П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 824/609/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
24 грудня 2019 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецького міського голови на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови про визнання протиправним і скасування розпорядження,
В С Т А Н О В И В :
в червні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Чернівецького міського голови, про визнання протиправним і скасування розпорядження від 07 березня 2019 року №75-р Про зупинення дії пункту 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок».
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 25.07.2019 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не на підставі спеціального законодавства, яким врегульовані дані спірні відносини, що виникли між ОСОБА_1 та посадовою особою органу місцевого самоврядування; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень як рішення про зупинення дії рішення міської ради; упереджено до позивача; без дотримання принципу рівності перед законом, не запобігаючи всім формам дискримінації; без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що розглянувши заяву позивача від 15 листопада 2017 року щодо надання їй у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , рішенням Чернівецької міської ради від 16 квітня 2018 року №1223 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту відведення названої земельної ділянки. Вважає, що міський голова правомірно скористався наданим йому статтею 59 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правом зупинення рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683, яким позивачу було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, за вказаною адресою, оскільки реалізація рішення Чернівецької міської ради від 05 березня 2019 №1683 в частині надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки призведе до порушення охоронюваного законом інтересу інших громадян в частині реалізації їхнього переважного права на отримання земельних ділянок із земель комунальної власності. Зазначає, що застосування положень Земельного кодексу України без урахування норм спеціальних Законів призведе до того, що переважні (першочергові) права осіб на отримання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності будуть нівельовані, а їхні соціальні гарантії стануть ілюзорними.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що пунктом 1.9 рішення 68 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок» вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1
Розпорядженням Чернівецького міського голови від 07 березня 2019 року №75-р зупинено дію вказаного вище пункту 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 (пункт 1 розпорядження).
Також вирішено внести на повторний розгляд третього дня пленарного засідання 68 сесії Чернівецької міської ради VII скликання, яке відбудеться 15 березня 2019 року на 10:00 год, пункт 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок» (пункт 2 розпорядження).
Згідно витягу із протоколу пленарного засідання 68 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 15 березня 2019 року, радою 2/3 голосів від загального складу - 2 «за», «проти»- 2, «утримались» - 4, «не голосували» - 27 не підтверджено дію зупиненого пункту 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683. Отже, пункт 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 не набрав чинності.
Згідно поданої ОСОБА_1 позовної заяви, предметом даного спору є розпорядження Чернівецького міського голови від 07 березня 2019 року №75-р про зупинення дії пункту 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок».
При цьому встановлено, що вказане розпорядження підписано Секретарем Чернівецької міської ради В. Проданом, який станом на 07 березня 2019 року виконував обов`язки Чернівецького міського голови, що не заперечувалось сторонами справи.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Так, згідно пункту б) частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту г) частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Приписами частини першою та другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.ч. 6 та 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно абзацу 1 частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналізуючи зміст норм, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність чи користування земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи користування є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність чи користування.
При цьому, слід зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 1 червня 2019 року в справі № 826/841/17, від 19 червня 2018 року в справі № 806/2982/17.
Слід також зазначити, що згідно статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
За змістом частини першої статті 12 Закону №280/97-ВР міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно частини четвертої статті 59 Закону №280/97-ВР рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Частиною восьмою статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Аналогічні за змістом положення відображенні у пункту 20 частини четвертої статті 42 Закону №280/97-ВР.
Викладене свідчить про те, що міський голова наділений повноваженнями приймати рішення про зупинення дії рішення міської ради та його винесення на повторний розгляд, зазначивши при цьому обґрунтування зауважень до вказаного рішення.
Отже, рішення про зупинення дії рішення міської ради повинно бути обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно змісту Обґрунтування зауважень до пункту 1.9 рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок», що є додатком до оскаржуваного розпорядження міського голови від 07 березня 2019 року №75-р (далі Обґрунтування зауважень), оскільки гр. ОСОБА_1 не належить ні до однієї із категорій осіб, які користуються пільгами на отримання земельних ділянок осіб (пункт 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; пункт 20 частини першої статті 20 та статті 21, 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; пункт 7 статті 7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»; абзац 5 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; підпункт 2 пункту а) частини 1 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то вона не має права на отримання переваг в реалізації свого права на отримання земельної ділянки із земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у власність. За таких обставин, надання гр. ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , призведе до порушення охоронюваного законом інтересу осіб, які мають переважне чи першочергове право на отримання земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності територіальної громади м. Чернівців.
Також встановлено, що рішенням 68 сесії Чернівецької міської ради VII скликання №1683 від 05 березня 2019 року «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок» (тобто було розглянуто звернення позивача) вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 позаду АДРЕСА_1 .
Як вірно зазначено судом першої інстанції, відбувся перший етап погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянином земельної ділянки у власність.
Також, судом першої інстанції спростовано доводи відповідача про незаконність рішення Чернівецької міської ради від 05 березня 2019 року №1683 в названій вище частині, оскільки вказане рішення органу місцевого самоврядування не було предметом даного позову, а в Обґрунтуванні зауважень відсутній висновок про незаконність названого рішення органу місцевого самоврядування.
Колегія суддів зазначає, що наведені вище норми Земельного кодексу України, які є спеціальними у сфері земельних відносин з питань надання громадянам у власність чи користування земельних ділянок, не обмежують громадян в реалізації свого права на отримання у власність чи користування земельної ділянки з огляду на їх статус (наприклад, учасник бойових дій, дитина війни) чи стан здоров`я (наприклад, інвалід війни, інвалід дитинства).
При цьому, Законом №280/97-ВР, яким керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, також не передбачено обов`язкового прийняття рішення про зупинення рішення міської ради у зв`язку із порушенням охоронюваних законом інтересів громадян, які мають переважне чи першочергове право на отримання земельних ділянок у власність із земель комунальної власності територіальної громади.
Слід також зазначити, що викладені ж в Обґрунтуванні зауважень твердження про те, що надання гр. ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки призведе до порушення охоронюваного законом інтересу осіб, які мають переважне чи першочергове право на отримання земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності територіальної громади м. Чернівців - є безпідставними та не ґрунтуються на нормах, які є спеціальними у спірних відносинах, що виникли з приводу реалізації громадянином свого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано достатнє спростування щодо тверджень відповідача про те, що на земельну ділянку, яку виявила бажання отримати у власність позивач, претендувала сім`я загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , згідно заяви від 26 лютого 2018 року; про не вирішення заяви від 13 березня 2019 року члена сім`ї іншого загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 ; а також про рішення Чернівецької міської ради від 16 квітня 2018 року №1223; про порушення законодавства при прийнятті міською радою пункту 1.9 рішення від 05 березня 2019 року №1683, оскільки, згідно змісту як розпорядження від 07 березня 2019 року №75-р, так і Обґрунтувань зауважень ці обставини не були покладенні в основу прийняття оскаржуваного у даній справі рішення. Тобто, наведене не бралось до уваги і відповідачем при прийнятті розпорядження від 07 березня 2019 року №75-р.
Враховуючи, що завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, тому колегія суддів вважає, що наявність у претендентів пільг при наданні спірної земельної ділянки має вирішальне значення саме на стадії розгляду уповноваженим органом питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, у випадку претендування на одну і ту ж земельну ділянку декількох осіб, перевага буде надана, зокрема, учаснику бойових дій, як такий, що має переважне право на першочергове відведення йому земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Відтак, відповідач не довів законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення від 07 березня 2019 року №75-р.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 07 березня 2019 року відповідач діяв не на підставі спеціального законодавства, яким врегульовані дані спірні відносини, що виникли між ОСОБА_1 та посадовою особою органу місцевого самоврядування; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень як рішення про зупинення дії рішення міської ради; упереджено до позивача; без дотримання принципу рівності перед законом, не запобігаючи всім формам дискримінації; без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.
Також, скаржником не надано доказів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.07.2019, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Чернівецького міського голови залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий
Смілянець Е. С.
Судді
Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.
