ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7524/19 Справа № 175/2981/15-ц

Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.,

при секретарі - Кошарі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція газети «Зоря» про відшкодування майнової шкоди, що завдана шляхом вчинення акту дискримінації права на результати своєї творчої діяльності, права на власність, права на повагу до гідності та шляхом порушення споживчого права,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2017 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція газети «Зоря» про відшкодування майнової шкоди, що завдана шляхом вчинення акту дискримінації права на результати своєї творчої діяльності, права на власність, права на повагу до гідності та шляхом порушення споживчого права.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція газети «Зоря» про відшкодування майнової шкоди, що завдана шляхом вчинення акту дискримінації права на результати своєї творчої діяльності, права на власність, права на повагу до гідності та шляхом порушення споживчого права — відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція газети «Зоря» про відшкодування майнової шкоди, що завдана шляхом вчинення акту дискримінації права на результати своєї творчої діяльності, права на власність, права на повагу до гідності та шляхом порушення споживчого права залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція газети «Зоря» про відшкодування майнової шкоди, що завдана шляхом вчинення акту дискримінації права на результати своєї творчої діяльності, права на власність, права на повагу до гідності та шляхом порушення споживчого права — відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року у цивільній справі №202/4229/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що діяльність Комунального підприємства «Редакція газети «Зоря» з виконання робіт з виготовлення (друку) поліграфічної продукції здійснюється на підставі Статуту та регулюються Господарським кодексом України, Законами України «Про видавничу справу», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 10 Закону України «Про видавничу справу» до суб`єктів видавничої справи відносяться видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції. Суб`єкт видавничої справи може бути одночасно видавцем та/чи виготовлювачем та/чи розповсюджувачем видавничої продукції.

Пунктом 2, 3, 14 ст.1 Закону України «Про видавничу справу» визначено, що виготовлювач видавничої продукції - це суб`єкт господарювання, що здійснює виготовлення тиражу видання; видавець - це суб`єкт господарювання, що здійснює видавничу діяльність; розповсюджувач видавничої продукції - це суб`єкт господарювання, що здійснює розповсюдження видавничої продукції.

Згідно ст.20 Закону України «Про видавничу справу» права та обов`язки видавця у відносинах з автором (співавторами) твору в галузі науки, літератури і мистецтва, їх спадкоємцями чи з особою, якій автори чи їх спадкоємці передали авторські майнові права, чи з особами, яким належать права на інші об`єкти права інтелектуальної власності, визначаються законодавством України з питань інтелектуальної власності. Видавець зобов`язаний дотримуватися норм авторського та патентного права, положень національних стандартів, чинних в Україні міждержавних стандартів, інших нормативно-правових актів, що регламентують видавничу справу, а також встановлюють вимоги щодо якості видавничої продукції.

Згідно ст.21 Закону України «Про видавничу справу» виготовлювачем видавничої продукції може бути поліграфічне підприємство, інша юридична особа будь-якої форми власності які мають у своєму розпорядженні засоби поліграфічного виробництва чи копіювально-розмножувальну техніку. Умови та термін виконання замовлення на виготовлення видавничої продукції визначаються договором між її замовником і виготовлювачем. Виготовлювач видавничої продукції несе відповідальність згідно із законодавством перед видавцем за точне відтворення видавничого оригіналу, дотримання вимог щодо якості виконання кожного примірника видання у замовленому тиражі, національних стандартів, чинних в Україні міждержавних стандартів, технічних умов та інших нормативних документів.

Статтею 2 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановлено, що не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організації або об`єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв`ю.

Згідно ст.21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) України» підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції.

Положеннями ст.36 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачено, що редакція зобов`язана використовувати авторські матеріали, твори літератури, науки і мистецтва з дотриманням законодавства з питань інтелектуальної власності.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про видавничу справу» відносини у сфері видавничої справи регулюються, зокрема, Законом №3792-ХІІ, згідно з яким видавець зобов`язаний дотримуватись норм авторського права (стаття 20 Закону України «Про видавничу справу»).

Щодо порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів» необхідно зазначити наступне.

Згідно ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» суб`єктним складом споживчих правовідносин є:

виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;

виробник - суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар;

продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації;

споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 стверджує, що між ним та відповідачем виникли споживчі правовідносини, оскільки він придбав декілька екземплярів газети «Зоря». В такому випадку споживчі правовідносини передбачали б наявність договірних відносин між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Редакція газети «Зоря» для забезпечення виконання робіт з виготовлення (друку) поліграфічної продукції.

Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що в судовому засіданні необхідно дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Однак, позивачем суду не надано жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог, не надано доказів порушення його авторського права шляхом використання оригінальної назви його твору, не надано копії ліцензійного договору про продаж права на відтворення його твору.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Між тим, позивачем також не надано доказів на підтвердження того факту, які доходи міг би реально одержати позивач за звичайних обставин, якби його право не було порушене, не надано доказів на підтвердження розрахунку суми позову.

Разом з тим, ОСОБА_1 у позові не зазначено та не надано жодних доказів, яким чином (в чому саме порушені його законні права) та з яких підстав (релігійних, національних тощо) проявляється дискримінація чи утиск відносно нього.

Крім того п.2 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено поняття дискримінації, так під дискримінацією розуміється ситуація, за якої особа або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Так п.7 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» також визначено поняття утиску, так утиск - небажана для особи або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Аналізуючи вище викладі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодних критеріїв утиску зі сторони відповідача на адресу позивача судом не встановлено, тому посилання позивача на акт дискримінації у формі утиску відносно нього є необґрунтованими та безпідставними.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради Редакція Газети «Зоря» засноване та діє на підставі Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» №2782-XII від 16 листопада 1992 року. Цей закон створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР), Закону України "Про інформацію" (2657-12) та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» Свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України (254к/96-ВР) і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації, крім випадків, визначених законом, коли обмеження цього права необхідно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації.

Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об`єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв`ю.

Держава гарантує економічну самостійність та забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає зловживанню монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої продукції.

Як вбачається з матеріалів справи у газеті «Зоря», видавником якої є відповідач, а саме на стор. 16 №59 (21361) від 27.07.2012 року та на стор. 17 №61 (21363) від 03.08.2012 року, №63 (21365) від 10.08.2012 року було опубліковано оголошення, яке розміщене на замовлення невстановленої особи (мовою оригіналу) « ОСОБА_2 ВАГОНЧИКА – БЫТОВКИ тип PKS 1215638 т. 099-986-70-65» Загальна кількість екземплярів газет становила 101731 екземплярів.

Позивач вважає, що ним виявлено протиправне використання оригінальної назви його твору «РКS1215638» в оголошенні під заголовком «Куплю». «РКS1215638» - це назва акварельного малюнку, авторство якого належить, йому ОСОБА_1 . При цьому, позивач надає суду (на електронному носії інформації) фотокопію, а не оригінал свідоцтва № 42988 виданого державною службою інтелектуальної власності України про реєстрацію авторського права на твір – акварельний малюнок «PKS 1215638», автором якого є ОСОБА_3 . На оригіналі твору назва твору не зазначена. Назва твору зазначена в тексті авторського свідоцтва №42988 від 30.03.2012 року.

За умовами ліцензійного договору від 07.05.2012 року позивач продав право на відтворення, опублікування, розповсюдження обмеженої кількості екземплярів твору «РКS1215638» громадянину Російської Федерації ОСОБА_4 . У відповідача дозволу на відтворення його твору немає. Листом №2 від 13.01.2015 року на ім`я громадянки ОСОБА_5 директор ПП «Стпрес» ОСОБА_6 надав інформацію про те, що тиражі газети «Зоря» склали №59 (21361) від 27.07.2012 року – 15731 екземпляр, №61 (21363) від 03.08.2012 року – 43000 екземплярів, №63 (21365) від 10.08.2012 року – 43000 екземплярів. Сумарний тираж зазначених трьох номерів газети склав 101731 екземплярів. На думку позивача з урахуванням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» в ст.1 п.27 він вважає ці 101731 екземплярів газети фальсифікованою продукцією, а ці екземпляри газет у кількості 101731 екземпляри - контрафактними примірниками твору.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач здійснив акт піратства та незаконно розповсюдив 101731 екземплярів оригінальної назви його твору. За ліцензійним договором від 07.05.2012 року ліцензіат ( ОСОБА_4 , Російська Федерація) купив право на відтворення, опублікування та розповсюдження твору – акварельного малюнку авторства ОСОБА_1 і сплатив за це право по 75 доларів США за кожен екземпляр твору, що дозволений до використання.

Законом України «Про Авторське право і суміжні права», охороняються особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов`язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське

право , і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Цим законом визначено такі поняття, як:

- твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.

- розповсюдження об`єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

- контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися;

- примірник твору - копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі;

- опублікування твору, фонограми, відеограми - випуск в обіг за згодою автора чи іншого суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в

майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами. Опублікуванням твору, фонограми, відеограми вважається також депонування рукопису твору, фонограми, відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому примірника (копії) твору, фонограми, відеограми;

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено ряд підстав, для захисту порушеного авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі судового, зокрема п. ч. 1 ст. 50 Закону: піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет.

Статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено ряд способів цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав.

З урахування зазначеного та досліджених судом першої інстанції обставин справи, встановлено, що відповідачем КП редакція газети «Зоря» у екземплярах газети №59 (21361) від 27.07.2012 року, №61 (21363) від 03.08.2012 року та №63 (21365) від 10.08.2012 року не використовувався твір – акварельний малюнок автором якого є ОСОБА_1 .

Проте, розміщення оголошення у зазначених примірниках газети було здійснено на замовлення невстановленої особи та у цьому оголошення мова йшла про купівлю «два вагончика-бытовки тип «РКS1215638»» (мовою оригіналу), а не про акварельний малюнок авторства ОСОБА_1 із назвою «РКS1215638».

А тому, збіг набору символів у оголошенні розміщеному у екземплярах газети «Зоря» із назвою твору – акварельного малюнку авторства ОСОБА_1 міг відбутись випадково через помилку або недбалість замовника цього оголошення. Сам текст оголошення відповідно до ст. 10 Закону україни «Про авторське право і суміжні права» має характер звичайної прес – інформації, відтворення самого твору – акварельного малюнку у оголошенні не було, текст оголошення не містить посилань на малюнок автором якого є позивач.

Крім того, відповідно до ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо зокрема в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом.

Доказів того, що текст оголошення було отримано КП Редакція газети «Зоря» незаконним шляхом у матеріалах справи відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що порушень законних інтересів автора твору – ОСОБА_1 у даному випадку не відбулось, тому й відсутні підстави для захисту його прав у обраний спосіб, згідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Отже, з`ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов`язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Безпідставними та необґрунтованими є посилання позивача в своїй апеляційній скарзі на порушення процесуальних та конституційних норм законодавства, зокрема щодо права на дослідження доказів, права на справедливий суд та обов`язок суду сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів посилається на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки ні суду першої інстанції, ні апеляційній інстанції апелянт не надав належних доказів щодо факту завдання йому збитків відповідачем.

Інші доводи апелянта не є підставами для скасування законного рішення.

А тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з`ясував права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, з дотриманням норм процесуального права. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В .С.Городнича