У Х В А Л А
15 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/4507/18
Провадження № 12-171гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 904/4507/18 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (далі - ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР») до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» (далі - ТОВ «БІО ЕКСПОРТ»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Радушненської селищної ради, про стягнення заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку та штрафних санкцій на загальну суму 195 096, 33 грн та за зустрічним позовом ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» до ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» про визнання договору недійсним, за касаційними скаргами ПАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року (судді Антонік С. Г., Березкіна О. В., Іванов О. Г.) та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року (суддя Суховаров А. В.) і
УСТАНОВИЛА :
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки) первісний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» на користь ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» суму заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку у розмірі 177 360, 30 грн, штрафу у розмірі 14 188, 82 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 873, 23 грн. В решті позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 3 547, 21 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 89, 22 грн - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Додатковим рішенням від 29 січня 2019 року Господарський суд Дніпропетровської області стягнув з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» на користь ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 909, 09 грн.
Додатковим рішенням від 11 лютого 2019 року Господарський суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні заяви ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» про стягнення з ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 167, 53 грн.
Постановою від 22 квітня 2019 року Центральний апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року у справі № 904/4507/18 змінив. Позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» на користь ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» 147 800, 25 грн основного боргу, 11 824, 02 грн штрафу та 1 596, 42 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовив. Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року у справі № 904/4507/18 змінив. Стягнув з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» на користь ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» 4091 грн витрат на послуги адвоката. Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року у справі № 904/4507/18 залишив без змін.
У травні 2019 року ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР»; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу та призначив справу до розгляду, а ухвалою від 15 серпня 2019 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки) справу № 904/4507/18 разом із касаційними скаргами ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виключна правова проблема полягає у відсутності чітких правових підходів у питанні можливості віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху».
Обґрунтовуючи підстави передачі справи № 904/4507/18 до Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зазначив про те, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в частині стягнення додаткової винагороди адвоката за досягнення позитивного рішення у справі у розмірі 5 000,00 грн, керувалися тим, що за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 462/9002/14-ц, від 3 липня 2019 року у справі № 757/20995/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 10 липня 2019 року у справі № 912/2391/16.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 401/1466/15-ц застосовано дещо інший правовий підхід, а саме: відмова сплатити винагороду, на яку при укладенні цього договору розраховував позивач, є істотним порушенням його умов. Отже, існує істотна різниця між тим, на що розраховував позивач (Адвокатська компанія), укладаючи цей договір, і тим, що в дійсності він отримав. Такі ж правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13.
Також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду послався на постанову Верховного Суду України від 8 квітня 2014 року у справі № 3-7гс14 де висловлено позицію, що бонусний платіж за обумовлену роботу на підставі договору про надання юридично-консультаційних послуг підлягав сплаті на підставі оформленого належним чином акта приймання-передачі виконаних робіт, за умови не тільки виконання юридичних послуг, що оплачувалося гарантованим платежем, але і досягнення економіко-правового ефекту для замовників, що могло бути оплачено бонусним платежем. Цей ефект сторони у договорі визначили конкретно - як прийнятний для замовників результат. Тому включення такого результату до змісту розуміння поняття послуги, зазначеної у статті 901 Цивільного кодексу України, може забезпечити правильне застосування норм матеріального права при вирішенні цього спору. Зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій.
Серед іншого, Верховний Суд України у постанові від 28 листопада 2011 року у справі № 6-55цс11 висловив позицію про те, що чинне законодавство не містить заборони на визначення розміру плати (гонорару) за надані послуги (правова допомога) у вигляді відсотків від досягнутого кінцевого результату (фактично стягнутої заборгованості), а тому посилання позивача на те, що договір не відповідає вимогам статей 203, 901, 903 Цивільного кодексу України, Закону України «Про адвокатуру», Правилам адвокатської етики, є безпідставними.
За приписами частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, наведені в ухвалі від 15 серпня 2019 року для передачі справи на її розгляд, обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ураховуючи викладене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно із приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
Керуючись статтями 120, 121, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
У Х В А Л И Л А :
1. Прийняти до розгляду справу № 904/4507/18 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Радушненської селищної ради, про стягнення заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку та штрафних санкцій на загальну суму 195 096, 33 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» до Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» про визнання договору недійсним, за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 10 березня 2020 року об 11 годині 30 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.
4. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л. І. РогачСудді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков
