Справа № 522/2922/16
Провадження № 2-ві/522/64/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2019 року Суддя Приморського районного суду міста Одеси Шенцева О.П., розглянувши заяву представника Міністерства оборони України про відвід судді Донцова Д.Ю., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, Служби безпеки України, Національної поліції України та Генеральної прокуратури України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться вказана цивільна справа.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3 187,50 грн на відшкодування майнової шкоди та 4 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У січні 2018 року Міністерство оборони України, а у лютому 2018 року Державна казначейська служба України подали до Верховного Суду касаційні скарги.
Постановою від 22.05.2019 року суд касаційної інстанції скарги Міністерства оборони України та Державної казначейської служби України задовольнив частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.08.2019 року справу прийнято до провадження судді Донцова Д.Ю.
20.11.2019 року від представника Міністерства оборони України надійшла заява про відвід судді Донцова Д.Ю., зазначаючи про наявність обґрунтованих сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді, які представник відповідача обґрунтовує винесенням суддею ухвали від 09.10.2019 року про розгляд справи у закритому судовому засіданні та ухвали від 11.11.2019 року про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, залучення співвідповідачів.
Відповідно до ухвали від 21.11.2019 року, суд, який розглядає справу (головуючий суддя Донцов Д.Ю.), прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та зупинив провадження по справі до вирішення питання про відвід головуючому іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу заяви про відвід судді, розгляд заяви про відвід 21.11.2019 року розподілено на суддю Шенцеву О.П.
Ознайомившись з заявою про відвід судді Донцова Д.Ю. суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з наступних підстав.
Вивчивши клопотання про відвід, суд не вбачає підстав для його задоволення, з підстав того, що обставини, на які вказує представник відповідача, є його особистою суб`єктивною думкою, і не відносяться до обставин, які дають підстави для висновку про упередженість судді, та не відносяться до тих, з якими законодавець пов`язує відвід судді. Також, посилання представника відповідача щодо його незгоди із процесуальними рішення судді, суд вважає необґрунтованими із тих підстав, що останні згідно ст. 36 ЦПК України не є підставами для відводу судді.
У відповідності до вимог ч.2,3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження по справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (п. 15.4 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК). Такому судді не може бути заявлений відвід.
Пунктами сьомим та восьмим статті 40 ЦПК визначено, що питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Також, підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи ( ст. 37 ЦПК), та неможливість входження до складу суду осіб, яки є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя ( п.3 ст. 46 ЦПК).
За умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (ч. 5 ст. 36 ЦПК України).
Крім того, законодавець передбачив і запобігання зловживанням учасниками процесу права на заяву відводу. Пунктом четвертим статті 36 ЦПК встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можу бути підставою для відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду ( п.5 ст. 39 ЦПК).
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).
У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.
Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об`єктивності, однобічності та неупередженості судді Донцова Д.Ю. при вирішенні даної цивільної справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.35-40, 260 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви представника Міністерства оборони України про відвід судді Донцова Д.Ю., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, Служби безпеки України, Національної поліції України та Генеральної прокуратури України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
