Справа № 420/4613/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
за участі секретаря Захарчук О.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Каланжова В.І.
представника відповідача не з`явився
розглянувши за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 10 травня 2019 р. №14 «Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії»;
зобов`язати Білгород-Дністровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. "д" ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення - 12.02.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при досягненні пенсійного віку, 12.02.2019 року звернувся до Білгород-Дністровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивач має право на пільгову пенсію за віком відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Рішенням №14 від 10.05.2019 року Білгород-Дністровським об`єднаним Управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Рішення відповідача є протиправним, необґрунтованим та підлягає скасування з огляду на наступне.
По-перше: Відповідачем підтверджено, що трудовий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 10 місяців 11 Днів.
Спеціальний стаж підтверджено як трудовою книжкою, також й архівною довідкою Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 24.10.2018 р., ДП «Одеський морський торговельний порт» від 11.10.2018 р.
Відповідач визнає, що стаж роботи позивача в плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості становить 11 років 11 місяців та 23 дні, що менше необхідних 12 років та 6 місяців стажу, але, відповідач не враховує, без законних підстав: 1 рік 6 міс. 18 днів, які ОСОБА_1 відпрацював в Естонії за період СРСР на підприємстві «Естрибпром» та 9 місяців та 3 дні, відпрацьовані на ТОВ «Судоходно-буксирна компанія «Новофлот». Загалом відповідач не зарахував до пільгового стажу 2 роки 2 місяці та 21 день.
Відтак, весь стаж роботи в плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, який дає прав на призначення пільгової пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дорівнює 14 років 2 місяці 11 днів.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 02.08.2019 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
Підготовче судове засідання по справі призначено на 05.09.2019 року.
Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області 09.08.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером Білгород-Дністровський-1 6770108056578.
27.08.2019 року за вх. №30504/19 представником відповідача Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області Юрченко О.Р. (за довіреністю) надано відзив на адміністративний позов.
Відзив обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою №394 від 12.02.2019 про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. "д" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивачу було відмовлено у призначені пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи за спеціальністю, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "д" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно довідки від 15.01.2019 р. №01 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за вислугу років, виданої Міністерством інфраструктури України Державним Підприємством ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», в якій зазначено, що позивач працював повний робочий день в ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» з 18.03.1989 р. по 19.09.2008 р. та з 16.09.2010 р. по 26.12.2014 р. на судах ДП «Білгород- Дністровський морський торговельний порт», які відносяться до морського флоту (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, приміського та внутрішньо міського сполучення), виконував роботу плавскладу морського та річкового флоту за професією матроса 1 кл., в.о. боцмана, дублера капітана, 2-го помічника капітана, 2-го механіка, в.о. капітана-3-го механіка, старшого помічника капітана, в.о. старшого механіка-3-го помічника капітана, старшого механіка-3-го помічника капітана, моториста 1 кл.-матроса 1 кл., в.о. старшого помічника капітана-4-го механіка, в.о. старшого помічника капітана, в.о. 2-го помічника капітана, в. о. старшого помічника капітана, 2-го помічника капітана, змінного помічника капітана, в.о. капітана, змінного помічника капітана-змінного механіка, що передбачено п. "д" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. XV Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" та дає право на пенсію за вислугу років (копія довідки додається).
Стаж роботи на плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості становить 11 років 11 місяців 23 дні, що не достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо періоду роботи з 21.05.1984 по 09.12.1985 роки (період коли позивач працював в Естонському виробництві об`єднання рибної промисловості "Естрибпром"), то відповідно до ст.6 Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення від 05.10.2010 року страховий стаж набутий на території Естонської Республіки не враховується при призначені пенсії в Україні. За цей період страхового стажу пенсія призначається за законодавством Естонської Республіки.
Щодо періоду роботи з 21.08.2009 по 24.05.2010 роки в «Судоходно-буксирній компанії «Новофлот» м/б «Даймонд Н», в трудовій книжці не зазначено чи підпадає робота на даному судні під п. "д" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим управління не може врахувати даний період роботи для призначення пенсії за вислугу років.
Так , згідно п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 Про затвердження «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій не надані.
Позивачем не надано докази, що роботу у період з 21.08.2009 по 24.05.2010 роки в «Судоходно-буксирній компанії «Новофлот» м/б «Даймонд Н» можливо зарахувати до стажу роботи, який буде враховано для права на пенсію за вислугу років, а з відповіді Державного підприємства «Класифікаційне товариство регістр судноплавства України», на яку посилається позивач не вбачаються періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або характер виконуваної роботи, який відноситься до п. "д" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
05.09.2019 року судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні у справі №420/4613/19 до 26.09.2019 року.
06.09.2019 року за вх. №31915/19 представником позивача (адвокатом Каланжовим В.І.) надано відповідь на відзив на адміністративний позов, в якій зазначено наступне.
Відповідач посилається на п. 1 ст. 6 Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення, ратифікованої Законом України №3990 від 2 листопада 2011 року, згідно якого право на пенсію виникає на підставі законодавства однієї Сторони без урахування страхового стажу, набутого на підставі законодавства іншої Сторони, то відповідна Сторона призначає пенсію тільки за страховий стаж, набутий на підставі свого законодавства, незалежно від проживання на території однієї із Сторін.
Дата ратифікації Угоди 02.11.2011 року, період роботи ОСОБА_1 на промислових судах Естонського виробництва об`єднання рибної промисловості «Естрибпром», перебуваючи в Естонській РСР. як складової частини СРСР (до якого входила й України) значиться, відповідно до трудової книжки з 21.05.1984 по 09.12.1985 роки.
Згідно преамбули Угоди Сторонами цієї Угоди є Україна та Естонська Республіка, тобто незалежні держави, утворені після розпаду СРСР у 1991 році.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 ніколи не працював у Естонії як незалежній державі. Позивач працював в Естонській СРСР у період 1984-1985 р.р., у той час коли Угоди між Україною та Естонською Республікою не існувало.
Відтак, застосування положень Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення суперечить ч. 1 ст. 58 Конституції України.
12.09.2019 року за вх. №32736/19 представником Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області Юрченко О.К. надано заперечення на відповідь на відзив на адміністративний позов, в яких підтримано правову позицію викладену у відзиві та, зокрема, зазначено, що стаж роботи позивача з 21.05.1984 року по 09.12.1985 року, набутий на території Естонської Республіки, не може бути зарахований до стажу роботи, а тому пенсія за вислугу років відповідно до п. "д" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не може бути призначена через відсутність відповідного стажу роботи.
В судовому засіданні 26.09.2019 року протокольною ухвалою суду замінено неналежного відповідача Білгород-Дністровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у зв`язку із припиненням Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області та визначення правонаступником Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Ухвалою суду від 26.09.2019 року продовжено на тридцять днів з 26.09.2019 року по 25.10.2019 року строк для проведення підготовчого провадження по справі №420/4613/19 у зв`язку із направленням запиту до Державної служби морського та річкового транспорту України.
Підготовче судове засідання призначено на 17.10.2019 року.
Ухвалою суду від 17.10.2019 року закрито підготовче провадження по справі №420/4613/19 та справу призначено до розгляду по суті у відкрити судове засідання на 12.11.2019 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 - далі), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
12.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою (вх.№ 394) про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "д" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом із заявою позивачем надані:
копія паспорту серії НОМЕР_2 від 11.03.1999 р.;
копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 15.06.1998 р.;
копія трудової книжки серії НОМЕР_3 ;
архівна довідка про стаж № 38-Б-11,1-21 від 16.01.2019 року;
архівна довідка про заробітну плату № 3497-Б-11.1-21 від 24.10.2018 року;
архівна довідка по реорганізацію б/н, б/д;
довідки Головного управління статистики в Одеській області про відомості з ЄДРПОУ № 05.3-19/1911 від 28.11.2014 року;
рішення Комісії з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років № 4 від 25.04.2019 року;
довідка про підтвердження наявного трудового стажу про призначення пенсії за вислугу років № 01 від 15.01.2019 року;
архівна довідка № 01/132 від 11.10.2018 року;
історична довідка б/н;
диплом серії НОМЕР_4 від 27.02.1984 року, диплом серії НОМЕР_7;
військовий квіток НОМЕР_5 ;
довідка про заробітну плату № 13 від 08.02.2019 року;
індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 від 12.02.2019 року.
25.04.2019 року Протоколом №4 оформлено Рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області щодо розгляду зави ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, яким встановлено наступне:
«Відповідно до заяви ОСОБА_1 та даних трудової книжки, довідки Головного управління статистики в Одеській області під 28.11.2014 №05.3-19/і411 щодо ліквідації ЧВОРП «Антартика» 21.05.2001, довідки Департаменту архівної справи та діловодства від 16.01.2019 №38-Б-11.1-21 ( про період роботи з 12.07.1983 по 04.01.1984), копії картки за формою Т-2, копії архівної довідки про перейменування, довідки ЧРВО "Антарктика" від 28.12.2000 №1/533, архівної довідки від 24.10.2018 №3497-Б-11.1-21 про заробітну плату за 1984 рік встановлено, що заявник з 12.07.1983 по 04.01,1984 працював на посаді матроса в ЧВОРП «Антарктика» на рибопромислових судах, які не є портовими, роз`їзними, приміського та міського сполучення.
За таких обставин Комісія прийняла рішення:
Підтвердити ОСОБА_1 право на зарахування до стажу за вислугу років періоду роботи з 12.07.1983 по 04.01.1984 роки на посаді матроса відповідно до п.2-1 р. ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
10.05.2019 року Білгород-Дністровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області прийнято рішення №14 «Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії», в якому зазначено наступне:
«Згідно наданих документів, Ваш страховий стаж становить 34 роки 10 місяців 11 днів,
в тому числі стаж роботи плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - 11 років 11 місяців 23 дні.
До стажу роботи за спеціальністю включені всі періоди роботи на посадах плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості згідно довідки №01 від 15.01.2019 року, а саме:
15.11.1989 р. - 13.08.1990 р.: 0 років 8 місяців 29 днів;
26.08.1990 р. - 17.12.1991 р.: 1 рік 3 місяці 22 дні;
28.12.1991 р. - 11.06.1996 р.: 4 роки 5 місяців 14 днів;
07.07.1996 р.-07.07.1996 р.: 0 років 0 місяців 1 день;
04.08.1996 р. - 13.08.1996 р.: 0 років 0 місяців 10 днів;
12.09.1996 р. - 29.01.2001р.: 4 роки 4 місяці 18 днів;
17.11.2001 р. - 20.12.2001 р.: 0 років 1 місяць 4 дні;
16.09.2008 р. - 19.09.2008 р.: 0 років 0 місяців 4 дні;
01.03.2012 р. - 30.07.2012 р.: 0 років 5 місяців 0 днів;
09.12.2014 р. -26.12.2014 р.: 0 років 0 місяців 18 днів;
та згідно рішення Комісії з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (протоколом №4 від 25.04.2019 р.):
з 02.07.1983 р. по 04.01.1984 р.: 0 років 5 місяців 23 дні.
У зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи за спеціальністю 12 років 6 місяців, в призначенні пенсії згідно із заявою від 12.02.2019 року № 394 відмовлено».
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».
Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав.
Підставами юридичного спору в даній справі невизнання відповідачем стажу роботи за спеціальністю на посадах плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - 1 рік 6 міс. 18 днів, які ОСОБА_1 відпрацював в Естонії за період СРСР на підприємстві «Естрибпром» та 9 місяців та 3 дні, відпрацьовані на ТОВ «Судоходно-буксирна компанія «Новофлот».
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
У статті 52 цього Закону наведений перелік працівників, які мають право на пенсію за вислугу років, до числа яких відносяться механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення).
Відповідно до пункту д) ст. 55 зазначеного Закону, право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
Відповідно до абзаців п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону, за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок №637) також передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 цього Порядку (в редакції, чинній у спірний період), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З матеріалів справи вбачається, що стаж роботи позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 та довідці №01 від 15.01.2019 року, відповідно до яких позивач працював в період з 18.03.1989 по 19.09.2008 та з 16.09.2010 по 26.12.2014 року на судах Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» і які відносяться до морського флоту (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, приміського та внутрішньо міського сполучення), оплата праці проводилась за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту.
ОСОБА_1 виконував роботу плавскладу морського та річкового флоту за професією матроса 1 кл., в.о. боцмана, дублера капітана, 2-го помічника капітана-2-го механіка, в.о. капітана-3-го механіка, старшого помічника капітана, в.о. старшого механіка-3-го помічника капітана, старшого механіка-3-го помічника капітана, моториста 1 кл .-матроса 1 кл., в. о. старшого помічника капітана-4-го механіка, в.о. старшого помічника капітана, в.о. 2-го помічника капітана, в.о. старшого помічника капітана, 2-го помічника капітана, змінного помічника капітана, в.о. капітана, змінного помічника капітана-змінного механіка.
З 15.11.1989 року - матрос 1 кл. БТ. «Геракл» (відповідно до наказу №162-к від 15.11.1989 р.).
З 14.08.1990 р. по 17.12.1991 р. - моторист 1 кл.-матрос 1 кл. РБТ-17, на період відпуски ОСОБА_2 (відповідно до наказу №138 - к від 17.08.1990 р.).
З 12.06.1996 р. по 22.06.1996 р. - дублер капітана РТ-306, тимчасово (відповідно до наказу №68-к від 17.06.1996 р.).
З 22.06.1996 р. по 06.07.1996 р. - в.о. змінного помічника капітана-змінного механіка РТ-306, на період відпустки ОСОБА_3 (відповідно до наказу №71 - к від 25.06.1996 р.).
З 08.07.1996 р. по 03.08.1996 р. - в.о. старшого механіка-змінного помічника капітана РТ-306, на період відпустки ОСОБА_4 (відповідно до наказу №75 - к від 08.07.1996 р.).
З 14.08.1996 р. по 11.09.1996 р - в.о. капітана-змінного механіка РТ-306, на період відпустки ОСОБА_5 (відповідно до наказу №84 - к від 07.08.1996 р.).
З 30.01.2001 р. - в.о. капітана-змінного механіка ПС-334, на період переміщення ОСОБА_6 (відповідно до наказу №18 - к від 31.01.2001 р.).
З 01.06.2001 р. - капітан-змінний механік ПС-334, постійно (відповідно до наказу №89-к від 01.06.2001 р.).
З 17.11.2001 р. по 20.12.2001 р. - в.о. капітана МБ «Пугачов», на період відпустки ОСОБА_7 (відповідно до наказу №202 - к від 14.11.2001 р.).
З 16.09.2008 р. - змінний помічник капітана-змінний механік МБ «Пугачов» (відповідно до наказу №361 к - від 16.09.2008 р.).
З 16.09.2010 р. - капітан-змінний механік ПС-334 (відповідно до наказу №422-к від 16.09.2008 р.).
З 01.03.2012 р. - змінний помічник капітана-змінний механік МБ «Тіра», тимчасово (відповідно до наказу №116 - к від 01.03.2012 р.).
З 31.07.2012 р. капітан-змінний механік ПС-334 (відповідно до наказу №349 - к від 31.07.2012 р.).
З 09.12.2014 р. - старший механік-змінний помічник капітана МБ «Тіра», на період відпустки ОСОБА_8 (відповідно до наказу №640-к від 09.12.2014 р.).
Із вищезазначеного вбачається, що позивач виконував роботу за професією, що передбачено ст. 55 п. «д» Закону України «Про пенсійне забезпечення» та дає право на пенсію за вислугу років
Загальний спеціальний стаж роботи позивача складає 11 років 6 місяців 2 дні.
Щодо твердження відповідача стосовно не врахування періодів роботи позивача з 21.05.1984 по 09.12.1985 року на Естонському виробництві об`єднання рибної промисловості «Естрибпром» та періоду роботи з 21.08.2009 по 24.05.2010 року, в «Судоходно-буксирній компанії «Новофлот» м/б «Даймонд Н», суд зазначає наступне.
Записи щодо роботи позивача на Естонському виробництві об`єднання рибної промисловості «Естрибпром» та «Судоходно-буксирній компанії «Новофлот» м/б «Даймонд Н» містяться у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 .
Записи №№5,6 щодо Естонського виробництва об`єднання рибної промисловості «Естрибпром» та записи №№23,24,25,26,27 щодо «Судоходно-буксирній компанії «Новофлот» м/б «Даймонд Н».
Відповідач посилається на п. 1 ст. 6 Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення, ратифікованої Законом України №3990 від 2 листопада 2011 року, згідно якої право на пенсію виникає на підставі законодавства однієї Сторони без урахування страхового стажу, набутого на підставі законодавства іншої Сторони, то відповідна Сторона призначає пенсію тільки за страховий стаж, набутий на підставі свого законодавства, незалежно від проживання на території однієї із Сторін.
Дата ратифікації Угоди 02.11.2011 року, проте, період роботи ОСОБА_1 на промислових судах Естонського виробництва об`єднання рибної промисловості «Естрибпром», перебуваючи в Естонській РСР, як складовій частині СРСР (до якого входила й України) значиться з 21.05.1984 по 09.12.1985 роки.
Крім того, Преамбулою Угоди зазначено, що Сторонами цієї Угоди є Україна та Естонська Республіка, тобто незалежні держави, утворені після розпаду СРСР у 1991 році, а позивач не працював у Естонії як незалежній державі, відтак застосування положень зазначеної угоди є помилковим та суперечить ст. 58 Конституції України.
Так, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України) (абзаци перший-четвертий пункту 5 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22,243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997).
Також, суд вважає необхідним застосувати наступні норми, що підтверджують наявність спеціального стажу позивача в період з 21.05.1984 по 09.12.1985 роки.
На період роботи ОСОБА_1 діяли:
Список №2 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільговому розмірі, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 (далі постанова №1173);
Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 (далі постанова №10).
Згідно постанови № 1173 у Списку №2 в розділі 17 зазначено професії «Механіки, мотористи і машиністи і їх помічники» та «Матроси, зайняті ловом і обробкою риби, морзвіра, крабів і морепродуктів».
Відповідно до постанови №10 у Списку №2 зазначено професії: « 1 22417000 17. Видобуток і обробка риби 22417020 Обробка риби і морського звіра, 22417020-14160 Машиністи рибоборошняних установок, зайняті на плаваючих в морях і океанах суднах і виробничих рефрижераторах.
Так, в розділі 5 трудової книжки серії НОМЕР_3 здійснено наступний запис від 21.05.1984 року: «Принят на работу в плавсостав мастером добычи на промысловые суда по добыче и обработке рыбы».
Відтак, із вищезазначеного можливо зробити висновок, що робота позивача на Естонському виробництві об`єднання рибної промисловості «Естрибпром» була пов`язана зі шкідливими і важкими умовами праці.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в Постановах Верховного Суду (ч.5 ст. 242 КАС України).
Так, Верховний Суд у Постанові від 27.02.2018 р. справа № 172/718/17 зазначив: «Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Надана позивачем Довідка за формою відповідає Додатку 5 до п.20 Порядку №637, вона містить штамп підприємства та печатку, підписана уповноваженими особами, а тому мала бути прийнята органом Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу».
Отже, підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до спеціального стажу) займав посади (виконував роботу) у плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості для права на пенсію за вислугу років - є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність рішення Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 10 травня 2019 р. №14 «Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії» та його скасування.
«На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст. 242 КАСУ).
Відтак, у спірних правовідносинах суд застосовує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.11.2019 року по справі №227/3208/16-а, а тому вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. "д" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення - 12.02.2019 року.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
У справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства», «Пічкур проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п. 30).
З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.
Керуючись ст. ст. 12, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
ВИРІШИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 10 травня 2019 р. №14 «Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. "д" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення - 12.02.2019 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову за:
квитанцією № 38/КЗ від 29.07.2019 року у сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА _1 - адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_6
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385, факс: 728-36-53, upr@od.pfu.gov.ua,upr@ods.pfu
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.
