 08 листопада 2016 року по 16 листопада 2016 року.
14 грудня 2017 року приватний виконавець Сивокозов О.М. надіслав ПАТ «Дніпроважмаш» лист №339, яким повідомив про відсутність підстав для задоволення заяви про закриття виконавчого провадження у зв`язку з не ідентифікацією коштів, що були сплачені, бо платіжні доручення містять посилання лише на реквізити договору, який сторонами продовжує виконуватися, без зазначення, що борг сплачується за рішенням суду.
Разом з тим, апеляційний суд встановив, що згідно поданих сторонами документів за період з 08 листопада 2016 року по 16 листопада 2016 року ТОВ «Тема-07» була здійснена поставка товару на меншу суму, ніж сплачено ПАТ «Дніпроважмаш»; передплата умовами договору не передбачена – оплата здійснюється за строками, визначеними у специфікаціях, які сторонами не узгоджені. ТОВ «Тема-07» жодних первинних доказів поставки товару після винесення рішення у справі №904/5664/16 не надано.
До порушення виконавчого провадження ПАТ «Дніпроважмаш» виконував свої зобов`язання за договором поставки добровільно. Суд дійшов висновку, що не посилання в платіжних дорученнях, крім договору, ще і на рішення суду не є підставою вважати, що платежі здійснені на виконання інших зобов`язань, ніж ті, що виникли із договору та підтверджені рішенням суду.
Господарський суд, розглядаючи справу і надаючи оцінку діям приватного виконавця, дійшов висновку, що приватний виконавець, не з`ясувавши доводів боржника, безпідставно розпочав примусове виконання та повторно стягнув з останнього борг у розмірі 935.790 грн.92 коп.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплачені позивачем кошти платіжним дорученням №25650 від 15 грудня 2017 року на суму 1.035.697 грн.18 коп., яка включає суму основної винагороди приватного виконавця – 99.797 грн.26 коп., не можна вважати майном, набутим відповідачем без достатньої правової підстави, не піддягає застосуванню ст.1212 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1)річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2)потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція – це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17.
З матеріалів справи вбачається, що стягнувши грошові кошти у розмірі 1.035.697 грн.18 коп. з позивача на користь третьої особи відповідач фактично дискреційно трансформував частину призначення платежу 99.767 грн.26 коп. у витрати, пов`язані із вчиненням виконавчих дій, а саме винагороду приватного виконавця.
Незважаючи на трансформацію призначення частини платежу, грошові кошти підлягають поверненню власнику, оскільки підстава, на якій вони були отримані приватним виконавцем, згодом відпала.
Згідно ч.1,2,3 ст.31 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” а вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 19 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця” передбачено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що визнання неправомірними дій приватного виконавця Сивокозова О.М. (постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2018 року у справі №904/5664/16), які полягають у проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №55362209 по примусовому виконанню наказу господарського суду у справі №904/5664/16 в частині стягнення залишку заборгованості в розмірі 935.790 грн.92 коп. виключає можливість отримання основної винагороди, сплаченої на користь приватного державного виконавця за стягнення вказаної суми.
Встановивши, що грошові кошти, набуті приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М., з яким АТ “Дніпроважмаш” щодо них не пов`язане договірними правовідносинами, колегія суддів вважає, що у відповідача виникло кондикційне зобов`язання перед позивачем повернути отримані грошові кошти, підстава набуття яких згодом припинила існувати, а тому вважає доцільним стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в порядку статті 1212 ЦК України.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду постановлене без дотримання зазначених вище вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Зважаючи на результат розгляду справи, в порядку ч.13 ст.141 ЦПК України з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. на користь акціонерного товариства “Дніпроважмаш” підлягають стягненню судові витрати за розгляд справи 4.405 грн. (в суді першої інстанції — 1.762 грн. та за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 2.643 грн.)
Керуючись ст.ст.367,374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства “Дніпроважмаш” задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2019 року скасувати.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича на користь акціонерного товариства “Дніпроважмаш” (ЄДРПОУ 00168076) безпідставно отримані кошти в розмірі 99.767 грн.26 коп.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича на користь акціонерного товариства “Дніпроважмаш” (ЄДРПОУ 00168076) судові витрати в розмірі 4.405 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 16 травня 2019 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.
