Постанова

Іменем України

22 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 701/1114/16-к

провадження № 51-6327км18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого директора ТОВ «Кищенці» ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250210000083, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Дзензелівка Черкаської області, жительки смт Маньківка Черкаської області, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Маньківського районного суду Черкаської області від

27 квітня 2017 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 680 грн у дохід держави.

Відповідно до ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнено від покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні злочину за таких обставин.

У серпні 2008 року ОСОБА_8 отримала від представників

ТОВ «Кищенці», юридична адреса якого: вул. Генерала А. Дрофи, с. Кищенці Маньківського району Черкаської області, проект додаткової угоди до договору оренди землі від 17 грудня 2014 року № 156, укладеного між її чоловіком ОСОБА_9 та ТОВ «Кищенці», який є офіційним документом. Ознайомившись з цим документом та встановивши, що додаткова угода змінює умови основного договору, зокрема підвищує розмір виплат за користування орендарем земельною ділянкою з 1,5 % від нормативної грошової оцінки (згідно з договором оренди землі від 21 вересня 2004 року) до 5 % (згідно з додатковою угодою від 10 вересня 2008 року), ОСОБА_8 , усвідомлюючи свої протиправні дії, діючи умисно та з метою збагачення, не маючи на те відповідних повноважень, поставила свій підпис у графі орендодавця в бланку зазначеної вище додаткової угоди і в подальшому передала підроблений офіційний документ представникам ТОВ «Кищенці» з метою отримати певні права, обумовлені в умовах угоди, а саме отримати щорічні виплати за оренду землі в розмірі 5 % від проіндексованої грошової земельної ділянки, що на 3,5 % більше, ніж зазначено в п. 9 договору оренди землі № 156. На підставі зазначеної додаткової угоди ТОВ «Кищенці» було здійснено відповідні виплати ОСОБА_9 за користування земельною ділянкою на загальну суму 14318, 03 грн.

Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 29 березня 2018 року апеляційну скаргу прокурора Маньківського відділу місцевої прокуратури ОСОБА_10 залишив без задоволення, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 задовольнив. Вирок місцевого суду щодо останньої скасував, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий просить ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що факт підписання додаткової угоди до договору оренди землі ОСОБА_8 підтверджується висновком експерта № 377 від 2 жовтня 2015 року і не заперечується останньою. Стверджує, що завдяки фальсифікації підпису ОСОБА_8 у додатковій угоді настали такі правові наслідки, як дооформлення додаткової угоди у присутності ОСОБА_8 , передача угоди на державну реєстрацію, сплата орендної плати у збільшеному розмірі, тому в діях ОСОБА_8 є склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 358 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 просила касаційну скаргу потерпілого залишити без задоволення.

Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу потерпілого.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення про скасування обвинувального вироку місцевого суду щодо ОСОБА_8 та закриття кримінального провадження на підставі

п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд апеляційної інстанції цих вимог закону не порушив.

Апеляційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження правильно встановив, що матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б спростовували позицію сторони захисту та свідчили про те, що на момент надання ОСОБА_8 представникам ТОВ «Кищенці» бланку додаткової угоди з її особистим підписом в графі «орендодавець» він був офіційним документом, що є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно з приміткою до ст. 358 КК України під офіційним документом у статтях 357 і 366 КК України слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Обвинувачена ОСОБА_8 пояснювала, що вона підписала лише бланк додаткової угоди, який не містив таких реквізитів, як дати укладення, номера та інформації про його реєстрацію. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили показання обвинуваченої щодо відсутності необхідних реквізитів

у бланку додаткової угоди, зокрема, не було зазначено терміну оренди та розміру орендної плати, також не було підпису орендаря та печатки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що типовий бланк додаткової угоди від

10 вересня 2008 року до договору оренди землі № 156 з частково надрукованим текстом, який підписала ОСОБА_8 і який був переданий представнику ТОВ «Кищенці», не містив необхідних реквізитів і не був підписаний іншою стороною орендарем, а тому на той момент не був офіційним документом, оскільки не породжував жодних правових наслідків.

Правильним є також висновок апеляційного суду про недоведеність наявності у діях ОСОБА_8 суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого

ч. 4 ст. 358 КК України.

З суб`єктивної сторони цей злочин характеризується виною у формі прямого умислу.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

В суді апеляційної інстанції обвинувачена показала, що в графі «орендодавець» додаткової угоди стоїть її підпис, однак за яких обставин вона поставила власний підпис замість підпису свого чоловіка ОСОБА_9 , вона не знає; офіційний документ і підпис чоловіка вона не підробляла, жодних заяв на реєстрацію додаткової угоди ні від власного імені, ні від імені

ОСОБА_9 не писала, а тому не могла використати підроблений офіційний документ.

За умови, що ОСОБА_8 не обвинувачувалася і не засуджувалася за підроблення зазначеного документа, немає підстав вважати, що в неї був умисел на використання завідомо підробленого документа.

За таких обставин не можна погодитися з доводами потерпілого в касаційній скарзі щодо незаконності рішення суду апеляційної інстанції про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є мотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Отже, з огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення щодо ОСОБА_8 , касаційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого директора ТОВ «Кищенці» ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3