СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 квітня 2017 р. Справа № 818/260/17
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/260/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області
про визнання протиправним та нечинним наказу,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (далі - позивач, ОСОБА_1Д.) звернувся до суду з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та нечинним наказу від 01.12.2016 № 55-11.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.12.2016 за №40-1018/4426-16 отримав повідомлення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області про скасування декларації, зміст якого зводиться до того, що згідно наказу № 55-11 від 01.12.2016р. Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській обл. на підставі п. 24 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011р. №466 (зі змінами та доповненнями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.2015 р. №747) реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об’єкті “Будівництво 4-х поверхового житлового будинку, м. Охтирка, пров.Тельмана, 23-а” за адресою: м. Охтирка прв.Тельмана,23-а, зареєстрованої за № СМ 0831333150669 від 11.11.2013 р.- скасовано.
Позивач вважає, що наказ № 55-11 від 01.12.2016р. Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області є протиправним та має бути визнаний незаконним, виходячи з наступного.
ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України №466 містять вичерпний перелік випадків, коли декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю, який її зареєстрував, зокрема:
1) подання замовником заяви про скасування декларації;
2) отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;
3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об’єкта проектній документації на будівництво такого об’єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Аналіз змісту наказу органу ДАБК вказує на відсутність жодної з підстав для скасування декларації, передбачених законодавством. На переконання позивача, наказ складено без дотримання вимог до змісту та форми правового акту: відсутня описова та мотивувальна частини, посилання на норми законодавства, які регламентують прийняття саме такого виду рішень.
Окрім того, позивача не було повідомлено про час і місце розгляду питання щодо скасування декларації, а отже було порушено його право на участь у прийнятті рішення, що в свою чергу може бути підставою для визнання такого рішення неправомірним.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні зазначивши, що визначений законодавством порядок проведення перевірки був дотриманий відповідачем, перевіркою було встановлено, що замовник ОСОБА_1 здійснює на земельній ділянці по пров. Тельмана. 23-А, м. Охтирка, яка має цільове призначення для індивідуального житлового будівництва, будівництво багатоквартирного (20 квартир) житлового будинку, тобто будується на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, чим порушив част.4 ст.26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, в якій зазначено, що власник чи користувач земельної ділянки реалізовує право на забудову земельної і ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що наказ №55-Н від 01.12.2016р. “Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт”, є правомірним, а підстав для визнання протиправним та не чинним наказ відсутні.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.11.2016 згідно направлення для проведення позапланової перевірки від 08.11.2016 № 656 (а. с. 28) на підставі звернення Охтирської місцевої прокуратури від 26.10.2016 № 85-6851вих16 (а. с. 27) про проведення перевірки законності будівництва (у т.ч. відповідність цільового призначення земельної ділянки для спорудження багатоповерхового багатоквартирного будинку, відповідність проектної документації, містобудівним умовам) головним державним інспектором проведено позапланову перевірку по об'єкту “Будівництво багатоквартирного житлового будинку в м. Охтирка, пров. Тельмана 23а”.
10.11.2016 головний державний інспектор прибув на об’єкт перевірки, проте копію направлення для проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 отримувати відмовився, про що зазначено в направленні (а. с. 28).
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15.11.2016 № 656 (а. с. 29-30).
15.11.2016 у присутності ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 656, від підпису якого позивач також відмовився (а.с. 36).
21.11.2016 другий примірник акту перевірки № 656 та протоколу № 656 був направлений позивачу рекомендованим листом Управління № 40-1018/4244-16 (а.с. 38), та отриманий ОСОБА_1 01.12.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення № 4003007142688 (звортній бік а. с. 38).
29.11.2016 рекомендованим листом Управління №40-1018/4344-16 (а.с. 39) направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, яке було отримане 03.12.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення № 4003007147353 (зворотній бік а. с. 39).
15.12.2016 року відповідачем винесено постанову № 303 по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено на позивача штраф у розмірі 850,00 грн. (а.с. 40).
Наказом № 55-11 від 01.12.2016 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській обл. скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об’єкті “Будівництво 4-х поверхового житлового будинку, м. Охтирка, пров.Тельмана, 23-а” за адресою: м. Охтирка пров.Тельмана,23-а, зареєстрованої за № СМ 0831333150669 від 11.11.2013 р. (а. с. 9).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.
Так, в акті перевірки зроблено висновок про те, що замовник ОСОБА_1 здійснює на земельній ділянці по пров. Тельмана. 23-А, м. Охтирка, яка має цільове призначення для індивідуального житлового будівництва, будівництво багатоквартирного (20 квартир) житлового будинку, тобто будується на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, чим порушив част.4 ст.26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Кім того, зазначено, що замовник - фізична особа ОСОБА_1 наказом від 11.09.2013р. № 01 затвердив робочий проект “ 4-х квартирний житловий будинок з гаражами, м. Охтирка, пров. Тельмана, 23-А”, склад якого не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3:2012 “Склад та зміст проектної документації на будівництво” (відсутня пояснювальна записка з розрахунком категорії складності, технологічна частина, рішення з інженерного обладнання, проект організації будівництва), чим порушив част.1 ст. 31 Закону України “Про регулювання і містобудівної діяльності”.
Суд погоджується із зазначеними доводами відповідача, виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначені Законом України “Про архітектурну діяльність”, який спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про архітектурну діяльність”, об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території(частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.
За змістом частини першої статті 9 цього Закону, будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
Згідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Положеннями статті 26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.
Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Відповідно до ч. 1 статті 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Згідно п. 5 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011 року № 466 (далі – Порядок №466), будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів I - III категорії складності; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів IV і V категорії складності.
Документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (п. 6 Порядку №466).
Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданих ним повідомленні, декларації, за виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 11 Порядку №466).
Судом встановлено, що 11.11.2013 позивачем подано до Інспекції ДАБІ у Сумській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт (а.с. 44). Згідно змісту зазначеної декларації земельна ділянка використовується для будівництва на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.04.2009 року серія ЯЗ№382676 зареєстрованого в ДЗК №010961400215.
Як було встановлено під час судового розгляду, встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки про порушення позивачем вимог діючого законодавства, відповідач обґрунтовує тим, що позивач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, а тому зазначене будівництво згідно положеннями ст. 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом.
Відповідно до ч.1 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Тобто, положеннями вказаної спеціальної матеріально-правової норми поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; 6) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г землі рекреаційного призначення; д) землі Історико-культурною призначення, є) землі лісогосподарського призначення с) землі водного фонду.
Згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються з власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Згідно до ст. 1 Закону України “Про землеустрій”, цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розі ляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві.
Пунктом 22 Порядку №466 визначено, що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що на була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно- будівельного контролю.
Відповідно до частини другої статті 39-1 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведення для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з днів з дня скасування.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що з метою реєстрації декларації про початок будівельних робіт, орган державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє тільки повноту даних, зазначених у ній, та правильність заповнення декларації замовником. За достовірність даних, зазначених у поданій декларації відповідає замовник
Законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для скасування реєстрації декларації. Зокрема, декларацію про початок будівельних робіт може бути скасовано при встановленні факту надання недостовірної інформації. Крім того, орган державного архітектурно-будівельного контролю має право скасовувати її реєстрацію тільки у разі наявності підстав вважати об'єкт самочинним будівництвом, а саме: якщо об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або будівельні роботи здійснюються без відповідного документа, який дає право
виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.
Так, під час здійснення перевірки контролюючим органом встановлено, що земельна ділянка знаходиться у власності позивача на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЗ №382676 від 27.04.2009 року.
Відповідно до змісту зазначеного державного акту цільове призначення (використання земельної ділянки зазначено код 1.8 .
Згідно до Українського класифікатору форм власності на землю, затвердженого Державним комітетом України по земельним ресурсам N 14-1-7/1205 від 24.04.98 (чинний на час видачі Державного акту) код 1.8 відноситься для індивідуального, житлового, гаражного, дачного будівництва.
Отже, державним актом на право власності визначено конкретну мету надання земельної ділянки у власність - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.
Частиною 1 ст.90 Земельного кодексу України передбачено, що власникам земельних ділянок надано право; продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження, сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію: використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених; законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Відповідно до ст. 91 Земельного кодексу, власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що оскільки станом на день проведення Управлінням ДАБІ у Сумській області позапланової перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці за адресою: м. Охтирка, пров. Тельмана, 23-а» положення щодо цільового призначення (використання) земельної ділянки змінені не були, позивач не мав права посилатися на нього в декларації про початок виконання будівельних робіт як на такий, що стосується будівництва багатоквартирного житлового будинку.
Щодо доводів позивача про використання ним земельної ділянки за цільовим призначенням в межах визначеної категорії - землі житлової та громадської забудови, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення: г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії/ з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою встановленому законодавством порядку (ст.1 Закону України «Про землеустрій»).
Тобто поняття «цільове використання земельної ділянки» охоплює користування земельною ділянкою в межах відповідної категорії, перелік яких наведено в ст.19 Земельного кодексу України, в той час як поняття «мета використання земельної ділянки» означає визначену договором умову користування нею, що може включати розміщення на ній конкретних об'єктів (промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, житлової, громадської забудови тощо) з урахуванням категорії, до якої належить передана в оренду земельна ділянка.
Тому в разі зазначення в державному акту мети, для якої передається земель на ділянка у власність, власник без внесення до нього змін за згодою сторін не мас права використовувати земельну ділянку також для розміщення інших об’єктів.
Відповідно до абз.5 п.1.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 «Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно абз.2 та 3 п.1.5 Порядку завдання на проектування визначено обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов містобудівних умов та обмежень. Складання завдання па проектування з відхиленням від містобудівних умов та обмежень не допускається.
Відповідно до п.2.1 Порядку Містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних.
Також, суд спростовує доводи позивача щодо дотримання ним вимог законодавства під час багатоквартирного житлового будинку відповідно до вимог містобудівних умов та обмежень від 20.12.2012 № 70, виданими відділом архітектури та містобудування Охтирської міської ради та те, що оскаржуваний наказ був винесений органом державного архітектурно –будівельного контролю не внаслідок встановлення факту проведення будівельних робіт всупереч наданих містобудівних умов та обмежень, вимог генерального плану забудови та /або плану зонування території міста, а внаслідок наведення недостовірних даних в декларації про початок виконання будівельних робіт, виходячи з наступного.
Так, в графі декларації «Земельна ділянка використовується на підставі» заповнюється згідно з правовстановлюючим документом на неї, а не відповідно до змісту містобудівних умов чи обмежень, оскільки вони містять лише комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості, та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об’єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, а не підтверджують право власності чи право користування земельною ділянкою.
Крім того, суд зазначає, в матеріалах справи наявний лист відділу містобудування та архітектури Охтирської міської ради № 14-06/329 від 14.11.2016. щодо нецільового використання земельної ділянки. Так, в зазначеному листі надано роз’яснення , що переважним видом забудови даної зони є розміщення одноквартирних житлових будинків включно із земельними ділянками, одноквартирних житлових будинків поверховістю від одного до чотирьох поверхів, зблокованих на сусідніх земельних ділянках з виходом з кожної квартири на земельну ділянку (а.с. 32).
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна постанова про адміністративне правопорушення №303 від 15.12.2016, відповідно до якої позивача визнано винним у порушенні ч.1 ст.96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850,00 грн. (а.с. 40). Позивач погодився із зазначеною постановою та сплатив штраф у розмірі 850 грн., що підтверджується наданою до суду квитанцією (а.с. 41).
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що будівництво на земельній ділянці за адресою пров. Тельмана. 23-А, м. Охтирка виконується позивачем з порушенням вимог законодавства щодо цільового використання земельної ділянки, а тому оскаржуваний наказ №55-Н від 01.12.2016р. «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», прийнятий у відповідності з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України та позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та нечинним наказу не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та нечинним наказу – відмовити.
ОСОБА_4 може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
ОСОБА_4 набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складений та підписаний 10.04.2017.
Суддя О.А. Прилипчук
