ПОСТАНОВА
Іменем України
30 вересня 2019 року
Київ
справа №818/260/17
адміністративне провадження №К/9901/43051/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та нечинним наказу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду у складі судді Прилипчука О.А. від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Рєзнікової С.С., Бегунца А.О., Старостіна В.В. від 06 червня 2017 року,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області (далі - Управління ДАБІ у Сумській області, відповідач), в якому просив визнати протиправними та нечинним наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 01 грудня 2016 року № 55-11.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 02 грудня 2016 року позивач отримав повідомлення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області № 40-1018/4426-16 про скасування декларації. Зміст повідомлення зводиться до того, що згідно з наказом № 55-11 від 01 грудня 2016 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області на підставі пункту 24 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок № 466), скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво 4-х поверхового житлового будинку, АДРЕСА_1 , зареєстрованої 11 листопада 2013 року № СМ 0831333150669».
Вважає, що Порядком № 466 визначено вичерпний перелік випадків, коли декларація про початок виконання будівельних робіт може бути скасована органом Державного архітектурно-будівельного контролю, однак у наказі № 55-11 від 01 грудня 2016 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області жодного із цих випадків не вказало.
Крім того, як вважає позивач, оскаржений наказ складено без дотримання вимог до змісту та форми правового акта: відсутня описова та мотивувальна частини, посилання на норми законодавства, які регламентують прийняття саме такого виду рішення.
Також, зазначає, що позивача не було повідомлено про час і місце розгляду питання щодо скасування декларації, а отже було порушено його право на участь у прийнятті рішення, що в свою чергу може бути підставою для визнання такого рішення неправомірним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що будівництво на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 виконується позивачем з порушенням вимог законодавства, зокрема, щодо цільового використання земельної ділянки, а тому наказ відповідача № 55-Н від 01 грудня 2016 року «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 03 липня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 818/260/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року в адміністративній справі № 818/260/17 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Учасники справи письмових клопотань не заявляли.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 подав до Інспекції ДАБК у Сумській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка була зареєстрована 11 листопада 2013 року.
Відповідно до змісту зазначеної декларації, земельна ділянка використовується для будівництва на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 27 квітня 2009 року серії ЯЗ № 382676, зареєстрованого у Державному земельному кадастрі № 010961400215. Цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального, житлового, гаражного, дачного будівництва.
15 листопада 2016 року згідно з направленням для проведення позапланової перевірки від 08 листопада 2016 року № 656 на підставі звернення Охтирської місцевої прокуратури від 26 жовтня 2016 року № 85-6851вих16 про проведення перевірки законності будівництва (у т.ч. відповідність цільового призначення земельної ділянки для спорудження багатоповерхового багатоквартирного будинку, відповідність проектної документації, містобудівним умовам) головним державним інспектором проведено позапланову перевірку об`єкту «Будівництво 4-х поверхового житлового будинку в АДРЕСА_1 ».
10 листопада 2016 року головний державний інспектор прибув на об`єкт перевірки, проте копію направлення для проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 отримувати відмовився, про що зазначено у направленні.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15 листопада 2016 року № 656.
У результаті перевірки встановлено те, що замовник ОСОБА_1 здійснює на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка має цільове призначення для індивідуального житлового будівництва, будівництво багатоквартирного (20 квартир) житлового будинку, тобто на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, будується багатоквартирний будинок, що суперечить вимогам частини четвертої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Кім того, зазначено, що замовник - фізична особа ОСОБА_1 наказом від 11 вересня 2013 року № 01 затвердив робочий проект «Будівництво 4-х поверхового житловий будинок з гаражами, АДРЕСА_1 », склад якого не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (відсутня пояснювальна записка з розрахунком категорії складності, технологічна частина, рішення з інженерного обладнання, проект організації будівництва), чим порушив частину першу статті 31 Закону України «Про регулювання і містобудівної діяльності».
15 листопада 2016 року у присутності позивача складений протокол про адміністративне правопорушення № 656, від підпису якого позивач відмовився.
21 листопада 2016 року другий примірник акта перевірки № 656 та протоколу № 656 направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом Управління № 40-1018/4244-16, який позивач отримав 01 грудня 2016 року, про що свідчить зворотній бік повідомлення про вручення поштового відправлення № 4003007142688.
03 грудня 2016 року рекомендованим листом Управління № 40-1018/4344-16 позивач повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, про що свідчить зворотній бік повідомлення про вручення поштового відправлення № 4003007147353.
15 грудня 2016 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області винесено постанову № 303 по справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 96 КУпАП, та накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 850,00 грн.Наказом № 55-11 від 01 грудня 2016 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області скасувало реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкті - «Будівництво 4-х поверхового житлового будинку, АДРЕСА_1 », що зареєстрована 11 листопада 2013 року № СМ 0831333150669.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник покликається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що об`єкт «Будівництво 4-х поверхового житлового будинку, АДРЕСА_1 » є самочинним будівництвом у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки будинки, як індивідуальні, так і багатоквартирні можна будувати на земельній ділянці з цільовим призначенням - для громадської та житлової забудови.
Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідно до пункту 3.19 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» забудова районів садибної забудови не повинна перевищувати чотирьох поверхів. Крім того, скаржник зазначає, що суди не звернули уваги на те що видані позивачу містобудівні умови та обмеження передбачають будівництво у чотири поверхи площею забудови до 55%, зазначені вимоги дотримано.
Від Управління ДАБІ у Сумській області надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, дійшовши до правильного висновку про те, що позивач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється ДАБІ України та її територіальними органами.
Пунктом 2 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно з пунктами 6, 7 Порядку № 553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, окрім іншого, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Пунктом 16 зазначеного Порядку № 553 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.
Виходячи із системного аналізу наведених правових положень, можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Вказаний порядок здійснення державного архітектурно-будівельний контролю має бути дотриманий також у випадку застосування заходів, визначених частиною другою статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (скасування декларації про початок будівництва та декларації про готовність завершеного об`єктом будівництва до експлуатації).
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 826/20445/16.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 10 листопада 2016 року головним державним інспектором Управління ДАБІ у Сумській області проведено позапланову перевірку на об`єктів «Будівництво 4-х поверхового житловий будинок з гаражами, АДРЕСА_1 », за результатами якої складено акт від 15 листопада 2016 року № 656. 15 листопада 2016 року у присутності позивача складений протокол про адміністративне правопорушення № 656, від підпису якого позивач відмовився.
Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що від підписання акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення позивач відмовився, у зв`язку з чим вказані документи, а також повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення направлені рекомендованим листом, який отримано позивачем.
За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення складено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною першою статті 96 КУпАП (порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд) та накладено на позивача штраф у розмірі 850 грн, який у подальшому було сплачено позивачем у добровільному порядку.
У подальшому на підставі акта перевірки та протоколу про адміністративні правопорушення наказом № 55-11 від 01 грудня 2016 року Управлінням ДАБІ у Сумській області скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт.
На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що перевірка об`єкта будівництва позивача проведена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому усі документи, складені відповідачем за результатами такої перевірки є належними та допустимими доказами у даній справі.
Стосовно доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про неврахування судами попередніх інстанцій відсутності законних підстав для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, касаційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.
Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:
1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт;
2) отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;
3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Частиною другою статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» також передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведеної норми абзацом 7 пункту 22 Порядку № 466 закріплено, що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, виключною підставою для скасування декларації про початок будівництва є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, зокрема, якщо: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17.
З огляду на те, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що земельна ділянка, перебуває у власності позивача із цільовим призначенням 1.8 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, але фактично розроблено проектну документацію та здійснюється будівництво не індивідуального, а багатоквартирного житлового будинку, суди дійшли до висновку, що наказ відповідача про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Інспекіоєю ДАБК у Сумській області 11 листопада 2013 року № СМ 0831333150669, є правомірним, оскільки є підстави вважати, що будівництво здійснюється на земельній ділянці не відведеній для цієї мети.
Колегія суддів погоджується з такою оцінкою судів попередніх інстанцій, у зв`язку з наступним.
Статтею 373 ЦК України передбачено зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно зі положеннями статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов`язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 520/8970/18.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що земельна ділянка знаходиться у власності позивача на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЗ № 382676 від 27 квітня 2009 року, відповідно до його змісту цільове призначення використання земельної ділянки зазначено код 1.8 .
Згідно до Українського класифікатору форм власності на землю, затвердженого Державним комітетом України по земельним ресурсам № 14-1-7/1205 від 24 квітня 1998 року (чинний на час видачі Державного акта) код 1.8 відноситься для індивідуального, житлового, гаражного, дачного будівництва.
Отже, державним актом на право власності визначено конкретну мету надання земельної ділянки у власність - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій зі змісту інформаційного листа відділу містобудування та архітектури Охтирської міської ради, Генеральним планом м. Охтирка Сумської області, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 10 липня 2007 року № 325-МР, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у зоні існуючої садибної блокованої забудови та може використовуватися для будівництва одноквартирних житлових будинків поверховістю до 4-х поверхів.
На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що Управлінням ДАБЛІ у Сумській області правомірно винесено наказ від 01 грудня 2016 року № 55-11 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, у зв`язку з виявленням наведення у ній недостовірних даних, які дають підстави віднести об`єкт до самочинного будівництва, зокрема, він будується на земельній ділянці не відведеній для цієї мети.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду попередньої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко
