ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2019 року
Львів
№ 857/3985/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколенд Плюс» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (головуючого судді Ващиліна Р.О.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород о 11 год. 24 хв. повний текст рішення складено 06.03.2019 у справі №0740/820/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Ужгородської районної державної адміністрації, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколенд Плюс» про визнання протиправним та скасування містобудівних умов та дозволу виконання будівельних робіт,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до Відділу містобудування та архітектури Ужгородської районної державної адміністрації судом замінено на належного відповідача - Ужгородську районну державну адміністрацію, також судом замінено Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області на належного відповідача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколенд Плюс», в якому просять: 1) визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №09/01-19 від 04.05.2016 р. на будівництво сміттєпереробного об`єкту (сортувального цеху та полігону твердих побутових відходів) в с. Вовкове Ужгородського району Закарпатської області; 2) визнати протиправним та скасувати дозвіл виконання будівельних робіт від 03.10.2017 р. серія ЗК 112172761910 на будівництво сміттєпереробного об`єкту (сортувального цеху та полігону твердих побутових відходів) в с. Вовкове Ужгородського району Закарпатської області.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколенд Плюс» подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник позивачів подав відзив на апеляційну скаргу, в яких викладено заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник третьої особи Ландовська М.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивачів ОСОБА_5 проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до приписів частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04 травня 2016 року Відділом містобудування та архітектури Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Відділ містобудування та архітектури) за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколенд Плюс» (далі - ТОВ «Еколенд Плюс») були видані Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №09/01-19 (далі - Містобудівні умови) на будівництво сміттєпереробного об`єкта (сортувального цеху та полігону твердих побутових відходів) в урочищі Тайня, с. Вовкове Середнянської селищної ради (аркуші справи 30 - 31, 201 - 222, том 1).
На підставі Містобудівних умов №09/01-19 від 04.05.2016 Управлінням Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області (далі - Управління ДАБІ у Закарпатській області) ТОВ «Еколенд Плюс» було видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 03.10.2017 р. ЗК №112172761910 на будівництво сміттєпереробного об`єкта (сортувального цеху та полігону твердих побутових відходів) в урочищі «Тайня», с. Вовкове Середнянської селищної ради Ужгородський район, Закарпатська область (акруші справи 35 - 36, том 1).
Вважаючи, що вказані Містобудівні умови та дозвіл на виконання будівельних робіт видані з порушенням вимог чинного законодавства, з метою захисту свого права на безпечне навколишнє природне середовище позивачі звернулися з даним адміністративним позовом до суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 50 Конституції України гарантовано кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно статті 5 КАС України гарантовано кожному право на звернення до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 9 Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-XII (далі - Закон №1264-XII), кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище.
Стаття 10 Закону №1264-XII встановлює, що екологічні права громадян забезпечуються, в тому числі, обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки.
Право на оскарження рішення уповноваженого державного органу щодо видачі ліцензії на експлуатацію заводу по захороненню та переробці спеціальних відходів, дотримання процедур оцінки впливу на навколишнє природне середовище та зупинення діяльності заводу третьою особою, що проживає в безпосередній близькості від такого, визнав також Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 02 листопада 2006 року у справі «Джакомеллі проти Італії». Так, зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні відзначив, що ані надання компанії «Екосервіс» ліцензії на відкриття заводу, ані надання їй згодом дозволу на переробку промислових відходів у спосіб їх детоксикації не супроводжувалися проведенням жодного практичного чи наукового дослідження щодо наслідків впливу відповідної діяльності на довкілля. Тому оскільки держава виявилася неспроможною досягти справедливого балансу між громадським інтересом у тому, аби зберегти функціонування заводу із переробки токсичних відходів, та інтересом заявниці в ефективному здійсненні її прав на повагу до житла, до приватного та сімейного життя, Суд дійшов висновку про наявність порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до приватного та сімейного життя
Отже, колегія суддів вважає, питання розміщення на території Середнянської селищної ради в безпосередній близькості від населених пунктів, жителями яких являються позивачі, об`єктів будівництва, що становлять підвищену екологічну небезпеку, беззаперечно впливає на гарантоване Конституцією України та законодавством право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а тому позивачі мають право на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів шляхом оскарження містобудівних умов та обмежень та дозволу на будівельні роботи щодо сміттєпереробного об`єкту, розміщеного у безпосередній близькості до населених пунктів, де вони проживають із звернення до суду щодо захисту своїх прав.
Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено. що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Відповідно до статті 29 Закону №3038-VI (в редакції, чинній станом на день подання третьою особою відповідної заяви) містобудівні умови та обмеження являються основними складовими вихідних даних разом з технічними умовами та завданнями на проектування.
Згідно частин 3, 4 статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відповідно до частини 7 статті 29 Закону №3038-VI склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Зазначені норми узгоджуються також з положеннями Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, що діяв на момент видачі Містобудівних умов №168/20-16 (далі - Порядок №109).
Пунктом 2.4 Порядку №109 визначено, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
Таким чином, порядок видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, суд дійшов висновку, що єдиною та безумовною підставою для відмови у видачі таких є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Отже, для прийняття відповідного рішення уповноважений орган під час розгляду заяви замовника про видачу містобудівних умов та обмежень повинен дослідити не тільки достатність та повноту долучених до неї документів, але й відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні.
Суд вказує про наявності в уповноваженого органу обов`язку перевірити відповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
Відповідно до статті 16 Закону №3038-VI вбачається, що до містобудівної документації на місцевому рівні відносяться: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно наявних в матеріалах справи Містобудівних умов, такі були видані на підставі детального плану території, затвердженого рішенням 18 сесії Середнянської селищної ради VI скликання від 01.08.2013 (аркуш справи 30, том 1).
Як вбачається з Рішення 18 сесії Середнянської селищної ради VI скликання від 01 серпня 2013 року «Про затвердження внесених змін до детального плану території», таке прийнято за результатами розгляду відкоригованого детального плану території сміттєпереробного об`єкту в с. Вовкове урочище «Тайня», внаслідок чого затверджено внесені зміни до детального плану території сміттєпереробного об`єкту в урочищі «Тайня» с. Вовкове на території Середнянської селищної ради, площею 10,000 га за рахунок земель запасу селищної ради (аркуш справи 53, том 1).
Таким чином встановлено, що затверджені саме зміни до детального плану території.
Відповідно до статті 19 Закону №3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.
Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290 (далі - Порядок №290), рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Згідно пункту 4.7 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» передбачено, що внесення змін до детального плану за умови його відповідності генеральному плану, плану зонування населеного пункту або схеми планування території району здійснюється шляхом розроблення проекту внесення змін до нього, його погодження та затвердження. Після затвердження відповідного проекту внесення змін він стає невід`ємною складовою частиною детального плану.
А тому з врахуванням вказаного порядок здійснення містобудівної діяльності, розмежовано поняття детального плану та змін до нього, як таких, що приймаються окремими рішеннями уповноваженого органу з дотриманням встановленої законодавством процедури.
На вимогу суду першої інстанції Ужгородською районною державною адміністрацією було надано зміни до детального плану території сміттєпереробного об`єкту в урочищі «Тайня» с. Вовкове на території Середнянської селищної ради, затверджені рішенням вісімнадцятої сесії VI скликання Середнянської селищної ради від 01 серпня 2013 року.
Судом встановив, що рішенням Середнянської селищної ради від 21.05.2013 вирішено відкоригувати детальний план території сміттєпереробного об`єкту в урочищі «Тайня» на території Середнянської селищної ради, на виконання якого ТОВ «Інститут «Закарпатагропроект»» розроблено відповідну проекту документацію. Згідно з копією завдання на внесення змін до детального плану території такі передбачають внесення змін до Детального плану території, виконаної у 2012 році та затвердженого у встановленому порядку. Посилання на Детальний план території будівництва сміттєпереробного об`єкту в с. Вовкове, розроблений та затверджений Середнянською селищною радою, міститься також у витязі з протоколу засідання містобудівної ради при Відділі містобудування та архітектури Ужгородської районної державної адміністрації від 05.07.2013 на якому розглядалося питання внесення змін до Детального плану території.
Таким чином, погоджуючи на засіданні Відділу містобудування та архітектури зміни до детального плану території, відповідач беззаперечно повинен був ознайомитися та бути обізнаним з первісною містобудівною документацією, до якої такі зміни вносилися.
Однак, первісний Детальний план території, до якого в подальшому рішенням Середнянської селищної ради від 01.08.2013 були внесені зміни, затверджений у встановленому законом порядку не був.
В матеріалах справи наявна копія проектної документації «Детальний план території сміттєпереробного об`єкту в урочищі «Тайня» с. Вовкове на території Середнянської селищної ради», розроблена в 2012 році ТОВ «Інститут «Закарпатагропроект»», однак жодних доказів про затвердження такого в порядку, встановленому законом, суду надано не було (аркуші справи 39 - 54, том 1).
Вказана обставина підтверджується також листом-відповіддю Середнянської селищної ради на адвокатський запит від 20.06.2018 №239/02-24, відповідно до змісту якого рішення про затвердження детального плану території сміттєпереробного об`єкта в с. Вовкове урочище «Тайня» не приймалось (аркуш справи 38, том 1).
Колегія суддів зауважує, що кінцевим результатом розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні є її розгляд та затвердження виконавчим органом місцевого самоврядування, що відповідає вимогам пункту 4.12 Порядок №290 без дотримання встановленої процедури та прийняття відповідним уповноваженим органом рішення за результатами розгляду поданого проекту такий не може вважатися затвердженим. Відповідно до містобудівної документації, не затвердженої у встановленому законом порядку, не можуть внестися змін, оскільки вони носять виключно похідний характер.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що надані Містобудівні умови від 04 травня 2016 року за відсутності належним чином затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні, а тому позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 03.10.2017 р. ЗК №112172761910 на будівництво сміттєпереробного об`єкту (сортувального цеху та полігону твердих побутових відходів) в с. Вовкове Ужгородського району Закарпатської області суд зазначає наступне.
Частина 5 статті 26 Закону №3038-VI встановлює наступний порядок забудови території: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних (якими, в тому числі, є Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки); 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Відповідно до статті 37 Закону №3038-VI передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Виключними підставами для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
Згідно частини 1 статті 7 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її структурні підрозділи є державним органом, уповноваженим на здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, в тому числі, на стадії видачі дозволу на виконання будівельних робіт, що є основними завданнями Державна архітектурно-будівельна інспекція України, відповідно до норм Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294, а невідповідність поданих документів вимогам законодавства є однією з підстав для відмови у видачі дозволу (підпункт 2 частини 4 статті 37 Закону №3038-VI).
Вказаний обов`язок не заперечується також Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, а у відзиві вказує, що подані ТОВ «Еколенд плюс» при зверненні документи були перевірені посадовою особою Управління ДАБІ у Закарпатській області на предмет відповідності таких вимогам законодавства (аркуш справи 27, том 2).
Однак суд вважає, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління ДАБІ в Закарпатській області зобов`язана законом перевірки відповідності поданих документів вимогам будівельного законодавства. що належним чином виконано не було.
Так, дослідивши подані сторонами докази, зокрема, план розташування об`єкта «Будівництво сміттєпереробного об`єкта в урочищі «Тайня», с. Вовкове Середнянської селищної ради Ужгородського району (аркуш справи 54, том 2), судом встановлено, що такий об`єкт розміщено на відстані, меншій, ніж 500 м до села Вовкове.
Разом з тим, відповідно до пункту 2.2. ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування», полігони ТПВ слід розміщати за межами міст на відстані, не менше, ніж 0,5 км від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона). Відстані від зазначених вище об`єктів можуть коригуватися за даними моделювання чи розрахунків впливу полігона ТПВ на навколишнє середовище, з обов`язковим погодженням з місцевими органами екологічного контролю та установами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Стосовно зміни відстані об`єкта будівництва до населеного пункту ТОВ «Еколенд плюс» не отримувало, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується апелянтом.
Суд вважає, що в результаті недотримання ТОВ «Еколенд плюс» норм п. 2.2. ДБН В .2.4-2-2005 у межі санітарно-захисної зони потрапляють житлові будинки (в тому числі позивача), що беззаперечно є свідченням порушення прав позивачів та інших жителів села на гарантоване Конституцією України безпечне довкілля.
Щодо доводів апелянта, що під час проектування об`єкта будівництва не було порушено 500-метрову санітарно-захисну зону, яка визначається радіусом від житлової забудови до об`єкту будівництва, а не встановлюється по периметру, з огляду на їх безпідставність та не підтвердженість законодавчими нормами.
Згідно підпунктів «а», «г» частин 2 статті 20 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 №187/98-ВР (в редакції, чинній на момент видачі дозволу) встановлено, що до повноважень обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері поводження з відходами належить, зокрема: - проведення в установленому законодавством порядку державної екологічної експертизи науково-дослідних і технологічних розробок та проектно-кошторисної документації на будівництво і реконструкцію підприємств, установок, полігонів, комплексів, споруд, інших спеціально відведених місць чи об`єктів щодо дотримання вимог законодавства та нормативів під час утворення, оброблення, утилізації та видалення відходів, крім об`єктів, рішення щодо затвердження (схвалення) яких приймається Кабінетом Міністрів України; - погодження місць розміщення об`єктів поводження з відходами (крім небезпечних відходів).
Частина 1 статті 13 Закону України «Про екологічну експертизу» №45/95-ВР від 09.02.1995 р. (що втратив чинність згідно із Законом України від 23 травня 2017 року №2059-VIII, який вводиться в дію з 18 грудня 2017 року, тобто діяв станом на день видачі оскарженого дозволу) встановлює. що організації та проведення державної екологічної експертизи надано еколого-експертними підрозділам, спеціалізованим установам, організаціям обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших органів виконавчої влади.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про екологічну експертизу», здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року №808 затверджено Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, до яких, в тому числі, відносить діяльність у сфері поводження з побутовими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, знешкодження і захоронення).
З дослідженого судом містобудівного розрахунку та техніко-економічних показників об`єкту будівництва сміттєпереробного об`єкту (сортувального цеху та полігону твердих побутових відходів) в урочищі «Тайня», с. Вовкове, а також проектного плану об`єкту будівництва вбачається, що такий планується використовувати, в тому числі, для сортування сміття з переробкою в місяць на перших порах (зворот аркуш справи 217, том 1) та захоронення твердих побутових відходів (аркуш справи 217, том 1), а на його території планується розмістити також котлован для захоронення твердих побутових відходів.
Апелянт вважає, що норми пункту «а» частини 2 статті 20 Закону України «Про відходи» в частині обов`язкового проведення державної екологічної експертизи не поширюються на зазначений об`єкт будівництва з огляду на те, що розробленим проектом передбачені тільки сортування та захоронення відходів. Колегія суддів не погоджується із вказаними доводами, оскільки такий вид діяльності як «захоронення» віднесений до Переліку видів діяльності та об`єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. №808, та згідно з нормами частини 3 статті 13 Закону України «Про екологічну експертизу» передбачають обов`язкове проведення саме державної екологічної експертизи.
Віднесення об`єкта будівництва до виду діяльності, що призводить до підвищеної екологічної небезпеки, підтверджується також розділом 9 Пояснювальної записки змін до детального пану території (аркуш справи 201, том 2).
Суд вважає, що проведення комплексної експертизи Філією ТОВ «УБТЕ» у Львівській області не звільняє замовника об`єкта будівництва, який становить підвищену екологічну небезпеку, від обов`язку здійснення саме державної екологічної експертизи уповноваженим на те органом.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листів Закарпатської обласної державної адміністрації №3251/06-16 від 29.05.2018 та Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації №704/02-02 від 04.06.2018, державна експертиза проектно-кошторисної документації на будівництво сміттєпереробного об`єкту (сортувального цеху та полігону твердих побутових відходів) в урочищі «Тайня», с. Вовкове не проводилася (аркуші справи 55-56, том 1).
Отже, колегія суддів вважає, що подані ТОВ «Еколенд Плюс» при звернення до Управління ДАБІ в Закарпатській області документи не відповідали вимогам будівельного законодавства, що було безумовною підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а оскаржений дозвіл на виконання будівельних робіт від 03.10.2017 р. ЗК №112172761910 виданий ТОВ «Еколенд Плюс» на підставі Містобудівних умов №09/01-19 від 04.05.2016 р. та розробленого проекту будівництва.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Доводи апеляційної скарги про порушення строків позовної давності позивачами є спростованими, оскільки оскаржуються містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво сміттєпереробного об`єкту (сортувального цеху та полігону твердих побутових відходів) в с. Вовкове Ужгородського району Закарпатської області і про такі їм стало відомо із відповідей скаржника після чого позивачі звернулися до суду щодо захисту своїх прав.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Колегія суддів дійшла висновку, що слід визнати протиправними та скасувати містобудівні умови №09/01-19 від 04.05.2016 та дозвіл на виконання будівельних робіт від 03.10.2017 ЗК №112172761910 з огляду на встановлені обставини справи та вказане законодавство України, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, позов слід задовольнити, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколенд Плюс» - залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі №0740/820/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
О.М. Довгополов
Повний текст постанови складено 27.05.2019
