Справа №127/17123/19
Провадження №1-кп/127/481/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження заобвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнізлочину,передбаченого частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України (далі КК).
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу з утримання під вартою на особисте зобов`язання. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 щиро покаялась у вчиненому і співпрацює з органами досудового розслідування з метою розкриття злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, бажає пройти лікування від наркотичної залежності. Звернув увагу суду на те, що стороною обвинувачення не доведено ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Обвинувачена ОСОБА_5 заявлене клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Прокурор вважає, що підстави для задоволення заявленого клопотання відсутні, оскільки на даний час розгляд кримінального провадження не закінчений, натомість ризики, які існували на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу не відпали.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною другою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Главою 18 чинного кримінально-процесуального закону регламентовано питання щодо запобіжних заходів та затримання особи. При цьому питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, зі змісту частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Також судвраховує,що відповіднодо частинипершої статті194КПК підчас розглядуклопотання прозастосування запобіжногозаходу судзобов`язаний встановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цьогоКодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський Суд з прав людини в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України» п. 175; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).
Разом зтим,суд враховує,що длявирішення питаннящодо можливоїпричетності обвинуваченоїдо вчиненняінкримінованого їйзлочину здійснюєтьсясаме навиконання вимогпункту 1та 2частини першоїстатті 91КПК,якою визначено,що укримінальному провадженніпідлягають доказуванню: 1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченої потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час триває з`ясування обставин справи та перевірка їх доказів, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що Європейським Судом з прав людини звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
Також суд приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 22.12.2018 р. за підозрою у вчиненні злочину було затримано ОСОБА_5 і 22.12.2018 р. слідчим суддею до неї застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, який в подальшому неодноразово продовжувався, в тому числі й 21.06.2019 р. за результатами проведення підготовчого судового засідання. Разом з тим, суд враховує, що 25.06.2019 р. в судовому засіданні прокурором ОСОБА_6 заявлене клопотання про відкладення судового розгляду кримінального провадження у зв`язку з необхідністю внесення змін до пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення. В подальшому 26.06.2019 р. у зв`язку з тим, що прокурором вищого рівня внесення змін до пред`явленого обвинувачення погоджене не було прокурор ОСОБА_6 був усунутий від участі у кримінальному провадженні. Судове засідання, призначене на 04.07.2019 р., не відбулось у зв`язку з надходженням клопотання прокурора ОСОБА_7 про надання можливості ознайомитись з матеріалами допиту обвинуваченої в суді. В подальшому в судові засідання, призначені на 10.07.2019 р. та 16.07.2019 р. представники державного обвинувачення не з`являлись. Суд також враховує, що в судовому засіданні 14.08.2019 р. стороною обвинувачення знов заявлене клопотання про відкладення судового розгляду в зв`язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
Отже, зазначені обставини свідчать, що судовий розгляд кримінального провадження в межах визначеного судом строку дії застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу не відбувся саме внаслідок процесуального зловживання стороною обвинувачення. При цьому суд враховує, що стороною обвинувачення не надано суду документального підтвердження наявності ризиків, встановлених статтею 177 КПК. Тому, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, які б свідчили про необхідність застосування до обвинуваченої найсуворішого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Разом з тим, зі змісту частини четвертої статті 194 КПК випливає, що у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як вже судом було зазначено вище, для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченої до вчинення інкримінованого їй злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, згідно з приписами статті 94 КПК та § 3глави 28КПК, тобто за результатами судового розгляду кримінального провадження. Разом з тим, на даний час триває з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами, тому з метою забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків, передбаченим чинним кримінально-процесуальним законом, суд вважає за доцільне застосувати до неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 1-4 частини п`ятої статті 194 КПК, а саме: прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою; не відлучатися з міста Вінниці без дозволу суду; повідомляти суд та прокурора про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в кримінальному провадженні, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 задовольнити.
Змінити застосований до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з утримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши з-під варти із зали суду.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 обов`язки, передбачені пунктами 1-4 частини п`ятої статті 194 КПК, а саме: прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою; не відлучатися з міста Вінниці без дозволу суду; повідомляти суд та прокурора про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в кримінальному провадженні, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя:
