ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" липня 2019 р.
м. Одеса
Справа № 916/922/19
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Касьянової А.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з`явився;
Від відповідача: не з`явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства НВП „Агроенергетичні технології” до приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба народів” про стягнення 1050038,01 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємства НВП „Агроенергетичні технології” (далі по тексту – ПП „Агроенергетичні технології”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба народів” (далі по тексту – ПП „Дружба народів”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 050 038,01 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 933 693,66 грн., трьох відсотків річних у розмірі 28 658,64 грн., збитків від інфляції у розмірі 87 685,71 грн., а також про зазначення в рішенні про нарахування трьох відсотків річних та збитків від інфляції до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює таке нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №5/01 від 10.01.2018р. в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем на користь відповідача товару.
ПП „Агроенергетичні технології” у поданій до суду заяві від 15.07.2019р. просило розглянути справу за відсутності представника останнього.
ПП „Дружба народів” було присутнє лише у одному із засідань, призначених судом для розгляду даної справи, в інші судові засідання відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв, незважаючи на його належне повідомлення про дату та час судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення.
При цьому, 22.07.2019р. до суду надійшло клопотання від ПП „Дружба народів” про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням юрисконсульта відповідача у відрядженні, який є єдиним юристом на підприємстві. На підтвердження факту перебування представника відповідача у відрядженні суду було надано наказ №44/к від 19.07.2019р.
Господарський суд звертає увагу ПП „Дружба народів”, що неможливість прибуття юрисконсульта не свідчить про неможливість прибуття інших представників відповідача у судове засідання, кількість яких у судовому процесі не обмежена. Суд зазначає, що відповідачем, який був обізнаний про розгляд даної справи так і не було надано до суду відзиву на позов із викладенням відповідної правової позиції з приводу заявлених ПП „Агроенергетичні технології” позовних вимог. Таким чином, в даному випадку, суд доходить висновку, що відкладення розгляду справи матиме наслідком порушення прав позивача на розгляд його справи впродовж розумного строку.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги закінчення встановлених приписами ГПК України строків розгляду справи, судом було відмовлено ПП „Дружба народів” у задоволенні заявленого клопотання. Оскільки ПП „Дружба народів” не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між ПП „Агроенергетичні технології” та ПП „Дружба народів” було досягнуто домовленості щодо поставки позивачем на користь відповідача добрив.
12.03.2018р. ПП „Агроенергетичні технології” було передано, а ПП „Дружба народів” було прийнято у власність добрива, загальна вартість яких складає 838 577,88 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №8 від 12.03.2018р.
Крім того, 12.03.2019р. ПП „Агроенергетичні технології” було передано, а ПП „Дружба народів” було прийнято у власність добрива, загальна вартість яких складає 72 453,36 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №5 від 12.03.2018р.
04.04.2018р. ПП „Агроенергетичні технології” було передано, а ПП „Дружба народів” було прийнято у власність добрива, загальна вартість яких складає 22 662,42 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №33 від 04.04.2018р.
На підтвердження факту поставки відповідачеві товару на загальну суму 933 693,66 грн. ПП „Агроенергетичні технології” також було надано суду товарно-транспортну накладну №2/03 від 12.03.2018р. та податкові накладні №9 та №10 від 12.03.2018р.
19.12.2018р. ПП „Агроенергетичні технології” звернулось до ПП „Дружба народів” із листом №58/12, відповідно до якого позивач, посилаючись на передання товару у власність ПП „Дружба народів” просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 933 693,66 грн. Крім того, позивач просив направити підписаний примірник договору поставки №5/01 від 10.01.2018р., який з боку ПП „Дружба народів” підписаний так і не був. Вказана вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ПП „Дружба народів”, позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами договору поставки товару, який фактично був укладений між сторонами по справі у спрощений спосіб, зобов`язань так і не було оплачено його вартості, що стало підставою для звернення позивача до суду із даної позовною заявою.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд першочергово вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
При цьому, положеннями ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
В силу положень ч. ч. 1,5 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов наступного висновку. Так, правочини між суб`єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов`язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами. З урахуванням викладеного вище, а також приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи видаткові накладні №5 від 12.03.2018р., №8 від 12.03.2018р. та №33 від 04.04.2018р., господарський суд доходить висновку, що між сторонами по справі було укладено договір поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При вирішенні питання щодо початкового моменту прострочення оплати товару покупцем за договором купівлі-продажу, який укладений у спрощений спосіб, господарський суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові Судової палата у господарських справах Верховного Суду України по справі №927/1232/13 (3-121гс140) від 30.09.2014р., у відповідності до якого судом було зазначено, що згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Разом з тим Верховним Судом України у названій постанові було зазначено, що загальні положення ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин (спір про стягнення суми боргу та трьох відсотків річних), оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в порушення наведених норм закону ПП „Дружба народів” не було оплачено на користь позивача вартості товару, отриманого на підставі видаткових накладних №5 від 12.03.2018р., №8 від 12.03.2018р. та №33 від 04.04.2018р. на загальну суму 933 693,66 грн., в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 933 693,66 грн.
З викладених обставин, позовні вимоги ПП „Агроенергетичні технології” до ПП „Дружба народів” про стягнення 933 693,66 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
При цьому, з огляду на наявність на товарно-транспортній накладній №2/03 від 12.03.2018р. відмітки ПП „Дружба народів” про виявлення недостачі добрива - наноактиватора, господарський суд вважає за необхідне додатково зазначити наступне.
Згідно зі ст. 669, ч. 1 ст. 687 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Таким чином, положеннями чинного законодавства встановлено право покупця перевірити додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості товару та у випадку виявлення порушень зробити відповідне повідомлення продавцеві, оскільки в іншому випадку покупець зобов`язаний оплатити товар на умовах, визначених договором.
Порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю встановлений Інструкцією, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР №П-6 від 15.06.1965р.
Згідно з п. 5 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю у всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюються ушкодження або псування вантажу, невідповідність найменування й ваги вантажу або кількості місць даним, зазначеним у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачене правилами, що діють на транспорті, одержувач зобов`язаний вимагати від органа транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладної або складання акту - при доставці вантажу автомобільним транспортом).
Відповідно до п. п. 16, 17 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю якщо при прийманні продукції буде виявлено недостачу, одержувач зобов`язаний призупинити подальше приймання товару, забезпечити його схоронність та також вжити заходів до запобігання її змішанню з іншою однорідною продукцією. Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, що провадили приймання продукції. Одночасно із призупиненням приймання одержувач зобов`язано викликати для участі в продовженні приймання продукції й складання двостороннього акту представника одноміського відправника, а якщо продукція отримана в оригінальному впакуванні або в непорушеній тарі виготовлювача, що не є відправником, представника одноміського виготовлювача. Представник іногороднього відправника (виготовлювача) викликається у випадках, передбачених в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або у випадках, передбачених договором.
Положеннями п. 25 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю визначено наступне: якщо при прийманні продукції за участю представника, зазначеного в п. 17 або п. 18 справжньої Інструкції, буде виявлена недостача продукції проти даних, зазначених у транспортних і супровідних документах, то результати приймання продукції за кількістю оформляються актом. Акт повинен бути складений у той же день, коли недостача виявлена. В акті про недостачу необхідно зазначити, зокрема: номер і дату комерційного акту (акту, виданого органом автомобільного транспорту), якщо такий акт був складений при одержанні продукції від органа транспорту; точна кількість продукції, якої не вистачає та її вартість тощо.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи комерційного акту, який повинен складатись органом транспорту на вимогу одержувача вантажу у випадку виявлення нестачі, а також доказів на підтвердження звернення ПП „Дружба народів” до ПП „Агроенергетичні технології” із проханням забезпечити участь представника останнього з метою приймання вантажу за кількістю, відсутність акту про виявлення недостачі товару взагалі, господарський суд доходить висновку про наявність у ПП „Дружба народів” обов`язку здійснити оплату вартості товару, отриманого на підставі видаткових накладних №5 від 12.03.2018р., №8 від 12.03.2018р., у повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ПП „Дружба народів” до сплати 3% річних в сумі 28 658,64 грн., які були розраховані позивачем на суму основного боргу у розмірі 911 031,24 грн. протягом періоду з 13.03.2018р. по 04.04.2018р., а також на суму основного боргу у розмірі 933 693,66 грн. протягом періоду з 05.04.2018р. по 21.03.2019р.
Крім того, позивачем було нараховано ПП „Дружба народів” збитки від інфляції у розмірі 87 985,71 грн., які були розраховані позивачем на суму основного боргу у розмірі 911 031,24 грн. протягом періоду з 13.03.2018р. по 04.04.2018р.; на суму основного боргу у розмірі 933 693,66 грн. протягом періоду з 05.04.2018р. по 30.04.2018р.; на суму основного боргу у розмірі 933 693,66 грн. протягом періоду з 01.09.2018р. по 21.03.2018р.
Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ПП „Агроенергетичні технології” до ПП „Дружба народів” шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 28 658,64 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром збитків від інфляції є сума у розмірі 96 720,70 грн. Проте, враховуючи відсутність у суду повноважень на вихід за межі здійсненого позивачем розміру збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача на користь позивача збитків від інфляції у заявленому останнім розмірі 87 985,71 грн., що має наслідком задоволення позовних вимог ПП „Агроенергетичні технології” у зазначеній частині.
Крім того, як зазначалось вище по тексту рішення, ПП „Агроенергетичні технології” у поданій до суду позовній заяві просило зазначити в рішенні про нарахування трьох відсотків річних та збитків від інфляції до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює таке нарахування.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно зі ст. з ч. 11 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Господарський суд зазначає, що положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України встановлено право суду зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення. При цьому, вказаною процесуальною нормою права суду зазначати в рішенні про нарахування збитків від інфляції на суму основного боргу не встановлено. За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ПП „Агроенергетичні технології” у названій частині.
Приймаючи до уваги приписи ст. 625 ЦК України, якою передбачено нарахування трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, враховуючи приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого ПП „Агроенергетичні технології” клопотання у названій частині шляхом зазначення у рішенні про нарахування трьох відсотків річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду по даній справі. При цьому, господарський суд роз`яснює органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати відповідачем суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Підсумовуючи вищезазначене, позов приватного підприємства НВП „Агроенергетичні технології” до приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба народів” підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 933 693,66 грн., трьох відсотків річних у розмірі 28 658,64 грн. та збитків від інфляції у розмірі 87 685,71 грн., та зазначення у рішенні про нарахування трьох відсотків річних до моменту виконання рішення відповідно до ст. ст. 11, 202, 205, 208, 509, 510, 520, 521, 525, 526, 530, 610 – 612, 617, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 265 Господарського кодексу України. В решті позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба народів” /67211, Одеська область, Іванівський район, село Червонознам`янка, вул. Генерала Плієва,12, ідентифікаційний код 03769215/ /на користь приватного підприємства НВП „Агроенергетичні технології” /56301, Миколаївська область, Врадіївський район, смт. Врадіївка, вул. Нова, 20, ідентифікаційний код 35953377/ суму основного боргу у розмірі 933 693,66 грн. /дев`ятсот тридцять три тисячі шістсот дев`яносто три грн. 66 коп./, три відсотки річних у розмірі 28 658,64 грн. /двадцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят вісім грн. 64 коп./, збитки від інфляції у розмірі 87 685,71 грн. /вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят п`ять грн. 71 коп./, судовий збір у розмірі 15 750,57 грн. /п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 57 коп./.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.
Нарахування 3% річних необхідно здійснювати за наступною формулою:
Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де:
С - сума основного боргу,
Д - кількість днів прострочення.
Роз `яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати приватним сільськогосподарським підприємством „Дружба народів” суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.07.2019р.
Суддя С.П. Желєзна
