УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 607/5005/17
провадження № 51-4726ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 24 липня 2019 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19березня 2019 року ОСОБА_4 , визнано не винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Тернопільський апеляційний суд 24 липня 2019 року залишив вирок місцевого суду без змін.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, усупереч приписам процесуального закону, у поданій скарзі не міститься обґрунтування неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а також необхідності скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції на підставах, передбачених ч.1 ст.438КПК України, з огляду на положення статей412-414 цього Кодексу.
Крім того, касаційна скарга прокурора не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Також, усупереч положенням ч.5 ст.427КПК прокурор не долучив до касаційної скаргизавірених належним чином копій оскаржуваних судових рішень.
Суд касаційної інстанції відповідно до ст. 433 КПКпереглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній належного обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу прокурора без руху і встановити йому семиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
