ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
21.11.2019
Справа № 910/10900/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія
"Ельдорадо"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"
про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні майном та виселення,
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія
"Ельдорадо"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"
про визнання договору поновленим та визнання права користування
нежитловим приміщенням,
Суддя Ломака В.С.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду міста Києва (суддя Ломака В.С.) перебуває справа № 910/10900/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні майном та виселення, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" про визнання договору поновленим та визнання права користування нежитловим приміщенням.
21.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (далі - відповідачем-2 за первісним позовом) подано заяву про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/10900/19.
Заява мотивована тим, що суддя Ломака В.С. має упереджене ставлення до відповідачів за первісним позовом та необґрунтовано лояльне відношення до позивача за первісним позовом, що перешкоджає об`єктивному та повному її розгляду. Так, у судовому засіданні 09.10.2019 року суддя Ломака В.С. повідомила відповідача-2 за первісним позовом про те, що позивачем були подані певні заперечення у справі та супровідні документи до них. Однак, копія долучених доказів до даної заяви та її копія не була надіслана відповідачам у справі. Відповідач-2 за первісним позовом під час судового засідання заявив усне клопотання щодо недопустимості долучення вищевказаних пояснень та доказів до матеріалів справи, оскільки вони подані з порушенням норм процесуального права, проте суддя Ломака В.С. не надала жодної уваги тому факту, що відповідні пояснення подані з порушенням норм ГПК України та продовжила розгляд справи, не залишивши вищевказані докази та пояснення без розгляду.
Також, відповідач-2 за первісним позовом вказує на те, що позивачем за первісним позовом на адресу відповідачів за первісним позовом були направлені відповідь на відзиви, яка не містила жодного підпису відповідальної особи ТОВ «Боедем», у зв`язку з чим відповідач-2 за первісним позовом повідомив суд про цю обставину у заяві по суті справи та просив залишити відповідь на відзив та відзив на зустрічний позов у разі їх надходження до суду без розгляду, оскільки вони подані з порушенням вимог ГПК України. Проте, суддя Ломака В.С. замість того, щоб залишити вищевказані заяви по суті справи без розгляду продовжила позивачу строки для подання заяв по суті справи, які подані з порушенням ГПК України, хоча позивачем не заявлялось відповідного клопотання. Також, позивачем за первісним позовом не подавалось жодних заяв чи клопотань про продовження строків на подання до суду належним чином оформлених заяв по суті та усно не просив суд продовжити йому строки, а вказане рішення було прийнято з ініціативи судді.
Розглянувши вищевказану заяву про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/10900/19, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (частина 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) зазначено, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Частинами 1-2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
За висновками суду, викладені у заяві твердження відповідача-2 за первісним позовом є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з визначеними процесуальним законом підставами для відводу судді.
При цьому, суд зазначає наступне.
Статтею 126 Конституції України проголошено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст.129 Конституції України).
Статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Одночасно, ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.
Частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
У п. 11 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів вказано, що незалежність має бути як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін у будь-якій справі, у якій судді повинні винести своє рішення.
Слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з положеннями статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Крім того, слід зауважити, що відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.
Тобто, з наведеного у сукупності полягає, що неупереджений розгляд справи є однією з найголовніших засад здійснення господарського судочинства, а також основоположним правом особи, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наразі, суд зазначає, що твердження відповідача-2 за первісним позовом про недотримання принципів неупередженості і об`єктивності суддею є безпідставними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.
Пунктом 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Господарський суд наголошує, що обов`язок учасників справи з доказування та дотримання ними процесуальних строків кореспондується з обов`язком суду встановити істину у справі. При цьому, надто суворе дотримання судом правил процесуального законодавства може свідчити про надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, оскільки застосовані судом обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.
Враховуючи вищевикладене, керуючись визначеним у статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі, та на виконання приписів частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі з метою забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, у підготовчому засіданні 19.11.2019 року суд протокольною ухвалою продовжив як позивачу за первісним позовом, так і відповідачам за первісним позовом, строки для подання відповідних заяв по суті справи.
За таких обставин, доводи відповідача-2 за первісним позовом щодо наявності підстав для відводу судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/10900/19 не підтверджуються матеріалами справи, а наявності інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості судді, не встановлено.
Згідно з частиною 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За приписами частин 7, 8, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладене вище, суд визнає відвід, заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю Технополіс-1», необґрунтованим, а відповідна заява підлягає передачі для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, суд зазначає, що зупинення провадження у випадку надходження заяви про відвід, відповідно до приписів статті 228 Господарського кодексу України, є правом, а не обов`язком суду.
У даному випадку суд не вбачає правових підстав для зупинення провадження у справі, з огляду на те, що підготовче засідання призначено на 04.12.2019 року, а питання про відвід, відповідно до приписів частини 7 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, розглядається не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід.
На підставі викладеного та керуючись статтями 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
1. Визнати необґрунтованим відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/10900/19, який заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1».
2. Передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» № б/н від 21.11.2019 про відвід судді для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (21.11.2019) та не підлягає оскарженню.
Суддя В.С. Ломака
