Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 466/4738/18
провадження № 61-7543св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Служба автомобільних доріг у Львівській області,
третя особа - виконуючий обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області Кандибор Руслан Васильович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області на постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Львівській області, третя особа - виконуючий обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області Кандибор Р. В., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 10 жовтня 2013 року він працював на посаді начальника відділу з організації та безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області. 28 липня 2017 року наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області його переведено на посаду провідного інженера з організації безпеки дорожнього руху відділу з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, штучних споруд та безпеки дорожнього руху у зв`язку з реорганізацією відділу відповідно до наказу Служби автомобільних доріг у Львівській області від 19 липня 2017 року № 269. Наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області від 02 січня 2018 року його переведено на посаду провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху у зв`язку із створенням відділу з організації безпеки дорожнього руху. Наказом від 16 травня 2018 року його звільнено із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул.
Таке звільнення вважає незаконним, оскільки 24-25 квітня 2018 року він знаходився у черговій відпустці, яка повинна була бути продовжена відповідно до його заяви та листка непрацездатності, поданих ним 18 квітня 2018 року у Службу автомобільних доріг у Львівській області, яка була прийнята старшим інспектором з кадрів - ОСОБА_2 . У зв`язку із подачею листа непрацездатності, вважав, що відпустка продовжена, а тому не виходив на роботу. 10 травня 2018 року, вийшовши на роботу після відпустки, він дізнався, що дні невиходу на роботу 24 та 25 квітня 2018 року визнані прогулами і його звільнено з роботи з 24 квітня 2018 року.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 02 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт подання ним заяви на продовження відпустки, тому невихід на роботу 24 та 25 квітня 2018 року є прогулом без поважних причин, що є правовою підставою для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 02 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано наказ в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16 травня 2018 року № 19 з посади провідного інженера відділу з організації та безпеки дорожнього руху з 24 квітня 2018 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області з 24 квітня 2018 року.
Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Львівській області на користь ОСОБА_1 151 587,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2018 року по 19 березня 2019 року (без врахування податків та обов`язкових платежів).
Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Львівській області в дохід держави судовий збір в розмірі 5 551,67 грн.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області та присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, допущено до негайного виконання.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що не можна визнати прогулом без поважних причин вихід у відпустку чи продовження відпустки, коли працівник має суб`єктивне право на її одержання в точно визначений строк, (в даному випадку у зв`язку з перебуванням на лікуванні під час відпустки), якщо працівник подав листок непрацездатності під час основної відпустки. Отже, у діях ОСОБА_1 відсутній критерій кваліфікації його дій - без поважних причин, тому позовні вимоги є обґрунтованими.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду Служба автомобільних доріг у Львівській області просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що позивачем всупереч вимог статті 80 КЗпП України не надано доказів подання ним 18 квітня 2018 року роботодавцю заяви про продовження щорічної основної відпустки на 22 календарних дні. Апеляційним судом факт подання заяви не встановлено, неправильно розтлумачено норми частини другої статті 80 КЗпП України, статей 5, 11 Закону України «Про відпустки», та вирішено позовні вимоги з підстав відсутності у позивача обов`язку подання такої заяви. Настання обставин, визначених у пунктах 1-4 частини другої статті 11 Закону України «Про відпустки», не є підставою для працівника на свій розсуд вирішувати питання про перенесення відпустки на період, безпосереднього наступний за днем припинення дії цих обставин., невикористана частина відпустки має бути надана роботодавцем на підставі відповідного наказу.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначав, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на нормам трудового законодавства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами установлено, що ОСОБА_1 працював у Службі автомобільних доріг у Львівській області з 10 жовтня 2013 року на різних керівних посадах.
Наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області від 02 січня 2018 року № 3 ОСОБА_1 переведено на посаду провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху (а. с. 10).
На підставі заяви ОСОБА_1 йому було надано щорічну основну відпустку терміном 30 календарних днів з 24 березня 2018 року по 23 квітня 2018 року включно (а. с. 10 е-є).
З 27 березня 2018 року по 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному клінічному лікувально-діагностичному кардіологічному центрі, що підтверджується поданою суду копією листка непрацездатності серії АДП № 012742 від 17 квітня 2018 року (а. с. 10 ж).
Наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області від 16 травня 2018 року № 19 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 24 квітня 2018 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин 24 та 25 квітня 2018 року) (а. с. 33)
Відповідно до статті 11 Закону України «Про відпустки», статті 80 КЗпП України щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України «Про відпустки».
Тобто, працівник у разі непрацездатності одержує право на продовження щорічної відпустки, що реалізується на підставі поданої заяви, у якій він висловлює бажання щодо продовження чи перенесення відпустки; роботодавцем в свою чергу видається відповідний наказ із зазначенням усіх необхідних для наказу реквізитів, у тому числі із зазначенням підстави видачі наказу. Із наказом працівник повинен бути ознайомлений.
На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 надав суду копію заяви про продовження відпустки. На заяві не міститься відмітки про її отримання Службою автомобільних доріг у Львівській області, відсутні дані посадової особи, яка отримала цю заяву, та не міститься відтиску штампу підприємства.
Відповідно до витягів з Журналу реєстрації вхідної документації за 2017-2018 роки Служби автомобільних доріг у Львівській області та Журналу внутрішньої переписки Служби автомобільних доріг у Львівській області 2018 рік до Служби автомобільних доріг у Львівській не надходила заява ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про продовження відпустки (а. с. 118-131).
Суд першої інстанції, врахувавши наведені вище норми матеріального права та, надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт подачі заяви роботодавцю про продовження відпустки.
Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП Українипідставою для розірвання трудового договору може бути прогул без поважних причин, яким є в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.
Із витягу з Книги реєстрації виходів на роботу працівників Служби автомобільних доріг у Львівській області вбачається, що в ньому відсутній підпис ОСОБА_1 про вихід на роботу 24 квітня 2018 року та 25 квітня 2018 року (а. с. 116-117).
Табелем робочого часу за квітень 2018 року Служби автомобільних доріг у Львівській області підтверджується, що 24 квітня та 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 не з`явився на роботу (а. с. 115).
За фактом відсутності позивача на роботі були складені відповідні Акти про відсутність на роботі від 24-27 квітня 2018 року, 02 -05 травня 2018 року, 07, 08 травня 2018 року.
03 травня 2018 року наказом в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області № 113 призначено службове розслідування щодо з`ясування причин відсутності на робочому місці провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області ОСОБА_1 . впродовж тривалого періоду, за результатами якого 10 травня 2018 року складено Акт розслідування, яким встановлено відсутність позивача на роботі 24 та 25 квітня 2018 року (а. с. 30).
08 травня 2018 року за заявою ОСОБА_1 Головним управлінням Держпраці у Львівській області, яке відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю, проводилось інспекційне відвідування у Службі автомобільних доріг у Львівській області. За його результатами порушень Службою автомобільних доріг у Львівській області чинного трудового законодавства України щодо позивача не було виявлено, про що 08 травня 2018 року складено Акт № ЛВ 407/592/АВ (а. с. 66-75).
Суд першої інстанції, встановивши, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт подачі заяви роботодавцю про продовження відпустки, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач самостійно продовжив перебування у відпустці, без дотримання встановленої нормами трудового законодавства процедури, тобто вчинив прогул без поважних причин 24 та 25 квітня 2018 року, за який був звільнений відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції на наведені обставини та норми матеріального права уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку, що не можна визнати прогулом без поважних причин продовження відпустки, коли працівник має суб`єктивне право на її одержання в точно визначений строк, якщо працівник подав листок непрацездатності під час основної відпустки.
Разом з цим суд першої інстанції відповідно до вимог статті 89 ЦПК України надав оцінку наведеним обставинам, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне, обґрунтоване і справедливе рішення.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 02 жовтня 2018 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. А. Калараш А. О. Лесько Є. В. Петров С. П. Штелик
