УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2017 р.
Справа № 818/260/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.
Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. по справі № 818/260/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області
про визнання протиправним та нечинним наказу,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач , ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними та нечинним наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 01.12.2016р. № 55-11.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Відповідач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та представник позивача підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.11.2016р. згідно направлення для проведення позапланової перевірки від 08.11.2016р. № 656 (а. с. 28) на підставі звернення Охтирської місцевої прокуратури від 26.10.2016р. № 85-6851вих16 (а. с. 27) про проведення перевірки законності будівництва (у т.ч. відповідність цільового призначення земельної ділянки для спорудження багатоповерхового багатоквартирного будинку, відповідність проектної документації, містобудівним умовам) головним державним інспектором проведено позапланову перевірку по об'єкту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку в м. Охтирка, пров. Тельмана 23а".
10.11.2016р. головний державний інспектор прибув на об'єкт перевірки, проте копію направлення для проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 отримувати відмовився, про що зазначено в направленні (а. с. 28).
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15.11.2016р. № 656 (а. с. 29-30).
15.11.2016р. у присутності позивача складений протокол про адміністративне правопорушення № 656, від підпису якого позивач ОСОБА_1 відмовився (а.с. 36).
21.11.2016р. другий примірник акту перевірки № 656 та протоколу № 656 був направлений ОСОБА_1 рекомендованим листом Управління № 40-1018/4244-16 (а.с. 38), та отриманий позивачем 01.12.2016р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи № 4003007142688 (зворотній бік а. с. 38).
29.11.2016р. рекомендованим листом Управління №40-1018/4344-16 (а.с. 39) направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, яке було отримане 03.12.2016р. ОСОБА_1, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 4003007147353 (зворотній бік а. с. 39).
15.12.2016р. Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області винесено постанову № 303 по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 850,00 грн. (а.с. 40).
Наказом № 55-11 від 01.12.2016р. Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті "Будівництво 4-х поверхового житлового будинку, м. Охтирка, пров.Тельмана, 23-а" за адресою: м. Охтирка пров.Тельмана,23-а, зареєстрованої за № СМ 0831333150669 від 11.11.2013 р. (а. с. 9).
Колегією суддів встановлено, що в акті перевірки зроблено висновок про те, що замовник ОСОБА_1 здійснює на земельній ділянці по пров. Тельмана. 23-А, м. Охтирка, яка має цільове призначення для індивідуального житлового будівництва, будівництво багатоквартирного (20 квартир) житлового будинку, тобто будується на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, чим порушив част.4 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Кім того, зазначено, що замовник - фізична особа ОСОБА_1 наказом від 11.09.2013р. № 01 затвердив робочий проект " 4-х квартирний житловий будинок з гаражами, АДРЕСА_1, склад якого не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3:2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" (відсутня пояснювальна записка з розрахунком категорії складності, технологічна частина, рішення з інженерного обладнання, проект організації будівництва), чим порушив част.1 ст. 31 Закону України "Про регулювання і містобудівної діяльності".
Згідно з ст. 1 Закону України від 20.05.1999р. № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України від 17.02.2011р. № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності. Зазначені у ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Відповідно до п. 5 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011р. № 466 (надалі - Порядок №466), будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів I - III категорії складності; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів IV і V категорії складності.
Відповідно до п. 6 Порядку №466 документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Згідно з п. 11 Порядку №466 замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданих ним повідомленні, декларації, за виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2013р. позивачем подано до Інспекції ДАБІ у Сумській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт (а.с. 44). Згідно змісту зазначеної декларації земельна ділянка використовується для будівництва на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.04.2009р. серія ЯЗ№382676 зареєстрованого в ДЗК №010961400215.
Колегією суддів встановлено, що висновки про порушення позивачем вимог діючого законодавства, відповідач обґрунтовує тим, що позивач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, а тому зазначене будівництво згідно положеннями ст. 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом.
Згідно з ч.1 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві.
Відповідно до п. 22 Порядку №466 у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що на була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно - будівельного контролю.
Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведення для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з днів з дня скасування.
Таким чином, з метою реєстрації декларації про початок будівельних робіт, орган державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє тільки повноту даних, зазначених у ній, та правильність заповнення декларації замовником. За достовірність даних, зазначених у поданій декларації відповідає замовник.
Законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для скасування реєстрації декларації. Зокрема, декларацію про початок будівельних робіт може бути скасовано при встановленні факту надання недостовірної інформації. Крім того, орган державного архітектурно-будівельного контролю має право скасовувати її реєстрацію тільки у разі наявності підстав вважати об'єкт самочинним будівництвом, а саме: якщо об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або будівельні роботи здійснюються без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.
Так, під час здійснення перевірки контролюючим органом встановлено, що земельна ділянка знаходиться у власності позивача на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЗ №382676 від 27.04.2009р.
Відповідно до змісту зазначеного державного акту цільове призначення (використання земельної ділянки зазначено код 1.8 .
Згідно до Українського класифікатору форм власності на землю, затвердженого Державним комітетом України по земельним ресурсам №14-1-7/1205 від 24.04.98 (чинний на час видачі Державного акту) код 1.8 відноситься для індивідуального, житлового, гаражного, дачного будівництва.
Таким чином, державним актом на право власності визначено конкретну мету надання земельної ділянки у власність - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.
Відповідно до ч. 1 ст.90 Земельного кодексу України власникам земельних ділянок надано право; продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження, сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію: використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених; законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Згідно з ст. 91 Земельного кодексу власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що станом на день проведення Управлінням ДАБІ у Сумській області позапланової перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті "Будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 положення щодо цільового призначення (використання) земельної ділянки змінені не були, тому колегія суддів дійшла висновку, що позивач не мав права посилатися на нього в декларації про початок виконання будівельних робіт як на такий, що стосується будівництва багатоквартирного житлового будинку.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про використання позивачем земельної ділянки за цільовим призначенням в межах визначеної категорії - землі житлової та громадської забудови, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення: г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії/ з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до ст.1 Закону України від 22.05.2003р. № 858-IV "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою встановленому законодавством порядку.
Отже, визначення "цільове використання земельної ділянки" охоплює користування земельною ділянкою в межах відповідної категорії, перелік яких наведено в ст.19 Земельного кодексу України, в той час як визначення "мета використання земельної ділянок" означає визначену договором умову користування нею, що може включати розміщення на ній конкретних об'єктів (промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, житлової, громадської забудови тощо) з урахуванням категорії, до якої належить передана в оренду земельна ділянка.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у разі зазначення в державному акті мети, для якої передається земель на ділянка у власність, власник без внесення до нього змін за згодою сторін не має права використовувати земельну ділянку також для розміщення інших об'єктів.
Відповідно до абз.5 п.1.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011р. № 109 "Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно абз.2 та 3 п.1.5 Порядку завдання на проектування визначено обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов містобудівних умов та обмежень. Складання завдання па проектування з відхиленням від містобудівних умов та обмежень не допускається.
Відповідно до п.2.1 Порядку Містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних.
До того ж, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо дотримання позивачем вимог законодавства під час будівництва багатоквартирного житлового будинку відповідно до вимог містобудівних умов та обмежень від 20.12.2012р. № 70, виданими відділом архітектури та містобудування Охтирської міської ради та те, що оскаржуваний наказ був винесений органом державного архітектурно - будівельного контролю не внаслідок встановлення факту проведення будівельних робіт всупереч наданих містобудівних умов та обмежень, вимог генерального плану забудови та /або плану зонування території міста, а внаслідок наведення недостовірних даних в декларації про початок виконання будівельних робіт, виходячи з наступного.
Так, в графі декларації "Земельна ділянка використовується на підставі" заповнюється згідно з правовстановлюючим документом на неї, а не відповідно до змісту містобудівних умов чи обмежень, оскільки вони містять лише комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості, та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, а не підтверджують право власності чи право користування земельною ділянкою.
До того ж, в матеріалах справи наявний лист відділу містобудування та архітектури Охтирської міської ради № 14-06/329 від 14.11.2016р., щодо нецільового використання земельної ділянки. Так, в зазначеному листі надано роз'яснення, що переважним видом забудови даної зони є розміщення одноквартирних житлових будинків включно із земельними ділянками, одноквартирних житлових будинків поверховістю від одного до чотирьох поверхів, зблокованих на сусідніх земельних ділянках з виходом з кожної квартири на земельну ділянку (а.с. 32).
Разом з цим, в матеріалах справи наявна постанова про адміністративне правопорушення №303 від 15.12.2016р., відповідно до якої позивача визнано винним у порушенні ч.1 ст.96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850,00 грн. (а.с. 40). Позивач погодився із зазначеною постановою та сплатив штраф у розмірі 850 грн., що підтверджується наданою до суду квитанцією (а.с. 41).
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач виконав обов'язок покладений на нього відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України та довів суду правомірність прийнятого ним рішення, доказів спростування цього до суд апеляційної інстанції не надано.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, щодо порушення позивачем вимог законодавства щодо цільового використання земельної ділянки та правомірності оскаржуваного наказу відповідача №55-Н від 01.12.2016р. "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт".
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 04.04.2017р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. по справі № 818/260/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Рєзнікова С.С.
Судді
(підпис) (підпис)
Бегунц А.О. Старостін В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 12.06.2017 р.
