Ухвала
Іменем України
Справа № 712/8522/19
Номер провадження 2/712/2015/19
07 жовтня 2019 року м.Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Марцішевської О.М.
за участю секретаря судового засідання - Олефіренко В.В.
представника позивача адвоката Лучинович І.В.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Міг" до АТ «БМ Банк», приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Тетяни Миколаївни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності, витребування майна у добросовісного набувача,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Міг» (код ЄДРПУО 21389433, 18002, Черкаська обл., місто Черкаси, БУЛЬВАР ШЕВЧЕНКА, будинок 161/1) звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів ПАТ «БМ Банк» (бульв. Тараса Шевченка, 37/122, 01032, код ЄДРПУО 33881201), приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Тетяни Миколаївни (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 242/1 оф. 103), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з вимогами: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. винесено №34587019 від 03.04.2017 про реєстрацію права власності на частину нежитлового приміщення – торгового павільйону загальною площею 18.7 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 за ПАТ «БМ Банк», витребувати у добросовісних набувачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА МІГ» частину нежитлового приміщення – торгового павільйону загальною площею 18.7 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 , стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 647,06 грн.
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що спірне майно на даний час не має жодного власника, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є власниками спірного майна, також заявлені позовні вимоги вважає необгрунтованими, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що на даний час існує майновий спір у справі № 712/1853/18 фактично між тим самими сторонами про визнання права власності на те саме майно.
Представник позивача по суті заявленого клопотання заперечувала, інші учасники в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Заслухавши учасників, вивчивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповіднодо ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відповідно до ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами; 3) у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим; 5) є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
У клопотанні відповідача ОСОБА_1 не обгрунтовано підстави для закриття провадження у справі згідно ст.255 ЦПК України, тому зазначене клопотання не підлягає до задоволення. Фактично доводи клопотання зводяться до того, що заявлені позовні вимоги відповідач вважає необгрунтованими та незаконними, разом з тим розгляд справи по суті не розпочатий, а тому суд не може наперед робити висновки по суті позовних вимог, будь-яка оцінка обґрунтування позовних вимог по суті спору судом першої інстанції на даній стадії судового процесу є неприпустимою.
У клопотанні відповідача ОСОБА_2 не обгрунтовано підстави для закриття провадження у справі згідно ст.255 ЦПК України, тому зазначене клопотання не підлягає до задоволення.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 344/224/16-ц.
Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 28.02.2019р. відкрито провадження у справі № 712/1853/18 за позовною заявою ОСОБА_3 (проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси (юридична адреса: м. Черкаси, проспект Хіміків 50), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» (юридична адреса: м. Черкаси, бул. Шевченка 161/1) про визнання права власності на майно та зняття арешту.
Предметом позову у справі є вимоги позивачів про визнання за кожним з них права власності на 1 / 2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 18,7 кв.м., по АДРЕСА_2 (спірна нерухомість) та зобов`язання Центрального ВДВС м. Черкаси скасувати арешт, накладений постановою від 01.08.2017 у ВП №54412029 щодо об`єкта нерухомого майна згідно відомостей реєстрів №21698423. Позивачі доводять про порушення їх права власності на спірне майно накладеним ДВС арештом.
Провадження у даній справі відкрито за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Міг" до АТ «БМ Банк», приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Тетяни Миколаївни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності, витребування майна у добросовісного набувача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2008 у справі №07/5352 набуло права власності на частину нежитлового приміщення – торгового павільйону загальною площею 18.7 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 , визначеного у технічному паспорті літерою А-1 (приміщення «1-1», «1-2», «1-3»). Право власності зареєстроване 11.06.2011, реєстраційний номер майна 26191024. 19.07.2011 між ПАТ «БМ Банк» та ПП «Сфера-Дизель» укладено договір відновлювальної кредитної лінії, згідно з п.п. 1.1-1.3 якого Банк зобов`язується надавати на умовах цього договору, а позичальник – отримати і повернути кредит у розмірі 4 500 000 грн., з остаточним терміном повернення не пізніше 18.01.2013, відповідно до графіку. В цей же день між Позивачем та Банком укладено договір №6/45/190741-1 іпотеки нерухомого майна, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого ( в редакції додаткового договору від 27.07.2012) Позивач як майновий поручитель, передав Банку в іпотеку 8 об`єктів нерухомого майна, в тому числі, частину нежитлового приміщення –по АДРЕСА_2 , в якості забезпечення виконання зобов`язань Позичальником (ПП «Сфера-Дизель») за вказаним кредитним договором від 19.07.2011. В подальшому сторонами укладено додаткові угоди в частині зміни строку кредитування. Та термін остаточного повернення коштів згідно з редакцією за додатковим договором від 30.08.2012 визначений не пізніше 17.01.2014. 11.06.2013 Відповідач 1 направив Позивачу вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором від 19.07.2011, згідно з якою повідомив, що станом на 04.06.2013 заборгованість позичальника (ПП «Сфера-Дизель») становить 4 201 564,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 3 695 000, 00 грн.; заборгованість по процентам – 90 805,89 грн.; прострочена заборгованість по процентам – 398 416,05 грн.; пеня – 17 342,06 грн. Банк встановив строк упродовж 30 календарних днів з моменту отримання погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. Попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимога отримана Позивачем 15.06.2013. 14.01.2014 Банк звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про стягнення коштів за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки до ПП «Сфера-Дизель» (як позичальника), ОСОБА_5 (як поручителя) та ТОВ «Фірма-Міг» (як майнового поручителя). Ухвалою Придніпровського районного суду від 26.03.2014 у справі №711/320/14-ц провадження у справі в частині вимоги ПАТ «БМ Банк» до ТОВ «Фірма Міг» про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито. Мотивуючи тим, що вирішення вказаної вимоги віднесено до юрисдикції господарського суду, позаяк обидві сторони є юридичними особами. Рішенням Придніпровського районного суду від 26.03.2014 у справі №711/320/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24.07.2014, позовні вимоги до ПП «Сфера-Дизель», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 19.07.2011 задоволені частково. Стягнуто з ПП «Сфера-Дизель», ОСОБА_5 солідарно загальну заборгованість у розмірі 4 706 674, 67 грн. В розрахунок заборгованості, згідно з мотивувальною частиною рішення визначено: строкову заборгованість по кредиту (тіло кредиту) – 1 500 000,00 грн., прострочену заборгованість (по тілу кредиту) – 2 195 000,00 грн.; строкову заборгованість по процентам -819 717,21 грн.; пеня – 117 450,06 грн. 27.08.2014 судом направлено ПАТ «БМ Банк» виконавчі листи на виконання зазначеного судового рішення. 19.09.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно Позивача, зокрема, вказану частину нежитлового приміщення – торгового павільйону загальною площею 18.7 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 , в рахунок стягнення заборгованості на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.03.2014 за період з 19.07.2011 до 27.11.2013. Разом з тим, в подальшому Позивачу стало відомо, що 03.04.2017 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. винесено рішення №34587019 про реєстрацію права власності на частину нежитлового приміщення – торгового павільйону загальною площею 18.7 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 , за ПАТ «БМ Банк». За вказаним фактом, на підставі заяви Позивача, розпочато кримінальне провадження №12017251010008059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Окрім того, в подальшому Позивачу стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., ПАТ «БМ Банк» продав у спільну часткову власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначене нежитлове приміщення – торговий павільйон загальною площею 18.7 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 . Одночасно рішення про державну реєстрацію права власності Позивачем оскаржено до Міністерства юстиції України (в порядку ст. 37 ЗУ «Про державу реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2017 №2336/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», скаргу ТОВ «Фірма Міг» задоволено у повному обсязі, скасовано, в тому числі, рішення про державну реєстрацію №34587019, прийняте приватним нотаріусом Науменко Т.М. Зазначений наказ оскаржено Банком до Окружного адміністративного суду м. Києва. Та згідно з рішенням цього суду від 29.10.2018 у справі №826/9614/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019, зазначений наказ Міністерства юстиції України визнано протиправним та скасовано, з підстав пропуску Позивачем 60-денного строку на звернення зі скаргою до Міністерства та неналежного повідомлення про розгляд цієї скарги зацікавлених осіб. Попри це, згідно з ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. від 03.04.2017 №34587019 про реєстрацію права власності на частину нежитлового приміщення – торгового павільйону загальною площею 18.7 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 , за ПАТ «БМ Банк» та позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. від 03.04.2017 №34587019 обґрунтовує наступним.
Визнання права власності на предмет іпотеки – право Позикодавця, яке виникає на підставі договору та може бути реалізоване виключно упродовж строку його дії та станом на 03.04.2017 (дата прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності) це право було припинене. Співвідносно до обставин справи, строк дії основного договору та договору іпотеки був визначений з моменту їх укладення до 17.01.2014. Згідно з вимогою про дострокове повернення кредиту, Банк змінив строк дії договору до 15.07.2013. По завершенню строку дії договору припиняється право Банку на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Оскільки це право виникає виключно згідно з договором, на може бути здійснене до завершення строку його дії (ч. 1 ст. 631 ЦК України). А відтак, станом на 03.04.2017 (дата прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності) право Банку щодо визнання права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку було припинене. Після завершення строку дії договору Відповідач 1 міг звернути стягнення на предмет іпотеки виключно згідно з рішенням суду та у способи, що передбачені ст. 39 ЗУ «Про іпотеку».
Також зазначає, що вимога, за якою звернуто стягнення на предмет іпотеки не була дійсною. Так, для реєстрації права власності на спірне майно Банком була подана копія вимоги від 14.07.2016 №31118-05/5 на загальну суму 11 374 325, 37 грн., з яких: сума заборгованості по кредиту – 3 695 000,00 грн., заборгованість по процентам – 3 114 620, 17 грн., пеня – 4 564 705,2 грн. В той же час, в порядку достроково повернення кредиту за ч. 2 ст. 1050 ЦК України, 11.06.2013 Відповідач 1 направив Позивачу вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором на суму 4 201 564,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 3 695 000, 00 грн.; заборгованість по процентам – 90 805,89 грн.; прострочена заборгованість по процентам – 398 416,05 грн.; пеня – 17 342,06 грн. Згідно з рішенням Придніпровського районного суду від 26.03.2014 у справі №711/320/14-ц, з позичальника та поручителя стягнуто заборгованість у розмірі 4 706 674, 67 грн., з яких: строкова заборгованість по кредиту (тіло кредиту) – 1 500 000,00 грн., прострочену заборгованість (по тілу кредиту) – 2 195 000,00 грн.; строкову заборгованість по процентам -819 717,21 грн.; пеня – 117 450,06 грн. Зважаючи на викладене, щонайпізніше після ухвалення рішення Придніпровського районного суду від 26.03.2014 у справі №711/320/14-ц про стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, припились право Відповідача 1 нараховувати проценти за кредитом та неустойку. У постановах від 30 січня 2019 року (справа N 727/1657/16-ц), від 03 квітня 2019 року (справа N 368/923/17) Верховний суд зазначив, що у випадку пред`явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк виконання договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти. Відсутність такої вимоги не покладає на позичальника будь-яких зобов`язань щодо дострокового повернення будь-яких сум, які, на думку кредитора, підлягають сплаті, крім тих, які підлягають сплаті на час пред`явлення вимоги. Отже, згідно з вимогою від 11.06.2013 та вимогою, сформульованою у позовній заяві від 14.01.2014, Відповідачем 1 визначено остаточний розмір невиконаних зобов`язань з договором від 19.07.2011 у розмірі 4 706 674, 67 грн., що і був стягнутий судом. А відтак, станом на 03.04.2017 (дата прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності) у Банка не існувало дійсної вимоги на суму 11 374 325, 37 грн. за кредитним договором від 19.07.2019. З моменту ухвалення судового рішення, між сторонами існують недоговірні зобов`язання щодо його виконання. А отже недійсна вимога не могла бути забезпеченою іпотекою (ч. 2 статті 548 ЦК України). Звернення стягнення на предмет іпотеки за недійсною вимогою не допускається. Окрім того, згідно з відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № 51900522 щодо примусового виконання рішення Придніпровського районного суду від 26.03.2014 у справі №711/320/14-ц відносно ПП «Сфера-Дизель» завершено. Позивачу не відомо підстава завершення виконавчого провадження та розмір фактичного виконання за рішенням суду. У зв`язку з чим про витребування зазначених доказів заявлено клопотання.
Також зазначає, що до майнового поручителя двічі застосовано звернення стягнення на предмет іпотеки у різні способи, що в силу вимог ст. 61 Конституції України виключається. Зі змісту ст. 16 ЦК України слідує, що з метою захисту своїх прав та інтересів особа може скористатись одним із способів захисту, визначених договором чи законом. Згідно з п. 6.2 договору іпотеки від 19.07.2011 передбачено, що іпотеко держатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством України та цим договором, в тому числі, на підставі рішення суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п. 6.6 Договору.Тобто, звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, за виконавчим написом нотаріуса, або на підставі відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є альтернативними та взаємовиключними способами звернення стягнення. Як зазначалось, 19.09.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно Позивача, зокрема, вказану частину нежитлового приміщення – торгового павільйону загальною площею 18.7 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 , в рахунок стягнення заборгованості на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.03.2014 за період з 19.07.2011 до 27.11.2013 в загальному розмірі 4 706 674, 67 грн. Тобто, звернення стягнення на майно майнового поручителя здійснено двічі у різні і взаємовиключні способи.Що є порушенням визначених ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства. А також передбаченою стаття 61 Конституції України заборони бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Також зазначає, що рішення про реєстрацію права власності ухвалено у період чинності арешту цього майна, накладеного згідно з постановою державного виконавця. Згідно з постановами Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ №35661942 від 26.02.2015 та постановою Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ №47223526 від 19.09.2015 було накладено арешти на заставне майно Позивача та оголошено заборону на його відчуження. Зокрема, арешт стосувався і частини нежитлового приміщення – торгового павільйону загальною площею 18.7 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 . 28.09.2017 Банк звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про зняття арешту з майна, в тому числі, частини нежитлового приміщення – торгового павільйону загальною площею 18.7 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що наявні арешти заставного майна позбавляють Банк можливості задовольнити свою вимогу за основним зобов`язання за рахунок заставного майна. Арешт цього майна був скасований лише рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2017 року справі номер № 711/8270/17. А отже на момент ухвалення оспорюваного рішення про реєстрацію права власності обтяження нерухомого майна Позивача було чинним. Та, в тому числі, з цих підстав, Відповідач 1 не міг зареєструвати за собою право власності на майно Позивача.
Вимогу про витребування майна у добросовісного набувача позивач обґрунтовує наступним.
На підставі договору купівлі-продажу від 23.06.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., ПАТ «БМ Банк» продав у спільну часткову власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначене нежитлове приміщення – торговий павільйон загальною площею 18.7 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 . Зі змісту п. 1.3, 1.4 вказаного договору вбачається, що в якості правоустановчого документу Банка на це майно вказано дублікат договору іпотеки від 19.07.2011 з додатками на підставі якого здійснена оскаржувана реєстрація права власності. Позивач вище обґрунтував незаконність реєстрації права власності на спірне майно за Банком. А відтак останній не мав права відчужувати це майно іншим особам. Спірне майно вибуло із власності Позивача поза його волею. Оскільки волевиявлення останнього щодо можливості визнання права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку розповсюджувалось лише на вчинення цих дій в порядку та спосіб, визначений діючим законодавством України. Зокрема, розповсюджувалось тільки в межах строку дії договору (при умові відсутності інших обставин, які виключають вчинення цих дій). Волевиявлення також було припинене з завершенням цього строку та застосуванням Банком альтернативного способу звернення стягнення (за виконавчим написом нотаріуса). Воля Позивача не поширювалась на вибуття майна з його володіння за оскаржуваним рішенням від 03.04.2017. А отже це майно вибуло з володіння Позивача поза його волею та може бути витребуване у добросовісного набувача за оплатним правочином. З цих підстав, спірне майно підлягає витребуванню від добросовісних набувачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в силу вимог ч. 3 ст. 388 ЦК України. Оскільки Позивач не був стороною укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу, пред`явлення відникаційного позову буде правильним способом судового захисту його порушеного права власності ( правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові 21.11.2018, справа №674/31/15-ц).
Оскільки позови у справі № 712/1853/18 та даній справі не збігаються повністю за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, клопотання про закриття провадження не підлягає до задоволення, оскільки в іншому випадку буде невиправдано обмежено право позивача на доступ до суду для вирішення цивільно-правового спору.
Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.ст.258-260 ЦПК України, суд -
постановив :
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення (підписання) ( ч.ч.1,2 ст.261 ЦПК України).
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Дата складення повного тексту ухвали 09.10.2019р.
Суддя О.М.Марцішевська
