ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2019 року
м. Київ
справа №295/188/17
адміністративне провадження №К/9901/22328/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Желєзний І.В., Кравчук В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017р. (судді - Капустинський М.М., Мацький Є.М., Шидловський В.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірним та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком;
- зобов`язати відновити виплату пенсії з 01 червня 2015 року.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що дії пенсійного органу щодо припинення виплати їй пенсії є незаконними та такими, що суперечать Конституції України, іншим актам чинного законодавства та рішенню Конституційного суду України від 08.06.2016р. №4-рп/2016р.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 20.04.2017р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017р. постанову Богунського районного суду м. Житомира від 20.04.2017р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Адміністративний позов ОСОБА_1 за період з 01.06.2015р. по 31.12.2015р. залишено без розгляду.
В частині періоду з 20.12.2016р. по 31.12.2016р. позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не поновлення та невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 20.12.2016р.
Зобов`язано Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 20.12.2016р. по 31.12.2016р.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 за період з 01.04.2015р. по 30.05.2015р., з 01.01.2016р. по 19.12.2016р. та з 01.01.2017р. - відмовлено.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що припинивши виплату пенсії позивачу відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працює на посаді судді апеляційного суду Київської області.
З 26.03.2010р. позивач перебуває на обліку в Житомирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
З 01.04.2015р. відповідач припинив виплату позивачу пенсії.
11.07.2016р., 26.09.2016р. та 14.11.2016р. позивач зверталася до відповідача з заявами про відновлення виплати призначеної пенсії за віком.
Листами від 28.07.2016р. №235/Г-8, від 06.10.2016р. №372/Г-8 та від 28.11.2016р. №439/Г-88 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для відновлення виплати пенсії, посилаючись на те, що відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про державну службу», в редакції Законів №213-VІІІ від 02.03.2015р. та №911-VІІІ від 24.12.2015р., тимчасово у період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. та з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. відповідно, особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. З 01.01.2017р. пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про науку та науково-технічну діяльність», виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з діями відповідача щодо зупинення виплати пенсії та відмови у поновленні її виплати, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є державним службовцем, то відповідач, припинивши з 1 квітня 2015 року виплату їй пенсії діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд дійшов висновку, що враховуючи положення Законів №213-VІІІ від 02.03.2015р. та №911-VІІІ від 24.12.2015р., якими в ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» внесені відповідні зміни та встановлені тимчасові обмеження щодо виплати пенсії особам у період роботи на відповідних посадах, які в тому числі поширюються на позивача, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про часткове задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки до 01 червня 2015 року не було прийнято Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Тобто, з 01 червня 2015 року позивач втратила право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону відпали і з 01.06.2015р. по 31.12.2015р. перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії були відсутні.
Разом з тим, враховуючи строки позовної давності, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відновлення та виплати пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.06.2015р. по 31.12.2015р. підлягають залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Вирішуючи позовні вимоги в частині правомірності припинення виплати позивачу пенсії у період 2016 року, апеляційний суд виходив з того, що з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII, яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону №1058-IV (в редакції Закону №911-VIII) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII зі змінами, а саме, серед іншого, перше речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що в період з 01.01.2016р. по 19.12.2016р. відповідачем на законних підставах не поновлювалась виплата позивачу пенсії, а з 20.12.2016р. відповідач був зобов`язаний відновити виплату пенсії позивачу, і така виплата, враховуючи положення ст. 47 Закону №1058-IV (в редакції Закону №1774-VIII від 06.12.2016р.) мала здійснюватись відповідачем по 31.12.2016р.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів частково погоджується з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10.04.2015р. набрав чинності Закон №213-VIIІ, яким внесено зміни до статті 47 Закону №1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22.10.1993р. №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами від 17.11.1992р. №2790-ХІІ «Про статус народного депутата України», №889-VII, від 14.10.2014р. №1697-VII «Про прокуратуру», від 07.07.2010р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV, не виплачуються.
За пунктом 5 Прикінцевих положень цього Закону, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.
Оскільки Закон №213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону №2453-VI.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом №2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону №1058-IV.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним судом України в постанові від 24.05.2016р. (справа №333/6710/15-а), та Верховним Судом в постановах від 27.03.2018р. (справа 695/831/16-а), від 05.06.2018р. (справа №205/4414/16-а(2-а/205/118/16) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності у позивача права на поновлення виплати пенсії за віком, починаючи з 01 червня по 31 грудня 2015 року.
Разом з тим, помилковими є висновки апеляційного суду щодо залишення без розгляду позовних вимог лише по 31.12.2015р.
Так, з позовом до суду позивач звернулась 04.01.2017р., а тому враховуючи передбачений ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) шестимісячний строк звернення до суду, залишенню без розгляду підлягають позовні вимоги за період з 01.06.2015р. по 03.07.2016р.
Вирішуючи питання про наявність у позивача права на отримання пенсії за віком за період з 04.07.2016р. колегія суддів виходить з того, що з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII, яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону №1058-IV (в редакції Закону №911-VIII) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Отже, з 1 січня 2016 року призначені пенсії не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів».
Судами встановлено, що після призначення пенсії у 2010 році позивач продовжує працювати на посаді судді.
Враховуючи викладене, у період 2016 року на позивача поширювались положення статі 47 Закону №1058-IV (в редакції Закону №911-VIII) щодо припинення виплати пенсії.
Посилання суду апеляційної інстанції на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016, як на підставу для задоволення позовних вимог за період з 20.12.2016р. по 31.12.2016р., на думку колегії суддів є помилковими, оскільки вказаним рішення визнано таким, що не відповідає Конституції України, перше речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII зі змінами, в свою чергу позивачу пенсію призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», положення якого щодо обмеження виплати у вказаний період пенсії зазначеним особам, неконституційними не визнавались, є чинними, а тому підлягали застосуванню.
За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності у відповідача обов`язку поновити позивачу виплату пенсію за період з 20.12.2016р. по 31.12.2016р. є помилковими.
Вирішуючи позовні вимоги за період з 1 січня 2017 року, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відповідно до положень статті 47 Закону №1058-IV, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016р. тимчасово, по 31.12.2017 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10.12.2015р. №889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Враховуючи що на дату звернення до суду з даним позовом (04.01.2017р.) позивач продовжувала працювати на посаді судді апеляційного суду Київської області, у відповідача були відсутні правові підстави для поновлення з січня 2017 року виплати їй пенсії, призначеної відповідно до Закону №1058-IV.
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016р. №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) також є безпідставним, оскільки цим рішенням визнано неконституційними положення пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з якими позивач пов`язувала відновлення виплати пенсії з 01.06.2015 року.
Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017р. скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.06.2015р. по 03.07.2016р. - залишити без розгляду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
І.В. Желєзний
В.М. Кравчук
