АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/793/46/18 Справа № 701/1114/16-к Категорія: ч. 4 ст. 358 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 з участю прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні прокурора Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку с. Дзендзелівка Маньківського району Черкаської області, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 680 грн. в дохід держави.
На виконання ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено обвинувачену ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді штрафу, у зв`язку із закінченням строків давності.
Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 768 грн.
В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речового доказу, -
в с т а н о в и л а :
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що вона у серпні 2008 року, отримавши від представників ТОВ «Кищенці», юридична адреса якого: с. Кищенці Маньківського району Черкаської області, вул. Генерала Андрія Дрофи, проект додаткової угоди про договір оренди землі, що зареєстрований за №156 від 17 грудня 2004 року, укладеного між її чоловіком ОСОБА_10 та ТОВ «Кищенці», який є офіційним документом, в період часу до 09 вересня 2008 року, ознайомившись з умовами та встановивши, що додаткова угода змінює умови основного договору, які впливають на підвищення розміру виплат за користування орендарем земельною ділянкою, а саме те, що орендна плата згідно договору оренди землі від 21 вересня 2004 року становила (грн. з ПДФО) - 1,5 % від нормативної грошової оцінки, а орендна плата згідно з урахуванням додаткової угоди від 10 вересня 2008 року становила (грн. з ПДФО) - 5 % від нормативної грошової оцінки, усвідомлюючи свої протиправні дії, діючи умисно та з метою матеріального збагачення, не маючи на те відповідних повноважень, поставила свій підпис у графі орендодавця в бланку додаткової угоди про договір оренди землі між ОСОБА_10 та ТОВ «Кищенці» і в подальшому передала підроблений офіційний документ представникам ТОВ «Кищенці», маючи намір отримати певні права обумовлені в умовах угоди, а саме те, що ТОВ «Кищенці» згідно додаткової угоди від 10 вересня 2008 року проводили щорічні виплати орендодавцям в розмірі 5 % від проіндексованої грошової земельної ділянки, що на 3,5% більше ніж вказано в п. 9 договору оренди землі, за №156 від 17 грудня 2004 року, укладеного між ОСОБА_10 та ТОВ «Кищенці». На підставі вказаної додаткової угоди ТОВ «Кищенці» було здійснено відповідні виплати ОСОБА_10 за користування земельною ділянкою на загальну суму 14 318 грн. 03 коп.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення та істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, а провадження по справі закрити за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Зазначає, що пред`явлене їх обвинувачення ґрунтується на припущеннях, домислах і на показаннях свідків, які не спростовують та не підтверджують факт підробки та використання нею підробленого документу.
Стверджує, що не підробляла підпису свого чоловіка ОСОБА_10 на проекті додаткової угоди до договору оренди землі та в заяві на реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі, а проставляла лише власні підписи на договорах оренди не земельні ділянки з ТОВ «Кищенці», які були належні їй, тому в її діях відсутній склад інкримінованого органом досудового розслідування правопорушення, оскільки факту підроблення не було і вона не використовувала підроблений документ.
Звертає також увагу на те, що проект додаткової угоди, який не містить необхідних реквізитів, не може вважатися офіційним документом відповідно до Національного стандарту України. Договір має відповідати змісту та формі визначеної законом, на виконання вимог ст.ст. 628,639 ЦК України та, в даному випадку, підлягає державній реєстрації і вважається укладеним з моменту його державної реєстрації.
З урахуванням наведеного вказує, що типовий договір оренди землі, акт приймання-передачі земельної ділянки та заява про реєстрацію договору оренди землі, які не містять необхідних реквізитів та не підписані іншою стороною, не можуть визнаватися офіційними документами, а їх підписання однією стороною не є підробленням документу і не утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації її дій, порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винуватою та засудити за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., а в подальшому, на підставі ст. 49 КК України, звільнити від його відбування у зв`язку із закінченням строків давності.
Апелянт зазначає, що при призначенні обвинуваченій покарання суд першої інстанції не в повному обсязі дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» і в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, та її особу, яка свою винуватість у вчиненому не визнала та не розкаялась.
В судове засідання не з`явився представник потерпілого ОСОБА_12 , який був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду та в заяві від 30.10.2017 просив апеляційний розгляд проводити за його відсутності, крім того висловив
Крім того, представник потерпілого, зазначаючи про законність винесеного в провадженні судового рішення, висловив позицію щодо відсутності підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченої ОСОБА_7 та не заперечував проти задоволення апеляційних вимог прокурора.
Заслухавши доповідача, думку ОСОБА_7 та її захисника адвоката ОСОБА_8 , в режимі відеоконференції, про задоволення апеляційної скарги обвинуваченої та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, міркування прокурора в підтримку апеляційної скарги прокурора в кримінальному провадженні та безпідставність апеляційних вимог ОСОБА_7 , повторно дослідивши матеріали кримінального провадження в межах, заявлених учасниками судового розгляду, заслухавши останнє слово обвинуваченої ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження щодо неї на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_7 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи зі змісту положень ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказані вимоги закону Маньківським районним судом Черкаської області при ухваленні вироку щодо ОСОБА_7 не дотримані .
Так, районний суд, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами кримінального провадження докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, прийшов до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України використання завідомо підробленого документа, повністю доведена в суді, однак колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується.
За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За клопотанням сторони захисту вирішено провести повторне дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, в частині допиту обвинуваченої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , допитаних судом першої інстанції, та дослідження письмових докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження.
Так, в суді першої та апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_7 винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала в повному обсязі та показала, що в 2008 році, в зв`язку з невідкладною потребою в коштах, вона попросила сина ОСОБА_16 поїхати з нею в с. Кищенці в ТОВ "Кищенці", де вона власноручно підписалась за орендну плату за використання її паїв і отримала кошти. Зазначила, що ОСОБА_10 із ними не їздив жодного разу і будь-яких документів не підписував, оскільки перед поїздкою вони вирішили, що син та чоловік будуть обробляти земельні паї власноручно, а вона продовжить оренду своїх паїв. Додаткову угоду від ОСОБА_10 вона не підписувала, а від проведення почеркознавчої експертизи відмовилась, за відсутності коштів на її проведення. Вона не може пояснити, чому її підпис стоїть на додатковій угоді ОСОБА_10 , їй давали підписувати документи і вона їх підписувала не читаючи. Збори ТОВ «Кищенці», які проводились в будинку культури в смт. Маньківка ніхто з членів її сім`ї не відвідував. Зазначила, що коли вона їздила із сином в ТОВ «Кищенці», то підписувала два договори орендної плати та дві додаткові угоди до них. При цьому, зауважила, що в їх сім`ї кожен підписується сам за себе.
Згідно показань свідка ОСОБА_10 , даних ним суду першої та апеляційної інстанції про те, що у нього є земельний пай і він у 2004 році уклав договір оренди землі з ТОВ "Кищенці", який вперше підписував власноручно. В вересні 2008 року додаткову угоду він не підписував і нікого з родичів не уповноважував її укладати з ТОВ "Кищенці". В 2008 році від ТОВ "Кищенці" він отримав орендну плату і у відомостях про отримання коштів він особисто розписався, а не його дружина ОСОБА_7 . Він не пам`ятає, чи збільшилась орендна плата після 2008 року. При цьому, зазначив, що з минулого року і на даний час земельною ділянкою (паєм) користується його син ОСОБА_17 . Також, вказав, що ОСОБА_10 не уповноважував ОСОБА_7 на підписання у 2008 році додаткової угоди з ТОВ "Кищенці".
Свідок ОСОБА_14 , як в суді першої так і апеляційної інстанції показала, що працювала державним реєстратором. У 2008 році до її обов`язків належала видача та реєстрація державних актів і внесення договорів оренди в державний реєстр. У 2008 році на основі наданих договорів оренди вона реєстрували додаткові угоди, до яких приєднувалася копію державного акту. Заяв від власника майнового паю щодо реєстрації договору у них не вимагалось. На реєстрацію договору мало право подати товариство чи товаровиробник. Вони приносили договір та додаткову угоду і вона здійснювала реєстрацію. При цьому, вимагати будь-які інші документи, на той час, у неї не було повноважень. В її обов`язки не входила перевірка дійсності поставлення особою власного підпису або його достовірності. Угода мала бути підписана товаровиробником та орендодавцем. Усі реєстраційні справи зберігалися у державного реєстратора.
Як вбачається з показань наданих свідком ОСОБА_18 суду першої та апеляційної інстанції, у 2008 році, на скільки він пам`ятає, ТОВ «Кищенці» було прийнято новий порядок укладення договорів. Угодами та додатковими угодами займались головний бухгалтер та рядовий бухгалтер ОСОБА_13 , в зв`язку з веденням ними обліку виплати орендної плати та оформленням зазначених договорів. Він добре пам`ятає, що ОСОБА_7 володіє двома земельними паями - один її, а другий вона отримала в спадок після смерті матері. В зв`язку із тим, що ТОВ "Кищенці" мало намір розвиватись надалі, вони розробили бланки додаткової угоди в яких не було вказано термін оренди земельної ділянки і направили по пошті пайовикам. Обов`язкового терміну оренди встановлено не було, з урахуванням того, що кожна особа могла обрати той термін його дії, який вважала за потрібне. У зв`язку з цим, було проведено збори на яких роз`яснено працівникам їх право укладати договори, на яких була присутня і сім`я ОСОБА_19 , але вони не отримували договори оренди. Орендодавці відповідні заяви для реєстрації договорів не надавали. Перед підписанням додаткових угод він особисто спілкувався із ОСОБА_16 , який йому повідомив, що його рідні ще не визначились, чи підписувати додаткові угоди, оскільки мають намір їх обробляти самостійно. В проектах додаткових угод не було вказано такі реквізити, зокрема термін оренди та розмір орендної плати. Він пам`ятає, що ОСОБА_7 одразу відмовилась підписувати додаткову угоду, а з часом вона змінила думку і привезла підписані додаткові угоди з копіями державних актів. Хто саме підписував дані додаткові угоди, він не бачив. Потрібні для переоформлення додаткових угод документи були сформовані і передані в ДЗК. В зв`язку з тим, що Слотницькі погодились продовжити оренду землі на 20 років, їм була виплачена орендна плата за їх паї. Коли перереєстровували додаткові угоди, вони не вимагали від пайовиків копію паспорта, копію ідентифікайного коду та заяви написаної власноручно пайовиком. При підписанні додаткової угоди один екземпляр залишався в органах де оформлялась додаткова угода і по одному вручалось орендодавцю та орендарю. Зазначені додаткові угоди підписувалися в зв`яку з отриманням коштів, вказаних в них. Відомості про видачу орендної плати існують, однак йому не відомо де зберігаються.
Згідно показань свідка ОСОБА_13 , даних нею суду першої та апеляційної інстанції про те, що вона з 2007 року працює у ТОВ "Кищенці" на посаді бухгалтера і в її обов`язки входить заключення договорів оренди. У зв`язку з укладанням додаткових угод були проведені збори в будинку культури, де людям було запропоновано укласти договори оренди. Проекти додаткових угод були роздані орендодавцям, а вони їх підписували та здавали. Вони не містили певних реквізитів, які орендодавці заповнювали власноруч. Пам`ятає, що під час зборів у 2008 році Слотницькі відразу не підписали додаткові угоди в зв`язку з тим, що мали намір це питання обговорити. Вона не бачила, хто саме підписував додаткові угоди, Слотницькі їх принесли вже підписані в офіс ТОВ. Їй відомо, що ОСОБА_19 не має відношення до пайовиків смт. Маньківка, оскільки має паї в с. Дзендзелівка. Під час виплати орендної плати реєстр не вівся, тому вона не може пояснити, кому саме видавали додаткові угоди, а кошти під підпис отримувала ОСОБА_7 або ОСОБА_10 , за обох. Де зберігаються відомості про отримання орендної плати за 2008 рік, їй не відомо. Підписані договори вона або ОСОБА_18 відвозили до держреєстратора.
Згідно висновоку експерта №377 від 02.10.2015, дослідженого судом першої та апеляційної інстанції, підпис від імені ОСОБА_10 в графі "Орендодавець" в додатковій угоді до договору оренди землі №156 від 10.09.2008 між ОСОБА_10 та ТОВ "Кищенці" виконаний ОСОБА_7 .
В порядку ст. 404 КПК України, за клопотанням сторони захисту судом апеляційної інстанції також досліджені письмові докази наявні в матеріалах кримінального провадження, зокрема:
- протокол огляду документів від 28.09.2016, яким зафіксовано проведений огляд додаткової угоди до договору оренди землі №156, укладеного 17.12.2004 між ОСОБА_10 та ТОВ "Кищенці". Зокрема, дана додаткова угода виконана друкованим текстом на аркуші паперу білого кольору формату А4 з однієї сторони і містить відтиск круглої печатки №1 ТОВ "Кищенці" синього кольору. В графі "Орендар" стоїть підпис виконаний кульковою ручкою чорнилом синього кольору, а нижче напис кульковою ручкою чорнилом чорного кольору: "Зареєстровано 16.01.2009 за №040979000117 з підписом від імені Ю.І. Золотухіна" (а.с.76);
- додаткову угоду до договору оренди землі №156, укладену 17.12.2004 між ОСОБА_10 та ТОВ "Кищенці" від 10.09.2008, якою викладено в новій редакції п. 8, 9, 15, 16, 23, 28 та 40 Договору (а.с.77);
- договір оренди землі від 21.09.2004, укладений між ОСОБА_10 та ТОВ "Кищенці" (а.с.89-90);
- довідку ТОВ "Кищенці" №176 від 13.05.2016 про виплати орендної плати ОСОБА_10 згідно договору оренди від 21.09.2004 та додаткової угоди до даного договору від 10.09.2008, за період 2004-2014 р.р., що підтверджується платіжними відомостями та видатковими касовими ордерами (а.с.104, 105-116);
- ухвалу слідчого судді Маньківського районного суду Черкаської області від 23.06.2016 про надання тимчасового доступу до речей і документів в рамках кримінального провадження № 12015250210000083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (137);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.06.2016 у приміщенні Маньківського районного виробничого відділу ДП «Центр ДЗК» на підставі ухвали Маньківського районного суду Черкаської області від 23.06.2016, згідно якого вбачається, що реєстрація справи додаткової угоди від 10.09.2008 до договору оренди земельної ділянки № 156, укладеного 17.12.2004 між ОСОБА_10 та ТОВ «Кищенці», зареєстрованого за № 040979000117 відсутня (138-139).
Оцінюючи вказані докази з точки зору належності та допустимості, колегія суддів вважає, що вони не доводять наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, з огляду на наступне.
Органом досудового розслідування та судом першої інстанції дії обвинуваченої ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки вона, отримавши від представників ТОВ «Кищенці» проект додаткової угоди про договір оренди землі, що зареєстрований за №156 від 17 грудня 2004 року, укладеного між її чоловіком ОСОБА_10 та ТОВ «Кищенці», який є офіційним документом, в період часу до 09.09.2008, ознайомившись з умовами та встановивши, що додаткова угода змінює умови основного договору, які впливають на підвищення розміру виплат за користування орендарем земельною ділянкою, усвідомлюючи свої протиправні дії, діючи умисно та з метою матеріального збагачення, не маючи на те відповідних повноважень, поставила свій підпис у графі орендодавця в бланку додаткової угоди про договір оренди землі між ОСОБА_10 та ТОВ «Кищенці» і в подальшому передала підроблений офіційний документ представникам ТОВ «Кищенці», маючи намір отримати певні права обумовлені в умовах угоди, на підставі якої ТОВ «Кищенці» здійснено виплати ОСОБА_10 за користування земельною ділянкою на загальну суму 14 318, 03 грн.
Частина 4 ст. 358 КК України передбачає відповідальність за використання завідомо підробленого документа.
Відповідно примітки до ст. 358 КК України, під офіційним документом у статтях 357 і 366 КК України слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноваженими (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Таким чином, офіційним є лише такий документ, який засвідчує факти, що мають юридичне значення, тобто такі, що породжують, змінюють чи припиняють певні правовідносини.
Предметом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України визнається будь-який офіційний документ, а не лише той, за підроблення, складання або видачу якого відповідальність встановлено у ч. 1 та ч. 2 ст. 358 КК України.
Об`єктивна сторона даного кримінального правопорушення полягає у використанні фальшивого документу, схожого на справжній, справжнього документа у який внесені неправдиві відомості або такого, в зміст чи характер якого внесено зміни шляхом механічних маніпуляцій.
На думку сторони обвинувачення та суду першої інстанції предметом вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення є підроблений офіційний документ (проект) бланк додаткової угоди про договір оренди землі між ОСОБА_10 та ТОВ «Кищенці».
За змістом ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до положень Розділу II Глави 52 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом ст.ст. 628, 639 ЦК України договір має відповідати змісту та формі, визначеної законом. Договір, з огляду на вимоги ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 640 ЦК України.
Статтею 18, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно Національного стандарту України, бланки стають документами лише після оформлення їх належним чином, зокрема при наявності необхідних даних, печатки, штампу, підпису уповноваженої особи, тощо.
Як встановлено колегією суддів, додаткова угода від 10.09.2008 до Договору оренди землі № 156, укладеного 17.12.2004 між орендодавцем ОСОБА_10 та орендарем ТОВ «Кищенці», в якій, як вбачається з пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, остання проставила свій підпис в графі орендодавця ОСОБА_10 , не маючи на це законних повноважень, та в подальшому передала представникам ТОВ «Кищенці», маючи намір отримати певні права обумовлені в умовах угоди, не є офіційним документом, з огляду на примітку до ст. 358 КК України.
Зокрема, як показала обвинувачена ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції, вона підписала лише бланк додаткової угоди, який не містив необхідних реквізитів, а саме дати його укладення, номеру та інформації про його реєстрацію, а не офіційний документ, які їй вмінено органом досудового розслідування.
Про відсутність необхідних реквізитові в бланку додаткової угоди на момент його надання ОСОБА_7 представникам ТОВ «Кищенці», вказують також показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , які суду апеляційної інстанції показали, що в проектах додаткових угод, наданих орендодавцям, не було вказано певні реквізити, зокрема термін оренди та розмір орендної плати, які останні заповнювали власноруч. Крім того, в них не було підпису представника орендаря та печатки ТОВ «Кищенці».
З огляду на наведене, як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 подала представникам ТОВ «Кищенці» проект додаткової угоди з підписом орендодавця, який не набрав чинності, оскільки потребував подальшого його належного оформлення та державної реєстрації. Як вбачається з показань свідка ОСОБА_13 , саме вона, а не ОСОБА_7 , як представник ТОВ «Кищенці», особисто здійснювала реєстрацію додаткових угод, в тому числі угоди від 10.09.2008.
Разом з цим, матеріали кримінального провадження не містять будь яких даних, які б спростовували позицію сторони захисту та свідчили б про те, що на момент надання ОСОБА_7 представникам ТОВ «Кищенці» бланку додаткової угоди, з її особистим підписом в графі орендодавець, належність якого саме їй не оспорюється, бланк додаткової угоди був офіційним документом, тобто документом, що являється предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в фабулі пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, що визнано доведеним судом першої інстанції зазначено, що обвинувачена передала представникам ТОВ «Кищенці» підроблений офіційний документ проект додаткової угоди про договір оренди землі, що зареєстрований за №156 від 17 грудня 2004 року, укладеного між її чоловіком ОСОБА_10 та ТОВ «Кищенці», що само по собі не утворює склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, типовий бланк додаткової угоди від 10.09.2008 до Договору оренди землі № 156, з частково надрукованим текстом, який не містив необхідних реквізитів, не був підписаний іншою стороною - орендарем, не є офіційним документом, а його підписання особою, яка не наділена відповідними повноваженнями, замість іншої сторони, в даному випадку орендодавця, не породжує підроблення документу і не утворює склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України.
Крім того, з суб`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України характеризується виною у формі прямого умислу.
За змістом ч. 2 ст. 24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Як встановлено колегією суддів, дійсно, в додаткові угоді до договору оренди землі № 156 від 10.09.2008 в графі орендодавця стоїть підпис ОСОБА_7 замість ОСОБА_10 , що підтверджується висновком експерта № 377 від 02.10.2015 про те, що підпис від імені ОСОБА_10 в графі «Орендодавець» в додатковій угоді до договору оренди землі № 156 від 10.09.2008 між ОСОБА_10 та ТОВ «Кищенці» виконаний ОСОБА_7 .
Дана обставина не оспорювалась стороною захисту як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції.
Зокрема, як зазначила в суді апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_7 , в графі «Орендодавець» додаткової угоди стоїть її підпис, однак при яких обставинах вона проставила власний підпис замість підпису свого чоловіка ОСОБА_10 , вона не знає. При цьому, а ні офіційний документ, а ні підпис ОСОБА_10 вона не підробляла, будь-яких заяв на реєстрацію додаткової угоди ні від власного імені, ні від імені ОСОБА_10 не писала, а тому не могла використати підроблений офіційний документ.
Разом з цим, стороною обвинувачення не доведена належними та допустимими доказами, наявність у обвинуваченої ОСОБА_7 , при наданні проекту додаткової угоди з підписом орендодавця, якій не є офіційним документом і підлягав обов`язковій державній реєстрації, умислу на вчинення протиправних дій з метою матеріального збагачення, оскільки вона не подавала на реєстрацію проект додаткової угоди чоловіка та не отримувала орендну плату за свого чоловіка на свою користь.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не було встановлено жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б повністю або хоча б частково підтверджували доводи сторони обвинувачення щодо вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358КК України.
Відповідно до вимог ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Так, судове рішення суду першої інстанції повинно бути належним чином обґрунтованим і повністю відповідати фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду. Це означає, що висновки суду першої інстанції мають: бути підтверджені доказами, зібраними у суворій відповідності з вимогами за¬кону і дослідженими в судовому засіданні; враховувати всі докази, які мають істотне значення для визначення змісту судо¬вого рішення; містити пояснення підстав, на яких суд, за наявності суперечливих доказів, ви¬знав достовірними одні з них і відкинув інші; не містити істотних протиріч.
У разі недодержання хоча б однієї із вказаних вимог судове рішення суду першої інстанції визнається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
В основі невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам
справи лежать допущені судом першої інстанції помилки, які стосуються оцінки доказів і вмотивованості судових рішень.
Вирок чи ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню чи зміні із підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам криміналь¬ного провадження лише у разі, коли невідповідність висновків суду фактичним об¬ставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на: вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого; правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Як зазначено в ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).
Такий же принцип закріплений у ч. 2 ст. 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
У відповідності до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Як передбачено ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що в ході апеляційного розгляду не знайшов свого обґрунтованого підтвердження висновок суду першої інстанції про використання ОСОБА_7 завідомо підробленого документа та наявність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки вказаний висновок не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та зібраним в ході досудового розслідування доказам, тому доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченою ОСОБА_7 , є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Колегія суддів вважає, що вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню, через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а кримінальне провадження - закриттю, в межах повноважень суду апеляційної інстанції, на підставі ст. 417, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 258 КК України.
З огляду на наведене, доводи прокурора про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та правильності кваліфікації її дій спростовуються наведеними вище даними.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості, то при прийнятті судом апеляційної інстанції рішення про закриття провадження за відсутності діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, апеляційна скарга прокурора до задоволення не належить.
Закриваючи кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції зобов`язаний вирішити інші питання, які можуть стосуватися обмеження прав особи, яка була обвинуваченою, а саме: щодо запобіжного заходу, щодо арешту майна, щодо цивільного позову. Крім цього, мають бути вирішені питання щодо речових доказів.
Під час досудового слідства та під час судового розгляду щодо ОСОБА_7 жоден вид запобіжного заходу не обирався. Цивільний позов по справі відсутній. Арешт на майно не накладався.
Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів сумі 768 грн. підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.
Речовий доказ - оригінал додаткової угоди від 10.09.2008 року до договору оренди землі № 156 від 17.12.2004 року, на виконання вимог ст. 100 КПК України, підлягає залишенню при матеріалах кримінального провадження.
З врахуванням викладеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 284, ст.ст. 404, 405, п. 5 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу прокурора Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності в її діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 768 грн. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Речовий доказ оригінал додаткової угоди від 10.09.2008 року до договору оренди землі № 156 від 17.12.2004 року, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Головуючий :
Судді :
