ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 22-ц/821/344/19
Категорія:
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2016 року, ухваленого під головуванням судді Шиповича В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» про відшкодування моральної шкоди, визнання недійсними окремих положень договору, зобов`язання внести зміни до договору, -
в с т а н о в и в :
У квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» про відшкодування моральної шкоди, визнання недійсними окремих положень договору, зобов`язання внести зміни до договору.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 27 жовтня 2006 року між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» укладено споживчий кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала в кредит 26000 доларів США.
Вказує, що на час звернення до суду першої інстанції з даним позовом сплатила на користь ПАТ «УкрСиббанк» 36946 доларів 38 центів США, що складає 142,31% від суми кредиту. Оскільки останній платіж за кредитом був внесений 17 березня 2015 року то кредит є списаним після 20 жовтня 2015 року, а ПАТ «УкрСиббанк» втратив право вимоги до неї у зв`язку з тим, що банк мав списати за рахунок резерву безнадійну заборгованість.
В той же час ПАТ «УкрСиббанк» не тільки продовжував вимагати від неї погашення заборгованості за договором від 27 жовтня 2006 року, а й розголосив банківську таємницю сторонній організації - ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.». Протягом тривалого часу ОСОБА_1 отримувала погрози від ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.», їй постійно телефонували (до 32 разів на день), погрожували і хамили працівники банку. Останній дзвінок мав місце 01 грудня 2015 року. Також на її мобільний телефон надходили численні смс-повідомлення із погрозами. 25 липня 2015 року вона отримала смс-повідомлення, в якому було зазначено, що її борг перед ПАТ «УкрСиббанк» передано до ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» після чого почали надходити погрози від вказаного товариства. При цьому до кредитного договору не було включено її дозволу на передачу ПАТ «УкрСиббанк» інформації про неї третім особам, а отже зберігання та поширення інформації про банківські рахунки, фінансово-економічний стан, сімейний стан, а також даних про адресу, дату і місце народження ОСОБА_1 , втручання в особисте і сімейне життя, передача інформації що містить банківську таємницю були незаконними. Від незаконних дій відповідачів, їх психологічному тиску, який виразився у безпідставних вимогах та погрозах вона почала відчувати пригніченість, роздратування, часткову втрату покою, сну та апетиту. В листопаді 2015 року її нервове виснаження досягло апогею, стан її здоров`я погіршився настільки, що вона була вимушена звернутися до лікаря-кардіолога, пройти обстеження і лікування. Після нетривалої ремісії подальше спілкування із працівниками банку знову призвело до проходження лікування на початку квітня 2015 року.
На підставі викладеного позивач просила суд визнати право на отримання компенсації моральної шкоди за розкриття банківської таємниці, третування та знущання над нею.
Притягнути ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» до цивільно-правової відповідальності у вигляді виплати компенсації за спричинену моральну шкоду шляхом її матеріального відшкодування.
Стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» солідарно на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 25000 гривень.
У липні 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення та доповнення позовних вимог, у якій додатково до вимог, викладених у первісному позові просила суд визнати частково недійсними п.9.6. кредитного договору від 27 жовтня 2006 року і зобов`язати Банк викласти даний пункт в такій редакції: «Сторони домовилися про те, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація, що стосується даного Договору є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам, без попередньої письмової згоди іншої сторони Договору, крім випадків, передбачених чинним законодавством України»; п.9.11. кредитного договору від 27 жовтня 2006 року визнати частково недійним та зобов`язати ПАТ «УкрСиббанк» викласти даний пункт в такій редакції: «Уклавши цей Договір, Позичальник надає Банку свою згоду та право збирати, зберігати, використовувати, надавати і отримувати інформацію (персональні дані Позичальника відомі Банку та/або третім особам у зв`язку з укладенням та виконанням даного Договору, в тому числі банківську та комерційну таємницю): визначену нормами діючого законодавства України, як необхідну, для формування кредитної історії до/від бюро кредитних історій, створеного згідно вимог чинного законодавства України; необхідну при укладанні договорів щодо відступлення права вимоги за даним Договором до фінансових установ, що зареєстровані в установленому законодавством порядку та включені до державного реєстру фінансових установ (http://nfp.gov.ua/content/derzhavniy-reestr.html)»; визначену нормами діючого законодавства України - органам, зазначеним в ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; п.9.12. кредитного договору від 27 жовтня 2006 року визнати недійсним і виключити, як такий, що не відповідає законодавству України.
Зазначені зміни позовних вимог, ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що ПАТ «УкрСиббанк» включив в договір від 27 жовтня 2006 року явно несправедливі умови викладені у п. 9.6., 9.11, 9.12. чим порушив ст. 32 Конституції України, ст. ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року №2-рп/2012.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» про відшкодування моральної шкоди, визнання недійсними окремих положень договору, зобов`язання внести зміни до договору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що банком було неправомірно включено до підпунктів 9.6., 9.11 та пункту 9.12. кредитного договору №11066273000 від 27 жовтня 2006 року несправедливі та незаконні умови, за якими ПАТ «УкрСиббанк» передало конфіденційну інформацію про неї третім особам та розголосило інформацію, що становить банківську таємницю сторонній організації – ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» і при цьому ПАТ «УкрСиббанк» доручив даній організації від свого імені спонукати ОСОБА_1 до погашення заборгованості, застосовуючи для цього обрані на власний розсуд способи та методи, а також уповноважив останнього здійснювати аналіз наданої ним інформації та визначення порядку застосування заходів досудового погашення заборгованості боржника перед банком, з направленням листів-претензій, проведенням переговорів з боржником, використовуючи для цього дистанційні засоби зв`язку, встановлення місцезнаходження боржника, його контактних даних. У зв`язку з безпідставним проведенням зазначених дій з боку ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, яка полягала у відчутті пригніченості, частковій втраті покою, сну та апетиту, внаслідок чого вона була вимушена звернутися за допомогою до лікаря-кардіолога, пройти обстеження і лікування. Подальше спілкування з працівниками банку призвело до погіршення її стану.
Зазначила, що дані обставини були не правильно враховані судом першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредит експрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» не є агресивною підприємницькою практикою використання якої заборонено ч. 4 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки вони не містять в собі елементів примусу, докучання чи образливих висловів, а також вони не є тривалими. ПАТ «УкрСиббанк» за допомогою ТОВ «Кредит експрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» фактично намагався вирішити питання про повернення заборгованості за кредитними договором в позасудовому порядку. Договір №43 від 01 вересня 2014 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредит експрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» не є ані договором факторингу ні правочином щодо заміни кредитора у зобов`язанні, як про це зазначала ОСОБА_1 , фактично договір №43 є договором про надання послуг.
Дії ПАТ «УкрСиббанк», вчинені в липні 2015 року, щодо передачі до ТОВ «Кредит експрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» інформації щодо ОСОБА_1 , як боржника за кредитним договором від 27 жовтня 2006 року, а саме: номеру кредитного договору, номеру розрахункового рахунку ПАТ «УкрСиббанк», назви програми кредитування, валюти та суми кредиту, ПІБ клієнта та його ідентифікаційного номера, адреси реєстрації та контактного номера телефону, дати укладання договору та терміну закінчення його дії, розміру процентної ставки, розміру заборгованості основної та простроченої по тілу кредиту та процентам, загальної суми заборгованості та кількості днів прострочення не суперечать ні умовам кредитного договору від 27 жовтня 2006 року ні ч.3 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Також суд першої інстанції не вбачав підстав для визнання недійсними п.п.9.6, 9.11, 9.12. Кредитного договору від 27 жовтня 2006 року, оскільки вони відповідають волевиявленню сторін при укладанні договору, а крім того, не суперечить законодавству України діючому станом на 27 жовтня 2006 року. Протягом більш ніж 9 років після укладення кредитного договору ОСОБА_1 не мала будь-яких зауважень до вказаних пунктів 9.6., 9.11, 9.12.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що не вбачається неправомірних дій з боку ПАТ «УкрСиббанк» та/або ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.», якими б було завдано моральної шкоди ОСОБА_1 . Також не доведено безпосередній причинний зв`язок між серецево-судинними захворюваннями ОСОБА_1 та діями відповідачів, які є предметом судового розгляду у даній справі.
Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено Договір про надання споживчого кредиту №11066273000, згідно умов якого Банк зобов`язується надати позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 26000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах визначених цим Договором (т.1 а.с. 85-90).
01 вересня 2014 року між ПАТ «Укрисиббанк» та ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» укладено Договір №43 про надання послуг спрямованих на сприяння погашенню заборгованості боржників за кредитними договорами (т.1 а.с. 91-100), згідно з умовами якого ПАТ «Укрисиббанк» доручає, а ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» приймає на себе зобов`язання за винагороду надавати ПАТ «Укрисиббанк» послуги, тобто фактичні дії та заходи, які спрямовані на сприяння погашенню заборгованості боржників та профілактику виникнення простроченої заборгованості боржників перед Банком в майбутньому.
ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» на виконання Договору №43 від 01 вересня 2014 року у період з 14 липня 2015 року по 22 жовтня 2015 року вчинило ряд фактичних дій спрямованих на погашення заборгованості ОСОБА_1 , а саме відправило письмові вимоги про сплату боргу, надіслало 2 смс-повідомлення та здійснило 3 телефонні дзвінки, вказані обставини визнані відповідачем (т.1 а.с. 207-209).
Доказів того, що дзвінків було більше, позивачем надано не було.
Зі змісту наданих скаржницею скріншотів смс-повідомлень, які надходили від абонента «CREDITEXPR» на її телефон, вбачається, що ці повідомлення не містять будь-яких погроз чи образ.
Крім того ОСОБА_1 надано суду копії трьох листів від імені ТОВ «Кредит експрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» на її адресу відповідно до яких позичальнику запропоновано погасити борг, що виник перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором від 27 жовтня 2006 року, визначена можливість добровільного врегулювання спору шляхом погашення боргу за пільговим курсом (50% від курсу продажу валюти Банку), а також вказано на правові наслідки які можуть мати місце у випадку примусового стягнення боргу органами Державної виконавчої служби (т.1 а.с. 22-24).
За змістом статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо придбання продукції.
Наведене свідчить, що правовідносини, які виникли між сторонами, не стосуються стадії придбання чи реалізації продукції, а, отже, не впливають на економічну поведінку позивачів як споживачів продукції.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб`єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.
Досудові вимоги банку, телефонні та інші повідомлення із вимогою про належне виконання кредитного зобов`язання не є пропозицією щодо придбання товару (послуги), а є способами захисту кредитора свого порушеного права на повернення кредиту й платежів за ним.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі № 638/13841/15-ц провадження № 61-11273св18.
Згідно зі статтями 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
Статтею 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що службовці банку при вступі на посаду підписують зобов`язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов`язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов`язків. Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов`язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.
Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.
Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.
За приписами частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта; відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
За правилами частини другої статті 1076 ЦК України у разі розголошення банком відомостей, що містять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування моральної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю визначені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та такою протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредит експрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» укладено Договір №43 про надання послуг спрямованих на сприяння погашенню заборгованості боржників за кредитним договором (т.1 а.с.91-100), згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» доручає, а ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» приймає на себе зобов`язання за винагороду надавати Банку послуги, тобто фактичні дії та заходи, які спрямовані на сприяння погашенню заборгованості боржників та профілактику виникнення простроченої заборгованості перед ПАТ «УкрСиббанк» в майбутньому.
ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» на виконання Договору №43 від 01 вересня 2014 року у період з 14 липня 2015 року по 22 жовтня 2015 року вчиняло ряд фактичних дій спрямованих на погашення заборгованості ОСОБА_1
Доводи ОСОБА_1 у апеляційній скарзі стосовно того, що відповідачем ПАТ «Укрсоцбанк» незаконно розголошено персональні дані позивача, зокрема інформацію про її рахунки та іншу конфіденційну інформацію, яка стосується виключно правовідносин між банком та клієнтом, є безпідставними, оскільки законодавством України передбачається право банку уповноважувати третіх осіб на представництво його інтересів (передавати свої права та обов`язки за кредитним договором) при наданні послуг банку. (стаття 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Письмовий дозвіл власника конфіденційної інформації у такому разі не потребується, оскільки вказані організації попереджаються про заборону розголошувати конфіденційну інформацію про клієнта та про відповідальність за її витік.(п.2.1.3 договору №43 від 1 вересня 2014 року)
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 10 травня 2018 року по справі № 712/6137/15-ц провадження № 61-5795св18.
Посилання апелянта на те, що для вирішення спору підлягає застосуванню стаття 62, а не стаття 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є необґрунтованим, оскільки вказане питання в тому числі врегульовано і статтею 61 яка має назву « Зобов`язання щодо збереження банківської таємниці».
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Судом першої інстанції дано належну оцінку зібраним у справі доказам, та зроблений вірний висновок, про те, що позивач не довела причинного зв`язку між діями банку та захворюванням позивача.
Пункти укладеного між сторонами договору, які позивач просить визнати недійсним, мають наступний зміст:
п.9.6. «Сторони домовилися про те, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація, що стосується даного Договору є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої Сторони Договору, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та умовами даного Договору»;
п.9.11. «Уклавши цей договір Позичальник надає Банку свою згоду та право збирати, зберігати, використовувати, надавати і отримувати інформацію (персональні дані позичальника відомі Банку та/або третім особам у звязку із укладенням та виконанням даного Договору, в тому числі банківську та комерційну таємницю):
- визначену нормами діючого законодавства України, як необхідну, для формування кредитної історії до/від бюро кредитних історій, створених згідно вимог чинного законодавства України;
- необхідну для укладання договорів щодо страхування кредитного ризику неповернення кредиту за даним договором до страхових компаній;
- необхідну при укладанні договорів щодо відступлення права вимоги за даним Договором до відповідних фізичних та юридичних осіб;
- визначену нормами діючого законодавства України у випадках встановлених та/або не заборонених нормами діючого законодавства іншим фізичним та юридичним особам. При цьому сторони погодили, що позичальник не матиме до Банку жодних претензій в разі вчинення останнім будь-якої дії, зазначеної в цьому пункті Договору»;
п. 9.12. «Уклавши цей Договір, позичальник надає Банку згоду:
- передавати права і обовязки Банку за даним договором третій особі, без отримання на це додаткової згоди Позичальника;
- вилучати продукцію у Позичальника без отримання на це додаткової згоди Позичальника та відповідного судового рішення у випадках звернення Банком у позасудовому порядку чи до судового провадження з вимогами про повернення споживчого кредиту чи погашення іншого боргового зобовязання;
- звертатись за інформацією про фінансове становище Позичальника до третіх осіб, які повязані із Позичальником сімейними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача».
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.(ст..627 ЦК України)
Окрім цього особа на власний розсуд розпоряджається своїми права, в тому числі і інформацією, яка стосується її, а відтак уклавши договір з оспорюваними пунктами, позивач добровільно розпорядилась таким правом, як інформація, що стосується її.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні правовідносини, якими і слід керуватись при вирішенні спору.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/834/18 провадження №61-3909св19, від 03 травня 2018 року у справі №221/1660/16-ц провадження №61-6438св18.
Не може бути задоволено також і вимога про зобов`язання банк внести зміни до договору, оскільки така зміна допускається лише за згодою сторін (ч.1 ст.651 ЦК України), а така згода відсутня, а ч.2 статті 651 ЦК України, не може бути застосована, так як позивачем не доведено обставин викладених в ній.
Невиконання вимог положення щодо реєстру боржників, ненадання відповідачами інформації на запит позивача не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки не є предметом позовних вимог у даній справі, не застосовував суд при вирішенні спору і вимоги щодо позовної давності, тому апеляційна скарга в цій частині є необґрунтованою.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування чи зміни законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375,381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» про відшкодування моральної шкоди, визнання недійсними окремих положень договору, зобов`язання внести зміни до договору – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 03 жовтня 2019 року.
Судді :
в с т а н о в и в :
п о с т а н о в и в :
