ПОСТАНОВА
Іменем України
22 серпня 2019 року
Київ
справа №295/7220/16-а
адміністративне провадження №К/9901/14322/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира в складі судді Зосименка О.М. від 31.08.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Охрімчук І.Г., Зарудяної Л.О., Кузьменко Л.В. від 01.11.2016 у справі №295/7220/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
В травні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, просив: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) від 27.04.2016 №4290/03-02 щодо переведення його на пенсію за вислугу років; зобов`язати відповідача перевести його на пенсію за вислугу років з дати звернення за таким переведенням.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, позов задоволено.
Визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову в переведенні позивача на пенсію за вислугу років. Зобов`язано відповідача перевести позивача на пенсію за вислугу років з 21.04.2016.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що для наявності у особи права на пільгову пенсію відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» така особа повинна мати вислугу виключно в календарних роках (як прямо передбачено згаданою статтею), а не у пільговому обчисленні на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30.12.2015 №72 о/с звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ "Про Національну поліцію". Вислуга років на день звільнення позивача складає: календарна - 21 рік 06 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 02 місяці 01 день.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
21 квітня 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням від 27.04.2016 відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки заявник на день звільнення зі служби не набув права на призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача наявна вислуга років (у пільговому обчисленні), що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом «б» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту;
Відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше ( ... ). До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Виходячи з наведеного, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачають можливості призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року, при наявності 22 років 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
При цьому, зазначеною законодавчою нормою чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії містить у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, від 22 січня 2019 року у справі №295/10742/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17, від 10 липня 2019 року у справі №299/509/15-а, від 25 липня 2019 року у справі № 806/1402/16.
Отже, враховуючи, що на момент звільнення позивача зі служби його календарна вислуга років складала 21 рік 06 місяців 06 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то у відповідача були відсутні законні підстави для переведення позивача на пенсію за вислугу років.
За встановлених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосування, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.
Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді: А. І. Рибачук
С. Г. Стеценко
