УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 761/10353/15-к
провадження № 51-6489ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19грудня 2018року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24вересня 2019 року, які постановлені в межах кримінального провадження, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бихова Могильовської області Республіки Білорусь, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2, ст. 190 та частинами1,2,3 ст.358Кримінального кодексу України (далі КК України).
Суть питання
За вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 19грудня 2018року ОСОБА_4 засуджено до покарання: у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст.190 КК України на строк 3 роки; за ч. 2 ст.190 цього Кодексу на строк 3 роки; та у виді обмеження волі: за ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції від 21березня 2009року) на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 358 цього Кодексу (в редакції від 21березня 2009року) на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 21березня 2009року) на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст.49, ч.5 ст.74КК України, ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 24 вересня 2019 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 без змін.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на свою невинуватість, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному проваджені судові рішення стосовно нього і закрити кримінальне провадження, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) встановлено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 , фактично зводяться до його вказівок на неповноту судового розгляду, незгоду з наданою судами оцінкою доказам та по суті заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
При цьому ОСОБА_4 , обмежившись загальними фразами, не конкретизував, яких саме порушень допустилися суди попередніх інстанцій при розгляді кримінального провадження щодо нього. Зокрема, засуджений не обґрунтував, у чому саме полягали порушення допущені судами першої і апеляційної інстанцій, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених цими судами судових рішень, і чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом як вироку місцевого суду так і ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст.438КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Крім того, касаційна скарга засудженого не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів його апеляційної скарги.
Також у касаційній скарзі не наведено доводів щодо допущених судами істотних порушень при дослідженні доказів, а сама по собі незгода однієї із сторін кримінального провадження з наданою судом оцінкою доказів, безпосередньо не свідчить про допущення цим судом істотних порушень.
Відсутність у касаційній скарзі обґрунтування й недотримання положень ст.427КПК України, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст.427КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч.1ст.429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків п`ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
