Справа № 640/11051/19
н/п 1-кс/953/12987/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" жовтня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 12019220000000836 від 31 травня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
встановив:
23.10.2019 до суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 12019220000000836 від 31 травня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Про дату, час та місце проведення судового засідання заявник повідомлений судом своєчасно та належним чином (а.с.5), однак в судове засідання не з`явився, однак у поданій до суду 25.10.2019 заяві просив клопотання розглядати без його участі (а.с.6).
Слідчий СУ ГУ НП в Харківській області та процесуальний керівник у кримінальному провадженні № 12019220000000836 від 31 травня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені судом своєчасно та належним чином, процесуальний керівник у кримінальному провадженні прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_4 причини неявки суду не повідомив, старший слідчий ВРЗуСТ СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 подала до суду заяву, у якій проти задоволення клопотання не заперечувала, вказуючи, що на теперішній час проведена транспортно-трасологічна експертиза, судове засідання просила проводити за її відсутності (а.с.8). До заяви додала копію Витягу з ЄРДР та копію висновку експерта (а.с.9,10).
Неявка учасників процесу, у відповідності до ст.174 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотанню.
Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання та які надані до суду, приходить до наступного.
СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220000000836 від 31 травня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с.9).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.06.2019 накладено арешт на велосипед білого кольору, який на праві власності належить ОСОБА_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження, користування та ремонтування, - до скасування арешту у встановленому нормами КПК України порядку. Місцем зберігання велосипеду білого кольору, згідно п. 20 постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012, визначено майданчик тимчасового тримання транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 106 (а.с.3-4).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).
Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Судом достовірно встановлено, що в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні проведено транспортно-трасологічну експертизу, що підтверджується Висновком експерта №7/630/631СЕ-19 від 29.07.2019 (а.с.10).
Отже, на теперішній час проведення експертних досліджень стосовно вказаного транспортного засобу завершено.
Даних, що скасування арешту з вказаного транспортного засобу може негативно вплинути на хід досудового розслідування, слідчому судді не надано.
Також до суду не надано даних щодо призначення інших експертних досліджень чи проведення слідчих дій, для виконання яких був би потрібен вказаний транспортний засіб, арешт з якого просить скасувати ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, наслідки арешту майна для володільця майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає доведеним заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для скасування арешту з транспортного засобу - велосипеду білого кольору, який на праві власності належить ОСОБА_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч.4 ст.107 КПК України.
Керуючись ст.ст. 107, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Ухвалив:
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 12019220000000836 від 31 травня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України задовольнити.
Скасувати арешт з велосипеду білого кольору, який на праві власності належить ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 12019220000000836 від 31 травня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно положень п. 4 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у разі скасування арешту.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1
