ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2019 р.
Справа № 520/5530/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 року (ухвалене суддею Єгупенко В.В., повний текст якого складений 14.08.2019 р.) по справі № 520/5530/19за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр"
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про визнання протиправними та скасування приписів,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр» (в подальшому – ТОВ «Завод Манометр») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 16 припису про усунення виявлених порушень № 19-03-01-5123/0422-1509/5116 від 25.04.2019 р.; визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 припису про усунення виявлених порушень № 19-03-01-5123/0422-1510/5116 від 25.04.2019 р.; визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень № 19-03-01-5123/0422-1511/5116 від 25.04.2019 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: Закону України «Про охорону праці», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки оскаржувані приписи винесені на підставі вимог чинного законодавства.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні представники апелянта підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що за результатами проведення планової перевірки ТОВ «Завод Манометр» щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки складено акт № 19-03-01-5123/0422 від 25.04.2019 р., яким, зокрема, встановлені порушення позивачем Закону України «Про охорону праці», «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів» НПАОП 40.1-1.21-98, «Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів», «Правил охорони праці під час зварювання металів» НПАОП 28.52- 1.31-13».
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесені приписи про усунення позивачем виявлених порушень № 19-03-01-5123/0422-1509/5116 від 25.04.2019 р., №19-03-01-5123/0422-1510/5116 від 25.04.2019 р., № 19-03-01-5123/0422-1511/5116 від 25.04.2019 р.
Не погоджуючись з пунктами 1, 2, 16 припису № 19-03-01-5123/0422-1509/5116 від 25.04.2019 р. пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 припису про усунення виявлених порушень № 19-03-01-5123/0422-1510/5116 від 25.04.2019 р. та приписом № 19-03-01-5123/0422-1511/5116 від 25.04.2019 р., позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приписи в частині їх оскарження необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 р. (в подальшому – Положення № 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пп. 1 п. 3 Положення № 96, основними завданнями Держпраці є: реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно із пп. 6 п. 4 Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Видає в установленому порядку роботодавцям, суб`єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, фондам загальнообов`язкового державного страхування, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства (пп. 50 п. 4 Положення № 96).
Пунктом 7 Положення № 96 встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону праці», державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Згідно із ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі необхідності вжиття заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис.
Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 р. затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (в подальшому - Порядок).
Пунктом 23 Порядку встановлено, що припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до п. 24 Порядку, у приписі зазначається строк для його виконання. У разі встановлення строку більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи щодо усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що припис повинен бути вмотивований, із зазначенням порушень та шляхів їх усунення.
Проте, оскаржувані приписи про усунення порушень не містять конкретизації встановлених порушень та в цих приписах не вказано, як саме повинні бути усунені порушення.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону праці», працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Посадові особи, діяльність яких пов`язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об`єктів економіки забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005 р. затверджено Типове положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та переліку з робіт з підвищеною небезпекою (в подальшому – Типове положення).
Відповідно до п. п. 1.4. Типового положення, навчання з питань охорони праці - навчання працівників, учнів, курсантів, студентів, слухачів з метою отримання необхідних знань і навичок з питань охорони праці або безпечного ведення робіт.
Координацію і методичний супровід суб`єктів господарювання, які проводять навчання працівників з питань охорони праці, здійснює державне підприємство Головний навчально-методичний центр Держпраці (далі - Головний навчально-методичний центр Держпраці) (п.1.6 Типового положення).
Згідно з п. 3.8 Типового положення, перевірка знань працівників з питань охорони праці проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов`язків.
Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є тестування, залік або іспит. Тестування проводиться комісією за допомогою технічних засобів (автоекзаменатори, модульні тести тощо), залік або іспит - за екзаменаційними білетами у вигляді усного або письмового опитування. Тестування, залік або іспит можуть проводитися у формі дистанційної перевірки знань. Дистанційна перевірка знань здійснюється за умови: забезпечення візуальної аутентифікації того, хто проходить перевірку знань з питань охорони праці; особистої присутності членів комісії з перевірки знань з питань охорони праці. Дистанційна перевірка знань реалізується шляхом передачі відео-, аудіо-, графічної та текстової інформації у синхронному режимі (п. 3.12 Типового положення).
Відповідно до п. 3.13 Типового положення, особам, які під час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці (додаток 2). При цьому в протоколі та посвідченні у стислій формі зазначається перелік основних нормативно-правових актів з охорони праці та з безпечного виконання конкретних видів робіт, в обсязі яких працівник пройшов перевірку знань.
Питання щодо необхідності видачі посвідчень про перевірку знань з питань охорони праці на підприємстві або необхідності працівникам мати їх при собі під час виконання трудових обов`язків вирішується роботодавцем. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці (п. 3.16 Типового положення).
Згідно із п. 5.6 Типового положення, позачергове навчання і перевірка знань посадових осіб, а також фахівців з питань охорони праці проводяться при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань охорони праці.
Судовим розглядом встановлено, що підставою винесення відповідачем п.п. 1,12, 16 припису № 19-03-01-5123/0422-1509/5116 від 25.04.2019 р. стало те, що позивачем допущено до робіт в електроустановках заступника відповідального за електрогосподарство - заступника головного механіка Яковлева А.В., який не пройшов перевірку знань у встановлені строки згідно з вимогами «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів» НПАОП 40.1-1.21-98 та «Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів», заступник головного механіка Яковлев ОСОБА_1 та інженер-енергетик Татар С.В. не пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці (Правила експлуатації електрозахисних засобів) у встановленому порядку і допущена до виконання робіт.
Також судовим розглядом встановлено, що згідно із наказу № 12-к від 11.09.2017 р. ТОВ «Завод Манометр» Яковлева ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду інженера-механіка за сумісництвом, який пройшов необхідне навчання та перевірку знань відповідних нормативно-правових актів у навчальних закладах за основним місцем роботи у ПрАТ «Манометр-Харків», що підтверджується посвідченням № 6х/77 від 15.06.2017 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Як вбачається з оскаржуваного припису №19-03-01-5123/0422-1510/5116 від 25.04.2019 р.: пункти 1-3 вказаного припису винесені на підставі встановлення непроходження електрогазозварником ОСОБА_2 спеціального навчання і перевірки знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці у встановленому порядку («Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями» НПАОП 0.00-1.71-13»), який допущений до виконання робіт; пункти 5-8 вказаного припису винесені на підставі того, що члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці директор Лебединський В.І., директор з виробництва МТЗ Гниря В. ОСОБА_3 та інженер з охорони праці ОСОБА_4 не пройшли навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці у встановленому порядку («Правила охорони праці під час зварювання металів» НПАОП 28.52- 1.31-13»).
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 прийнятий на роботу до ТОВ «Завод Манометр» на посаду електрогазозварювальника за сумісництвом, що підтверджується наказом № 05-к від 22.01.2018 р.
Згідно посвідчення № 102 від 22.06.2017 р. та дозволу на право виконання робіт в електроустановках до 1000 В від 05.03.2019 р., ОСОБА_2 пройшов необхідне навчання та перевірку знань відповідних нормативно- правових актів у навчальних закладах.
Наказом № 05-к від 02.12.2016 р. ОСОБА_5 з 05.12.2016 р. прийнята на роботу до ТОВ «Завод Манометр» на посаду заступника генерального директора за сумісництвом та згідно посвідчення № 4605 від 01.12.2017 р. пройшла необхідне навчання та перевірку знань відповідних нормативно-правових актів у навчальних закладах за основним місцем роботи у ПрАТ «Манометр- Харків».
Згідно наказу М 04-к від 30.11.2016 р. ОСОБА_4 з 01.12.2016 р. прийнята на роботу до ТОВ «Завод Манометр» на посаду інженера з охорони праці за сумісництвом та наказом № 18-к від 04.03.2019 р. прийнята на роботу до ТОВ «Завод Манометр» на посаду інженера з охорони праці.
Як вбачається з посвідчення № 68-634-18-5 від 20.11.2018 р., ОСОБА_4 пройшла необхідне навчання та перевірку знань відповідних нормативно-правових актів у навчальних закладах за основним місцем роботи у ПрАТ «Манометр-Харків».
Рішенням Загальних зборів учасників товариства ОСОБА_6 18.01.2017 р. вступив на посаду генерального директора ТОВ «Завод Манометр» за сумісництвом, що підтверджується наказом № 07-к від 18.01.2017 р.
Згідно посвідчення № 4604 від 01.12.2017 р. ОСОБА_6 пройшов необхідне навчання та перевірку знань відповідних нормативно-правових актів у навчальних закладах за основним місцем роботи у ПрАТ «Манометр-Харків».
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний припис № 19-03-01-5123/0422-1511/5116 від 25.04.2019 р. винесений відповідачем на підставі встановлення відсутності контролю з боку інженера з охорони праці за своєчасним проведенням навчання з питань з охорони праці, всіх видів інструктажу, а саме: інженер з охорони праці не зупиняє роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування у разу порушень, які створюють загрозу життю або здоров`ю працівників; не вимагає відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачені законодавством навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт, або не виконують вимога нормативно-правових актів з охорони праці; не надсилає роботодавцю подання про притягнення до відповідальності посадових осіб та працівників.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані приписи необґрунтовані, невмотивовані та протиправні, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, оскільки працівники позивача, які зазначені в оскаржуваних приписах відповідача, прийняті за сумісництвом до ТОВ «Завод Манометр» на аналогічні посади, як і за основним місцем роботи у ПрАТ «Маноментр-Харків», навчання та перевірку знань з питань охорони праці пройшли у спеціалізованих установах, про що отримали відповідні посвідчення, термін наступної перевірки знань не настав, у зв`язку з чим відсутні підстави для повторного проходження навчання.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 року по справі № 520/5530/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
.
Головуючий суддя
О.В. Присяжнюк
Судді
Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 23.12.2019 року
