ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/922/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта В.О.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства НВП "Агроенергетичні технології" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 (головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді: Таран С.В., Поліщук Л.В.)
за позовом Приватного підприємства НВП "Агроенергетичні технології"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба народів"
про стягнення 1 050 038,01 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Хекало О.О. - адвокат,
від відповідача: Гордійчук Ю.В. - адвокат,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У квітні 2019 року Приватне підприємство НВП «Агроенергетичні технології» (далі - ПП "Агроенергетичні технології", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» (далі - ПСП "Дружба народів", відповідач), в якому просило суд стягнути з останнього 1 050 038,01 грн., з яких: 933 693,66 грн. основного боргу, 28 658,64 грн. 3% річних, 87 685,71 грн. інфляційних втрат. Позивач також просив суд зазначити в рішенні про нарахування 3% та інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює таке нарахування.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
1.3. До суду першої інстанції відповідачем, який був обізнаний про розгляд даної справи, не було надано відзив на позов із викладенням відповідної правової позиції з приводу заявлених ПП „Агроенергетичні технології" позовних вимог.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 050 038,01 грн., з яких: 933 693,66 грн. основного боргу, 28 658,64 грн. 3% річних, 87 685,71 грн. інфляційних втрат та 15 750,57 грн. витрат по сплаті судового збору.
Одночасно судом в резолютивній частині рішення зазначено, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Судом вказано відповідну формулу для нарахування 3% річних. Роз`яснено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати ПСП «Дружба народів» суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.
2.2. Оскаржуваною постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 вказане рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 24.11.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним підприємством НВП "Агроенергетичні технології" подано касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 у справі №916/922/19 до Касаційного господарського суду.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 у справі №916/922/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
3.3. 19.12.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 29.01.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.01.2020.
3.4. 08.01.2020 відповідачем направлено до суду відзив на касаційну скаргу, який отримано судом 14.01.2020.
3.5. В судове засідання з`явився представник позивача, який просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати прийняту у справі постанову, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Представник відповідача також прибув у судове засідання, просив у задоволені касаційної скарги відмовити.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі позивач просить прийняту у справі постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 скасувати повністю, залишивши в силі рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2019.
4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що апеляційним судом порушено ч.1 ст.86, ч.5 ст. 236 ГПК України, допущено невідповідність висновків обставинам справи та неповне з`ясування останніх, зокрема щодо печатки та штампів відповідача. Зазначає про порушення апеляційним судом статей 236, 276 ГПК України, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, а також порушення ч.1 ст.269 названого Кодексу стосовно перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Також позивач зазначає про неправильне застосування апеляційним судом приписів статті 625 ЦК України.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд відмовити у її задоволенні повністю. Наголошує, що не отримував товар від позивача за видатковими накладними, наданими позивачем в обґрунтування своїх вимог, а податкова накладна не може свідчити про здійснення господарської операції.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. За наслідками розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що між ПП „Агроенергетичні технології" та ПП „Дружба народів" було досягнуто домовленості щодо поставки позивачем на користь відповідача добрив.
Так 12.03.2018 ПП „Агроенергетичні технології" було передано, а ПП „Дружба народів" було прийнято у власність добрива, загальна вартість яких складає 838 577,88 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №8 від 12.03.2018.
Крім того, 12.03.2019 ПП „Агроенергетичні технології" було передано, а ПП „Дружба народів" було прийнято у власність добрива, загальна вартість яких складає 72 453,36 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №5 від 12.03.2018.
04.04.2018 ПП „Агроенергетичні технології" було передано, а ПП „Дружба народів" було прийнято у власність добрива, загальна вартість яких складає 22 662,42 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №33 від 04.04.2018.
На підтвердження факту поставки відповідачеві товару на загальну суму 933 693,66 грн. ПП „Агроенергетичні технології "також було надано суду товарно-транспортну накладну №2/03 від 12.03.2018 та податкові накладні №9 та №10 від 12.03.2018.
19.12.2018 ПП „Агроенергетичні технології звернулось до ПП „Дружба народів" із листом №58/12, відповідно до якого позивач, посилаючись на передання товару у власність ПП „Дружба народів", просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 933 693,66 грн. Крім того, позивач просив направити підписаний примірник договору поставки №5/01 від 10.01.2018, який з боку ПП „Дружба народів" підписаний так і не був. Вказана вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
5.2. Апеляційний суд в оскаржуваній постанові дійшов протилежних висновків, а саме про те, що подані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази, зокрема ТТН, пояснювальна записка, не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів, як і видаткові накладні, котрі оформлені з порушенням вимог законодавства.
Так у наданих суду видаткових накладних № 8, 9 від 12.03.2018 та № 33 від 04.04.2018 не зазначені посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.
У них міститься лише підпис з боку отримувача товару, проте вказані видаткові накладні не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, у вказаних видаткових накладних міститься посилання на договір № 5/01 від 10.01.2018, який також доданий позивачем до позовної заяви, проте він не містить підпису покупця (ПСП «Дружба народів»), а відтак є неукладеним.
За твердженням позивача, товар згідно видаткових накладних був поставлений відповідачу у березні та квітні 2018 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи, примірник договору № 5/01 від 10.01.2018 був направлений відповідачу лише 19.12.2018.
Щодо ТТН № 02/03 від 12.03.2018, то апеляційний суд визнав, що вона не містить відтиск штампу та підпису особи вантажоодержувача щодо прийняття товару.
Пояснювальна записка бухгалтера ПП НВП «Агроенергетичні технології» Теслі І.О. щодо поставки товару за видатковою накладною № 33 від 04.04.2018 складена в односторонньому порядку та також не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у отриманні товару.
Надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні № 9, 10 від 12.03.2018 та № 37 від 04.04.2018 також не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявність у нього заборгованості перед позивачем.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач врахував зазначені податкові накладні у своєму податковому обліку.
6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, свої висновки мотивував обґрунтованістю та доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Відмовляючи у задоволенні позову ПП НВП «Агроенергетичні технології» в частині зазначення в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює таке нарахування, суд зазначив про те, що положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України не передбачено право суду зазначати в рішенні про нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу.
6.2. Постановляючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд, враховуючи встановлені ним обставини щодо неналежності та недопустимості поданих позивачем доказів в обґрунтування своїх вимог, дійшов висновку про відмову у позові.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
7.2. Як вказувалось вище предметом даного судового розгляду є вимоги позивача до відповідача про стягнення вартості поставленого товару.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд свої висновки мотивував неналежністю та недопустимістю поданих позивачем доказів в обґрунтування своїх вимог, зокрема, видаткових накладних №8,9 від 13.03.2018 та 33 від 04.04.2018, у яких не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, ТТН 02/03 від 12.03.2018, яка не містить штампу та підпису особи вантажоотримувача, записка бухгалтера позивача, що не дає змогу ідентифікувати особу, котра брала участь в отриманні товару, та податкових накладних, котрі не свідчать про здійснення господарської операції.
Однак суд касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного суду передчасними з огляду на таке.
7.3. Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме, березень-квітень 2018 року):
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);
- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9);
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);
- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);
- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);
- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5);
- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. (пункт 2.15).
7.4. Касаційний господарський суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.
7.5. Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме, березень-квітень 2018 року) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
7.6. Апеляційний суд в оскаржуваній постанові на підставі власної оцінки доказів дійшов висновку, що в видаткових накладних №8,9 від 12.03.2018 і №33 від 04.04.2018 не було зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з прийняття спірного товару.
Разом з тим, поза межами судового дослідження залишилось те, чи відповідно до вимог вищевказаного абз.9 ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містили наведені видаткові накладні такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "відвантажив" та "отримав", та чи засвідчені ці дані відтиском печаток сторін.
7.7. Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа
З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.
При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
7.8. Разом з тим, слід зазначити, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову у позові, апеляційний суд свої висновки мотивував і тим, що податкові накладні № 9, 10 від 12.03.2018 та № 37 від 04.04.2018 також не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявність у нього заборгованості перед позивачем.
Однак погодитись з такими висновками можна лише частково.
Дійсно, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, як у редакції від 27.02.2018 так і від 22.03.2018, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
7.9. Ухвалюючи постанову у цій справі, суд апеляційної інстанції не врахував наведених вище норм матеріального права та не з`ясував належним чином відповідно до вимог законодавства, чи відображались господарські операції зі спірних поставок товару протягом періоду березень-квітень 2018 року на підставі видаткових накладних від 12.03.2018 №8, від 12.03.2018 №9, від 04.04.2018 №33 в податковому обліку продавця - позивача та покупця - відповідача.
У зв`язку з цим не було з`ясовано повно та всебічно, чи отримувались покупцем податкові накладні при здійсненні операцій зі спірних поставок товару у період березень-квітень 2018 року на підставі наявних в матеріалах справи оспорюваних видаткових накладних; чи відображались у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні; чи формувався відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними.
Подібна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у постанові від 04.11.2019 у справі №905/49/15.
7.10. З огляду на викладене, аргументи щодо оскаржуваної постанови апеляційного суду, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.
В свою чергу, внаслідок того, що до суду першої інстанції відповідачем, який був обізнаний про розгляд даної справи, не було надано відзив на позов із викладенням відповідної правової позиції з приводу заявлених ПП „Агроенергетичні технології" позовних вимог, дані обставини не досліджувалися та не оцінювалися і судом першої інстанції.
8. Висновки Верховного Суду
8.1. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."
8.2. Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:
"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."
8.3. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."
Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:
"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або
2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи."
8.4. На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної Приватного підприємства НВП "Агроенергетичні технології", скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.5. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства НВП "Агроенергетичні технології" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 у справі №916/922/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський
