ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/715/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-Фінанс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Фінансова компанія «Тандем-Фінанс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.12.2017 року № 0066571409.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог даного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Фінансова компанія «Тандем-Фінанс» є фінансовою установою відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 18.02.2015 року ФК № 509 та на підставі ліцензії НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 36/1 від 05.07.2017 року, здійснює свою діяльність з прийому платежів та переказу коштів через програмно-технічні комплекси самообслуговування.
Приймання платежів здійснюється на підставі відповідних угод, укладених с суб`єктами господарювання, які реалізують своїм клієнтам відповідну послугу чи сервіс та на користь яких позивач приймає кошти.
Позивач зазначає, що перевіркою встановлено начебто порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон про РРО), а саме: проведення контрольно-розрахункової операції з поповнення мобільного рахунку через ПТКС на суму 500,00 грн. без застосування належним чином зареєстрованих, опломбованих та переведених у фіскальний режим роботи РРО.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України визначено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законодавством.
Статтею 37 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Згідно з статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупку (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що особи, які здійснюють операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
При цьому, в розумінні цього Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).
Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно- технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (надання послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу (стаття 2 Закону).
ПТКС - у значенні, наведеному в Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» - це пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).
Таким чином, на суб`єкт господарювання покладається обов`язок застосовувати РРО при здійсненні операції, яка полягає у прийманні від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів (послуг).
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено що, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім: операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, якщо такі операції виконуються не в касах уповноважених банків; операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Реєстратор розрахункових операцій унеможливлює будь-яке спотворення та видалення інформації про суму та кількість проведених розрахунків в готівковій формі.
Судова колегія зазначає, що згідно п. 1 розд. VI Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року фіскальний касовий чек за операціями приймання та переказу готівкових коштів через ПТКС - розрахунковий документ, надрукований ПТКС при проведенні операцій приймання та переказу готівкових коштів.
Відповідно до п. 1 розд. І цього Положення визначено, що цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідачем до Національного банку України було направлено лист Державної фіскальної служби України від 21 грудня 2018 року №24188/5/99-99-14-05-01-16, яким порушено питання щодо проведення операцій з приймання готівкових коштів для подальшого переказу та обов`язковості застосування РРО суб`єктами господарювання при здійсненні операцій з приймання готівки для подальшого її переказу.
Листом Національного банку України №57-0007/5-09 від 29 січня 2019 року висловлена позиція щодо питань, пов`язаних з діяльністю переказу коштів, державне регулювання якої відповідно до статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» здійснює Національний банк України.
Діяльність з переказу коштів врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». За цим Законом органом, що здійснює ліцензування та нагляд (контроль) за діяльністю з переказу коштів є Національний банк України, який відповідно до вищезазначеного закону визначає ліцензійні умови здійснення діяльності з переказу коштів.
Переказ коштів за вказаним Законом умовно можна поділити на три етапи:
- ініціювання переказу (ст. 20-26 Закону);
- виконання переказу (ст. 27, 28 Закону);
- завершення переказу (ст. 30, 31 Закону).
Внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв (до яких згідно з пунктом 1.32-2 статті 1 Закону належать і програмно-технічні комплекси самообслуговування (далі - ПТКС), відповідно до п. 21.1 статті 21 Закону є одним із шляхів ініціювання переказу коштів (у тому числі за допомогою ПТКС) є надання послуги з переказу коштів.
Також слід врахувати, норми Закону про фінансові послуги, відповідно до яких діяльність з переказу коштів є фінансовою послугою, тому вважаємо, що надання можливості користувачу ініціювання переказ коштів (у тому числі за допомогою ПТКС) є наданням послуги з переказу коштів, а під час надання послуги з переказу коштів надавачі такої послуги зазвичай отримують за це відповідну комісійну винагороду.
Зважаючи на визначення терміну «реєстратор розрахункових операцій», норми п. 3 статті 3, п. 2 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» під час здійснення операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПТКС (за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів) мають застосовуватися РРО.
Отже, наведені вище обставини свідчать про правомірність висновку контролюючого органу щодо порушення підприємством позивача дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв.
Окремо слід зазначити, що в жовтні 2018 року позивач разом з іншими учасниками ринку переказу коштів зверталися до Національного банку України з клопотанням надати роз`яснення застосування Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». 07 листопада 2018 року Національний банк України надав відповідь, в якій зазначив, що до повноважень Національного банку України не належить надання роз`яснень та офіційних тлумачень законодавства.
Посилання позивача на те, що ні Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ні Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, затвердженим Постановою Правління Національного банку України №80 від 17 серпня 2017 року, не містять вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) під час здійснення діяльності з переказу коштів, не приймається судом до уваги, оскільки вказані нормативно-правові акти регулюють зовсім інші правовідносини, зокрема, що виникають у сфері діяльності небанківським фінансовим і жодним чином не впливають на регулювання правовідносин щодо податкового обліку обігу коштів.
Посилання позивача на дотримання ним норм законодавства, що підтверджується результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс» Національним банком України на предмет дотримання законодавства з питань діяльності платіжних систем та переказу коштів протягом 2018 року, саме в той період, у якому і виникли спірні правовідносини також сприймаються судом критично, оскільки перевірка НБУ проводилась виключно в рамках ліцензійної діяльності позивача, безвідносно до дотримання будь-яких правил податкової звітності суб`єктом господарювання.
Дійсно, Національним банком України не встановлено будь-яких порушень чинного законодавства у зв`язку з невикористанням РРО при здійсненні переказу коштів, оскільки необхідність використання РРО не була і не могла бути предметом такої перевірки, позаяк наведене виходить за межі компетенції НБУ.
Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.
Таким чином неправомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Фінанс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Ісаєнко Ю.А.
Суддя Файдюк В.В.
