Постанова
Іменем України
29серпня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» та ТОВ «Промоушн Стафф» на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження та касаційну скаргу цього адвоката в інтересах ТОВ «Промоушн Стафф» на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 42017100000001297.
1. Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи особи, яка їх подала
Адвокат ОСОБА_6 у своїх касаційних скаргах, які є подібними за змістом та вимогами, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону, ставить вимоги скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги мотивує неправомірністю дій суддів апеляційного суду, які при постановленні оскаржуваних рішень порушили вимоги ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), проаналізувавши доводи в апеляційних скаргах на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, та вважає, що суд мав розглянути апеляційні скарги тільки в судовому засіданні шляхом безпосереднього дослідження наданих доказів та із забезпеченням сторонам можливості висловити свої доводи дійти висновку щодо впливу ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів на господарську та статутну діяльність підприємств. Зазначає, що право на оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді прямо передбачено приписами п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК України у зв`язку саме з обмеженнями здійснення в подальшому господарської діяльності товариств взагалі. Також акцентує увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 травня 2018 року щодо неефективності судового контролю як засобу захисту під час підготовчого провадження.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень
2.1 Суд першої інстанції
2.1.1 Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року задоволено клопотання слідчого про надання тимчасового доступу до речей і документівТОВ «Промоушн Аутсорсинг» та ТОВ «Промоушн Стафф», які перебувають у володінні банківських установ, з можливістю вилучити оригінали цих документів.
2.1.2 Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року задоволено клопотання слідчого про надання тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ТОВ «Промоушн Стафф», з можливістю вилучення їх оригіналів.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржуються
2.2.1 Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Промоушн Стафф» та ТОВ «Промоушн Аутсорсинг», на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року про надання тимчасового доступу до речей і документів ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» та ТОВ «Промоушн Стафф», які перебувають у володінні банківських установ, з можливістю вилучити оригінали цих документів.
2.2.2 Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами генерального директора ТОВ «Промоушн Стафф» ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Промоушн Стафф» на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року про надання тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ТОВ «Промоушн Стафф», з можливістю вилучення їх оригіналів.
3. Обставини у кримінальному провадженні, встановлені під час розгляду клопотань органу досудового розслідування
Як зазначено в ухвалах слідчого судді від 11 липня 2018 року про розгляд клопотання слідчого в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017100000001297 від 17 жовтня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні банківських установ, за даними витягу з ЄРДР група підприємств, зареєстрованих в м. Києві, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно завищила вартість за рахунок включення податку на додану вартість при реалізації програмного забезпечення іншим підприємствам, які протягом 2014 2018 років перерахували на рахунки підконтрольних їм комерційних структур понад 1,5 млрд грн, за нібито надання останнім послуги аутсорсингу, в результаті чого завдали збитків інтересам держави на загальну суму понад 955 млн грн.
З метою перевірки фактів руху грошових коштів на рахунках, відкритих у банківських установах, які перебувають у володінні банківських установ у місті Києві, а також копій документів, оригінали яких містяться на магнітних (електронних) носіях та які відображують надходження та списання грошових коштів по рахункам товариств, оскільки така інформація має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого про надання тимчасового доступу до документів, про що постановлено відповідні рішення [2.1.1, 2.1.2].
4. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні касаційного суду заперечила проти доводів адвоката ОСОБА_6 у касаційних скаргах, вважала оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими.
5. Мотиви Верховного Суду
Як убачається з матеріалів провадження, Апеляційний суд міста Києваухвалами від 07 серпня 2018 року та від 15 серпня 2018 року відмовив у відкритті апеляційних проваджень за апеляційними скаргами генерального директора ТОВ «Промоушн Стафф» ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» та ТОВ «Промоушн Стафф»на ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року, оскільки такі ухвали слідчого судді апеляційному оскарженню не підлягають.
Обґрунтовуючи свої рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з положеннями ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, а ч. 1 ст. 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.
Особа, що оскаржує в апеляційному порядку ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має довести, що ця ухвала є предметом апеляційного оскарження в значенні п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК України. Таким чином, питання про те, чи є ухвала такою, що перешкоджає здійснювати господарську діяльність, є питанням прийнятності апеляційної скарги, яке вирішується судом на стадії відкриття провадження. Тому на цій стадії необхідно довести прийнятність апеляційної скарги, тобто надати prima facie докази тим обставинам, які є суттєвими для вирішення того, чи може бути ухвала слідчого судді оскаржена в апеляційному порядку.
Підставою для відмови у відкритті апеляційним судом проваджень послугувала відсутність в апеляційних скаргах в інтересах ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» та ТОВ «Промоушн Стафф» доказів на підтвердження будь-яких реальних перешкод, які створили оскаржувані ухвали та які стали на заваді поточній діяльності юридичних осіб, а зі змісту судових рішень видно, що слідчий суддя надав дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів (з можливістю вилучення документів) стосовно руху коштів на рахунках підприємств, призначення платежів, дати та часу здійснення платежів, вхідних і вихідних залишків коштів, назв контрагентів, які перераховували та яким перераховані кошти, виписок тощо.
Отже, зазначивши в апеляційних скаргах тільки про можливість зупинення діяльності компаній, адвокат та представник товариства не навели жодних доказів на підтвердження реальних перешкод, які створили оскаржені ухвали здійсненню поточної діяльності товариств.
Таким чином, доводи, наведені в касаційних скаргах, не спростовують вказаних висновків апеляційного суду, який обґрунтовано встановив, щоТОВ «Промоушн Аутсорсинг» та ТОВ «Промоушн Стафф» не були позбавлені можливості здійснювати свою діяльністьвнаслідок постановлення ухвал про надання доступу та вилучення відповідних документів. Із таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
Крім того, відмова апеляційного суду в перегляді в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, окреме оскарження якої на цій стадії законом не передбачено, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційних скаргах.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 рішення від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції»).
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Не підлягає застосуванню в цьому провадженні й правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 травня 2018 року (справа № 243/6674/17-к), оскільки він стосується можливості апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення комплексної позапланової перевірки, які не передбачені КПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що оспорювані ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають, та відмовивши у відкритті проваджень за апеляційними скаргами в інтересах товариств, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд
у х в а л и в:
Касаційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» та ТОВ «Промоушн Стафф» залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року залишити без зміни.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
