ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
06 червня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/609/19-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови про визнання протиправним і скасування розпорядження,
В С Т А Н О В И В:
05 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернівецького міського голови, в якому просить визнати протиправним і скасувати розпорядження №75-р від 07 березня 2019 року про зупинення дії пункту 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок».
Разом із позовною заявою подано до суду і заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд заборонити вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданої заяви вказано, що невчасне вжиття заходів забезпечення позову може призвести до надання у власність зазначеної ділянки іншим особам, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Разом із цим ОСОБА_1 вказує, що на офіційному сайті Чернівецької міської ради опубліковано травневий проект рішення щодо надання дозволу на складання проекту відведення оскаржуваної земельної ділянки іншій особі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши надані разом з позовною заявою матеріали, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з наявних матеріалів вбачається, що пунктом 1.9 рішення 68 сесії Чернівецької міської ради VII скликання №1683 від 05 березня 2019 року вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 , позаду будинковолодіння №21.
Розпорядженням Чернівецького міського голови №75-р від 07 березня 2019 року зупинено дію вказаного вище пункту 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 (пункт 1 розпорядження).
Також вирішено внести на повторний розгляд третього дня пленарного засідання 68 сесії Чернівецької міської ради VII скликання, яке відбудеться 15 березня 2019 року на 10:00 год, пункт 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок» (пункт 2 розпорядження).
Згідно витягу із протоколу пленарного засідання 68 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 15 березня 2019 року, радою 2/3 голосів від загального складу – 2 «за», «проти»- 2, «утримались» - 4, «не голосували» - 27 не підтверджено дію зупиненого пункту 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683. Отже, пункт 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 не набрав чинності.
Крім цього, на офіційному сайті Чернівецької міської ради опубліковано проект рішення, згідно пункту 1.10 якого видно, що дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 позаду будинковолодіння, АДРЕСА_1 надано ОСОБА_2 .
За таких обставин ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернівецького міського голови про визнання протиправним і скасування розпорядження №75-р від 07 березня 2019 року про зупинення дії пункту 1.9 рішення міської ради VII скликання від 05 березня 2019 року №1683 «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок» та із заявою про забезпечення такого позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .
Так, питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення мають бути вжиті в межах позовних вимог та бути співмірними (пропорційними) з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Аналіз змісту заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення ОСОБА_1 обґрунтованих доводів та, відповідно, нею не надано належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити:
1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду даної справи;
2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, позивачем не наведено підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Твердження, викладені в обґрунтування поданої заяви, про те, що невчасне вжиття заходів забезпечення позову може призвести до надання у власність земельної ділянки, про яку йде мова у позові, іншим особам, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся є необґрунтованими й безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях. Належних доказів на підтвердження указаного позивачем не надано.
Поряд з цим, в заяві про забезпечення позову заявник посилається на те, що на офіційному сайті Чернівецької міської ради опубліковано травневий проект рішення щодо надання дозволу на складання проекту відведення оскаржуваної земельної ділянки іншій особі. На підтвердження чого до заяви надано такий проект, згідно пункту 1.10 якого видно, що дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 позаду будинковолодіння АДРЕСА_1 надано ОСОБА_2 .
Відносно указаного суд, беручи до уваги положення Земельного кодексу України, зазначає, що надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність чи користування є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність чи користування. Отримання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність чи користування, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність чи користування є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки.
Відтак, надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки ще не означає наявність у особи, а в даному випадку у ОСОБА_3 , права на таку земельну ділянку. Сам по собі дозвіл не є підставою для виникнення права власності чи користування земельною ділянкою, а лише засвідчує намір у цьому. Тому така земельна ділянка вважається юридично та фактично вільною.
До того ж, заявником надано до суду лише проект рішення щодо надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки, а не саме рішення Чернівецької міської ради як правовий акт, що має юридичну силу.
Підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено.
Таким чином, зважаючи на суть спірних правовідносин та оцінивши доводи, викладенні в заяві про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову, а тому подана ОСОБА_1 заява задоволенню не підлягає.
Крім цього, приходячи до висновку про необґрунтованість та безпідставність названої заяви, суд також виходить з того, що обраний позивачем вид забезпечення позову (шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 позаду будинковолодіння АДРЕСА_1 ) не узгоджується і не пов`язаний із предметом поданого позову, яким є розпорядження міського голови про зупинення дії пункту рішення міської ради. Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є не співмірними із заявленими позовними вимогами.
З огляду на викладене та керуючись статтями 150, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови про визнання протиправним і скасування розпорядження відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Лелюк О.П.
