ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4507/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області (суддя А.В. Суховаров, повне рішення складено 25.01.2019 року) від 15.01.2019 року та додаткове рішення від 29.01.2019 року у справі № 904/4507/18
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ", м. Кривий Ріг
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 селищна рада, смт. Радушне
про стягнення заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку та штрафних санкцій на загальну суму 195 096, 33 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР", м. Дніпро
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" суму основного боргу, що є компенсацією витрат позивача по сплаті орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1221855500:03:001:0217, на якій розташована частина нерухомого майна, належного на праві власності ТОВ "БІО ЕКСПОРТ" у розмірі 177 360, 30 грн., а також штрафні санкції у розмірі 17 736, 03 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за Договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку від 28.04.2017 року за користування земельною ділянкою загальною площею 6,52 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район, смт. Радушне, вул. Заводська, буд.6, до моменту припинення у Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР", як орендаря, права оренди цієї земельної ділянки.
01.11.2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" до Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" про визнання договору на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку від 28.04.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" та Приватним акціонерним товариством "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" недійсним.
В обгрунтування зустрічного позову, ТОВ "БІО ЕКСПОРТ" зазначає, що ним отримано в оренду земельну ділянку тільки після укладання та державної реєстрації Договору оренди земельної від 01.08.2018 року, який укладено між ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» та територіально громадою в особі ОСОБА_1 селищної ради. Тому до цього часу не мало жодних прав та зобов'язань по оплаті орендної плати за дану земельну ділянку, в тому числі й щодо компенсації ПАТ «Розівський елеватор» частини сплаченої ним орендної плати за дану земельну ділянку. До 01.08.2018 року земельна ділянка знаходилась в оренді Публічного акціонерного товариства «Розівський елеватор». ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» вважає спірний договір таким, що суперечить приписам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з огляду на положення ч.ч.1, 2 статті 215 ЦК України, оскільки діючим законодавством України чітко встановлені підстави для виникнення права на землі, його припинення та обов'язки орендаря, в тому числі передбачені Податковим кодексом України для державної і комунальної власності, по сплаті орендної плати. Дані положення норм діючого законодавства України не можуть бути покладені на іншу особу, ніж орендар, , в тому числі Договором про компенсацію.
Рішенням господарського суду від 15.01.2019 року первісний позов Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" задоволено частково: на користь позивача стягнуто суму заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку у розмірі 141 888, 24 грн., штрафу у розмірі 14 188, 82, витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 729, 96 грн. В решті первісних позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 3 547, 21 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 232, 49 грн. – відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" відмовлено у повному обсязі.
В обгрунтування прийнятого рішення суд, посилаючись на норми діючого законодавства України, зазначив, що факт належного виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року, на якій розташовано об'єкти нерухомості відповідача, в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів підтверджується матеріалами справи. Проте відповідачем, всупереч умов Договору на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку від 28.04.2017 року, не компенсовано понесених позивачем витрат щодо внесення орендних платежів за оренду земельної ділянки, якою фактично користується відповідач. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку у розмірі 177 360, 30 грн. за період з 01.05.2017 року по 31.07.2018 року. Суд прийшов до висновку, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов'язань за розрахунками по актах надання послуг станом на час звернення позивача з даним позовом до суду 05.10.2018 року сплинув, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язань за надані послуги у період з травня 2017 року по липень 2017 року задоволенню не підлягають. Одночасно суд вважав, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язань за розрахунками по актах надання послуг за період з серпня 2017 року по липень 2018 року на суму 14 188, 82 грн., оскільки враховуючи існуючий між сторонами договір строк позовної давності розпочався з моменту, коли позивач достеменно дізнався про порушене право, а саме з 18.10.2017 року, коли відповідачем було отримано поштове відправлення від 11.10.2017 року.
Ухвалою господарського суду від 04.02.2019 року у справі 904/4507/18, у зв?язку з допущеною помилкою при виготовленні рішення, внесені виправлення в рішення суду: резолютивна частина рішення викладена в іншій редакції: «Первісний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" на користь Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" суму заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку у розмірі 177 360, 30 грн., штрафу у розмірі 14 188, 82, витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 873, 23 грн. В решті позовних вимог: про стягнення штрафу у розмірі 3 547, 21 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 89, 22 грн. - відмовлено. Узадоволенні зустрічного позову відмовлено.»
В обгрунтування відмови у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на норми ЦК України, суд у рішенні зазначив, що він не вбачає суперечностей між положеннями чинного законодавства, приписами якого визначено право користування особою земельною ділянкою, на якій розміщені об'єкти нерухомості, що належать їй на праві власності, та умовами спірного договору, положеннями якого визначено компенсацію Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розміщені об'єкти нерухомості, що перебувають у його власності. При цьому, підписавши договір на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку, «БІО ЕКСПОРТ» фактично надав згоду на відшкодування позивачу витрат по орендній платі за землю до переукладання покупцем об'єкту нерухомості договору оренди на себе, що відповідає принципу розумності та справедливості. Суд зазначив, що посилання позивача за зустрічним позовом на умови недійсності правочину, передбачені ст. 215 ЦК України, не відповідають вимогам зазначеної статті,
Додатковим рішенням суду від 29.01.2019 року задоволена частково заява Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР": Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 909, 09 грн.
В обгрунтування прийнятого рішення, суд послався на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 року, яким первісний позов задоволено частково, а відтак, в силу приписів ч.4 ст.129 ГПК України, витрати, пов'язані із розглядом первісного позову, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОЕКСПРОРТ" пропорційно до задоволених позовних вимог за первісним позовом у розмірі 4 909, 09 грн. 191 549, 12 грн. (сума задоволених вимог за первісним позовом) х 5 000,00 грн. (підтверджені витрати) / 195 096,33 грн. (сума заявлених вимог за первісним позовом).
Додатковим рішенням суду від 11.02.2019 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 167, 53 грн.
В обгрунтування прийнятого рішення, суд також послався на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 року, яким у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі, а тому, в силу приписів ч.4 ст.129 ГПК України, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" на професійну правничу допомогу покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ".
Не погодившись з рішеннями господарського суду від 15.01.2019р. та додатковими рішеннями від 29.01.2019р. та 11.02.2019р., Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами. В обгрунтування апеляційних скарг, апелянт зазначив, що:
- господарський суд обгрунтував своє рішеня тільки на підставі наданих позивачем доводів, не оцінив докази сторін в їх сукупності, не дослідив правову природу договору компенсації, відсутності документів, які б підтверджували передачу земельної ділянки від позивача відповідачу і пряму заборону це робити діючим договором оренди землі від 14.07.2006 року, укладеним між позивачем і третьою особою;
- відсутність договору між позивачем та відповідачем про передачу земельної ділянки, яку він і не міг передати, не породжує для сторін прав і обов’язків; робить необгрунтованим та безпідставним висновок суду про необхідність стягнення з відповідача компенсації орендної плати за землю;
- з моменту набуття права власності на нерухоме майно до ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» перейшло право користування земельною ділянкою та обов’язок щодо укладення договору оренди землі з ОСОБА_1 селищною радою та сплатою на користь останньої орендної плати за користування нею після укладення договору оренди змельної ділянки;
- суд не врахував, що виходячи із змісту договору від 28.04.2017р. в частині компенсації витрат за оренду землі, між сторонами фактично склалися правовідносини з суборенди землі, а позивач не мав права передавати земельну ділянку в суборенду;
- діючі положення земельного законодавства України не покладають обов’язки по сплаті орендних платежів на інших осіб окрім орендарів, навіть при наявності договору про компенсацію;
- акт про надання послуг за договором про надання правової допомоги не може бути належним та допустимим доказом понесених позивачем витрат на оплату надання йому професійної правничої допомоги, оскільки він наданий вже після винесення судом рішення у справі, не містить визначення часу, який був витрачений адвокатом на надання послуг та обсяг цих послуг, і не містить обгрунтування, як розмір даного гонорару є співрозмірним з критеріями, визначеними в ч.4 ст.126 ГПК України.
Просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду від 15.01.2019 року та додаткове рішення від 29.01.2019р. в повному обсязі. Прийняти постанову, якою в задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" відмовити в повному обсязі. Зустрічний позов ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" на користь ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову у сумі 1 762 грн., витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 7 086,68 грн., та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 26 167,53 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" просить апеляційний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Приватне акціонерне товариство "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" звернулось до Центрального апеляційного суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення від 29.01.2019р. В обгрунтування апеляційних вимог, скаржник зазначає, що так як у ГПК України вказується на пропорційність/співрозмірність вартості правничої допомоги до ціни позову, то відповідно до додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, укладеного між ним і адвокатом, гонорар у розмірі 5 000 грн. необхідно стягнути з відповідача. Просить суд змінити додаткове рішення від 29.01.2019 року в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., та стягнути з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» всі витрати на професійну правничу допомогу.
Додатково, Приватне акціонерне товариство "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" направило до апеляційного суду клопотання про залучення додаткових доказів – платіжне доручення № 020029 від 15.02.2019 року про перерахування адвокату ОСОБА_2 10 000 грн. Клопотання обгрунтоване тим, що товариство не подало зазначений доказ до суду першої інстанції тому, що фінансова операція (переказ) була проведена після прийняття додаткового рішення у справі.
Відзив на апеляційні скарги від третьої особи до Центрального апеляційного господарського суду не поступали.
Ухвалами Центральниого апеляційниого господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г. від 25.02.2019 року відкриті апеляційні провадження у справі № 904/4507/18 за апеляційними скаргами ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» та ПАТ «Розівський елеватор». Розгляд справи призначено у судове засідання.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного висновку.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 14.07.2006 року між ОСОБА_1 сільською радою Криворізького району, Дніпропетровської області, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством «Розівський елеватор», як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1.1 якого орендодавець на підставі рішення ОСОБА_1 сільської ради №18-6 від 04.07.2006 року надає, а орендар приймає у строкове тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 16, 658010, кадастровий номер 1221855500:03:001:0217. Земельна ділянка надана в оренду на 49 років для обслуговування виробничих приміщень та зернового складу (п.п.1.2, 2.1 договору). (т. 1а.с.21-22).
28.04.2017 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (зареєстрованого за №563), Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» набуло право власності на частину нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 16,658 га, кадастровий номер 1221855500:03:001:0217, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, смт. Радушне, вул. Заводська, буд.6 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №86120888) (т.1 а.с.18-19).
28.04.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Розівський елеватор» (орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» (користувачем) укладено договір на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку (далі - Договір) (т.1 а.с.27-28).
Згідно п.1.1 Договору, користувач зобов'язався компенсувати орендарю понесені останнім витрати зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 6,52 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район, смт. Радушне, вул. Заводська, буд.6, до моменту припинення у орендаря права оренди цієї земельної ділянки.
Відповідно до п.2.1. договору, орендна плата за розрахунковий період (місяць) згідно розрахунку складає 9 853,35 грн. – 6,52 х 604500,00 х 3%/12 = 9 853,35, де:
- 6,52 га. - площа земельної ділянки, якою фактично користується користувач;
- 604500,00 грн. - нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки;
- 3%- розрахунковий відсоток для визначення розміру орендної плати.
Згідно п.2.2 Договору, сума компенсації орендної плати за розрахунковий період (місяць), яку користувач сплачує орендарю, складає 9 853, 35 грн. без ПДВ - 1 970, 67 грн., разом з ПДВ - 11 824, 02 грн.
Згідно п. 2.3 Договору, користувач компенсує орендну плату орендарю на підставі ОСОБА_2 наданих послуг, який сторони підписують щомісяця, та розрахункового документа про сплату орендарем орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006р.
Відповідно до п.2.4 Договору, користувач здійснює розрахунок з орендарем щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендаря протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання сторонами ОСОБА_2 наданих послуг за розрахунковий місяць.
Відповідно до п.5.1. Договір набирає чинності з 01.05. 2017 року та діє до моменту припинення права оренди земельної ділянки, яке виникло у орендаря за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року.
Рішенням ОСОБА_1 селищної ради Криворізького району від 12.07.2017 року № 350-XIУ/У11 надано дозвіл ПрАТ «Розівський елеватор» на розробку проекту землеустролю щодо відведення земельної двлянки для обслуговування будівель і споруд орієнтовною площею 10,138 га за рахунок земель транспорту за адресою смт.радушне, вул. Заводська будинок 6 на території ОСОБА_1 селищної ради (т.1 а.с.214).
Рішенням ОСОБА_1 селищної ради Криворізького району від 09.11.2017 року № 392-XУ1/У11 надано згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності площею 16,6580 по вул.Заводській 6 Криворізького району (при цьому не зазначається населений пункт) з кадастровим номером 1221855500:03:001:0217 на дві частини: земельна ділянка площею 10,4358 га та земельна ділянка площею 6,2222 га, кадастровий номер 1221855500:01:001:0877 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1206135542018 від 15.05.2018 року), на якій розташовані об'єкти нерухомості ПАТ «Розівський елеватор»; земельна ділянка площею 6,2222 га., кадастровий номер 1221855500:01:001:0878 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1206135472018 від 15.05.2018 року), на якій розташовані об'єкти нерухомості ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» (т.1 а.с.215).
31.07.2018р. ОСОБА_1 сільською радою та Приватним акціонерним товариством «Розівський елеватор» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року, якою визнано договір таким, що припинив свою дію з 31.07.2018 року, у зв?язку з розподілом земельної ділянки. (т.1 а.с.25).
01.08.2018р. ОСОБА_1 сільською радою укладено з Товаристом з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» договір оренди земельної ділянки площею 6,2222 га за кадастровим номером1221855500:01:001:0878 за адресою Криворізький район, смт.Радушне, вул..Заводська, 6а ( т.1 а.с.134-138 ).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на компенсацію витрат від 28.04.2017 року ПрАТ «Розівський елеватор» нарахував до сплати ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» компенсацію орендної плати за користування земельною ділянкою за період з травня 2017 року по липень 2018 року на загальну суму 177 360, 30 грн. згідно підписаних орендарем та користувачем актів надання послуг:
№ 61 від 31.05.2017 року, платіжне доручення № 050028 про сплату позивачем ОСОБА_1 склищній раді орендної плати за землю за травень 2017 року (т.1.а.с32-33);
№ 75 від 30.06.2017року, платіжне доручення № 060043 про сплату позивачем ОСОБА_1 склищній раді орендної плати за землю за червень 2017 року (т.1 а.с.34-35);
№ 91 від 31.07.2017 року, платіжне доручення № 070063 про сплату позивачем ОСОБА_1 склищній раді орендної плати за землю за липень 2017 року (т.1 а.с.37-38);
та актів надання послуг, направлених користувачу та отриманих останнім, що вбачається з наступного:
- акт надання послуг №109 від 31.08.2017 року, платіжне доручення №080056 від 19.08.2017 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за серпень 2017 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року), (т.1. а.с.38-39);
- акт надання послуг №125 від 30.09.2017 року, платіжне доручення №090047 від 21.09.2017 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за вересень 2017 р. за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року) разом з листом вих.№170 від 10.10.2017 року були направлені відповідачу 11.10.2017 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 11.10.2017 та чеком Укрпошти №7416 від 11.10.2017 (т.1 а.с 40-45);
- акт надання послуг №145 від 31.10.2017 року, платіжне доручення №100037 від 12.10.2017 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за жовтень 2017 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року) разом з листом вих.№195 від 31.10.2017 року направлені відповідачу 03.11.2017 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 03.11.2017 року та чеком Укрпошти №9145 від 03.11.2017 року (т.1а.с.46-51);
- акт надання послуг №166 від 30.11.2017 року платіжне доручення №110087 від 16.11.2017 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за листопад 2017 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року) разом з листом вих. №215 від 30.11.2017 року направлені відповідачу 05.12.2017 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 05.12.2017 року та чеком Укрпошти №11442 від 05.12.2017 року (т.1. а.с. 52-57);
- акт надання послуг №179 від 31.12.2017 року, платіжне доручення №120030 від 13.12.2017 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за грудень 2017 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року) (т.1 а.с. 58-59, 63-64);
- акт надання послуг №16 від 31.01.2018, платіжне доручення №010068 від 18.01.2018 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату Позивачем орендної плати за січень 2018 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року) разом з листом вих.№47 від 31.01.2018року були направлені відповідачу 09.02.2018 року, що підтверджується чеком Укрпошти №15900 від 09.02.2018 року. Вказані документи отримані представником відповідача 15.02.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 4903306144957 (т.1 а.с. 66-70);
- акт надання послуг №42 від 28.02.2018, платіжне доручення №020055 від 15.02.2018 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за лютий 2018 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року) разом з листом вих.№55.1 від 28.02.2018 року направлені відповідачу 13.03.2018 року, що підтверджується чеком Укрпошти №5941 від 13.03.2018 року (т.1 а.с.71 -75);
- акт надання послуг №58 від 31.03.2018 року, платіжне доручення №030049 від 15.03.2018 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за березень 2018 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року) разом з листом вих.№ 83.1 від 31.03.2018 року направлені відповідачу 06.04.2018 року, що підтверджується чеком Укрпошти №19819 від 06.04.2018 року (т.1 а.с.76 -80);
- акт надання послуг №77 від 30.04.2018, платіжне доручення №040060 від 13.04.2018 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за квітень 2018 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року) разом з листом вих.№111.1 від 30.04.2018 року направлені відповідачу 11.05.2018 року, що підтверджується чеком Укрпошти №22485 від 11.05.2018 року( т.1 а.с. 81-85);
- акт надання послуг №116 від 31.05.2018, платіжне доручення №050066 від 21.05.2018 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за травень 2018 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року) разом з листом вих.№124 від 31.05.2018 року були направлені відповідачу 12.06.2018 року, що підтверджується чеком Укрпошти № 24746 від 12.06.2018 року (т.1 а.с. 86-90);
- акт надання послуг №141 від 30.06.2018 року, платіжне доручення №060048 від 14.06.2018 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за червень 2018 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року) разом з листом вих.№137 від 30.06.2018 року направлені відповідачу 10.07.2018 року, що підтверджується чеком Укрпошти №5941 від 10.07.2018 року (.т.1 а.с.91-95);
- акт надання послуг №148 від 31.07.2018 року, платіжне доручення №070055 від 13.07.2018 року (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за липень 2018 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 року) разом з листом вих.№159 від 31.07.2018 року направлені відповідачу 07.08.2018 року, що підтверджується чеком Укрпошти №29143 від 07.08.2018 року (т.1 а.с. 96-100).
Листом від 17.08.2018 року № 171 ПрАТ «Розівський елеватор» просить ТОВ «БІО ЕКСПЕРТ» підписати направлені раніше акти наданих послуг та акт звірки взаємних розрахунків, підписані документи повернути позивачу, та сплатити заборгованість в сумі 177 360,30 грн. з компенсації понесених ПрАТ «Розівський елеватор» витрат зі сплати орендної плати за користування земельною діялнкою, яка фактично знаходиться в користуванні ТОВ «БІО ЕКСПЕРТ». Одночасно ТОВ «БІО ЕКСПЕРТ» повідомлено про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 31.07.2006 року (т.1 а.с. 101-108).
Що стосується зустрічного позову то колегія суддів вважає за необхідне застосувати наступне законодавство.
Відповідно до ст..3 Цивільного кодексу України, одними із загальних засад цивільного судочинства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст..11 ЦК України, цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов?зків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 та частиною 1 ст.627 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Згідно ч.ч.1, 2, 6 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
Згідно ч.3 ст..7 Закону «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 9 статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
З урахуванням вимог законодавства колегія суддів констатує, що відповідач, придбавши частину нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді у позивача, набув права на оренду частини земельної ділянки, оскільки право на всю орендовану земельну ділянку виникає лише при придбанні всього нерухомого майна, яке на ній розташоване. А так як на одній земельній ділянці розташовані об?єкти нерухомості, які належать на праві власності декільком особам, то кожна особа має право лише на частину земельної ділянки.
При цьому набуте право на оренду земельної ділянки може бути реалізоване лише після сформування земельної ділянки, відповідно до вимог ст..791 Земельного кодексу, так як тільки після сформування земельна ділянка може бути об?єктом цивільних прав.
Придбавши нерухоме майно, відповідач фактично почав користуватися частиною земельної ділянки, яка знаходилася в оренді у позивача і який сплачував за неї орендну плату.
Згідно вимог Податкового кодексу України (ст..269), Земельного Кодексу України (ст..96) землекористувачі зобов?язані сплачувати земельний податок або орендну плату.
Отже з моменту набуття право власності на нерухоме майно відповідач зобов?язаний був здійснювати плату за частину земельної ділянки. Однак оскільки земельна ділянка на яку мав право відповідач не була сформована і оплату за земельну ділянку на якій розташоване майно відповідача здійснював позивач, то з метою компенсації його витрат сторонами і було укладено договір на компенсацію витрат по орендній платі за земельну ділянку від 28.04.2017р.
Даний договір не передбачений діючим законодавством, але не суперечить йому і відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1. ст..215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини 1 - 3, 5 ст..203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Колегія суддів констатує, що жодних підстав, передбачених законом, для визнання договору від 28.04.2017р. на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку, укладеного між сторонами, немає. Тому господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову.
Що стосується первісного позову.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання.
У разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання.
Договором сторони передбачили, що відповідач компенсує позивачу орендну плату у розмірі 11 824, 02 грн. з ПДВ (9 853,35грн. без ПДВ), що є дорівнює орендній платі за частину земельної ділянки площею 6,52га.
Матеріалами справи підтверджується і не заперечується відповідачем факт сплати позивачем за земельну ділянку щомісячно 25 174,40 грн. починаючи з оплати за травень 2017р. і закінчуючи оплатою за липень 2018р.
Докази оплати відповідачем не надані. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 177 360,30 грн. з розрахунку 11 824,02 грн. за місяць.
Однак колегія суддів зазначає, що договором сторони передбачили компенсацію саме орендної плати за земельну ділянку площею 6,52 га, орендна плата за яку виходячи з розміру всієї орендованої земельної ділянки – 16, 658 га та орендної плати за неї – 25 174,40 грн., складає 9 853,35 грн.
Згідно ст..185.1. Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Оскільки позивач не надає послуги відповідачу, а сплачує орендну плату за земельну ділянку, яка знаходиться у нього в оренді і частиною якої на законних підстав користується відповідач, і договором передбачена саме компенсація орендної плати, то позивач безпідставно нарахував на суму компенсації податок на додану вартість.
З урахуванням цього позовні вимоги в частині орендної плати підлягають частковому задоволенню на суму 147 800,25 грн.
У зв?язку з цим і сума штрафу також підлягає зміні. Стягненню підлягає 11 824,02 грн.
Що стосується додаткового рішення від 29.01.2019р.
Даним рішенням господарський суд відмовив позивачу у стягненні 5 000 грн. витрат на адвоката, що є додатковою платою за успішний розгляд справи та стягнув в відповідача на користь позивача 4 909,09 грн. витрат на правову допомогу ( із 5 000 грн., пропорційно задоволеним вимогам).
Позивач в апеляційній скарзі просив скасувати рішення та повністю стягнути 10 000 грн., а відповідач просив змінити, вважаючи, що неправильно здійснено розподіл витрат.
З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2018р. між ПАТ «Розівський елеватор» та адвокатом ОСОБА_4. укладено договір про надання правової допомоги та додаткова угода № 2 до нього від 29.09.2018р. Пунктом 4.1. передбачено, що за надання правової допомоги сплачує адвокату за представництво в господарському суді першої інстанції 5 000 грн.. У разі якщо буде прийнято рішення про стягнення з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» заборгованості у повній сумі та штрафних санкцій клієнт додатково сплачує гонорар у розмірі 5 000 грн.
16.01.2019р. позивач звернувся до суду з заявою про винесення додаткового рішення щодо судових витрат на правову допомогу, оскільки акт про надання послуг адвокатом був підписаний сторонами договору 16.01.2019р. При цьому було надано ОСОБА_2 про надання послуг від 16.01.2019р., в якому зазначено яку роботу виконав адвокат (складання та подання до суду позову, відповіді на відзив. Відзив на зустрічний позов та інш.. участь в судових засіданнях, що оцінено сторонами в 5 000 грн. відповідно до п.4.1. договору, та за успішний розгляд справи, відповідно до п.4.2. – 5 000 грн.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи позивач до закінчення судових дебатів зробив заяву про надання доказів щодо витрат на адвоката. Та звернувся з заявою про додаткове рішення, надавши ОСОБА_2 про надання послуг, на другий день після ухвалення рішення. Тому господарський суд правильно прийняв та розглянув заяву.
До витрат на професійну правничу допомогу, згідно 126 ГПК України. які підлягають відшкодуванню належать витрати пов?язані саме з наданням правничої допомоги по справі та представництва в суді. Тобто витрати, які пов?язані з діяльністю адвоката по наданню правничої допомоги. Додаткова оплата за успішний кінцевий результат не є правничою допомогою. А отже не є послугою адвоката і не відноситься до судових витрат. З цих підстав суд правильно відмовив у стягнення з відповідача 5000 грн.
Що стосується розподілу судових витрат на послуги адвоката в сумі 5 000 грн., то вони підлягають розподілу пропорційно задоволе7ним вимогам. У зв?язку з цим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 091 грн. витрат на правничу допомогу. З цих підстав додаткове рішення підлягає зміні.
Що стосується додаткового рішення від 11.02.1019р.
Додаткове рішення від 11.02.2019р. винесене судом у зв?язку з не розглядом при прийнятті рішення заяви відповідача про стягнення з позивача 26 167,53 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Судом у задоволенні заяви було відмовлено.
Відповдно до ч.4 ст.1 29 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні зустрічного позову відповідачу було відмовлено то суд обґрунтовано відмовив у покладання витрат на професійну правничу допомогу на відповідача за зустрічним позовом.
У зв’язку з наведеним апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а додаткове рішення залишається без змін.
Таким чином, апеляційна скарга ПАТ «Розівський елеватор» залишається без задоволення, Апеляціна скарга ТОВ «Біо Експорт» задовольняється частково. Рішення від 15.01.2019р. та додаткове рішення від 29.01.2019р. підлягають зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.269, 270, 275, 277, 282 – 284 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019р. у справі № 904/4705/18 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» на рішення господарського суду від 15.01.2019р. задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019р. у справі № 904/4507/18 змінити, виклавши в наступній редакції.
Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» на користь Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» 147 800,25 грн. основного боргу, 11 824,02 грн. штрафу та 1 596,42 грн. витрат з судового збору. В іншій частині позову відмовити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» на додаткове рішення господарського суду від 29.01.2019р. задовольнити частково.
Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2018р. по справі № 904/4507/18 змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» на користь Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» 4091 грн. витрат на послуги адвоката.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» на додаткове рішення господарського суду від 11.02.2019р. залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019р. у справі № 904/4507/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26.04.2016р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г. Іванов
