Справа № 308/6915/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді – Малюк В.М.,
при секретарі – Матіко Я.Ю.,
з участю позивачки – ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Васильчук Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні квартирою та зняття з реєстрації,-
В СТ А Н О В И В:
ОСОБА _1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з вказаною позовною заявою, яку мотивує тим, що вона є співвласницею квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №18614301. На даний час в цій квартирі проживає ОСОБА_2 , який був вселений та зареєстрований в її квартиру та з яким вона проживала однією сім`єю в зареєстрованому шлюбі. В подальшому їхній шлюб був розірваний з вини чоловіка. У зв`язку з цим постійно між ними виникають сварки, непорозуміння, що негативно впливає на неї та на їх дітей. Такі взаємовідносини склалися через неадекватну аморальну поведінку ОСОБА_2 , який постійно зловживає алкоголем, та в такому стані вчинює сварки і скандали. Матеріальної та фінансової підтримки та допомоги для дітей та оплати комунальних послуг ОСОБА_2 не надає. На її вимогу до колишнього чоловіка добровільно звільнити квартиру, та знятися з реєстрації не реагує та не бажає добровільно усунути перешкоди в користування її квартирою. Жодних підставі для його проживання в її квартирі у нього не має. Умисно створює їй перешкоди у користуванні її власністю (квартирою) та аморальною поведінкою створює нестерпні умови проживання разом з ним.
Таким чином, позивачка просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В ході розгляду справи позивачкою уточнено позовні вимоги, згідно яких позивачка також просить суд зобов`язати компетентний орган - відділ реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради – зняти ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 .
У судовому засідання позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задоволити.
ОСОБА_2 та його представник – адвокат Васильчук Л.Б. в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог.
В судове засідання ОСОБА_3 не з`явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
В судове засідання представник відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України. Клопотання про відкладення справи до суду не надходило.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
За приписом ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 2 ст.13 та ч.1 ст.81ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.01.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Ластівка А.В. зареєстрованого у реєстрі за №3-326, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №18614301, інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №184893039 від 16.10.2019 року.
В судовому засіданні встановлено, що в даній квартирі зареєстровані позивачка ОСОБА_4 , її малолітні діти та відповідач ОСОБА_2 , з яким 24.01.2008 року шлюб був розірваний, що підтверджується рішенням Ужгородського міськрайонного суду та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданим 25.04.2016 р. Ужгородським міський відділом державно реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.
Судом встановлено, що факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 у вказаній квартирі, створює позивачці перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їй, на праві спільної часткової власності, квартирою АДРЕСА_1 .
З акту про фактичне місце проживання від 02.10.2019 року слідує, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , однак в даній квартирі фактично не проживає з 2018 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст.150 Житлового кодексу громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, здавати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Виходячи з аналізу наведених вище норм матеріального права та враховуючи те, що ОСОБА_1 є законною співвласницею вищевказаної квартири і факт реєстрації її колишнього чоловіка ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 перешкоджає позивачці у володінні, користуванні та розпорядженні належною їй квартирою, суд приходить до висновку, що поданий ОСОБА_1 позов в частині визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщення є обґрунтований і підлягає до задоволення.
Що стосується вимоги позивачки про зобов`язання компетентний орган - відділ реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради – зняти ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням є підставою для зняття її з реєстраційного обліку та є обов`язковим для виконання відповідними органами, уповноваженими на зняття такої особи з реєстраційного обліку.
За таких обставин поданий ОСОБА_1 позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачкою при поданні позову до суду.
Керуючись ст.ст. 10, 49, 76, 79, 211, 228, 244, 258 259, 264, 265, 280 282, 289 ЦПК України, ст.ст. 16, ч.1 ст. 383, ст. 391, ч.2 ст. 405 ЦК України, ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву задоволити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою, що за адресою АДРЕСА_2 .
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 31 жовтня 2019 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк
