АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/8557/15 Справа № 175/2981/15-ц
Головуючий у 1 й інстанції - Шабанов А. М. Доповідач - Ткаченко І.Ю.
Категорія 57
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ
29 вересня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.
при секретарі - Левцунову І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Редакція газети «Зоря» про відшкодування шкоди, завданої шляхом вчинення акту дискримінації прав позивача на результати своєї творчої діяльності
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Редакція газети «Зоря» про захист прав споживачів - визнано не поданою та повернуто позивачу (а.с.16).
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неправильне застосування суддею першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали судді та передачу питання на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.30-36).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді - скасувати з наступних підстав.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суддя першої інстанції керувався ст.121 ЦПК України й виходив з того, що позивач у встановлений термін не виконав вимоги ухвали від 24 липня 2015 року, а саме не надав доказів про сплату судового збору або доказів про звільнення від сплати судового збору та не зазначив доказів, які підтверджували б кожну обставину на яку він посилається у своєму позові, та не додав до позовної заяви копії всіх документів відповідно до кількості сторін у справі.
Крім того, суддя першої інстанції дійшов висновку про те, що на правовідносини, що склались між сторонами не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Однак з вказаними висновками судді 1 інстанції, колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до КП «Редакція газети «Зоря» про захист прав споживачів (а.с.1-7), яка ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2015 року (а.с.12) була залишена без руху, у зв'язку з порушенням ч.5 ст.119 ЦПК України, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують сплату судового збору та не зазначено доказів, які підтверджували б кожну обставину на яку він посилається у своєму позові, та не додано до позовної заяви копії всіх документів відповідно до кількості сторін у справі.
Крім того, залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без руху, суддя першої інстанції зазначив, що до спірних правовідносин не може бути застосована ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору, оскільки у даному позові ОСОБА_2 не виступає як споживач, так як у позивача наявний спір з приводу захисту його порушеного авторського права, відсутній факт дискримінації, а відносини між позивачем та відповідачем мають цивільно - правовий характер.
Копія вказаної ухвали судді була отримана позивачем 04.08.2015 року (а.с.15).
Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 позовна заява була визнана неподаною та повернута позивачу, у зв'язку з не виконанням ухвали судді від 24.07.2015 року (а.с.16).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Як вбачається з тексту позовної заяви, ОСОБА_2, звернувся до суду із позовом про відшкодування майнової шкоди, що завдана йому шляхом вчинення акту дискримінації права позивача на результати своєї творчої діяльності, з посиланням на Закон України «При захист прав споживачів».
Відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" та ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Тобто, вказаними нормами Закону позивача звільнено від сплати судового збору в повному обсязі, незалежно від того, який характер носять заявлені позовні вимоги - майнового чи не майнового, оскільки спір пов'язаний з застосуванням Закону України "Про захист прав споживачів".
Однак, суддя першої інстанції, всупереч вказаним нормам, вищевказані обставини, на які також звертав увагу позивач у своїй позовній заяві, при постановленні ухвали - не врахував, та на стадії відкриття провадження вже вирішив питання, що до спірних правовідносин не може бути застосовано Закон України «Про захист прав споживачів».
Окрім того, колегія апеляційного суду не погоджується з висновком судді, щодо обов'язкової необхідності зазначення позивачем в позовній заяві доказів, які підтверджували б кожну обставину на яку посилається позивач в своєму позові з огляду на наступне.
Чинним законодавством України не передбачено, що підставою для повернення позовної заяви, яка пов'язана з застосуванням ЗУ "Про захист прав споживача" є не зазначення доказів, зокрема згідно ч.4 п.7 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.06.2009р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Необхідні для вирішення справи, докази можуть бути долучені до початку розгляду справи, зокрема у попередньому судовому засіданні, а недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги - може стати підставою для відмови в задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Ухвалу судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року - скасувати та передати питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду 1 інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
