Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 409/1959/15-ц

провадження № 61-14257св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 року у складі судді: Третяка О. Г. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2016 року у складі колегії суддів: Заіки В. В., Лозко Ю. П., Назарової М. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя, визнання права власності у порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з липня 2007 року ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 03 грудня 2011 року вони уклали шлюб.

До реєстрації шлюбу за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на 2/3 частини будинку, розташованому по АДРЕСА_1 , з яких 1/3 частина йому належала на підставі свідоцтва про право власності від 16 березня 1995 року внаслідок приватизації та 1/3 частини - на підставі мирової угоди, затвердженою ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 вересня 2008 року.

ОСОБА_1 посилалась на те, що згідно мирової угоди ОСОБА_3 передав своїй колишній дружині ОСОБА_4 вартість 1/3 частини спірного будинку, що належала останній у сумі 13 500 грн. Вказані кошти були сплачені ОСОБА_4 за рахунок кредиту, що позивач отримала в АБ «Київська Русь» 10 вересня 2008 року та виплатила його. Тому позивач вважала, що 1/3 частина спірного будинку належить їй та просила визнати за нею право власності на вказану частину будинку.

Також позивач вказувала, що рішенням Тимошинської сільської ради від 09 квітня 2008 року ОСОБА_3 було передано у власність земельну ділянку площею 1159 кв. м, на якій розташований спірний будинок.

Розпорядженням Білокуракинської районної державної адміністрації № 81 від 12 березня 2012 року ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 1,8009 га, розташовану на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вартістю згідно нормативно-грошової оцінки 8 898,96 грн, на підставі якого 30 березня 2012 року був виданий державний акт.

У період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 вони придбали автомобіль Great Wall Haval H3 вартістю 165 600 грн, який був зареєстрований за ОСОБА_3

Позивач вказувала, що грошові кошти у сумі 165 600 грн на придбання цього автомобіля були отримані ОСОБА_3 за кредитним договором № 37 від 06 листопада 2013 року з ПАТ «Юнекс Банк», за якими вона є поручителем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Спадкоємцем майна ОСОБА_3 , окрім позивача, є його син - ОСОБА_2 .

На думку позивача спадкове майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_3 складається з 1/3 частини спірного будинку та відповідно до статті 120 ЗК України з 1/3 частини земельної ділянки для обслуговування будинку та прибудинкової території, 1/2 частини земельної ділянки площею 1,8009 га та 1/2 частини автомобіля.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

встановити факт її проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 14 лютого 2008 року по 03 грудня 2011 року;

визнати за нею право власності на 1/2 частину буд. АДРЕСА_1 , 1/2 частину земельної ділянки, площею 1159 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 , для обслуговування буд. АДРЕСА_1 ;

визнати за нею право власності на 3/4 частину земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки ,площею 6,5592 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

визнати за нею право власності на автомобіль Great Wall Haval H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , звільнивши ОСОБА_2 від обов`язку виконання зобов`язання за кредитним договором №37.17.1113.ФО_К від 06 листопада 2013 року у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 14 лютого 2008 року по 03 грудня 2011 року;

визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину буд. АДРЕСА_1 вартістю 32 311,33 грн;

визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, площею 1159 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 , для обслуговування буд. АДРЕСА_1 вартістю 11 261,62 грн;

визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області вартістю 4 449,48 грн;

визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 6,5592 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області вартістю 67 491,70 грн;

визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини автомобілю Great Wall Haval H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 вартістю 124 200 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем доведено факт спільного проживання з померлим спадкодавцем ОСОБА_3 з 14 лютого 2008 року по 03 грудня 2011 року , тобто до дня реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однією сім`єю як чоловіка і жінки, що були пов`язані спільним побутом ті взаємними правами та обов`язками. Спірне майно (2/3 частини будинку АДРЕСА_1 та 2/3 частини земельної ділянки, площею 1159 кв. м для обслуговування будинку АДРЕСА_1 ; не можна вважати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оскільки воно було придбано спадкодавцем у власність за особисті кошти ОСОБА_3 (1/3 частина шляхом приватизації вказаного майна, а ще 1/3 частину цього майна спадкодавець отримав внаслідок затвердженої ухвалою суду мирової угоди від 15 вересня 2008 року щодо поділу майна, що було у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ). Автомобіль Great Wall Haval H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , був набутий спадкодавцем та позивачем у період шлюбу та є їх спільною сумісною власністю, а тому позивач має право на 1/2 частину цього майна.

При відхиленні доводів апеляційної скарги апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 просить врахувати ті обставини, що автомобіль є річчю неподільною, спільне володіння і користування ним з відповідачем є неможливим, та просить припинити право власності відповідача у спільному майні, тобто фактично заявляє вимоги, передбачені статті 365 ЦК України. Однак, з матеріалів справи вбачається, що позов заявлений з інших підстав та обраний інший спосіб захисту права, ніж передбачений вказаною нормою закону.

Аргументи учасників справи

У червні 2016 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували частину п`яту статті 61 СК України (у редакції Закону України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя»). У зв`язку із цим земельна ділянка, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, набута за час спільного проживання без реєстрації шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 входить лише Ѕ цієї земельної ділянки, то за ОСОБА_1 у порядку спадкування має бути визнано ѕ цієї земельної ділянки.

Вважає, що 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 є її особистою приватною власністю, оскільки вартість сплачена ОСОБА_1 за кошти, отримані в кредит. Проте суди не дослідили цих обставин і не надали оцінки відповідним доказам.

Вказує, що автомобіль є неподільною річчю, і у зв`язку із тим, що вона погашає кредит за цей автомобіль просить визнати за нею право власності на автомобіль звільнивши відповідача від обов`язків за кредитним договором. Крім того, вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення третьої особи - кредитора ПАТ «Юнекс Банк».

Аналіз касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 оскаржує рішення у частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на:

1/2 частини будинку АДРЕСА_1 ;

1/2 частини земельної ділянки, площею 1159 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 , для обслуговування будинку АДРЕСА_1 ;

3/4 частини земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

права власності на автомобіль Great Wall Haval H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , звільнивши ОСОБА_2 від обов`язку виконання зобов`язання за кредитним договором № 37.17.1113.ФО_К від 06 листопада 2013 року у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

В іншій частині рішення судів не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 13 лютого 2008 року було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . З цього часу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 стали проживати однією сім`єю та вести спільне господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3

Після його смерті спадщину прийняли сторони по справі, спадкоємці першої черги - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які подали до нотаріальної контори у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини.

Суди встановили, що спадщина складається з такого майна:

2/3 частини будинку АДРЕСА_1 загальною вартістю згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 96 934,00 грн;

2/3 частини земельної ділянки, площею 1159 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 , для обслуговування буд. АДРЕСА_1 вартістю згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 33 784,85 грн;

земельна ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області вартістю згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 8 898,96 грн;

земельна ділянка площею 6,5592 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області вартістю згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 134 983,40 грн.

1/2 частина автомобілю Great Wall Haval H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , придбаного ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_1 , загальною вартістю 165 600,00 грн, що підтверджується свідоцтвом про право власності на автомобіль.

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 57 СК України свідчить, що у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди встановили, що 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 та 2/3 частини земельної ділянки, площею 1159 кв. м для обслуговування будинку № 5 було набуто спадкодавцем у власність за особисті кошти ОСОБА_3 .

За таких обставин, суди обґрунтовано частково задовольнили позовні вимоги та визнали право на 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 та право на 1/3 частини земельної ділянки, площею 1159 кв. м для обслуговування будинку № 5 .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Встановивши, що вимог на підставі статті 365 ЦК України позивач не заявляла, суди обґрунтовано відмовили у визнанні права власності автомобілю Great Wall Haval H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомість статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Отже, з урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Аналогічний висновок по застосуванню норм Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року зроблений в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 1311/832/12 та від 12 листопада 2018 року у справі № 753/6139/14-ц

Проте суди не встановили, коли саме ОСОБА_3 набуто права власності на земельну ділянку, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/4 частини земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в іншій оскарженій частині постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати у частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/4 частини земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області; і направити у цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій оскарженій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2016 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за права власності на 3/4 частини земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області скасувати.

Передати справу № 409/1959/15-ц у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за права власності на 3/4 частини земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій оскарженій частині рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

В. П. Курило