ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/317/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Яхниківська»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 (головуючий суддя Шутенко І. А., судді Геза Т. Д., Плахов О. В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Яхниківська»
про забезпечення позову
у справі № 917/317/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Яхниківська»
до Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаївщина-Агро»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Комунального підприємства «Реєстраційно-Інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади та Харківської сільської ради
про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації договорів
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Яхниківська» (далі - позивач, ТОВ «Дружба Яхниківська») звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про забезпечення майбутнього позову про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів оренди землі шляхом заборони Лохвицькій районній державній адміністрації Полтавської області, Товариству з обмеженою відповідальністю «Гаївщина-Агро» (далі - відповідачі) та будь-яким іншим особам, за виключенням ТОВ «Дружба Яхниківська», вчиняти будь-які дії щодо передачі та користування, в тому числі шляхом оранки, культивації, сівби, підживлення, збирання врожаю та інших дій на земельних ділянках площею 8,006 га кадастровий номер 5322688400:00:002:1067, площею 4,2592 га кадастровий номер 5322688400:00:004:0404, площею 8,6320 га кадастровий номер 5322688400:00:007:0405, площею 2,6590 га кадастровий номер 5322688400:00:001:1064, площею 5,9992 га кадастровий номер 5322688400:00:002:1066, площею 8,7046 га кадастровий номер 5322688400:00:002:1063, площею 3,3463 га кадастровий номер 5322688400:00:004:0407, площею 7,3955 га кадастровий номер 5322688400:00:002:1072, площею 6,2936га кадастровий номер 5322688400:00:002:1070, площею 1,3598 га кадастровий номер 5322688400:00:002:1069, площею 1,6550 га кадастровий номер 5322688400:00:001:4123, площею 2,6017 га кадастровий номер 5322688400:00:001:4122, площею 2,9543 га кадастровий номер 5322688400:00:001:4121, площею 2,3943 га кадастровий номер 5322688400:00:001:4120, площею 1,1153 га кадастровий номер 5322688400:00:004:0406, площею 2,9542 га кадастровий номер 5322688400:00:002:1068, площею 1,4303 га кадастровий номер 5322688400:00:002:0984, площею 5,0000 га кадастровий номер 5322688400:00:002:0986, площею 7,1020 га кадастровий номер 5322688400:00:004:0408, площею 18,1649 га кадастровий номер 5322688400:00:002:1071.
2. Позивач посилається на те, що розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 04.04.2018 № 109, від 08.06.2018 № 190, від 26.06.2018 № 225 прийняті в порушення вимог законодавства, поза межами повноважень наданих районним державним адміністраціям, тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а договори оренди землі від 08.06.2018 від 26.06.2018 суперечать актам цивільного законодавства, оскільки порушують права ТОВ «Дружба Яхниківська», як законного власника земельних ділянок площею 8,2226 га, площею 4,2592 га, площею 8,6320 га, площею 2,6590 га, площею 5,9992 га, площею 8,7046 га, площею 3,3463 га, площею 7,3955 га, площею 6,2936 га, площею 1,3598 га, площею 1,6550 га, площею 2,6017 га, площею 2,9543 га, площею 2,3943 га, площею 1,1153 га, площею 2,9542 га, площею 1,4303 га, площею 5,0000 га, площею 7,1020 га, площею 18,1649 га та підлягають скасуванню.
3. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «Дружба Яхниківська» зазначає те, що товариство здійснює діяльність з вирощування зернових культур на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області та, будучи правонаступником КСП «Дружба», має право на земельні ділянки, які є обєктом оренди за оспорюваними договорами оренди землі. Маючи укладені та зареєстровані договори оренди, які є предметом спору, ТОВ «Гаївщина-Агро» має намір навесні 2019 використовувати вказані земельні ділянки в господарській діяльності шляхом проведення весняно-польових робіт, у тому числі здійснення оранки, культивації, сівби, підживлення, з подальшим збиранням врожаю, про що свідчить неодноразове звернення генерального директора ТОВ «Гаївщина-Агро» Дворника І. О. до директора ТОВ «Дружба Яхниківська» Дерябіна В. М. з вимогою передачі земельних ділянок, як наслідок, в разі проведення орендарем весняно-польових робіт право позивача на спірні земельні ділянки буде порушено, а виконанння рішення ускладнено у зв`язку зі специфікою проведення агропромислового циклу.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.02.2019 заяву ТОВ «Дружба Яхниківська» про забезпечення позову задоволено.
5. Ухвала мотивована положеннями статей 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з посиланням на які місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, обґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову, які сприятимуть запобіганню порушення прав позивача, оскільки безпососереднє відношення позивача до орендованих ТОВ «Гаївщина-Агро» земельних ділянок підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю від 15.11.1995 серії ПЛ № 008 про передачу у колективну власність 2712,2 га землі в межах згідно з планом, який є чинним.
6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.02.2019 скасовано, у задоволенні заяви ТОВ «Дружба Яхниківська» про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
7. Зазначена постанова мотивована статтями 204, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтями 73, 136, 137 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову не утруднить виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки наслідком задоволення позову про визнання недійсними договорів оренди землі, у яких позивач не є стороною, не буде визнання за товариством права користування спірними земельними ділянками. Апеляційний господарський суд зазначає, що саме позивач мав довести наявність зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обґрунтувати яким чином заходи забезпечення позову забезпечать реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що вжиті заходи забезпечення позову неможливо назвати співрозмірними заявленим вимогам, а також розумними і справедливими. Вжиті заходи забезпечення позову, за висновком апеляційного господарського суду порушують збалансованість інтересів сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. ТОВ «Дружба Яхниківська» подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що маючи укладені та зареєстровані договори оренди, ТОВ «Гаївщина-Агро» має намір використовувати земельні ділянки в господарській діяльності шляхом проведення весняно-польових робіт, у тому числі здійснення оранки, культивації, сівби, підживлення, з подальшим збиранням врожаю, про що свідчить неодноразове звернення генерального директора ТОВ «Гаївщина-Агро» Дворника І. О. до директора ТОВ «Дружба Яхниківська» Дерябіна В. М. з вимогою передачі земельних ділянок.
10. Скаржник посилається на те, що спірні земельні ділянки оброблені ТОВ «Дружба Яхниківська» з осені 2018 в складі масивів розпайованих земельних ділянок, а їх частина засіяна озимими культурами восени 2018, у зв`язку із чим у разі проведення ТОВ «Гаївщина-Агро» весняно-польових робіт право ТОВ «Дружба Яхниківська» на ці земельні ділянки буде порушено, а виконання рішення суду ускладнено у зв`язку зі специфікою проведення агропромислового циклу.
11. Заявник зазначає, що при винесення оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, статті 136, 137 ГПК України.
Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
12. Відповідачі по справі не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
13. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
15. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
16. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
17. У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
18. Отже, з урахуванням вимог, передбачених вищенаведеними нормами ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
19. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.
20. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
21. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
22. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
23. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується.
Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
24. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
25. Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Реституція як спосіб захисту цивільного права, визначена частиною першою статті 216 ЦК України, застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
26. Оскільки у даному випадку ТОВ «Дружба Яхниківська» звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18).
27. Колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду про те, що, задовольняючи заяву товариства про забезпечення позову шляхом заборони орендарю розпоряджатися земельними ділянками, які наразі є об`єктом оренди за оспорюваними договорами оренди від 2018 року, місцевий господарський суд, помилково виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру, оскільки з наявних матеріалів справи не вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову про визнання вказаних договорів оренди недійсними, адже застосування передбачених ЦК України наслідків недійсності оспорюваних правочинів (двосторонньої реституції) призведе передусім до повернення спірних земельних ділянок Лохвицькій РДА як орендодавцю, а не до поновлення порушених прав товариства, яке не є стороною цих правочинів, але вважає себе правонаступником КСП «Дружба» - власника цих земельних ділянок.
28. Відтак апеляційний суд правомірно зазначив, що позивач не довів яким чином невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим чи утруднить виконання рішення суду. За висновком апеляційного господарського суду вжиті заходи забезпечення позову не можливо назвати співрозмірними заявленим вимогам, а також розумними та справедливими.
29. Судом апеляційної інстанції правильно зауважено на передчасності висновку місцевого господарського суду про те, що лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.03.2018 № 326/110-18 та Державний акт на право колективної власності на землю від 15.07.1995 серії ПЛ № 008 дають змогу безсумнівно ідентифікувати, що за оспорюваними договорами оренди передані саме ті земельні ділянки, які входять до складу земель вказаних в Державному акті від 15.07.1995 серії ПЛ № 008. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог, а отже наявність чи відсутність правонаступництва ТОВ «Дружба Яхниківська» щодо КСП «ДРУЖБА», як і ті обставини, що в оренду за спірними договорами передані саме ті земельних ділянки, які входять до складу земель, зазначених в Державному акті, має бути предметом доказування під час розгляду справи по суті позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.
30. Отже, апеляційним судом достеменно встановлено та скаржником не спростовано той факт, що товариство належними і допустимими доказами не обґрунтувало того, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову унеможливить чи утруднить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Так само лише посилання у заяві на потенційну неможливість використання спірних земельних ділянок, користувачем яких на цей час є ТОВ «Гаївщина-Агро» на підставі договорів оренди землі, правомірність яких презюмується, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
31. У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона ТОВ «Гаївщина- Агро», яке користується спірними земельними ділянками на підставі договорів оренди, вчиняти будь-які дії щодо передачі та користування, в тому числі шляхом оранки, культивації, сівби, підживлення, збирання врожаю та інших дій на земельних ділянках фактично призводить до блокування господарської діяльності орендаря ТОВ «Гаївщина-Агро» і за умови недоведеності наявності порушення прав позивача у зв`язку з укладенням спірних правочинів свідчитиме про його неспіврозмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін у справі.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 917/258/19.
32. Відтак, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
34. Звертаючись із касаційною скаргою, ТОВ «Дружба Яхниківська» не спростувало висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у справі № 917/317/19 та не довело порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
35. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Дружба Яхниківська» залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 - без змін.
Розподіл судових витрат
36. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Яхниківська» залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 917/317/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил
