ПОСТАНОВА
Іменем України
06 серпня 2019 року м. Кропивницький
справа № 385/1817/18
провадження № 22-ц/4809/697/19
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенко О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Мурашка С. І.,
за участі секретаря - Деменко О.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Держава Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у Гайворонському районі Кіровоградської області,
третя особа - Головне управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області та Управління Державної казначейської служби України у Гайворонському районі Кіровоградської області на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 січня 2019 року в складі судді Бондаренка А.А.
В С Т А Н О В И В:
27 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у Гайворонському районі Кіровоградської області та просив стягнути з Державного бюджету України на його користь, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, майнової шкоди у вигляді 43 685 грн 85 коп недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Свої вимоги позивач мотивував тим, починаючи з дня призначення йму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року з нього Пенсійним фондом України незаконно щомісячно утримувалось податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Він вважає дії відповідача по утриманню податку з доходів фізичних осіб та військового збору з довічного грошового утримання судді у відставці незаконними, виходячи з того, що рішенням Конституційного суду від 27 лютого 2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2019 року позов задоволено. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України 43 685 грн. 85 коп майнової шкоди у формі недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачу спричинена майнова шкода в розмірі недоотриманої належної йому виплати дією неконституційної норми закону, тому і компенсація цих коштів повинна бути здійснена в порядку ст. 152 Конституції України, ст.ст. 22, 1175 ЦК України за рахунок коштів Державного бюджету України.
В апеляційних скаргах Управління Державної казначейської служби України у Гайворонському районі Кіровоградської області та Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга Управління Державної казначейської служби України у Гайворонському районі Кіровоградської області мотивована тим, що порушення норм матеріального права, що полягає у застосуванні судом першої інстанції статті 1175 ЦК України, призвело до ухвалення ним незаконного рішення по справі, внаслідок чого суд стягнув збитки як шкоду. Крім того, задовольняючи позов суд у резолютивній частині вирішив права та обов`язки особи, яка не була залучена у справі.
Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області мотивована тим, що останнім не було вчинено жодних незаконних дій, управління здійснювало утримання податку в період дії Закону, а після визнання даної норми неконституційною, припинило утримання коштів з позивача. Окрім того, сплата податку до Державного бюджету не може вважатися майновою шкодою.
Позивач своїм правом на відзивів на апеляційні скарги не скористався.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про час, дату і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.
Управління Державної казначейської служби України у Гайворонському районі Кіровоградської області та позивач надіслали на адресу суду письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Оскільки учасники справи про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, а провадження у справі закриттю, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працював суддею та головою Гайворонського районного суду Кіровоградської області з 22 лютого 1993 року по 30 вересня 2016 року і Постановою Верховної Ради України № 1600-VІІІ від 22 вересня 2016 року «Про звільнення суддів» був звільнений з посади судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області у зв`язку із поданням заяви у відставку.
Наказом в.о. голови Гайворонського районного суду Кіровоградської області № 24 від 30 вересня 2016 року позивач був відрахований зі штату Гайворонського районного суду Кіровоградської області, у зв`язку із звільненням з посади судді у відставку з 30 вересня 2016 року.
Згідно Довідки Гайворонського відділу обслуговування громадян від 22 листопада 2018 року № 925/04-03 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За період з 01 жовтня 2016 (з дня призначення) по 01 березня 2018 з позивача Головним управлянням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щомісячно утримувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.Всього за цей період утримано 40 325 грн. 40 коп. податку з доходів фізичних осіб та 3 360 грн. 40 коп. військового збору, а всього 43 685 грн. 85 коп.
Рішенням Конституційного суду від 27 лютого 2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у Гайворонському районі Кіровоградської області та просив стягнути з Державного бюджету України на його користь, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, майнової шкоди у вигляді 43 685 грн. 85 коп. недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, завданої законом, що визнаний неконституційним.
У постанові від 05 червня 2019 року у справі №686/23445/17 (провадження №14-162цс19)у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
За змістом статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Суб `єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг( п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Публічно -правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно -правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже , до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно -правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
У п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України закріплено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.
У справі, що розглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року.
У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Порядок зайняття посади суддів, звільнення судді з посади та припинення його повноважень регулюється розділами IV та VII Закону № 1402-VIII.
Статус судді у відставці регламентований розділом Х вище зазначеного закону, відповідно до ст. 142 якого судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Оскільки звільнення судді у зв`язку з виходом у відставку наділяє його правом на отримання щомісячного довічного грошового утримання, розмір якого визначається у відсотковому відношенні до суддівської винагороди працюючого судді відповідного суду, суд вважає, що даний спір є таким, що пов`язаний з проходженням та звільненням з публічної служби.
А тому, на нього поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18) та від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19).
За приписами п.4 ч. 1 ст. 374, ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково, із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 255 та 257 ЦПК України.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст. 19 - 22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки судом першої інстанції при розгляді даної справи не враховано, що вирішення даного спору не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 255, 377 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Управління Державної казначейської служби України у Гайворонському районі Кіровоградської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити частково.
Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 січня 2019 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у Гайворонському районі Кіровоградської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про стягнення майнової шкоди, за апеляційними скаргами Управління Державної казначейської служби України у Гайворонському районі Кіровоградської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 січня 2019 року закрити.
Роз `яснити позивачу, що з зазначеним позовом він має право звернутися до відповідного суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складено 09 серпня 2019 року.
Головуючий суддя О. Л. Карпенко
Судді С. М. Єгорова
С . І. Мурашко
