open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 466/4738/18
Моніторити
Постанова /15.03.2021/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /10.12.2020/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /10.12.2020/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /15.09.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /04.06.2020/ Шевченківський районний суд м.Львова Постанова /04.03.2020/ Касаційний цивільний суд Постанова /21.08.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /09.08.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /19.04.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /19.03.2019/ Львівський апеляційний суд Постанова /19.03.2019/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /21.12.2018/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /13.11.2018/ Львівський апеляційний суд Рішення /02.10.2018/ Шевченківський районний суд м.Львова Рішення /02.10.2018/ Шевченківський районний суд м.Львова Ухвала суду /17.09.2018/ Шевченківський районний суд м.Львова Ухвала суду /26.07.2018/ Шевченківський районний суд м.Львова Ухвала суду /19.06.2018/ Шевченківський районний суд м.Львова
emblem
Справа № 466/4738/18
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /15.03.2021/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /10.12.2020/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /10.12.2020/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /15.09.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /04.06.2020/ Шевченківський районний суд м.Львова Постанова /04.03.2020/ Касаційний цивільний суд Постанова /21.08.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /09.08.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /19.04.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /19.03.2019/ Львівський апеляційний суд Постанова /19.03.2019/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /21.12.2018/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /13.11.2018/ Львівський апеляційний суд Рішення /02.10.2018/ Шевченківський районний суд м.Львова Рішення /02.10.2018/ Шевченківський районний суд м.Львова Ухвала суду /17.09.2018/ Шевченківський районний суд м.Львова Ухвала суду /26.07.2018/ Шевченківський районний суд м.Львова Ухвала суду /19.06.2018/ Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 466/4738/18 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/2507/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Р.

Категорія:54

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р..

суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

секретар: Фейір К.О.

з участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2018 року ухваленого судом у складі судді Білінської Г.Б. у справі №466/4738/18 за позовом ОСОБА_2 до Служби автомобільних доріг у Львівській області, третьої особи – виконуючого обов’язки начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області ОСОБА_5 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогул,-

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Служби автомобільних доріг у Львівській області та просить скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, визнати незаконною бездіяльність в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області ОСОБА_5

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 10.10.2013р. він працював на посаді начальника відділу з організації та безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області. 28.07.2017р. наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області позивача переведено на посаду провідного інженера з організації безпеки дорожнього руху відділу з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, штучних споруд та безпеки дорожнього руху у зв’язку з реорганізацією відділу відповідно до наказу Служби автомобільних доріг у Львівській області № 269 від 19.07.2017р. Наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області від 02.01.2018 р. позивача переведено на посаду провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху у зв’язку із створенням відділу з організації безпеки дорожнього руху. Наказом від 16.05.2018р. позивача звільнено із займаної посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул. Таке звільнення позивач вважає незаконним, оскільки 24-25.04.2018р. він знаходився у черговій відпустці, яка повинна була бути продовжена відповідно до його заяви та листка непрацездатності, поданих ним 18.04.2018р. у Службу автомобільних доріг у Львівській області, яка була прийнята старшим інспектором з кадрів – ОСОБА_6 Позивач вважав, що у зв»язку із подачею листа непрацездатності, йому продовжена відпустка, а тому не виходив на роботу. 10.05.2018р.,вийшовши на роботу після відпустки, він дізнався, що дні невиходу на роботу 24 та 25 квітня 2018 року визнані прогулами і його звільнено з роботи з 24.04.2018р.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що висновок суду про необхідність подання працівником заяви на продовження щорічної відпустки є помилковим так як жодна норма трудового законодавства такої вимоги не ставить. Вважає, що оскільки він належним чином повідомив про те, що перебував під час відпустки на лікарняному та надав у відділ кадрів листок непрацездатності, щорічна відпустка у якій він перебував повинна автоматично продовжуватися. Звертає увагу, що у ст.80 КЗпП України передбачені випадки, коли вимагається згода перенесення щорічної відпустки на інший період, а не її продовження. Зазначає, що частина 2 ст.80 КЗпП України у якій йдеться про продовження відпустки, не передбачає обов’язку працівника подавати будь-які інші документи, окрім листка тимчасової непрацездатності. Не з’ясованим залишився той факт, чи причини відсутності на роботі 24 та 25 квітня 2018 року були не поважними, що є визначальним для прийняття законного і обґрунтованого рішення. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На апеляційну скаргу ОСОБА_2 представником відповідача ОСОБА_7 не надано Відзив як це вимагається статтею 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), а подано пояснення по справі (а.с. 183-184). У зазначеному поясненні по справі представник відповідача зазначає, що позивач ОСОБА_2 визнає факт відсутності на робочому місці 24 та 25 квітня 2018 року, відтак звільнення такого по ст.40 п.4 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) останім не спростовано. Підстави для скасування оскаржуваного рішення суду відсутні.

Третя особа по справі –виконуючий обов»язки начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, не забезпечив явки свого представника, хоч належним чином був повідомлений про день і час слухання справи, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням яке долучене до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 372 ч.2 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із статтею 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

За приписами статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 12, 76-81 ЦПК визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона на підставі належних, допустимих та достовірних доказів повинна довести ті обставини, а які вона посилається як на підставу свої вимог чи заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вище вимогам, оскаржуване рішення суду не відповідає.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_2 працював у Службі автомобільних доріг (далі САД) з 10.10.2013 року на різних керівних посадах.

Наказом №3 від 02 січня 2018 року САД ОСОБА_2 переведено на посаду провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху.

Наказом №19 від 16.05.2018 року позивача ОСОБА_2 звільнено з роботи з 24 квітня 2018 року за ст.40 п.4 КЗпП України (за прогул без поважних причин 24 та 25 квітня 2018 року).

Таке звільнення з роботи позивач вважає незаконним, прогулу без поважних причин не вчиняв, оскільки знаходився у відпустці, яка була продовжена внаслідок перебування на стаціонарному лікуванні під час відпустки.

В обґрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги посилається на те, що згідно Наказу №17 від 21.03.2018 року САД на підставі поданої ним заяви, йому надано щорічну основну відпустку терміном 30 календарних днів - з 24.03.2018 року по 23.04.2018 року включно.

27 березня 2018 року позивач ОСОБА_2 був госпіталізований та перебував на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному клінічному лікувально-діагностичному кардіологічному центрі до 17 квітня 2018 року, що підтверджується листком непрацездатності серія АДП № 012742 від 17 квітня 2018 року. Перебування на стаціонарному лікуванні в період з 27 березня 2018 року по 17 квітня 2018 року охопило 22 календарні дні перебування у відпустці.

18 квітня 2018 року позивач по справі ОСОБА_2 подав у відділ кадрів САД оригінал листка непрацездатності, який був прийнятий старшим інспектором відділу кадрів ОСОБА_6 , чого не заперечив представник відповідача, оскільки згідно листка непрацездатності йому було проведено перерахунок, виплачені лікарняні та в табелі обліку робочого часу зроблено відмітку про перебування на лікарняному. (а.с.95-96).

Згідно пояснень позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 одночасно із листком непрацездатності позивач надав у відділ кадрів заяву на продовження відпустки на 22 календарних дні, що заперечується відповідачем та його представником з посиланням на матеріали перевірки Головного управління Держпраці у Львівській області від 08.05.2018 року ( а.с. 66-76).

Будучи впевненим у тому, що перебуває у відпустці, відповідно 24, 25 квітня 2018 року на роботу не виходив.

Вважає, що прогул не допускав, відсутність його на роботі у зазначені дні була викликана продовженням відпустки. Вважає, що ст. інспектор відділу кадрів, прийнявши лікарняний листок та заяву, повинен був повідомити про всі вимоги щодо належного оформлення продовження відпустки, яка була охоплена лікарняним, хоч в усній розмові йому кадровиком було сказано, що вправі продовжувати відпустку так як є лікарняний. Щодо того, щоб зробити відмітку на копії заяви про здачу такої у відділ кадрів, повідомлений не був ні інспектором відділу кадрів, ні бухгалтерією, які проводили йому перерахунок, а тому належних доказів про надання заяви щодо продовження відпустки представити не може, хоч на даний час вважає, що така заява не була потрібна. Пред»явивши у відділ кадрів лікарняний листок, був впевнений, що подальше продовження та оформлення відпустки проводиться ст. інспектором відділу кадрів. Окрім цього, його засоби зв»язку були відомі всім ІТП САД, однак жодних вимог, причин не з»ясовували до того часу, поки він сам особисто не з»ясував зазначене та дізнався про звільнення по ст. 40 п.4 КЗпП.

Відповідно до ст.80 ч.2 п.1 КЗпП, ст. 11 ч.2 п.1 Закону «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Статтею 80 КЗпП чітко визначено, що якщо непрацездатність настала в період відпустки, відпустка підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник був непрацездатний. Працівник одержує право на продовження щорічної відпустки у разі непрацездатності незалежно від того, підлягає виплаті за період тимчасової непрацездатності допомога у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю чи ні.

Інші вимоги та порядок узгодження, якщо працівник не зацікавлений у продовженні відпустки на ту кількість днів непрацездатності за яку він не має права на одержання допомоги з державного соціального страхування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції помилково зазначав, що відсутність заяви позивача на продовження відпустки не давала йому права на продовження такої та погодився з поясненнями відповідача, що 24 та 25 квітня 2018 року ОСОБА_2 допустив прогул без поважних причин, що є підставою для звільнення по ст. 40 п.4 КЗпП України.

За змістом ст. 40 п.4 КЗпП підставою для звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є прогул ( в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Законодавець, визначаючи причини поважними, зазначає, що поважними є причини, що виключають вину працівника. Не можна визнати прогулом без поважних причин вихід у відпустку чи продовження відпустки, коли працівник має суб»активне право на її одержання в точно визначений строк , ( в даному випадку у зв»язку з перебуванням на лікуванні під час відпустки), якщо працівник подав листок непрацездатності під час основної відпустки.

Отже, у діях позивача ОСОБА_2 відсутній критерій кваліфікації його дій- без поважних причин.

Враховуючи наведене, суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_2 прогулу без поважних причин та відмовив останньому у задоволенні позову про поновлення на роботі безпідставно. Колегія суддів приходить до висновку про поновлення позивача на роботі із виплатою йому середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. В частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність в.о. начальника САД у Львівській області ОСОБА_5 (на даний час начальник) щодо залишення без розгляду та задоволення питання про продовження позивачу ОСОБА_2 на підставі листка непрацездатності серія АДП № 012742 від 17.04.2018 року, виданого Львівським обласним клінічним лікувально-діагностичним кардіологічним центром, на 22 календарні дні щорічної основної відпустки, наданої відповідно до Наказу №17 від 21.03.2018 року суд відмовляє за безпідставністю. Відповідно до посадової інструкції ст. інспектора відділу кадрів, зазначені питання продовження відпустки при перебуванні на лікуванні під час основної відпустки, входять в обов»язки належного оформлення працівника відділу кадрів та оформляються останнім Наказом. При пред»явленні позивачем листка непрацездатності у відділ кадрів, такий був прийнятий, бухгалтерією проведено перерахунок з відміткою у табелі обліку часу перебування на лікуванні, що належно завірено начальником ОСОБА_5

Відповідно до ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Згідно п.32 аб.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв»язку з незаконним звільненням або не переведенням, відстороненням від роботи- невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (із наступними змінами ).

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_2 з 24 березня 2018 року перебував у відпустці, тому для розрахунку судом взято два повні робочі місяці, що передували відпустці-це січень та лютий 2018 року.

Відповідно до Довідки від 05.06.2018 року № САД 00000043 заробітна плата за ці місяці становила 17 445,60 грн. + 10 176, 60 грн. : 41 робочий день = 673, 72 грн. середньоденний заробіток.

Час вимушеного прогулу становив 225 робочих днів та сума вимушеного прогулу складає 151 587 грн. ( 673,72 грн. х 225 робочих днів = 151, 587 грн.

Відповідно до ст. 376 ч.1 п.3,4 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що судом при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог частково.

За приписами ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно посвідчення серія Є № 034967 від 18 травня 2018, року позивач є особою із інвалідністю 2-ої групи (а.с. 40) , спір відноситься до категорії трудових, а тому відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від оплати судового збору .

При розподілі судових витрат, суд, керуючись ч.2 п.1 ст. 141 ЦПК зазначає, що у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача і такий згідно розрахунків становить 5 551,67 грн. (при подачі позовної заяви в суд 1-ої інстанції - 2220,67 грн., при подачі апеляційної скарги 3 331 грн. = 5 551,67).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3, 4, 383, 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати наказ в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області від 16.05.2018 року №19 «Про звільнення ОСОБА_2В.» з посади провідного інженера відділу з організації та безпеки дорожнього руху з 24.04.2018 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області з 24.04.2018 року.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Львівській області (код ЄДРПОУ 25253009, місце знаходження: м. Львів вул. В.Великого, 54) в користь ОСОБА_2 (паспорт серії КВ № 718337, виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області, ІПН НОМЕР_1) 151 587 (Сто п»ятдесят одну тисячу п»ятсот вісімдесят сім) грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.04.2018 року по 19.03.2019 року ( без врахування податків та обов»язкових платежів).

Стягнути із Служби автомобільних доріг у Львівській області (код ЄДРПОУ 25253009, місце знаходження: м. Львів вул. В.Великого,54) в дохід держави судовий збір в розмірі 5 551, 67 (п»ять тисяч п»ятсот п»тдесят одну гривню 67 коп.).

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області та присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 25 березня 2019 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді : Т.І.Приколота

ОСОБА _8

Джерело: ЄДРСР 80780813
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку