П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/988/18

Провадження № 11-600заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2019 року (судді Шарапа В. М., Бевзенко В. М., Бившева Л. І., Данилевич Н. А., Шипуліна Т. М.),

УСТАНОВИЛА:

24 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»;

- визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»;

- зобов`язати ВРУ на власному офіційному веб-сайті (веб-порталі http://rada.gov.ua) привести статтю 11 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ «Про природні монополії» (далі - Закон № 1682-ІІІ) у відповідність до редакції, чинної станом на 7 жовтня 2010 року (до змін, внесених Законом України від 7 жовтня 2010 року № 2592-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» (далі - Закон № 2592-VI).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, керуючись частиною п`ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвалою від 4 січня 2019 року відмовив у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Президента України, оскільки ОСОБА_1 вже звертався до адміністративного суду з таким же позовом (справа № П/9901/798/18), за яким судом постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до ВРУ, ОСОБА_1 посилався на те, що після його звернення до ВРУ з заявою про приведення оприлюдненої норми закону у відповідність до чинної редакції, ВРУ не оприлюднила на її офіційному веб-сайті статтю 11 Закону № 1682-ІІІ у чинній редакції, з урахуванням позиції Конституційного Суду України. На переконання ОСОБА_1 , з боку ВРУ має місце протиправна бездіяльність, наслідком якої є порушення його права на інформацію, що потягло за собою правову невизначеність у питанні чинності тієї чи іншої редакції статті 11 зазначеного Закону.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 травня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, цей суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності ВРУ, оскільки згідно відомостей, які розміщені на її офіційному сайті, текст статті 11 Закону № 1682-ІІІ викладений у редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням змін, внесених законами України після 7 жовтня 2010 року.

Суд першої інстанції також вказав на те, що ВРУ є належним відповідачем у цій справі, адже у спірних правовідносинах діє як єдиний орган законодавчої влади України.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати, посилаючись на неправильне встановлення судом тієї обставини, що на офіційному сайті ВРУ текст статті 11 Закону № 1682-ІІІвикладений у редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням змін, внесених законами України після цієї дати, адже насправді на офіційному сайті відповідача текст зазначеної статті Закону № 1682-ІІІвикладено в редакції станом на 13 жовтня 2010 року (в редакції Закону № 2592-VI із подальшими внесеннями змін з урахуванням цієї редакції).

На переконання скаржника, у зв`язку з утратою на підставі Закону України від 23 лютого 2014 року № 763-VІІ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» (далі - Закон № 763-VІІ) чинності Законом № 2592-VI текст статті 11 Закону № 1682-ІІІ (перша та друга частини), який був чинним станом на 7 жовтня 2010 року, є таким:

«{Положення абзацу першого частини першої статті 11 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду № 14-рп/2008 ( v014p710-08 ) від 08.07.2008}

1. Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

{Положення абзацу другого частини першої статті 11 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 14-рп/2008 ( v014p710-08 ) від 08.07.2008}

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Для здійснення своїх повноважень комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуються комісіями.

{Положення частини другої статті 11 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 14-рп/2008 ( v014p710-08 ) від 08.07.2008 }

2. Комісії складаються з Голови комісії та не менше двох членів комісії, яких призначає за поданням Прем`єр-міністра України на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України».

Однак на сайті ВРУ цю редакцію статті 11 Закону № 1682-ІІІ, як таку що є чинною, відповідачем протиправно не викладено.

Скаржник також посилається на необхідність врахування при розгляді цієї справи висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні цього суду від 13 червня 2019 року № 5-р/2019 та Ухвалі від 19 вересня 2018 року № 7-уп/2018.

У відзиві на апеляційну скаргу ВРУ заперечує проти її задоволення та вказує на те, що інформаційне наповнення та редагування сайта ВРУ не належить до конституційних повноважень ВРУ, цими повноваженнями наділений виключно Апарат ВРУ. Також відповідач зазначає про відсутність доказів порушення ВРУ прав позивача у сфері публічно-правових відносин.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

24 травня 2000 року набрав чинності Закон № 1682-ІІІ, частина перша та друга статті 11 якого мала таку редакцію:

«Стаття 11. Утворення та ліквідація національних комісій регулювання природних монополій

1. Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Для здійснення своїх повноважень комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуються комісіями.

2. Комісії складаються з Голови комісії та не менше двох членів комісії, яких призначає за поданням Прем`єр-міністра України на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України».

8 липня 2008 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення від № 14-рп/2008, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 1682-ІІІ, а саме:

- абзацу першого частини першої статті 11 щодо утворення та ліквідації національних комісій регулювання природних монополій Президентом України;

- абзацу другого частини першої статті 11 щодо затвердження Президентом України положень про національні комісії регулювання природних монополій;

- частини другої статті 11 щодо призначення та припинення повноважень голів національних комісій регулювання природних монополій, їх членів Президентом України за поданням Прем`єр-міністра України.

Наведені положення Закону № 1682-ІІІ, що були визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України названого вище Рішення.

Ураховуючи наведене рішення Конституційного Суду України частини першу та другу статті 11 Закону № 1682-ІІІ після 8 липня 2008 року було викладено в такій редакції:

« { Положення абзацу першого частини першої статті 11 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 14-рп/2008 ( v014p710-08 ) від 08.07.2008 }

1. Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

{ Положення абзацу другого частини першої статті 11 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 14-рп/2008 ( v014p710-08 ) від 08.07.2008 }

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Для здійснення своїх повноважень комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуються комісіями.

{ Положення частини другої статті 11 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 14-рп/2008 ( v014p710-08 ) від 08.07.2008 }

2. Комісії складаються з Голови комісії та не менше двох членів комісії, яких призначає за поданням Прем`єр-міністра України на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України».

13 жовтня 2010 року набрав чинності Закон № 2592-VI, пунктом 19 якого, зокрема частини першу та другу статті 11 Закону № 1682-ІІІ викладено в такій редакції:

"Стаття 11. Утворення та ліквідація національних комісій регулювання природних монополій

1. Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України.

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Для здійснення своїх повноважень комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуються комісіями.

2. Комісії складаються з Голови комісії та не менше двох членів комісії, яких призначає на посади за поданням Прем`єр-міністра України та звільняє з посад Президент України».

7 серпня 2011 року набрав чинності Закон від 7 липня 2011 року № 3610-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг», підпунктом 5 пункту 18 якого:

у частині першій у статті 11 Закону № 1682-ІІІ:

- в абзаці другому слова «та Кабінету Міністрів України» виключено;

- абзац четвертий викладено в такій редакції:

«У випадках, передбачених положеннями про комісії, комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються комісіями. Комісія, її центральний апарат та її територіальні органи становлять систему органів такої комісії, яку очолює Голова комісії. Комісії є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням»;

частини другу -четверту частини першої статті 11 Закону № 1682-ІІІ викладено в такій редакції:

«2. Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії.

Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.

Комісія є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

Основною формою роботи комісій як колегіального органу є засідання.

Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу комісії. Голова, члени комісії мають по одному голосу кожен.

Голова комісії:

1) очолює систему комісії та керує її діяльністю;

2) затверджує Регламент комісії;

3) координує роботу членів комісії, розподіляє обов`язки між членами комісії за відповідними напрямами щодо виконання покладених на комісію завдань;

4) скликає і проводить засідання комісії, вносить питання до розгляду на її засіданнях, підписує протоколи засідань та рішення комісії, затверджує порядок денний засідання комісії;

5) призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством керівників та працівників центрального апарату комісії;

6) здійснює керівництво діяльністю територіальних органів комісії, призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників та працівників цих органів;

7) здійснює в установленому порядку представницькі функції щодо діяльності комісії;

8) має право без спеціальних дозволів представляти комісію у суді;

9) представляє інтереси комісії у Кабінеті Міністрів України, має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;

10) подає Президенту України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів комісії;

11) видає накази, розпорядження та доручення з питань, що належать до його компетенції;

12) у встановленому законодавством порядку присвоює працівникам комісії ранги державних службовців, застосовує заходи заохочення, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

13) затверджує кадровий резерв центрального апарату та керівників територіальних органів комісії;

14) затверджує структуру центрального апарату та територіальних органів комісії;

15) затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату комісії;

16) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

3. Термін повноважень Голови, члена комісії становить шість років.

Одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом комісії більше двох термінів підряд.

Гранична чисельність працівників комісії затверджується Президентом України. Штатний розпис комісії затверджується Головою комісії за погодженням з Міністерством фінансів України. Структура комісії затверджується Головою відповідної комісії в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України.

4. Голова, член комісії може бути звільнений з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов`язків за станом здоров`я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов`язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами.

Повноваження Голови, члена комісії припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Не можуть бути підставами для звільнення Голови, члена комісії набуття повноважень новообраним Президентом України.

Після закінчення строку повноважень Голова або член комісії продовжує виконувати свої обов`язки до призначення нового відповідно Голови або члена комісії».

З 7 серпня 2011 року викладено такий текст статті 11 Закону № 1682-ІІІ у редакції Закону N 2592-VI зі змінами, внесеними Законом № 3610-VI:

«1. Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України.

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

У випадках, передбачених положеннями про комісії, комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються комісіями. Комісія, її центральний апарат та її територіальні органи становлять систему органів такої комісії, яку очолює Голова комісії. Комісії є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

2. Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії.

Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.

Комісія є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

Основною формою роботи комісій як колегіального органу є засідання.

Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу комісії. Голова, члени комісії мають по одному голосу кожен.

Голова комісії:

1) очолює систему комісії та керує її діяльністю;

2) затверджує Регламент комісії;

3) координує роботу членів комісії, розподіляє обов`язки між членами комісії за відповідними напрямами щодо виконання покладених на комісію завдань;

4) скликає і проводить засідання комісії, вносить питання до розгляду на її засіданнях, підписує протоколи засідань та рішення комісії, затверджує порядок денний засідання комісії;

5) призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством керівників та працівників центрального апарату комісії;

6) здійснює керівництво діяльністю територіальних органів комісії, призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників та працівників цих органів;

7) здійснює в установленому порядку представницькі функції щодо діяльності комісії;

8) має право без спеціальних дозволів представляти комісію у суді;

9) представляє інтереси комісії у Кабінеті Міністрів України, має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;

10) подає Президенту України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів комісії;

11) видає накази, розпорядження та доручення з питань, що належать до його компетенції;

12) у встановленому законодавством порядку присвоює працівникам комісії ранги державних службовців, застосовує заходи заохочення, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

13) затверджує кадровий резерв центрального апарату та керівників територіальних органів комісії;

14) затверджує структуру центрального апарату та територіальних органів комісії;

15) затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату комісії;

16) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

3. Термін повноважень Голови, члена комісії становить шість років.

Одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом комісії більше двох термінів підряд.

Гранична чисельність працівників комісії затверджується Президентом України. Штатний розпис комісії затверджується Головою комісії за погодженням з Міністерством фінансів України. Структура комісії затверджується Головою відповідної комісії в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України.

4. Голова, член комісії може бути звільнений з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов`язків за станом здоров`я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов`язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами.

Повноваження Голови, члена комісії припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Не можуть бути підставами для звільнення Голови, члена комісії набуття повноважень новообраним Президентом України.

Після закінчення строку повноважень Голова або член комісії продовжує виконувати свої обов`язки до призначення нового відповідно Голови або члена комісії.

5. Організаційно-технічну та іншу роботу щодо забезпечення діяльності комісій здійснюють їх апарати відповідно до положень про комісії.

6. На членів комісій та на працівників апаратів комісій поширюється правовий статус державних службовців».

2 березня 2014 року набрав чинності Закон № 763-VІІ, яким:

- визнано таким, що втратив чинність, Закон № 2592-VI (стаття 1);

- встановлено, що закони України, до яких вносилися зміни Законом № 2592-VI, які втратили чинність згідно з пунктом 1 цього Закону (№ 763-VІІ), діють у редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року (стаття 2).

13 березня 2014 року набрав чинності Закон від 27 лютого 2014 року № 798-VII«Про внесення змін до статті 2 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» (далі - Закон № 798-VII), яким статтю 2 Закону № 763-VII змінено, а саме: після слів та цифр «в редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року» доповнено словами та цифрами «з урахуванням змін, внесених законами України після 7 жовтня 2010 року, у частинах, що відповідають нормам Конституції України, які діють станом на дату набрання чинності цим Законом».

Станом на час подання ОСОБА_1 цього позову на сайті ВРУ розміщено як чинний такий текст статті 11:

«Стаття 11. Утворення та ліквідація національних комісій регулювання природних монополій

1. Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України.

{Абзац другий частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

У випадках, передбачених положеннями про комісії, комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються комісіями. Комісія, її центральний апарат та її територіальні органи становлять систему органів такої комісії, яку очолює Голова комісії. Комісії є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

{Абзац четвертий частини першої статті 11 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

2. Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії.

Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.

Комісія є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

Основною формою роботи комісій як колегіального органу є засідання.

Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу комісії. Голова, члени комісії мають по одному голосу кожен.

Голова комісії:

1) очолює систему комісії та керує її діяльністю;

2) затверджує Регламент комісії;

3) координує роботу членів комісії, розподіляє обов`язки між членами комісії за відповідними напрямами щодо виконання покладених на комісію завдань;

4) скликає і проводить засідання комісії, вносить питання до розгляду на її засіданнях, підписує протоколи засідань та рішення комісії, затверджує порядок денний засідання комісії;

5) призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством керівників та працівників центрального апарату комісії;

6) здійснює керівництво діяльністю територіальних органів комісії, призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників та працівників цих органів;

7) здійснює в установленому порядку представницькі функції щодо діяльності комісії;

8) має право без спеціальних дозволів представляти комісію у суді;

9) представляє інтереси комісії у Кабінеті Міністрів України, має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;

10) подає Президенту України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів комісії;

11) видає накази, розпорядження та доручення з питань, що належать до його компетенції;

12) у встановленому законодавством порядку присвоює працівникам комісії ранги державних службовців, застосовує заходи заохочення, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

13) затверджує кадровий резерв центрального апарату та керівників територіальних органів комісії;

14) затверджує структуру центрального апарату та територіальних органів комісії;

15) затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату комісії;

16) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

{Частина друга статті 11 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

3. Термін повноважень Голови, члена комісії становить шість років.

Одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом комісії більше двох термінів підряд.

Гранична чисельність працівників комісії затверджується Президентом України. Штатний розпис комісії затверджується Головою комісії за погодженням з Міністерством фінансів України. Структура комісії затверджується Головою відповідної комісії в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України.

{Частина третя статті 11 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

4. Голова, член комісії може бути звільнений з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов`язків за станом здоров`я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов`язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами.

Повноваження Голови, члена комісії припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Не можуть бути підставами для звільнення Голови, члена комісії набуття повноважень новообраним Президентом України.

Після закінчення строку повноважень Голова або член комісії продовжує виконувати свої обов`язки до призначення нового відповідно Голови або члена комісії.

{Частина четверта статті 11 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

5. Організаційно-технічну та іншу роботу щодо забезпечення діяльності комісій здійснюють їх апарати відповідно до положень про комісії.

6. На членів комісій та на працівників апаратів комісій поширюється правовий статус державних службовців.

{Стаття 11 в редакції Закону № 2592-VI від 07.10.2010}»

Наведений текст статті 11 Закону № 1682-ІІІ відповідає тексту цієї статті в редакції, чинній до 2 березня 2014 року, тобто викладений без урахування положень Закону № 763-VII у редакції Закону № 798-VII, за яким Закон № 2592-VI втратив чинність та яким вказано на дію редакцій норм законів України, до яких вносилися зміни Законом № 2592-VI, у частинах, що відповідають нормам Конституції України. Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2008 року від № 14-рп/2008, який визнав неконституційними положення згаданої статті Закону № 1682-ІІІ, а саме щодо:

- утворення та ліквідації національних комісій регулювання природних монополій Президентом України;

- затвердження Президентом України положень про національні комісії регулювання природних монополій;

- призначення та припинення повноважень голів національних комісій регулювання природних монополій, їх членів Президентом України за поданням Прем`єр-міністра України.

Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Конституційного Суду України, який, закриваючи Ухвалою від 19 вересня 2018 року № 7-уп/2018 провадження у справі № 1-14/2018 (2094/16) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності), зокрема положень частин першої, другої статті 11 Закону № 1682-ІІІ, вказав на те, що у зв`язку з втратою на підставі Закону № 763-VII чинності Законом № 2592-VI, втратили чинність положення частин першої, другої статті 11 Закону № 1682-ІІІ у відповідній редакції.

При цьому саме такі положення частин першої та другої статті 11 Закону № 1682-ІІІ розміщені на офіційному веб-сайті ВРУ як чинні.

Отже, висновок суду першої інстанції про недопущення ВРУ протиправної бездіяльності щодо неприведення розміщеного на сайті тексту статті 11 Закону № 1682-ІІІ у відповідність до його чинної редакції, не відповідає дійсним обставинам справи.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ВРУ про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що інформаційне наповнення та редагування сайта ВРУ є повноваженнями виключно Апарату ВРУ.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 7 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент), організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України здійснює Апарат ВРУ.

Апарат ВРУ діє на основі Положення про Апарат ВРУ.

Розділом І Положення про Апарат ВРУ, затвердженого Розпорядженням Голови ВРУ № 734 від 20 листопада 2014 року, передбачено, що Апарат ВРУ є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності ВРУ, її органів та народних депутатів України. Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Підпунктом 3 пункту 8 розділу ІІ вказаного Положення передбачено, що Апарат ВРУ у сфері документального забезпечення діяльності ВРУ організовує опублікування актів ВРУ та інших офіційних матеріалів, надає інформацію щодо проходження підписаних законодавчих актів та оприлюднює її на офіційному веб-сайті ВРУ.

Відповідно до підпунктів 20, 21 пункту 7 та підпункту 6 пункту 9 розділу ІІ цього Положення у сфері організаційного, інформаційного та комп`ютерно-технологічного забезпечення діяльності ВРУ Апарат організовує прийом громадян, розгляд поданих ними до ВРУ та її органів пропозицій, заяв і скарг, вивчає та узагальнює питання, порушені громадянами у зверненнях, вносить пропозиції щодо їх вирішення, забезпечує функціонування офіційного веб-сайту ВРУ, забезпечує функціонування офіційного веб-сайту ВРУ, оприлюднення на ньому інформації, передбаченої Законом України «Про доступ до публічної інформації» та іншими законодавчими актами.

Пунктами 3, 10 Положення про веб-ресурси ВРУ, затвердженого Розпорядженням Голови ВРУ № 699 від 19 травня 2015 року, веб-ресурси ВРУ є офіційним джерелом інформації ВРУ, що забезпечують висвітлення діяльності ВРУ, парламентських органів та Апарату ВРУ, сприяють обміну інформацією з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інформаційній взаємодії з урядовим і неурядовими організаціями інших країн, із громадськістю. Відповідальність за зміст інформації, що висвітлюється на веб-ресурсах ВРУ, несе підрозділ, який її оприлюднює.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що у цій справі ВРУ є належним відповідачем, адже при реалізації громадянами України свого права на участь в управлінні державними і громадськими справами в усіх передбачених законом формах - пропозиціях, заявах і скаргах, ВРУ є органом державної влади за своїм конституційним статусом. При цьому на різних етапах діяльності ВРУ діє як через свої допоміжні органи - Апарат ВРУ, його структурні підрозділи, так і безпосередньо через Голову ВРУ. Однак, у будь-якому разі в згаданих правовідносинах ВРУ діє як єдиний орган законодавчої влади України.

Проте, оскільки висновок суду першої інстанції про відповідність діянь ВРУ у спірних правовідносинах визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям не відповідає встановленим у справі обставинам, рішення цього суду про відмову в задоволенні позову відповідно до статті 317 зазначеного Кодексу підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ВРУ на власному офіційному веб-сайті (веб-порталі http://rada.gov.ua) викласти текст статті 11 Закону № 1682-ІІІ відповідно до редакції, чинної станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням положень Закону № 763-VІІ у редакції Закону № 798-VII - задоволенню.

З огляду на викладене та керуючись статтями 243, 250, 266, 292, 308, 310, 315, 317, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

3. Зобов`язати Верховну Раду України на власному офіційному веб-сайті (веб-порталі http://rada.gov.ua) викласти текст статті 11 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ «Про природні монополії» відповідно до редакції, чинної станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням положень Закону України від 23 лютого 2014 року № 763-VІІ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» у редакції Закону Українивід 27 лютого 2014 року № 798-VII «Про внесення змін до статті 2 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська