Постанова

іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 185/67/18

провадження № 51-8109 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040370002577 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Комсомольськ Полтавської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2018 року до ОСОБА_7 , який у стані неосудності вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.3 ст.185 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 залишено у вигляді передання під нагляд матері ОСОБА_8 .

Прийнято рішення щодо долі речових доказів.

Згідно з ухвалою місцевого суду, 15 вересня 2017 року приблизно о 23 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з умислом на незаконне проникнення до житла ОСОБА_9 та вчинення крадіжки, через вікно проник до приміщення квартири АДРЕСА_2 , де з корисливих мотивів вчинив таємне викрадення належного ОСОБА_9 майна, а саме двох картин та однієї ікони, загальною вартістю 500 грн., заподіявши потерпілій майнові збитки у зазначеному розмірі.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 30 травня 2018 року залишив ухвалу місцевого суду без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор просить змінити судові рішення, виключивши з них посилання на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_7 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Прокурор зазначає, що ОСОБА_7 , у період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння не міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними через хронічне психічне захворювання, отже з таким його станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину. Отже, на думку прокурора, висновки суду про психічне ставлення ОСОБА_7 , який є неосудною особою, до вчиненого суспільно небезпечного діяння, не узгоджуються з положеннями закону України про кримінальну відповідальність. В порушення вимог ст. 419 КПК України, як зазначив прокурор, відповідних доводів суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційну скаргу прокурора слід задовольнити частково. Зазначила, що викладені у скарзі доводи щодо необхідності виключення із судових рішень посилання на мету вчинення суспільно небезпечного діяння є безпідставними, оскільки такого посилання судові рішення не містять. Інші доводи касаційної скарги прокурор ОСОБА_5 підтримала.

Захисник ОСОБА_6 просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни як законні, а касаційну скаргу прокурора без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Правильність встановлення судами у вчиненому ОСОБА_7 суспільно небезпечному діянні об`єктивних ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, як і вид застосованих щодо останнього примусових заходів медичного характеру, у касаційній скарзі не оспорюються.

Разом з тим, доводи прокурора про необхідність виключення з судових рішень посилань на те, що у вчиненому ОСОБА_7 суспільно небезпечному діянні наявні ознаки суб`єктивної сторони зазначеного злочину, є слушними.

Так, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.185 КК України, характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч.2 ст.24 КК України).

Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Мотивом вчинення злочину є внутрішнє спонукання, рушійна силакримінально караного вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мотив дозволяє визначити,чомуособа вчиняє злочин. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини, а умисна форма вини при цьому передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.

Разом з тим, особа може бути позбавлена здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Такий стан особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, за визначеними у ч.2 ст.19 КК України критеріями визначає неосудність особи та виключає притягнення її до кримінальної відповідальності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_7 під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебував у стані неосудності, що підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи № 242 від 07 грудня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_7 у період часу, що відноситься до інкримінованого діяння страждав та на час проведення експертизи страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної. У період, до якого відноситься інкриміноване йому діяння він не міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними.

Отже, із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінніст. 24 КК України, а також мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину.

За таких обставин, зазначені в оскаржених судових рішеннях висновки судів про психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, а відтак є свідченням неправильного застосування такого закону. А тому посилання судів в оскаржених рішеннях на спрямованість умислу і мотив дій ОСОБА_10 підлягають виключенню.

На підставі викладеного, слід відповідно до п.2 ч.1 ст.438 КПК України внести у судові рішення щодо ОСОБА_10 відповідні зміни.

У той же час, доводи прокурора про необхідність виключення із судових рішень посилання на мету вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечних дій є безпідставними, оскільки таких посилань оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_7 не містять, а тому в цій частині касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 змінити, виключивши посилання на спрямованість умислу і мотив його дій при вчиненні суспільно небезпечного діяння.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_11 ОСОБА_2 ОСОБА_3